Тема: Революція в Туреччині. М. Кемаль. Національні рухи в Китаї, Індії і Африці.
Основні поняття: національно – визвольний рух, «компанія громадянської непокори».
План:
1.Революція в Туреччині.
2.Національно – визвольний рух в Китаї.
3.Національно – визвольний рух в Індії.
1.На початку 1919 р. турецька влада була обмежена військами Антанти, що окупували чимало територій імперії і ввели свій флот до проток. Турецька армія була демобілізована, постало питання про розчленування країни західними державами, що викликало широкий опір різних політичних сил. У 1919 р., в липні в Ерзерумі, а у вересні в Сівасі, відбулися два конгреси політичних товариств, на яких було обрано Представницький комітет на чолі з генералом Кемаль-пашою, що закликав країну до боротьби за незалежність. В жовтні було скликано парламент, що прийняв «Національну обітницю» (Декларацію незалежності Туреччини). У відповідь на цю Декларацію держави Антанти в березні 1920 р. окупували Стамбул і розігнали парламент, султан змушений був підкоритися, а його новий уряд офіційно виступив проти Представницького комітету і Кемаля-паші.
Вквітні 1920 р. у Анкарі було обрано новий меджліс — Великі Національні Збори Туреччини (ВНЗТ. Головою ВНЗТ став Мустафа Кемаль-паша. Турки почали успішну воєнну кампанію, що завершилася восени 1922 р. вигнанням інтервентів. На конференції у Лозанні було визнано незалежність Туреччини в її сучасних кордонах. Ще до того, 1 листопада 1922 р., ВНЗТ прийняли закон про ліквідацію султанату, після чого восени 1923 р. Туреччину було проголошено республікою.
Конституція 1924 року декларувала демократичні права і свободи. Держава відділена від релігії. Жінки були зрівняні у правах з чоловіками. Спеціальні закони передбачали перехід на європейський одяг, європейський календар і літочислення. Вводився громадянський шлюб, було ліквідовано багатоженство. Латинізована абетка замінила арабську. Встановлювалося світське судочинство за європейським зразком. У галузі економіки державне регулювання поєднувалося зі створенням умов для приватнопідприємницької діяльності.
2.Версальський мирний договір, що санкціонував право Японії на німецькі володіння у Шаньдуні, викликав бурю обурення у Китаї. 4 травня 1919 р. студенти вийшли демонстрацією протесту з вимогою анулювати поступки Японії. Виступ студентів був підтриманий широкими колами китайської молоді та інтелігенції й супроводжувався рухом за «нову культуру», наслідком якого стало створення нової письмової мови «байхуа», відповідної розмовній. Це була культурна й літературна революція, що дала змогу залучити до писемності та освіти багатьох китайців. У Шанхаї та інших містах відбулися демонстрації, політичні страйки, бойкотувалися японські товари. Китайський уряд був змушений заявити про відмову підписати Версальський мирний договір і зняти з посад прояпонськи налаштованих сановників.
3.Перша світова війна загострила суперечності між Індією та Великою Британією й сприяла новому піднесенню визвольного руху. Причини: англійці обмежували підприємницьку діяльність індійських капіталістів; політичне безправ'я; расова дискримінація; у містах зростала вартість життя; селяни придушені тягарем податків і боргами лихварів. Учасники: підприємці, робітники, селяни, інтелігенція, дрібні власники. Приводом до визвольного руху 1919-1922 рр. були реформи МонтегюЧелмсфорда (розширення складу виборців до центральної та законодавчої асамблеї країни (до 3%), індійцям надавались місця у виконавчих радах для отримання постів міністрів охорони здоров'я, освіти й інших другорядних посад, англійці контролювали фінанси, армію, поліцію; виборча система за релігійними куріями), що закріплювали
колоніальний стан країни, а також закон Роулетта (право заарештовувати, ув'язнювати і судити за закритими дверима всіх підозрюваних у революційній діяльності).
13 квітня1919 р. в Амрітсарі було розстріляно мирний мітинг. У грудні 1920 р. на сесії Індійського Національного Конгресу вирішено розпочати кампанію громадянської непокори (ненасильницькі дії): бойкотування англійських товарів, відмова від праці в англійських установах, мітинги, демонстрації. 1922 р. у містечку Чаурі-Чаура жителі вбили 22 поліцаїв. Керівництво Національного конгресу, збентежене виходом антианглійської боротьби за межі ненасильства, прийняло рішення про припинення кампанії громадянської непокори.
Лідером визвольного руху стає Махатма Ганді, який сформулював основні принципи соціально-політичного й філософсько-релігійного вчення гандізму, що стало основою боротьби:
-досягнення незалежності Індії шляхом залучення до боротьби широких народних мас при дотриманні ними ненасильництва;
-засудження класової боротьби;
-визнання гармонії класових інтересів і вимога вирішення всіх конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з концепції опіки селян поміщиками, а робітників — капіталістами;
-прагнення об'єднати в боротьбі за незалежність всіх індійців, незалежно від релігій, національностей, каст і класів під керівництвом ІНК.
