Материал: Інвестиційне забезпечення природоохоронної діяльності в Україні

Залежно від просторового аспекту інвестування в природокористування підлягає поділу на внутрішнє й зовнішнє. Внутрішні інвестиції пов’язані із вкладенням коштів вітчизняних інвесторів для захисту навколишнього природного середовища, забезпечення ресурсно-екологічної безпеки України. Зовнішні (іноземні) інвестиції здійснюються шляхом залучення іноземного капіталу для досягнення екологічних цілей розвитку економіки країни [24].

Інші критерії класифікації інвестицій у природоохоронну діяльність представлені у додатку А (рис. А.1-А.4).

Інвестиції в охорону навколишнього природного середовища спрямовані на раціональне використання природних ресурсів; поліпшення властивостей (якостей) екосистеми; попередження та ліквідацію екологічних катастроф; запобігання та зниження екологічних ризиків і пов’язаних з ними соціальних, економічних ризиків самого підприємства-природокористувача.

Однією з важливих цілей інвестицій в природоохоронну сферу є поліпшення умов життєдіяльності людини, їх відтворення, оскільки екологічний стан безпосередньо впливає на здоров’я людини, може викликати різні захворювання, негативні наслідки на її фізичний і моральний стан, працездатність [3].

Інвестиційна діяльність у природоохоронній сфері має значну соціальну спрямованість (рис.1.1), оскільки в результаті знижуються витрати на оздоровлення людини, стимулюється збільшення тривалості та якості життя, відбувається скорочення довгострокових та поточних витрат в людський капітал. Тобто інвестиції в сферу природокористування підвищують якість людського капіталу шляхом забезпечення охорони здоров’я людини, умов її існування, що збільшує продуктивність праці і, як наслідок, сприяє формуванню такого типу економічного зростання, що орієнтується на підвищення добробуту населення [23].

Рис. 1.1 Соціальна спрямованість інвестиційної діяльності у природоохоронній сфері [23]

Природоохоронні інвестиції мають певні особливості порівняно з інвестиціями в інші сфери господарської діяльності.

) Безпосередньою метою природоохоронних інвестицій не є отримання прибутку. Результатом такого типу інвестицій є одержання суспільного блага, що не може бути привласнено окремим індивідом і буде використано всіма членами суспільства.

) Об’єкт природоохоронних інвестицій має загальний для багатьох суб’єктів характер і це зумовлює те, що для реалізації природоохоронних інвестицій необхідно докласти зусиль багатьом учасникам (окремим суб’єктам господарювання, органам влади місцевого та загальнодержавного рівня). В природоохоронні інвестиції може бути залучена велика кількість природокористувачів, оскільки в результатах цього процесу зацікавлене все людство. Ці інвестиції, на відміну від інших форм інвестицій, можуть швидше поєднати ресурси незалежно від форми власності їхніх власників.

) Природоохоронні інвестиції безпосередньо пов’язані з природними процесами, тому повинні здійснюватися з урахуванням саморегулюючої, самовідновлюючої здатності екосистем, окремих її компонентів (до певної межі). Це обумовлено тим, що людською працею неможливо повністю відтворити те, що створює природне середовище. А тому природоохоронні інвестиції повинні спрямовуватися не лише на відновлення природного середовища, а й на запобігання негативного антропогенного впливу на природу [17; 29].

) Інвестиції в охорону навколишнього природного середовища повинні здійснюватися системно у часі та просторі. Це пов’язано з тим, що відновлення та поліпшення якості довкілля або властивостей екосистеми через їхню просторову спільність потребують тривалого періоду та значних зусиль [3; 29].

) Інвестиції природоохоронного призначення від інших форм інвестування відрізняються: наочністю, транспарентністю, особливо для членів колективу фірми, підприємства, населення в зоні функціонування підприємства в масштабі природних комплексів, екосистем, популяцій; конкретністю, ясністю місії проекту і самих інвестицій; визначеністю і ясністю цілей інвестицій для всіх, чіткістю у питаннях задоволення потреб щодо їхньої ефективності [15].

) Природоохоронні інвестиції об’єднують безліч джерел в часі і в просторі, їх форми і види.

) Інвестиції можуть бути різними за формами власності та формами організації економічної діяльності природокористувачів: державні, міждержавні, приватні, змішані [6].

