Запропоновано ряд пропозицій та рекомендацій до чинного вітчизняного законодавства у цій сфері, що спрямовані на підвищення ефективності реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб в сфері публічного адміністрування.
У підрозділі 3.2 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності» вказано, що у цій сфері відносин детермінуючі юридичні особи, як правило, виступають у ролі так званих юрисдикційних органів, тобто тих, що мають повноваження застосовувати заходи адміністративного примусу, в тому числі й адміністративні стягнення.
Здобувачем підкреслено, що під такий вплив з боку юрисдикційних органів, наслідком якого може бути зміна адміністративно-правового статусу суб'єкта, підпадають як фізичні, так і юридичні особи. При цьому перелік таких органів є досить широким і закріплюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, спеціальними законами України та підзаконними нормативно-правовим актами, що визначають правовий статус центральних органів виконавчої влади. Зокрема, здобувачем проаналізовано положення Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (в редакції Закону від 26 червня 2004 р.), Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», Закону України «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», а також нормативно-правових актів, що визначають правовий статусу відповідних органів публічної адміністрації, що можуть застосовувати заходи адміністративного примусу, включаючи накладення адміністративних стягнень.
На підставі проведеного аналізу зазначеного нормативного масиву, дисертантом окреслено особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та запропоновано відповідні рекомендації до вітчизняного законодавства у цій сфері.
Зокрема, встановлено, що під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності проявляються такі особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб:
· по-перше, детермінуючі повноваження юридичних осіб, у тому числі й ті, що спрямовані на модифікацію адміністративно-правового статусу юридичних осіб, закріплюються на рівні спеціального галузевого законодавства, є несистематизованими та розпорошеними;
· по-друге, повноваження детермінуючих юридичних осіб, які спрямовані на зміну обсягу адміністративно-правового статусу інших суб'єктів, що здійснюються у формі адміністративно-попереджувальних заходів, пов'язані із запровадженням особливих правових режимів, а також можуть бути пов'язані з необхідністю попередження вчинення протиправних діянь та забезпеченням правопорядку;
· заходи адміністративного припинення, які змінюють адміністративно-правовий статус інших суб'єктів, у тому числі юридичних осіб, мають терміновий характер і спрямовані на переривання відповідної протиправної поведінки, встановлення особи порушника, а також забезпечення в подальшому з'ясування всіх обставин справи й застосування адміністративного стягнення;
· адміністративні стягнення, що застосовуються детермінуючими юридичними особами у вигляді анулювання або зупинення дії ліцензії (дозволу), припинення діяльності підприємств, штрафів та інших стягнень, є реакцією на порушення законодавства з боку юридичних осіб, яка спрямована на зміну адміністративно-правового статусу останніх в імперативному порядку.
Розділ 4 «Особливості адміністративно-правового статусу детермінованих юридичних осіб в адміністративних правовідносинах» складається з двох підрозділів, в яких окреслюються характерні риси участі детермінованих юридичних осіб у вищезазначеній групі суспільних відносин, врегульованих нормами адміністративного права.
У підрозділі 4.1 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу у сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб (крізь призму їх взаємодії з детермінуючими юридичними особам)» досліджено відповідні аспекти прояву адміністративно-правового статусу приватних підприємств, господарських товариств, об'єднань підприємств та інших юридичних осіб приватного права; державних, казенних, комунальних підприємств, установ, організацій, закладів та інших юридичних осіб публічного права, що не мають детермінуючих повноважень; громадських об'єднань; органів самоорганізації населення, що мають статус юридичних осіб, та інших суб'єктів.
Здобувачем встановлено, що детерміновані юридичні особи зазнають впливу з боку уповноважених суб'єктів на свій адміністративно-правовий статус та його обсяг під час державної реєстрації, ліцензійно-дозвільних, контрольно-наглядових та атестаційних процедур. Автором підтримано точку зору про те, що концепція законодавства, яке закріплює вказаний комплекс процедур реєстраційного та ліцензійно-дозвільного характеру має остаточно спрямувати вектор нормативного визначення цього виду діяльності органів публічної адміністрації як сервісної та забезпечити реалізацію потенціалу диспозитивного методу правового регулювання в повному обсязі.
Підкреслено, що особливою формою участі в публічному адмініструванні детермінованих юридичних осіб є інститут адміністративного договору, що дозволяє на принципах відносної рівності з детермінуючими юридичними особами забезпечувати реалізацію ними публічного інтересу. Разом з тим, наголошено, що окремі різновиди детермінованих юридичних осіб (асоціації органів місцевого самоврядування, інші громадські об'єднання, органи самоорганізації населення) також можуть брати участь у здійсненні публічного адміністрування через застосування специфічних форм реалізації публічного інтересу та форм взаємодії з детермінуючими юридичними особами.
