Розглядаючи четверте питання, необхідно з’ясувати співвідношення понять «національна безпека», «державна безпека» і «безпека держави» між собою, зокрема, у контексті визначення термінів у ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» та поняття «фундаментальні національні інтереси», а також показати зміст поняття «основи національної безпеки» як «основи основ». При цьому необхідно розрізняти кримінальноправову охорону: 1) основ національної безпеки України (розділ І Особливої частини КК), 2) інших відносин, нормальне функціонування яких утворює стан захищеності національної безпеки України, тобто усі сфери, які становлять національну безпеку в цілому (інші розділи Особливої частини КК), та 3) «глобальної» безпеки (миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку). На завершення слід встановити родовий об’єкт злочинів проти основ національної безпеки України, під яким розуміються суспільні відносини, які забезпечують такі основи національної безпеки України, що визначають саме існування Українського народу, збереження його самобутної культури й єдності, а також існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави: її конституційний лад, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, обороноздатність, безпеку людей, економічну та інформаційну безпеку тощо.
Рекомендована література
1.Creegan Erin. National security crime. Harvard National Security Journal. Vol.3. 373-430. Electronic copy available at: http://ssrn.com/abstract=1961815.
2.Head Michael. Crimes against the State: From Treason to Terrorism. 2016. 310.
3.National security and European case-law. Case-law research reports. Electronic copy available: at: https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=caselaw/analysis/resea rchreports&c=.
4.Patten S.N. The Basis of National Security. The Annals of the American Academy of Political and Social Science, Vol. 66.
27
Stable URL: http://www.jstor.org/stable/1013418.
5.Антонов В.О. Конституційно-правові засади національної безпеки України: монографія. Київ: ТАЛКОМ, 2017. 576 с.
6.Бантишев О.Ф., Шамара О.В. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України (проблеми кваліфікації): монографія. 3-тє вид., перероб. та допов. Луганськ. 2014. 198 с.
7.Горбулін В.П., Качинський А.Б. Засади національної безпеки України: підручник. Київ: Інтертехнологія, 2009. 272 с.
8.Данильян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: сутність, структура і напрямки реалізації. Харків: Фоліо, 2002. 285 с.
9.Дзьобань О. П. Національна безпека України: концептуальні засади та світоглядний сенс: монографія. Харків: Майдан, 2007. 284 с.
10.Діордіца І.В. Кримінально-правове розуміння національної безпеки України за кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р. Підприємство, господарство і право. №9. 2006. С. 121–124.
11.Дьяков С.В. Преступления против основ конституционного строя и безопасности государства: уголовно-правовое
икриминологическое исследование. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург: Юридический центр-Пресс, 2012. 267 с.
12.Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. Т. 1. Луганськ: Елтон-2, 2012. 780 с.
13.Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 5-е вид., переробл. і допов. Харків : Право, 2015. 680 с.
14.Ліпкан В.А., Діордіца І.В. Національна безпека України: кримінально-правова охорона : навч. посібник. Київ: КНТ, 2007. 292 с.
15.Матвійчук В.К. Злочини проти основ національної безпеки: поняття та загальна характеристика. Юридична наука. 2013. № 9. С. 80–87.
16.Механізми формування і реалізації державної полі-
28
тики протидії злочинності у сфері національної безпеки України / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Київ: Євроатлантикінформ, 2006. 268 с.
17.Науково-практичний коментар до розділу I Особливої частини Кримінального кодексу України (Злочини проти основ національної безпеки України) / В.В. Сичевський, Є.І. Харитонов, Д.О. Олєйніков. Харків: Право, 2016. 232 с.
18.Пудовочкин Ю.Е. Преступление против безопасности государства. Москва: Юрлитинформ, 2009. 336 с.
19.Рубащенко М. А. Місце злочинів проти основ національної безпеки України в системі Особливої частини Кримінального кодексу України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2013. № 2. С. 117–124.
20.Рубащенко М.А. Забезпечення основ національної безпеки України кримінально-правовими заходами. «Сталий розвиток 2030: правова, економічна, соціальна, екологічна та політична складові»: матеріали доповідей Міжнар. міждисципл. конф. Будапешт, 2017. С. 121-124.
21.Скулиш Є.Д., Звонарьов О.Є. Злочини проти основ національної безпеки України: навч. посіб. Київ: Наук.- вид. відділ НА СБ України, 2011. 220 с.
