Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 6

3.Вуглеводний обмін:

визначити рівень глюкози і за наявності гіпоглікемії усунути її.

4.Температурний баланс:

слід поміряти температуру шкіри та ректальну температуру. Якщо у дитини знижена температура, починайте зігрівання дитини від температури, яка перевищує температуру передньої поверхні шкіри живота не більше ніж на 1,5 °С. При розвитку під час зігрівання патологічного апное дитину необхідно перевести на ШВЛ. При ректальній температурі 35 °С і менше переведення дитини на ШВЛ є обов’язковим. Оптимальним є зігрівання дитини в кувезі та транспортування спеціалізованим автотранспортом.

5.Декомпресія та зондування шлунка:

перед транспортуванням дитину не годують. Якщо у дитини є патологія шлунково-кишкового тракту (у тому числі динамічна непрохідність), а також є чинники, які сприяють аспірації, то дитині необхідно ввести шлунковий зонд для декомпресії шлунка. Зонд повинен залишатися в шлунку і під час транспортування.

6.Наявність інфекції або підозра на інфекцію:

до транспортування ввести антибіотик.

7.Спілкування з родичами:

обов’язково провести бесіду з батьками про необхідність госпіталізації дитини і показати їм дитину.

6.1.2. Транспортування дитини

 повідомити лікарню та районного педіатра про транспортування дитини;

 перед транспортуванням новонародженого можна завернути в поліетиленову плівку та ковдру для зменшення тепловіддачі. Під час поїздки слід контролювати частоту дихання, ЧСС, температуру тіла, колір шкіри.

6.1.3. Протипокази щодо транспортування новонароджених

шок другої та третьої стадії;

якщо під час транспортування неможливо забезпечити допомогу, адекватну станові дитини;

176

Інтенсивна терапія новонароджених

некорегована кровотеча;

передчасно народжених дітей транспортують тільки в спеціалізованому транспорті.

6.2. Первинна реанімація новонароджених

Серцево-легенева депресія (пульс менше 100 уд/хв, гіпотензія, гіповентиляція або апное) має місце у 10–15 % новонароджених. Адекватна та своєчасна терапія цих станів дозволить не тільки зберегти життя новонародженого, але і запобігти розумовій неповноцінності, яка може розвинутись в майбутньому.

Причини серцево-легеневої депресії:

застосування медикаментів під час пологів;

травма;

геморагічний шок;

вроджені захворювання серця, легенів і ЦНС;

асфіксія;

невідомі.

Стани, які супроводжує асфіксія: найрізноманітніші материнські, плацентарні та фетальні фактори, які перешкоджають трансплацентарній дифузії О2 та СО2.

6.2.1. Методика реанімації

В Україні первинна реанімація новонароджених здійснюється відповідно до методичних рекомендацій наказу № 194 МОЗ України від 6.05.2003 року «Про затвердження галузевої програми “Первинна реанімація новонароджених на 2003–2006 роки”», які базуються на рекомендаціях Міжнародної конференції з серцево-легеневої реанімації і невідкладної кардіологічної допомоги.

Для проведення первинної реанімації в пологовій залі необхідно мати обов’язкові витратні матеріали та обладнання, наведені нижче:

1.Обладнання для відсмоктування:

гумова груша;

електричний або механічний електровідсмоктувач;

катетери для відсмоктування.

177

Розділ 6

2.Обладнання для вентиляції мішком і маскою:

мішок для реанімації новонародженого з клапаном обмеження тиску або манометром (має забезпечувати подачу кисню

90–100 %);

лицеві маски двох розмірів для доношених і передчасно народжених дітей (переважно з м’якими краями й анатомічної форми);

джерело кисню з лічильником потоку і комплектом трубок.

3.Обладнання для інтубації:

ларінгоскоп;

ендотрахеальні трубки;

ножиці;

пластирна стрічка, або фіксатор ендотрахеальної трубки;

губки зі спиртом.

4.Медикаменти:

адреналін 1:10000 (0,1 мг/мл);

фізіологічний розчин, або розчин Рінгер-лактату, 100 чи 250 мл;

4%-ний гідрокарбонат натрію;

налоксону гідрохлорид, 0,4 мг/мл (ампули по 1 мл) або 1 мг/мл (ампули по 2 мл);

10%-на глюкоза, 250 мл;

фізіологічний розчин для промивання катетеру.

5.Стерильний набір для катетеризації судин пуповини:

гумові рукавички;

скальпель або ножиці;

пупкова лігатура;

пупкові катетери.

Після народження дитини необхідно визначити її потребу в реанімаційній допомозі.

