5. Проблеми співвідношення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (ст. 114-1 КК) із суміжними злочинами.
Висвітлення першого питання потребує узагальненого розгляду перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (ЗСУ) та інших військових формувань у кількох підсистемах чинного КК України: а) злочини проти основ національної безпеки України (ст. 109 – 1141 КК), б) злочини, які полягають у перешкоджанні певній діяльності (ст. 1141, 157, 170, 171, 174, 180, 206, 340, 341, 343, 344, 351, 376, 380, 382, 386, 397 КК та ін.). Аналіз останньої групи злочинів є важливим з огляду на наскрізну природу терміна «перешкоджання законній діяльності». Стаття 1141 КК сформульована в класичному стилі: у ч. 1 передбачена відповідальність за вчинення злочину, що містить ознаки основного складу, а в ч. 2 – ознаки кваліфікованого складу злочину. Доцільно також проаналізувати підстави криміналізації цього виду перешкоджання на предмет дотримання принципів криміналізації.
При відповіді на друге питання слід спершу надати визначення об’єкта цього злочину, яким є суспільні відносини, що поставлені під охорону ст. 1141 КК. Виходячи із диспозиції ч. 1 цієї статті діяння, відповідальність за вчинення яких настає за цією нормою, спрямовані на перешкоджання діяльності військових формувань України саме в особливий період, що нерозривно пов’язано з родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом І Особливої частини КК як «основи основ» національної безпеки. У зв’язку з цим головним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини щодо забезпечення обороноздатності України (у широкому розумінні) у частині належного здійснення військовими формуваннями України захисту основ національної безпеки України в особливий період. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину за ч. 2 ст. 1141 є також інші суспільні відносини: щодо охорони життя і здоров’я людини, забезпечення громадського порядку чи громадської безпеки тощо.
Окремо слід також звернути увагу на проблему потерпілого від цього злочину (чи є ця ознака обов’язковою для даного
137
складу). У контексті цієї ознаки можна розглянути проблему визначення суб’єктів, перешкоджання законній діяльності яких може утворювати склад цього злочину. Спираючись на приписи ст. 1141, слід акцентувати на тому, що під ЗСУ та іншими військовими формуваннями розуміються військові формування в цілому. У зв’язку з цим диспозиція ч. 1 цієї статті має бланкетний характер, а тому при визначенні ознак поняття «військове формування» як такого слід звертатися до ст. 1 Закону України «Про оборону України», виходячи з положень якого військові формування характеризуються сукупністю таких ознак: 1) створені відповідно до законодавства України; 2) являють собою сукупність військових з’єднань і частин і органів управління ними, 3) комплектуються військовослужбовцями, 4) призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу, 5) реалізують вказане призначення шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій (остання ознака має найбільш обмежувальне та визначальне значення).
Розгляд третього питання необхідно почати з надання загальної характеристики об’єктивної сторони цього злочину (її ознак і конструкції складу). Так, у ч. 1 ст. 1141 КК передбачено злочин з формальним складом, що вимагає з’ясування в сукупності двох ознак об’єктивної сторони: 1) суспільно небезпечного діяння (перешкоджання) і 2) часу вчинення злочину (особливий період), а у ч. 2 ст. 1141 КК передбачено злочин з матеріальним складом, а тому, крім названих ознак, необхідно також встановити такі ознаки, як 3) суспільно небезпечний наслідок (загибель людей або інші тяжкі наслідки), 4) причинний зв’язок між діянням і наслідком.
З об’єктивної сторони злочин фактично представлено однією формою вчинення злочину – перешкоджанням законній діяльності військових формувань. При цьому перешкоджання передбачає два основні різновиди: а) активну протидію законній діяльності військових формувань – влаштування різного роду перешкод (блокування транспортних комунікацій, знищення чи пошкодження майна військового призначення тощо); б) нена-
138
дання належного сприяння – ухилення від виконання обов’язку щодо створення належних умов для реалізації воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу ЗСУ та інших військових формувань в особливий період.
Слід також мати на увазі, що перешкоджання може бути вчинено як у формі фізичних дій, так і у формі інтелектуальних дій (зокрема, шляхом погрози військовослужбовцям із метою примусити їх не виконувати свої дії і шляхом вчинення інформаційних дій). При цьому стосовно інформаційних дій варто відмітити, що сама собою публічна критика й образа ЗСУ та інших військових формувань, негативна і провокаційна оцінка їх діяльності не може бути злочином і не вважається перешкоджанням, оскільки здійснюється в межах реалізації особою права на свободу вираження поглядів. Разом із тим висловлювання особи (у тому числі й публічні) можуть утворювати склад співучасті в перешкоджанні, якщо вони виразилися в підбурюванні (напр., винний схилив окремих осіб блокувати рух з’єднань Національної гвардії), у пособництві (насамперед йдеться про поради і вказівки під час чи до блокування) чи організаторстві, або ж утворювати склад іншого злочину (зокрема, передбаченого ст. 109 чи 110 КК).