22.Тацій В. Я. Питання кримінально-правової охорони основ національної безпеки України (Розд. 2) / Актуальні питання кримінального законодавства України та практики його застосування : моногр. // В.Я. Тацій, В.І. Борисов, Л.М. Демидова та ін. Харків: Право, 2017. 400 с.
23.Чорний Р.Л. Проблеми поняття злочинів, передбачених у розділі І Особливої частини КК України. Наук. вісн.
Львів. держ. ун-ту внутр. справ. Сер. : юрид. 2013. № 2. С. 346357.
24.Чорний Р.Л. Система злочинів проти безпеки держави за Кримінальним кодексом України. Університетські наукові записки. 2013. № 1 (45). С. 261-272.
25.Чуваков О.А. Злочини проти основ національної безпеки: проблеми кримінально-правової теорії і практики: монографія. Одеса: Фенікс, 2017. 362 с.
29
Т е м а 2. Проблеми кваліфікації дій, учинених із метою
насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, змови на вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109 КК)
(вирішення завдань та обговорення дискусійних питань)
Питання до обговорення
1.Конструктивні особливості ст. 109 КК. Загальна характеристика злочинів, передбачених ст. 109 КК.
2.Проблеми визначення й встановлення об’єктів складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК.
3.Проблеми кваліфікації за об’єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК:
–форми об’єктивної сторони складу злочину (ч. 1
ст. 109 КК);
–зміст дій, вчинених із метою насильницької зміни конституційного ладу;
–зміст дій, вчинених із метою повалення конституційного ладу;
–зміст дій, вчинених із метою захоплення державної
влади;
–зміст і особливості змови про вчинення дій з метою: а) насильницької зміни конституційного ладу, б) повалення конституційного ладу, в) захоплення державної влади;
–проблеми встановлення моменту закінчення злочину
(ч. 1 ст. 109 КК);
–основні правила кваліфікації злочинів, передбачених у ч.1 ст. 109 КК, у сукупності з іншими злочинами.
4.Суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК.
5.Проблеми співвідношення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 та ст. 437 КК.
При розгляді першого питання передусім звертається увага на те, що у ст. 109 КК передбачено різні склади злочинів: 1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення кон-
30
ституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій (ч. 1), 2) публічні заклики до таких дій або поширення матеріалів із такими закликами (ч. 2). При цьому диференціація відповідальності (ч. 3 ст. 109 КК) передбачена лише стосовно дій, вказаних у ч. 2. Конструкція злочину за ч. 1 цієї статті має екстраординарну природу, що зумовлено тим, що законодавчі ознаки дій сформульовані як «дії, вчинені з метою…», тобто межі злочинних дій як актів активної поведінки особи позначені не ознаками, що відображають їх зовнішній прояв, а ознакою суб’єктивної сторони дій винної особи – їх метою.
Друге питання рекомендовано починати з розгляду видового об’єкта злочину, відповідальність за вчинення якого настає згідно із ст. 109 КК, – суспільних відносин щодо охорони основ суверенітету Українського народу. Розташування одна за одною статей 109, 110 і 1102 КК, які «відкривають» Особливу частину КК, єдина природа охоронюваних ними відносин і подібність нормативної конструкції дозволяють стверджувати, що основи народного суверенітету в Україні охороняються насамперед цими статтями. Саме вони забезпечують дотримання положень, закріплених ст. 5 і 73 Конституції України, які в сукупності й закладають нормативне підґрунтя народного суверенітету.
Слід звернути увагу на те, що від того, як буде визначено основний безпосередній об’єкт злочину за ч. 1 ст. 109 КК, залежатиме визнання того чи іншого діяння таким, що підпадає як під ч. 1, так і під ч. 2 цієї статті. Разом із тим поняття «конституційний лад» і «державна влада» законодавчо не визначені, і тільки аналіз ст. 5 Конституції з урахуванням приписів ст. 156 Конституції, згідно з якою питання про внесення змін до розділу І, ІІІ та ХІІІ Конституції вирішує виключно народ на всеукраїнському референдумі, дозволяє констатувати, що основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують основи конституційного ладу України (основні принципи), у т.ч. й основні конституційні засади державної влади, передбачені у першу чергу розділами І, ІІІ та ХІІІ Конституції.
Третє питання рекомендується почати з окреслення
31