Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 6

Рисунок 2. Ортотрахеальна інтубація трахеї у класичному (А) і покращеному (Б)

положеннях Джексона

Тримаючи ларингоскоп у лівій руці, вводять його клинок по правій стороні ротоглотки, зміщуючи язик ліворуч і піднімаючи його до склепіння глотки. На наступному етапі інтубації при використанні вигнутого клинка надгортанник не захвачують клинком ларингоскопа; при використанні прямого клинка безпосередньо його кінчиком піднімають надгортанник. Після цього роблять тракцію ларингоскопа вверх і вперед (по осі його рукоятки), візуалізуючи голосову щілину. За останню проводять кінчик інтубаційної трубки на глибину 1–2 см.

6.5.4. Методи оксигенотерапії

Метою оксигенотерапії є корекція гіпоксемії і підтримка відповідного рівня парціального тиску кисню артеріальної крові. Кисень, як і інші лікарські форми, необхідно дозувати відповідно до виразності гіпоксії і фізіологічних потреб пацієнта.

Показання для проведення оксигенотерапії:

ціаноз. Кисень у цьому разі призначається у вільній концентрації, достатній для зникнення ціанозу;

реанімація;

гіпоксемія – зниження парціального тиску О2 в артеріальній крові (РаО2). Досягнення доцільної сатурації у доношених дітей складає 90–92 %, у недоношених – 88–92 % при мінімальній концентраціїї О2.

196

Інтенсивна терапія новонароджених

Базові рекомендації щодо організації оксигенотерапії:

використовувати підігрітий і зволожений кисень;

поступове зниження концентрації О2 в газовій суміші;

якщо новонароджений потребує 40%-ного кисню, необхідно проводити моніторинг сатурації кисню.

6.5.5. Штучна вентиляція легень

Реанімаційні мішки – стандартне і рекомендоване обладнання для штучної вентиляції новонароджених під час реанімації (рис.3):

можуть наповнюватись потоком або самостійно;

об’єм не повинен перевищувати 750 мл;

швидкість потоку кисню у мішок має бути не менше, ніж 5 л/хв;

щоб забезпечити вентиляцію легень 90-100 % киснем, до мішка, що наповнюється самостійно, приєднують кисневий резервуар;

реанімаційні мішки мають бути обладнаними принаймні одним з нижчеперелічених механізмів безпеки вентиляції легень новонародженого:

•клапан обмеження тиску;

•манометр;

•клапан контролю над потоком (у реанімаційному мішку, що наповнюється потоком).

для проведення ШВЛ глибоконедоношеним новонародженим бажана наявність клапана, що створює позитивний тиск наприкінці видиху.

Рисунок 3. Дихальні мішки з функцією самонаповнення і лицьові маски

197

Розділ 6

Спеціальні системи (апарати), що забезпечують ШВЛ новонароджених через Т-подібний перехідник і реанімаційну маску, можуть регулювати потік газу й обмежувати тиск вентиляції. Застосування апаратів такого типу забезпечує ефективну і безпечну вентиляцію легень новонароджених, особливо, недоношених дітей, надає можливість використати позитивний тиск наприкінці видиху. У разі наявності можна використовувати апарати типу Neopuff®.

6.5.6. Техніка проведення ШВЛ за допомогою мішка та маски

перевірити правильність положення дитини: голова помірно розігнута, валик під плечима;

накласти маску відповідного розміру, приєднану до реанімаційного мішка, на обличчя дитини, накриваючи ніс, рот і верхівку підборіддя;

перші 2-3 штучні вдихи виконують з тиском 20-25 см водн. ст., деякі доношені діти з відсутнім самостійним диханням можуть потребувати початкового позитивного тиску 30-40 см водн. ст. Для подальшої успішної вентиляції неушкоджених легень у новонароджених достатньо тиску вентиляції 15-20 см водн. ст., а для немовлят з незрілими легенями або з природженим легеневим захворюванням може виникнути потреба застосувати тиск > 20 см водн. ст.;

для недоношених новонароджених початковий тиск вентиляції 20-25 см водн. ст. є адекватним, а додаткове застосування позитивного тиску наприкінці видиху може бути корисним.

Контроль ефективності ШВЛ:

основний показник ефективної вентиляції – швидке зростання ЧСС;

рухи грудної клітки під час стискання мішка мають бути ледь помітними і симетричними. У передчасно народжених немовлят рухи грудної клітки не є вірогідною ознакою ефективної і безпечної вентиляції, і їх доцільно оцінювати лише у разі відсутності позитивної динаміки ЧСС;

поява самостійного дихання;

поліпшення кольору шкіри (зменшення або зникнення центрального ціанозу);

поліпшення м’язового тонусу новонародженого.

Уразі відсутності ознак ефективної вентиляції мішком і маскою необхідно:

198