Материал: Chast1giper

тобто це перша похідна від вектора швидкості, або друга похідна від радіус-вектора за часом. Прискорення – це швидкість зміни швидкості. Одиницею вимірювання при- скорення є м/с².

Нехай тіло за час ∆t перемістилось із т.А в т.В (рис.2.2). Вектор зміни швидкості розкладемо на дві складові так, щоб величина =DE. Із рис.2.2 видно, що , причому відображає зміну напрямку швидкості, а зміну її модуля. Таким чином, прискорення

(2.6)

теж буде мати дві складові: нормальне прискорення і тангенціальне (дотичне) .

Знайдемо величину нормального прискорення. При досить малому проміжку часу ∆t дугу АВ = ∆S можна вважати хордою. Тоді із подібності трикутників ∆АОВ і ∆DВC (вони обидва рівнобедрені з однаковим кутом α, що лежить проти основs) запишемо відношення відповідних сторін, і знайдемо

.

Тоді величина нормального прискорення

. (2.7)

При зменшенні ∆t до нуля кут α теж зменшується до нуля, а тому кут CDE → 90^o. Отже нормальне і тангенціальне прискорення взаємно перпендикулярні. Тангенціальне прискорення направлене по дотичній до траєкторії, тому його ще називають дотичним прискоренням, а нормальне перпендикулярне до нього і направлене вздовж радіуса кривизни R до центра, тому його ще називають доцентровим прискоренням. Величина дотичного прискорення

(2.8) і характеризує зміну величини швидкості.

Величина повного прискорення, як видно із рис.2.3, знаходиться по теоремі Піфагора

. (2.9)

2.6 Класифікація руху в залежності від значень нормального і дотичного прискорень

Так як , то при а_n = 0 і V ≠ 0 R → ∞. Це означає, що траєкторія уявляє собою пряму лінію.

При V = const. Рух рівномірний.

Розглянемо декілька варіантів значень а_n і а_τ:

a) - прямолінійний рівномірний рух;

б) - прямолінійний рівнозмінний рух;

в) - прямолінійний рух із змінним прискоренням;

г) - рівномірний рух з постійним радіусом кривизни траєкторії, тобто по колу;

д) - рівнозмінний рух по колу;

е) - величина швидкості зростає, так як . Отже повинен зростати і радіус кривизни траєкторії, щоб а_n залишалось незмінним. Маємо рух тіла по спіралі, яка розкручується.

2.7 Рух тіла по колу. Кутова швидкість та кутове прискорення. Аналогія поступального і обертального рухів

При вивченні обертального руху зручніше характеризувати його

не лінійними параметрами (шлях, швидкість, лінійне прискорення), а кутовими: кутом повороту, кутовою швидкістю, кутовим прискоренням. Зручність зумовлена тим, що для різних точок тіла кутові характеристики однакові на відміну від лінійних.

Дамо означення кутовим характеристикам обертального руху.

Кут повороту φ – це кут, на який повертається радіус-вектор будь-якої точки тіла. Вимірюється в радіанах. Довжина дуги (шлях S) зв’язана з кутом повороту (кутовою координатою) через радіус

. (2.10)

Кутова швидкість ω - це границя відношення кута повороту ∆φ до проміжку часу ∆t, за який цей поворот здійснений, при умові, що ∆t зменшується до нуля, тобто перша похідна від кута повороту за часом

. (2.11)

Не дивлячись, що кут повороту величина скалярна, кутову швидкість прийнято вважати вектором (рис.2.4), направленим вздовж осі обертання у відповідності з правилом правого гвинта: якщо обертати гвинт з правою різьбою разом з тілом, то поступаль ний рух гвинта вкаже напрямок Рисунок 2.4 вектора кутової швидкості. З кінця цього вектора обертання тіла видно проти годинникової стрілки. Вимірюється кутова швидкість в 1/с.

Встановимо зв’язок між кутовою та лінійною швидкостями, скориставшись означеннями швидкостей (2.2), (2.11) і співвідношенням (2.10).

(2.12)

Вектори , як видно із рис.2.4, взаємно-перпендикулярні. Тому рівняння (2.12) записують у векторній формі через векторний добуток

. (2.13)

Кутове прискорення - це границя відношення зміни кутової швидкості до проміжку часу ∆t, за який ця зміна відбулася, при умові, що ∆t → 0, тобто це перша похідна від кутової швидкості за часом.

. (2.14)

Так як вектор направлений по осі обертання, то і вектор , а отже і вектор кутового прискорення теж направлений вздовж осі обертання (рис.2.4). У випадку прискореного руху він співпадає з напрямком кутової швидкості і протилежний їй при сповільненому русі. Вимірюється кутове прискорення в 1/с².

Встановимо зв’язок між лінійним та кутовим прискореннями, скориставшись (2.5), (2.13), (2.14) і (2.3),

.

Тут , (2.15)

(2.16)

відомі нам дотичне і нормальне прискорення.

Приклад. Одержимо рівняння рівнозмінного обертального руху. Для нього (див. п.2.6, випадок 5). Це еквівалентно співвідношенням , тобто . Інтегруємо останнє рівняння з початковими умовами: при t = 0 ω = ω_o, φ = φ_o. Одержимо рівняння руху

(2.17)

, (2.18)

які аналогічні рівняннями прямолінійного рівнозмінного руху

.

Таким чином, між поступальним і обертальним рухами існує аналогія величин і формул. Так у поступальному русі відома формула . Замінивши відповідні величини, одержуємо для рівнозмінного обертального руху

.