6.2.2. Показання для реанімаційних заходів

наявність меконіального забруднення;

дихання за типом «гаспінг»;

центральний ціаноз;

ЧСС менше 100 уд/хв.

За наявності будь-якої із зазначених ознак новонародженого слід відділити від матері і перенести на реанімаційний стіл, під джерело променевого тепла.

178

Інтенсивна терапія новонароджених

6.2.3. Надання допомоги новонародженому, якщо навколоплідні води були чистими і на шкірі дитини немає залишків меконію

помістити дитину під джерело променевого тепла на теплі пелюшки;

забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів за допомогою положення на спині з помірно відкинутою назад головою (бажано з підкладеним під плечі валиком);

провести санацію спочатку ротової порожнини, потім – носових ходів;

швидкими промокальними рухами через пелюшки обсушити шкіру і волосся на голові дитини;

забрати вологу пелюшку;

знову забезпечити правильне положення немовляти;

за відсутності самостійного дихання провести тактильну стимуляцію з використанням одного з таких прийомів, які повторюють не більшедвохразів:поплескуваннямпостопахаборозтиранняпальцями вздовж паравертебральних ліній згори до низу. За наявності самостійного дихання і збереження ціанозу призначають вільний

потік кисню.

Вільний потік дихальної суміші створюють за допомогою 100%-ного кисня, спрямовуючи його до носових ходів. Можливе використання кисневої маски, анестезійного мішка та маски, кисневої трубки і складеної у вигляді лійки долоні. При появі рожевого кольору шкіри слід віддалити кисневу трубку на 5 см від дитини. Збереження рожевого кольору шкіри в цих умовах свідчить про відсутність у дитини потреби в кисні.

Оцінка дихання: в нормі – ритмічні вдихи з частотою 40–60 вд/хв без втягування піддатливих місць грудної клітки (міжреберних проміжків, нижньої частини грудини).

Наявність дихання за типом «гаспінг» (коротких судомних вдихів) вимагає такого саме втручання, як і відсутність дихання.

Оцінка ЧСС: остання має перевищувати 100 уд/хв. Перевірити ЧСС можна шляхом пальпації пульсу на основі пуповини або вислуховування серцебиття стетоскопом над лівою стороною грудної клітки. Підрахунок ведуть протягом 6 сек., і результат помножують на десять.

Оцінка кольору шкіри: губи і тіло дитини повинні бути рожевими. Після відновлення адекватних ЧСС і вентиляції у дитини не має бути центрального ціанозу, який свідчить про гіпоксемію. Акроціаноз не вказує на низький рівень кисню в крові.

Після забезпечення теплового режиму, прохідності дихальних шляхів і стимуляції самостійного дихання розпочинають ШВЛ.

179

Розділ 6

6.2.4. Надання допомоги новонародженому у разі забруднення навколоплідних вод меконієм

У разі вилиття вод, забруднених меконієм, відсмоктування з верхніх дихальних шляхів дитини після народження голови не потрібно, оскільки це втручання не зменшує ризику розвитку синдрому аспіраціх меконію. Якщо у новонародженого виявляють пригнічення дихання, знижений м’язовий тонус і (або) ЧСС менше 100 уд/хв, під джерелом променевого тепла забезпечують правильне положення дитини і проводять негайне відсмоктування вмісту трахеї через ендотрахеальну трубку в такій послідовності:

під прямою ларингоскопією проводять санацію ротової порожнини і гортаноглотки катетером 12F чи 14F;

проводять інтубацію трахеї;

приєднують ендотрахеальну трубку до трубки відсмоктувача за допомогою аспіратору меконію;

проводять відсмоктування з трахеї, поволі витягуючи трубку. Замінюють трубку в разі закупорки її меконієм. Тривалість відсмоктування не повинна перевищувати 5 сек.;

за необхідності процедуру повторюють до припинення відсмоктування меконію або до появи ЧСС дитини менше 60 уд/хв;

подають вільний потік кисню протягом всієї процедури відсмоктування;

уникають тактильної стимуляції новонародженого до звільнення дихальних шляхів від меконію;

відкладають відсмоктування шлункового вмісту до закінчення початкових реанімаційних заходів;

після забезпечення прохідності дихальних шляхів продовжу-

ють виконання початкових кроків як у разі чистих навколоплідних вод.

Рішення про продовження реанімаційних заходів приймають на основі одночасної оцінки дихання, ЧСС і кольору шкіри.

6.2.5. Показання для проведення ШВЛ

неадекватна легенева вентиляція;

брадикардія менше 100 уд/хв, незалежно від наявності самостійного дихання;

збереження центрального ціанозу у дитини із самостійним диханням при інгаляції вільного потоку 100%-ного кисню і наявності ЧСС більше 100 уд/хв.

180