Розглянемо джерела інвестування природоохоронної діяльності.

Під джерелами фінансування інвестицій розуміються фонди і потоки грошових коштів, які дозволяють здійснювати процес інвестування [25].

Природоохоронні інвестиції формуються за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел. Внутрішні джерела представлені власними коштами природокористувачів - підприємств та організацій, а зовнішні - позиченими і залученими коштами (кредити, кошти іноземних інвесторів, кошти місцевих та Державного бюджету, міжнародних організацій, Державного фонду охорони навколишнього природного середовища тощо).

Інвестиційне забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування в Україні здійснюється за наступною схемою (рис.1.2).

Рис.1.2. Схема інвестиційного забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування [23]

Кошти, отримані від природокористувачів-забруднювачів, акумулюються в спеціальному фонді Державного бюджету та фондах охорони навколишнього природного середовища місцевих рівнів (обласного та міського), а потім витрачаються на природоохоронні заходи, перелік яких затверджується постановою Кабінету Міністрів України [16].

В цілому всі джерела фінансування в природоохоронну діяльність можна поділити на централізовані (бюджетні) і децентралізовані (позабюджетні).

Основні характерні риси, а також переваги та недоліки джерел фінансування природоохоронних заходів наведені в табл.А.2 (додаток А).

Розділ 2. Аналіз інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності в Україні

2.1     Сучасний стан інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності

В процесі аналізу інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності за 2000-2011 роки (Додаток Б, табл.Б.1) виявлено тенденцію зростання загальних витрат суб’єктів господарювання на охорону навколишнього природного середовища протягом 2000-2008 років. У 2009 році обсяги інвестування знизились на 9%, але у 2010 р. їх зростання відновилося і в 2011 р. спостерігалися найбільші внески капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього середовища, які становили - 18490,5 млн. грн. - на 41% більше порівняно з 2010 р. (рис.2.1). З них 65,1% (12039,7 млн. грн.) - поточні витрати на охорону природи, пов’язані з експлуатацією і обслуговуванням засобів природоохоронного призначення, 30,3% (5607,4 млн. грн.) - інвестиції в основний капітал, направлені на будівництво і реконструкцію природоохоронних об’єктів, придбання обладнання для реалізації заходів екологічного спрямування і 4,6% (843,6 млн. грн.) - витрати на капітальний ремонт природоохоронного обладнання [8].

Загальний обсяг витрат на охорону навколишнього природного середовища за період 2000-2011 рр. збільшився у 5,7 разів, з них: капітальні інвестиції - збільшились у 10,6 разів, витрати на капітальний ремонт засобів природоохоронного призначення - у 3,6 разів, а поточні витрати - у 4,6 разів. Позитивним є те, що у 2011 році капітальні інвестиції порівняно з 2010 роком зросли у 2,34 рази, а поточні витрати - лише в 1,16 рази. Тенденція збільшення інвестицій в основний капітал свідчить про посилення оновлення застарілого обладнання природоохоронного призначення.

За розрахунками, збільшуються не лише обсяги капітальних інвестицій екологічного призначення, а й темпи їх зростання (виняток 2002, 2005, 2009, 2010 роки), при цьому не дуже випереджаючи темпи зростання поточних витрат на охорону природного середовища, а в окремі періоди навіть відстаючи.

Однак, навіть зважаючи на зростання природоохоронних інвестицій в основний капітал, варто нагадати, що за даними Держстату у 2010 р. в Україні 74,9% основних фондів відпрацювали свій ресурс і потребують заміни, а середня зношеність основних фондів за останнє десятиріччя досягла рівня 53,9%, причому її динаміка показує щорічне прогресуюче старіння основних фондів [26].

Викликає занепокоєння все ще дуже висока частка поточних витрат (68-81% від загального обсягу витрат за 2000-2010 рр.) і досить низький відсоток капітальних інвестицій (в межах 19-32%) на охорону навколишнього природного середовища, оскільки обсяги витрат на експлуатацію й обслуговування засобів екологічного призначення такого рівня зношеності є значними, а їхня ефективність - низькою. Водночас у 2011 р. спостерігалася активізація підприємств, установ і організацій України щодо капітального інвестування природоохоронного призначення, частка капітальних інвестицій у загальних витратах суб’єктів господарювання на охорону навколишнього природного середовища зросла до 34,9%.

