Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 5

166

Вроджені вади розвитку

*АТФ у дозі 50 мкг/кг, розчинений у 0,9%-ному розчині натрію хлориду, внутрішньовенно струминно протягом 1–2 хв. За відсутності ефекту вводять повторно кожні 2 хв., підвищуючи дозу на 50 мкг/кг. Максимальна доза – 250 мкг/кг.

**Дигоксин у дозі 20 мкг/кг – доношеним і 15 мкг/кг – недоношеним (½ + ¼ + ¼). Підтримуюча дигіталізація – 10 мкг/кг у два прийоми.

***Лідокаїн – 1 мг/кг внутрішньовенно струминно, можна повторювати тричі з наступним внутрішньовенним крапельним уведенням в дозі 1 мг/кг/годину.

Таблиця. ЕКГ-показники у новонароджених

167

Розділ 5

Таблиця. ЕКГ-показники у новонароджених (закінчення)

1.Зубець Р:

зубці Р позитивні у відведеннях І, ІІ, aVF, і їхня інверсія буває при декстрокардії або ектопії передсердного ритму.

ЕКГ-ознаки ВВС:

високий зубець Р (вище 2,5 мм) свідчить про гіпертрофію правого передсердя;

168

Вроджені вади розвитку

розширений зазубрений зубець Р (ширше 0,08 сек.) може відображати перевантаження та гіпертрофію лівого передсердя;

феномен «Р на Т» – ознака ішемії міокарда.

2.Інтервал PR:

не повинен перебільшувати 0,11 сек.;

збільшення інтервалу свідчить про порушення передсердношлуночковоїпровідності,дефектиендокарду,інтоксикаціїдигіталісом або брадикардії.

3.QRS:

тривалість менше 0,09 сек.

4.Qtc – уточнений інтервал QT:

Qtc = QT / SQR (R–R), у нормі не перебільшує 0,44 сек.

збільшення спостерігається при гіпокальціємії, гіпокаліємії, метаболічних порушеннях.

5.Зубець Т:

з народження до п’яти діб у нормі вище ізолінії в V1 та V2 і інвертовані в V5, V6;

від п’яти днів до дорослого стану інвертований в V1 та V2 і вище ізолінії в V5, V6.

6.Гіпертрофія шлуночків:

ЕКГ у новонароджених у нормі характеризується перевагами активності правого шлуночка.

А. Гіпертрофія правого шлуночка:

амплітуда зубця R у правих грудних відведеннях або амплітуда зубця; S у лівих грудних відведеннях вище норми;

зубець Т вище ізолінії у відведеннях V1 довше п’яти днів і зубець Q у правих грудних відведеннях.

Б. Гіпертрофія лівого шлуночка:

амплітуда R у лівих грудних відведеннях або амплітуда зубця S у правих грудних відведеннях вище норми;

інверсія зубця Т у лівих грудних відведеннях до п’ятої доби життя, глибокий зубець Q у правих грудних відведеннях, V5, V6 або велика амплітуда у стандартних відведеннях.

5.2. Вроджені вади розвитку ШКТ

Актуальність проблеми пов’язана з тим, що, незважаючи на значні успіхи реаніматології, абдомінальної, торакальної хірургії, ортопедії, летальність залишається досить високою і в середньому становить 10–20,5 %.

169

Розділ 5

Наособливуувагузаслуговуютьвродженівадирозвиткушлунково-киш- кового тракту, які потребують екстреної хірургічної корекції.

5.2.1. Вроджена кишкова непрохідність

Клінічні прояви:

блювання їжею або жовчю;

здуття живота;

пальпуються розширені петлі кишок;

клінічні ознаки зневоднення;

меконій може відходити.

Клінічна підозра на наявність атрезії вимагає негайної консультації хірурга та транспортування дитини у спеціалізований заклад.

Заходи (до приїзду транспортної бригади):

увести зонд у шлунок і періодично відсмоктувати його вміст;

забезпечити венозний доступ для проведення початкового етапу інфузійної терапії;

провести з батьками бесіду стосовно важливості оперативного втручання для виживання дитини.

5.2.2. Атрезія 12-палої кишки

Клініка:

блювота на першу-третю добу життя;

зі шлункового зонду виділяється від 20 до 50 мл шлункового вмісту. Рідина може бути забарвлена жовчю;

при кишковій непрохідності тривалістю більше трьох діб шлунковий вміст нагадує калові випорожнення. В тяжких випадках, при гіпоксії, можливий геморагічний вміст зі шлунка;

здуття живота верхніх відділів і запалість нижніх відділів живота;

відсутність меконію та перехідного калу;

зменшення перистальтики або її відсутність.

Клінічна підозра на наявність атрезії вимагає негайної консульта-

ції хірурга та транспортування дитини у спеціалізований заклад. Заходи (до приїзду транспортної бригади):

увести зонд у шлунок і періодично відсмоктувати його вміст;

забезпечити венозний доступ для проведення початкового етапу інфузійної терапії;

провести з батьками бесіду стосовно важливості оперативного втручання для виживання дитини.

170