У підрозділі 4.2 «Особливості адміністративної відповідальності детермінованих юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права» акцентовано увагу на тому, що деліктна складова адміністративного права є однією з найбільш, так би мовити, конфліктних сфер взаємодії детермінованих та детермінуючих юридичних осіб. Встановлено, що домінуючою, основною в українській адміністративно-правовій науці є теза про необхідність законодавчого закріплення інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб. Здобувачем підтримано думку переважної більшості вчених-адміністративістів про те, що юридична особа є суб'єктом адміністративного проступку та має відповідний рівень адміністративної правосуб'єктності.
Серед особливостей реалізації адміністративно-правового статусу у сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб здобувачем виділено такі:
· детерміновані юридичні особи зазнають впливу з боку уповноважених суб'єктів на свій адміністративно-правовий статус та його обсяг під час державної реєстрації, ліцензійно-дозвільних, контрольно-наглядових та атестаційних процедур;
· особливою формою участі в публічному адмініструванні детермінованих юридичних осіб є інститут адміністративного договору, що дозволяє на принципах відносної рівності з детермінуючими юридичними особами забезпечувати реалізацію ними публічного інтересу;
· окремі різновиди детермінованих юридичних осіб (асоціації органів місцевого самоврядування, інші громадські об'єднання, органи самоорганізації населення) також можуть брати участь у здійсненні публічного адміністрування через застосування специфічних форм реалізації публічного інтересу та форм взаємодії з детермінуючими юридичними особами.
Запропоновано на рівні кодифікованого адміністративно-деліктного акта не лише передбачити засади адміністративної відповідальності юридичних осіб, а й чітко визначити вину юридичної особи, стягнення, що можуть бути застосовані до такого суб'єкту, систему юрисдикційних органів, які будуть уповноважені на розгляд справ про адміністративні проступки, вчинені юридичною особою, та узгодити вказані положення з нормативно-правовими актами, що встановлюють адміністративно-правовий статус органів публічної адміністрації, в тому числі й їх повноваження щодо накладання адміністративних стягнень.
У підрозділі 4.3 «Концептуальні засади реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичних осіб» підбито загальний підсумок дослідження юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права, акумульовано всі запропоновані в цьому дослідженні вектори реформування інституту юридичних осіб у системі вітчизняного адміністративного права із конкретними пропозиціями до діючого законодавства в цій сфері та запропоновано приблизний варіант структури та найбільш загальних і важливих положень Концепції реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу.
Зокрема, на думку здобувача Концепція має складатись з чотирьох розділів. У розділі І «Загальні положення про юридичну особу як суб'єкта права» варто окреслити та розкрити зміст загальних ознак та поняття юридичної особи як суб'єкта права в цілому, що дозволить визначити місце юридичної особи в системі суб'єктів права. У розділі ІІ «Загальні положення про юридичну особу як суб'єкта адміністративного права» слід закріпити ознаки та поняття юридичної особи як суб'єкта адміністративного права та передбачити єдиний для всіх суб'єктів такої організаційної форми момент виникнення адміністративної правосуб'єктності.
У рамках розділу ІІІ «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу юридичних осіб у сфері публічного адміністрування» логічним виглядає визначення особливостей участі юридичних осіб та їх різновидів у конкретних адміністративних правовідносинах, що виникають у сфері публічного адміністрування. При цьому варто визначити загальні аспекти адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації з акцентом на їх обслуговуючій та сервісній спрямованості під час надання різноманітних адміністративних послуг, загальні аспекти адміністративно-правового статусу приватних юридичних осіб, збільшення диспозитивних засад у побудові та розвитку публічних відносин тощо. Окрему увагу в межах цього підрозділу Концепція має приділити адміністративному договору. Зокрема, Концепція має запропонувати те, що інститут адміністративного договору з його легальним визначенням, принципами реалізації його положень, чіткими та уніфікованими процедурами його укладання, зміни та розірвання підлягає закріпленню в межах майбутнього Адміністративно-процедурного кодексу, в окремому його розділі.
У розділі ІV «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу юридичних осіб у сфері застосування заходів адміністративного примусу та заходів адміністративної відповідальності» Концепція повинна не тільки окреслити характерні риси адміністративно-правового статусу юридичних осіб та його реалізації, але й визначити засади уніфікації заходів адміністративного примусу, що можуть застосовуватись уповноваженими суб'єктами, а також чітко визначити саму систему юрисдикційних органів, що мають повноваження на застосування таких заходів впливу. Разом з тим Концепція має передбачити особливості реалізації адміністративно-правового статусу як юрисдикційних органів, так і юридичних осіб, до яких застосовуються заходи адміністративного примусу, в тому числі й суб'єктів адміністративного проступку.
Автором уточнено, що запропонована ним структура такої Концепції є лише одним із варіантів її моделі і залишає поле для дискусії та обговорення її змісту.
Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - розкриття сутності, основних рис, адміністративно-правового статусу, системи юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права. Основним завданням дослідження було обґрунтування теоретичних положень і формулювання напрямів удосконалення законодавства в цій сфері з конкретними пропозиціями та рекомендаціями. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.