Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 7

Диспансеризація новонароджених у роботі сімейного лікаря

Перші тижні в житті дитини є найскладнішими, оскільки в цей період здійснюється пристосування організму до позаутробного існування, відбуваються докорінні зміни функції життєво важливих систем (дихальної, серцево-судинної, травної, сечової тощо), що потребує значного напруження компенсаторно-пристосувальних механізмів організму новонародженого і нерідко супроводжується їхнім порушенням. Саме в цей відповідальний період життя формуються перші ознаки інвалідності. Важливу роль у забезпеченні якості надання допомоги новонародженим є їхнє медичне обслуговування на дільниці, при цьому значно зростає роль сімейного лікаря і патронажної медичної сестри. Перспективним напрямом роботи сімейного лікаря зі зниження захворюваності та інвалідизації є зменшення зовнішніх чинників ризику, проведення сані- тарно-освітньої роботи та виховання здорового способу життя в сім’ї.

Диспансеризація становить основний зміст роботи сімейного лікаря. Він, знаючи всі медичні і соціальні фактори сім’ї, може формувати групи ризику перинатальної патології серед вагітних, брати участь у веденні пологів, разом із сім’єю забирати новонародженого з пологових відділень і здійснювати наступний патронаж.

Мета диспансеризації – вживання комплексу заходів, спрямованих на формування, зберігання і зміцнення здоров’я дітей, формування у них стійкості до несприятливих чинників навколишнього середовища, запобігання захворюванням та їх раннє виявлення.

Завдання диспансеризації:

визначення й оцінка стану здоров’я кожної дитини;

виявлення у немовлят чинників ризику, що сприяють виникненню і розвитку захворювання;

201

Розділ 7

виявлення захворювань на різних стадіях;

забезпечення постійних оглядів і диспансерного спостереження з проведенням необхідного обсягу досліджень;

розширення участі різних спеціалістів і середнього медичного персоналу у диспансеризації за провідної ролі лікаря сімейної медицини;

оптимізація обсягу обстежень;

удосконалення технічного забезпечення оглядів і динамічного спостереження за здоров’ям дітей з використанням комп’ютерних систем;

забезпечення необхідного статистичного обліку, звітності, передачі інформації щодо проведених обстежень та оздоровчих заходів на кожну дитину за місцем її спостереження, наступності в роботі різних типів установ.

Дільнично-територіальний принцип надання допомоги лікарями загальної практики та сімейної медицини дає змогу створити оптимальні умови для безперервного спостереження медичних працівників (лікаря і медичної сестри) за дітьми, що дає можливість точніше оцінювати стан здоров’я і розвиток дітей у динаміці з урахуванням умов, у яких живе й виховується дитина, тому що від них залежать її подальше здоров’я і формування особистості. У зв’язку з цим ефективність роботи лікаря багато в чому визначається його контактом з батьками дитини.

7.1. Антенатальна профілактика

У комплексі заходів з охорони здоров’я дітей велике значення мають антенатальна профілактика (антенатальний, чи допологовий, патронаж), заняття з вагітними, профілактика захворювань немовлят). Особливо важливим є проведення антенатальної профілактики в перші місяці вагітності, коли ембріон високочутливий до впливу ушкоджувальних чинників навколишнього середовища.

Заходи з охорони здоров’я вагітної жінки і майбутньої дитини мають здійснюватися спільними зусиллями акушерів-гінекологів і педіатрів.

7.1.2. Завдання акушера-гінеколога

організація консультування в медико-генетичному центрі для прогнозування здоров’я майбутніх дітей;

202

Диспансеризація новонароджених

забезпечення обстеження вагітної (огляд терапевтом та іншими спеціалістами за показаннями, лабораторні дослідження, лікування позагенітальної патології);

визначення резус-належності, обстеження на інфекції, небезпечні для перинатального періоду (цитомегаловірусну, герпес вірусну тощо);

розроблення рекомендацій щодо режиму дня і харчування вагітних;

забезпечення психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів;

підвищення санітарно-гігієнічних знань вагітної, залучення її до навчання у школі молодої матері.