В цілому необхідно констатувати, що інвестиційне забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів в Україні на сучасному етапі знаходиться на низькому рівні.

Незважаючи на те, що спостерігається синхронність динаміки питомої ваги капітальних вкладень на охорону навколишнього природного середовища та раціональне природокористування у складі виробленого ВВП та темпу їхнього зростання за роками досліджуваного періоду, фактичний рівень першого показника залишається на вкрай низькому рівні, коливаючись від 0,26 у 2010 р. до 0,53 у 2004 р. (у 2011 р. - 0,49) (Додаток Б, табл. Б.2; рис.2.2). Для порівняння: в розвинених країнах світу цей показник становить в середньому 1-3,6% від загального обсягу ВВП (наприклад, у Болгарії - 1,5%, Австрії - 3,6%, Франції - 0,8% від загального обсягу ВВП) [16].

Якщо розглянути структуру капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього середовища за напрямами природоохоронної діяльності в Україні, то можна зазначити, що вагоме місце протягом 2006-2011 років займають очищення зворотних вод, поводження з відходами та охорона атмосферного повітря і клімату (Додаток Б, табл.Б.3; Б.4; Б.5). Так, у 2011 р. найбільше коштів в цілому по Україні було вкладено: в очищення зворотних вод - 33,0%, поводження з відходами - 27,3%, охорону атмосферного повітря і клімату - 21,7% [11].

Щодо структури капітальних інвестицій на охорону навколишнього середовища, то за досліджуваний період спостерігаємо поступове скорочення інвестування очищення зворотних вод, захисту і реабілітації ґрунту, підземних і поверхневих вод, зростання інвестицій у поводження з відходами, зростання, а у 2011 р. незначне зменшення, частки інвестицій на охорону атмосферного повітря і клімату. Крім того, у 2011 р. значна частка інвестицій (19,8%) припадає на радіаційну безпеку (додаток Б, рис.Б.1).

У структурі поточних природоохоронних витрат традиційно високою є частка на очищення зворотних вод, хоча і спостерігається її деяке скорочення за період 2000-2011 рр.; поводження з відходами, яка за зазначений період зросла в 3 рази; а також на охорону атмосферного повітря і клімату, яка коливалася в межах 12-17% (додаток Б, рис.Б.2).

Разом з тим, освоєні обсяги інвестицій на охорону і раціональне використання ресурсів рослинного і тваринного світу за досліджуваний період становили лише від 0,2 до 1,1% усіх капітальних інвестицій природоохоронного призначення, що не відповідає сучасним вимогам формування сталого соціально-економічного розвитку країни.

На думку вчених, гальмування реалізації природоохоронних та ресурсоощадних проектів, які мають вагоме економічне, екологічне та соціальне значення для розвитку суспільного виробництва, зумовлене відсутністю потужних джерел інвестиційного забезпечення - як вітчизняних, так і закордонних. Суб’єкти господарювання ще не забезпечили необхідної концентрації фінансових ресурсів, яка дозволила б запроваджувати енергозберігаючі та природоохоронні технології.

Та незважаючи на вищезазначене, основним джерелом інвестицій в охорону навколишнього природного середовища та раціональне природокористування є власні кошти підприємств, адже безпосередньо на підприємствах відбувається залучення (використання) природних ресурсів у господарський оборот, що спонукає до запровадження екологічно безпечних та ресурсозберігаючих технологій (додаток Б, табл. Б.6; Б.7). У 2011 році за рахунок власних коштів підприємств, організацій та установ країни було освоєно 66,6% загального обсягу капітальних інвестицій природоохоронного призначення проти 77,7% у 2010 р. і 76,5% у 2009 р.

Як свідчать дані додатку Б (табл. Б.6, Б.7, Б.8) і рис. 2.3, питома вага державних коштів у структурі джерел фінансування природоохоронних заходів є незначною, нестабільною, коливається, демонструючи періодичне чергування зростання і скорочення. У 2011 р. частка капіталовкладень на охорону навколишнього природного середовища, освоєних за рахунок коштів державного бюджету, знизилась до найнижчого за досліджуваний період рівня і становить 4,4%.

