Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Вроджені вади розвитку

5.2.3. Пілоростеноз

Гіпертрофія циркулярної мускулатури пілорусу, котра призводить до звуження його каналу. У хлопчиків ця патологія зустрічається

вчотири рази частіше, ніж у дівчаток.

Клініка:

блювота, яка розпочинається на третій-четвертий тиждень, спочатку непостійного характеру. В подальшому вона з’являється після кожного годування і набуває характеру «фонтану»;

дитина неспокійна, збуджена, смокче дуже активно;

випорожнення у неї рідкі та малі за об’ємом;

діурез знижений;

зниження ваги дитини;

симптом «піщаного годинника» в лівому верхньому квадраті

після годування дитини.

Клінічна підозра на наявність пілоростенозу вимагає негайної консультації хірурга та транспортування дитини у спеціалізований заклад.

Заходи (до приїзду транспортної бригади):

увести зонд у шлунок і періодично відсмоктувати його вміст;

забезпечити венозний доступ для проведення початкового етапу інфузійної терапії;

провести з батьками бесіду стосовно важливості оперативного втручання для виживання дитини.

5.2.4. Атрезія ануса та прямої кишки

Зазвичай діагноз атрезії ануса ставиться безпосередньо після пологів, під час огляду дитини неонатологом, з метою виявлення вад розвитку.

Заходи:

введення зонду у шлунок;

катетеризація пупочної вени або периферичної вени за допомогою канюлі;

термінова госпіталізація у хірургічне відділення для оперативного лікування.

5.2.5. Вроджені розщеплення передньої черевної стінки (гасторшизис) та омфалоцеле

Гастрошизис – це параумбілікальний дефект передньої черевної стінки з евентрацією органів у внутрішньоутробному періоді. Дефект

171

Розділ 5

при гастрошизисі має вигляд щілини невеликих розмірів, розміщеної праворуч від нормальної пуповини. При гастрошизисі зазвичай через дефект евентеруються шлунок, тонка і товста кишки. Всі евентеровані органи покриті товстим шаром фібрину, який утворюється внаслідок дії амніотичної рідини на серозну оболонку органів. Колір евентерованих органів – від сіро-жовтого до багряноціанотичного.

Транспортування й оперативне лікування новонароджених треба здійснювати тільки після стабілізації показників гомеостазу. Оскільки у таких дітей ризик гіпотермії дуже високий, для транспортування слід використовувати спеціалізовані машини швидкої допомоги, які оснащені транспортним інкубатором.

Всі лікувальні заходи для новонароджених з невідкладною хірургічною патологією спрямовані на підтримку адекватного температурного режиму, оксигенації, адекватної перфузії тканин, а також декомпресії шлунка та кишечнику.

Транспортування новонароджених:

1.Перед транспортуванням необхідний контроль показників гемоглобіну, гематокриту, часу згортання крові, рівня глюкози та корекція цих показників до початку евакуації.

2.Критерії готовності новонародженого до транспортування:

температура тіла 36,5–37,5 °C;

частота дихання 40–60 вд/хв;

частота серцевих скорочень 120–160 уд/хв;

систолічний артеріальний тиск не менше 45–55 мм рт. ст. у доношених і 35–40мм рт. ст. у недоношених;

насичення крові киснем (SaO2) не менше 87 %;

гемоглобін 180–150;

гематокрит 50–62 %;

час згортання крові < 3,5–5,5 хв.;

білок сиворотки крові > 40 г/л;

натрій 140–150;

калій 3–5 ммоль/л;

симптом «білої плями» менше 3 сек.;

діурез більше 1 мл/кг/годину.

3.Забезпечення внутрішньосудинного доступу.

4.Обов’язковим є введення шлункового зонду. Під час транспортування активно аспірувати вміст шлунка та вести облік стазу, паталогічних витрат.

5.Підтримувати постійну температуру тіла під час руху на рівні

36,5–37 °C.

172

Вроджені вади розвитку

6.Проводити санацію верхніх дихальних шляхів за показаннями.

7.Відмінити ентеральне годування.

Заходи, яких необхідно вжити безпосередньо перед транспортуванням новонароджених з гастрошизисом:

знеболювання: трамал, промедол, морфін – 0,2 мг/кг;

введення постійного зонду в шлунок, отримання меконія при клізмі;

евентеровані органи занурити у стерильний целофановий пакет і обгорнути зверху сухими стерильними серветками (вологими серветками евентеровані органи не накривати, через те що вони спричиняють втрату тепла);

тулуб дитини уложити в пластиковий мішок, що знижує втрату тепла і вологи;

інфузійна терапія з розрахунку 15–20 мл/кг/годину.

Заходи, яких необхідно вжити безпосередньо перед транспортуванням новонароджених з пуповинною грижею (омфалоцеле):

знеболювання: трамадол – одна крапля через рот, морфін – 0,2 мл/кг;

введення постійного зонду в шлунок, отримання меконію при клізмі;

грижеве вип’ячування необхідно помістити у стерильний целофановий пакет і обверти зверху сухими стерильними серветками;

тулуб дитини уложити в пластиковий мішок як при гастрошизисі;

інфузійну терапію проводити з розрахунку 8 мл/кг/годину;

інтубація та ШВЛ – тільки при порушенні гемодинаміки (можливе поєднання з ВВС, незавершеним поворотом кишківника).

5.2.6. Атрезія стравоходу

Згідно з Наказом МОЗ України № 152 від 04.04.2005 року здорові новонароджені не потребують рутинної перевірки прохідності стравоходу.

Показання для обов’язкової перевірки прохідності стравоходу:

а) наявність у роділлі багатоводдя; б) виявлення при ультразвуковому дослідженні вагітної малого

шлунку плода або невиявлення його взагалі; в) наявність таких клінічних ознак у новонародженого:

велика кількість пінистих виділень у новонародженого;

при спробі годування дитини молоко повертається;

напади кашлю з апное, ціанозом.

173

Розділ 6

Інтенсивна терапія новонароджених

6.1. Транспортування новонароджених

Новонароджених слід транспортувати в лікувальний заклад по можливості силами транспортної бригади, у разі термінової госпіталізації – обов’язково в супроводі лікаря.

6.1.1. Передтранспортна підготовка

Перед транспортуванням хворого треба уточнити дані анамнезу й оцінити стан немовляти. Оцінюється функція життєво важливих органів, при цьому основну увагу слід приділяти не даним, які дозволяють встановити точний діагноз, а здатності пацієнта безпечно перенести транспортування.

1.Гемодинаміка:

підрахунок ЧСС, по можливості вимірюється артеріальний тиск;

визначення пульсу на периферичних судинах;

визначається симптом «білої плями»;

визначається гематокрит.

2.Оксигенація і вентиляція:

підрахунок частоти дихання й аналіз біомеханіки дихання (втяжіння, характер задишки) для визначення ступеня дихальних розладів з метою вибору кисневої та респіраторної підтримки;

зважаючи на прогноз динаміки стану новонародженого, вибирається той спосіб кисневої терапії, який не змінюватиметься під час транспортування.

175