7.1.3. Завдання сімейного лікаря

контроль за виконанням вагітною призначень акушера-гінеколо- га і терапевта під час проведення антенатального патронажу;

контроль за своєчасним виконанням дільничною медичною сест-

рою антенатального патронажу.

Первинний антенатальний патронаж сімейний лікар проводить про-

тягомдвохтижніввідмоментувзяттявагітноїнаоблікужіночійконсультації (див. стор. 205). При цьому з’ясовують: вік, професію вагітної та її чоловіка; перенесені захворювання, наявність хронічних захворювань у родині; шкідливі звички (зловживання алкоголем, уживання наркотиків, паління); застосування лікарських засобів; переливання крові; черговість вагітності, перебіг попередньої вагітності, кількість викиднів, абортів, пологів; стан здоров’я в теперішній час, умови праці й побуту, харчування, режим.

За показаннями вагітну направляють на консультацію до фахівців. Майбутніх матір і батька запрошують до дитячої поліклініки в день профілактичного прийому. Заповнюють карту антенатального патронажу.

Вторинний антенатальний патронаж (на 37-му тижні вагітності)

проводить патронажна медична сестра. Вона уточнює терміни відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, перевіряє виконання вагітною рекомендацій лікаря, дотримання режиму дня і харчування, навчає майбутню матір методам підготовки грудних залоз до лактації, дає рекомендації щодо комплектування необхідної білизни і предметів догляду за новонародженим, за організацією у квартирі куточка новонародженого. Майбутніх батьків запрошують на заняття до школи молодих батьків при дитячій консультації.

Впізніші терміни вагітності велике значення набувають заходи

зформування у жінки впевненості стосовно майбутнього природного вигодовування, навчанню її практиці природного вигодовування.

203

Розділ 7

Додаткова інформація, необхідна для проведення просвітницької роботи, наведена в Додатках.

За показаннями (захворювання вагітної, гестоз, несприятливий акушерський анамнез, несприятливі соціально-побутові умови) лікар здійснює ще одне (третє) патронажне відвідування.

7.2. Патронаж новонароджених

Одним з основних завдань є організація диференційованого лікарськогоспостереженнязановонародженими,щозумовленозначноючасткою патології новонароджених у структурі дитячої захворюваності й смертності, а також значним впливом пери- і неонатальної патології на подальший розвиток і стан здоров’я дітей у старшому віці.

Згідно з існуючим положенням лікар, дільнична медична сестра поліклініки відвідують новонародженого перші три дні після виписування з пологового будинку.

Таблиця. Схема спостереження за новонародженими на педіатричній дільниці (Р. О. Моісеєнко, 2004)

204

Диспансеризація новонароджених

Таблиця. Схема спостереження за новонародженими на педіатричній дільниці (Р. О. Моісеєнко, 2004) (закінчення)

7.2.1. Питання, на які потрібно звернути увагу при першому патронажі сімейного лікаря

Первинний патронаж жінок, які народжують уперше, бажано здійснювати в день виписки з пологового будинку. Під час першого відвідування потрібно привітати батьків з народженням дитини, вручити їм пам’ятку із зазначенням прізвища, імені та по батькові сімейного лікаря і дільничної медичної сестри, часу прийому в поліклініці, номера телефону реєстратури, адреси дитячої поліклініки.

особливості перебігу вагітності й пологів у матері;

стан здоров’я її та інших членів родини;

наявність шкідливих звичок;

соціально-побутові умови, в яких перебуває дитина;

стан дитини під час перебування в пологовому будинку;

на яку добу прикладена до груді, як смоктала;

коли відпала пуповина;

чи були симптоми асфіксії, пологової травми тощо;

визначити, чи належить немовля до новонароджених високого ри-

зику (табл.).

Значну допомогу під час першого відвідування дитини надає докладна довідка з пологового будинку – паспорт новонародженого, у якому фіксують відомості про його первинний огляд, динаміку антропометричних показників, результати деяких допоміжних досліджень, що дає змогу оцінити фізичний і нервово-психічний розвиток новонародженого, установити наявність чи відсутність у нього ризику розвитку захворювань у найближчі два-чотири тижні й у наступні

205