Рис. 2.3 Частка коштів держбюджету у капітальних інвестиціях на охорону навколишнього природного середовища у 2000-2011 рр. (побудовано за даними: [26; 27])

Проведене дослідження свідчить, що порівняно з потенційною потребою в інвестуванні природоохоронної діяльності наявні інвестиційні ресурси є незначні за обсягом та використовуються неефективно. Інвестиції, що спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, вкрай обмежені відносно накопичених проблем у сфері охорони й відновлення якості довкілля і природних ресурсів, відтворення національного природного багатства країни, розмірів економічних збитків, заподіяних природі та екологічних втрат для суспільства, перспектив збалансованого природокористування.

Постійна нестача бюджетних коштів, нерозвиненість фінансового сектора економіки та надзвичайно низька присутність іноземних інвесторів примушують вітчизняні підприємства сподіватись лише на власні ресурси та фінансувати природоохоронні заходи за рахунок амортизації та нерозподіленого прибутку [12].

До основних причин недостатнього інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності, на нашу думку, необхідно віднести:

недосконалість нормативно-правової бази щодо державної підтримки природоохоронної діяльності; недостатні контроль і правове застосування екологічних юридичних норм;

великий рівень морального та фізичного зносу основних фондів природоохоронного призначення; низький рівень вітчизняних технологій, високі матеріало- та енергоємність національного продукту;

обмеженість фінансових ресурсів і незначні обсяги поєднання різних джерел фінансування заходів для підвищення ефективності використання коштів на природоохоронні заходи;

- недостатню екологічну спрямованість податкової системи країни; неефективну роботу органів контролю та низький рівень бюджетної дисципліни у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- розбалансованість дохідної та видаткової частин фінансування природоохоронних заходів; другорядність екологічних цілей щодо фіскальних цілей; недостатнє врахування у видатках визначених пріоритетів і комплексного підходу до вирішення питань в екологічній сфері;

- недостатня концентрація коштів на пріоритетних напрямах, розпорошення їх по багатьох фондах, об’єктах і заходах, які не розв’язують основних екологічних проблем; слабкий зв’язок між виділенням коштів і отриманням екологічного ефекту; недостатній розвиток системи результативних показників, які характеризують ефективність виконання бюджетних програм природоохоронного спрямування;

- обмежене використання вітчизняними виробниками світових досягнень у сфері забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування.

.2 Регіональні особливості залучення інвестицій у сферу природоохоронної діяльності

За даними Держстату проаналізуємо залучення капітальних інвестицій та поточних витрат підприємств, організацій, установ на охорону та раціональне використання природних ресурсів в регіони України за 2009-2011 роки.

Проведений аналіз свідчить, що найбільші витрати на охорону навколишнього природного середовища за останні три роки притаманні таким областям як: Дніпропетровська (23,2%; 25,8% і 25,4% від загального обсягу витрат у 2009 р., 2010 р і 2011 р. відповідно), Донецька (16,7%; 16,8%; 16,5%), Запорізька (8,6%; 7,05%; 7,4%) і Луганська (13,7%; 10,7%; 7,03%). Саме в цих областях розташовані особливо небезпечні промислові об’єкти, які забруднюють навколишнє середовище. Натомість найменші витрати спостерігаємо у Тернопільській області (0,26%; 0,19%; 0,11%), Закарпатській (0,45%; 0,43%; 0,34%), Чернівецькій (0,64%; 0,39%; 0,35%) (Додаток В, табл. В.1).

За досліджуваний період значних змін зазнала Київська область, де розмір капітальних інвестицій та поточних витрат у 2011 р. зріс порівняно з 2010 р. в 5,8 рази, а порівняно з 2009 р. - у 7,5 раз (додаток В, табл. В.4) Збільшились інвестиції за цей же період і в інших регіонах: у АР Крим - на 92% і у 2,8 рази відповідно, у м. Києві - на 89% і 90,5%, у Харківській області - на 58,4% і 67,6%. Водночас, у Кіровоградській області, збільшившись у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 31%, розмір інвестицій у 2011 р. порівняно з 2010 р. зменшився майже на 47%. Спадні темпи зростання капітальних інвестицій і поточних витрат за досліджуваний період спостерігаються також у Тернопільській, Хмельницькій, Луганській областях.