Крім того, перешкоджання може полягати у створенні як фізичних перепон (блокування, загородження), так і юридичних (невіддання наказу про забезпечення військових зброєю та боєприпасами, не укладення договору про передачу військової техніки тощо) й у фізичному чи юридичному ненаданні сприяння відповідно (у фізичній чи юридичній площині).
Момент закінчення перешкоджання за ч. 1 ст. 1141 КК – вчинення суспільно небезпечного діяння, тобто перешкоджання. У літературі при цьому переважає точка зору, що перешкоджання слід уважати закінченим із моменту вчинення дій, лише спрямованих на таке перешкоджання, що наводить на думку про усіченість складу цього злочину (не важливо, відбулося таке перешкоджання фактично, чи ні). Проте такий підхід не є однозначним.
Після з’ясування змісту терміна «перешкоджання» слід визначитися з тим, що означає законна діяльність. Під такою
139
діяльністю варто розуміти діяльність, яка прямо випливає із положень законодавства, спрямована на виконання завдань, які стоять перед військовим формуванням і здійснюється в передбаченому порядку; законна діяльність означає також, що і відповідні формування є законними самі собою (легалізовані у відповідності до Конституції та законів України).
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є також час його вчинення – особливий період (див. ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р.), який являє собою період, що визначений початковим і кінцевим моментом: 1) початок періоду настає з моменту: а) оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або б) доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або в) з моменту введення воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях. Юридично початковим моментом є набрання чинності закону України, яким затверджено Указ Президента України про мобілізацію, 2) кінцевими моментами відповідно є: а) закінчення строку мобілізації, б) закінчення воєнного часу, тобто згідно зі ст. 4 це – день припинення стану війни, або в) закінчення відбудовного періоду після воєнних дій (цей момент залишається невизначеним).
Четверте питання передбачає розгляд обов’язкових суб’єктивних ознак перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. При цьому суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, що досягла шістнадцятирічного віку (загальний суб’єкт). Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, за якого особа усвідомлює: 1) наявність особливого періоду; 2) здійснення перешкоджання саме законній діяльності (для винного вона не виглядає як явно незаконна); 3) діяльність саме військового формування України.
Обговорюючи п’яте питання, спочатку слід зосередитися на проблемах співвідношення злочину, передбаченого ст. 1141 КК, з іншими злочинами проти основ національної безпеки України. Якщо таке перешкоджання було лише складовою умислу зі зміни меж території України на порушення порядку, передбаченого Конституцією України, насильницької зміни чи
140
повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а так само надання допомоги іноземній державі (організації) у проведенні підривної діяльності проти України, то вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів. Якщо іншою статтею КК передбачена відповідальність за перешкоджання діяльності особам, які належать до військових формувань України, то слід визначити, в яку саме систему суспільних відносин включена діяльність, у зв’язку з якою та щодо якої насамперед здійснює злочинне перешкоджання винна особа.
Завдання
29.У слідчій практиці органів безпеки у зв’язку зі здійсненням своїх повноважень щодо запобігання й припинення злочинів виникла проблема оцінки діянь осіб, котрі полягають у закликах (висловлюваннях, виступах у ЗМІ), направлених до громадян України із метою формування:
а) негативного ставлення до вступу у склад ЗСУ і Національної гвардії України, участі в АТО та виконання наказів військових начальників, до діяльності ЗСУ та інших силових структур чи уряду України в цілому;
б) негативного ставлення до мобілізації, виконання військкоматами указів Президента України «Про часткову мобілізацію» щодо призову військовозобов’язаних шляхом вручення повісток;
в) думки щодо незаконності дій, безсиллі, безволлі ЗСУ, військових комісаріатів та їх службових осіб, тобто їх дескридитацію у зв’язку зі здійсненням призиву за мобілізацією;
г) ухилення від мобілізації.
Надайте кримінально-правову оцінку зазначеним діям. За
яких умов такі діяння можуть бути визнані кримінально караними та якими статтями КК, крім ст. 1141 КК, можуть передбачатися ці діяння?
30.А. було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 1141 КК (перешкоджання законній діяльності ЗСУ, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді зриву
141