Закріплення вивченого матеріалу
1.Вміти давати відповіді на питання:
1.Причини національно – визвольного руху в Туреччині.
2.Наслідки національно – визвольного руху в Туреччині.
3.Причини національно – визвольного руху в Китаї.
4.Причини національно – визвольного руху в Індії.
5.Особливості проведення кампанії громадянської непокори.
2.Вміти аналізувати: Наслідки Першої світової війни на піднесення національно – визвольного руху.
3.Підготувати доповіді: «Політичний портрет М. Кемаля».
«Релігійно – філософські погляди М. Ганді».
Література Основна:
Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 344-345, 355-360, 370-372
Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 169-181
Розділ: Період стабілізації в Європі та в Північній Америці (1924—1929).
Тема: Доба «процвітання» в США. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х
роках.
Основні поняття: економічна стабілізація.
План:
1.Особливості повоєнного розвитку США.
2.Особливості стабілізації у Великі Британії.
3.Особливості стабілізації у Франції.
1.Перша світова війна надала потужного поштовху економічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було руйнації виробництва, вступила
увійну в квітні 1917 р., людські втрати склали 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених; еміграція; виступали постачальником військових матеріалів, харчів і сировини країнам, прибуток американських монополій склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти забезпечили капіталовкладення в американську економіку. Відбувається модернізація виробництва.На початку 20-х років Сполучені Штати забезпечували майже половину світового видобутку кам'яного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового виробництва автомобілів. США перетворилися на найбільшого кредитора (11,1 млрд. дол..) Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.
Зростання частки США в міжнародній економіці створило умови для вторгнення
усфери світової політики: «14 пунктів» Вільсона, домагалися міжнародного визнання принципів «відчинених дверей» і «рівних можливостей» з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.
20-ті роки були для Сполучених Штатів роками процвітання. На кінець 20-х років
США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міцністю, величезними резервами внутрішнього ринку, модернізаціею та інтенсифікаціеб виробництва, перетворенням долара на світову валюту, протекціоністською політикою держави. Відбувалося докорінне оновлення основного виробництва, зводилися нові фабрики та заводи. Стрімко розвивалися нові галузі промисловості (1929 р. випущено 5/6 світового виробництва авто). Збільшення національного доходу - за1923-1929 рр. зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів.
На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці (Уоррен Гардінг, 1924 р. Кальвін Кулідж) які відкидали концепцію державного регулювання.
2. Велика Британія досягла здійснення своїх інтересів: усунуто конкурента — Німеччину, отримано частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близькому Сході. Однак перемога дісталася дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вбитих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво скоротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Британська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності. Зростання державного боргу.
На політичній арені діяли три найбільші політичні партії: консервативна, ліберальна, лейбористська партія.
На виборах 1918 р. було сформовано коаліційний уряд з консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем — лідером ліберальної партії. Було прийнято програму допомоги безробітним та будівництва дешевих жител. 1921 р. апроваджено 9-річяу безкоштовну обов'язкову освіту. Уряд Д. Ллойд Джорджа надав 1921 р. статус домініону Ірландії. Однак шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишились у складі Великої Британії.
Уряд лейбористів Р. Макдональда (1924 р.) збільшив розміри допомоги безробітним і пенсії старим, зменшив мито на деякі товари, покращив систему страхування з безробіття, збільшив видатки держави на житлове будівництво. Визнав СРСР.
У жовтні 1924 р., консерватори сформували уряд, за них виник конфлікт у вугільній промисловості. Власники шахт були зацікавлені у зменшенні високої собівартості вугілля й підвищенні його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони прагнули досягти цього за рахунок скорочення заробітної плати. Влітку 1925 р. власники шахт висунули ультимативні вимоги гірникам - зменшення зарплати та скорочення робочого дня. 4 травня 1926 р. оголосили загальний страйк (18 млн.) 12 травня припинення страйку. Зарплату гірників було зменшено, а робочий день подовжено.
3. Франція більше, ніж інші держави, постраждала під час світової війни: 1,4 млн. вбито та 750 тис. поранено, північні промислові департаменти, де відбувалися військові дії, були зруйновані, виведено з ладу 6 тис. км залізничних колій, 52 тис. км шосейних доріг, 325 тис. га орної землі стали непридатні для використання, державний борг сягнув 300 млрд. франків. Водночас війна значно вплинула на економіку Франції: виникли нові індустріальні райони: Центральний, Південний, Південно-Західний, нові підприємства — Рено, Сітроен. Повернення Ельзасу та Лотарингії подвоїло потужність металургії. До 1935 р. Франція експлуатувала вугільні запаси Саара. Країна швидко перетворювалася з аграрно-індустріальної країни в індустріально-аграрну. Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої.
В 1924-1929 рр. у Франції відбувалася стабілізація: отриманням репарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарського вугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили в колоніях, прибутки від туризму. Сільське господарство розвивалося досить успішно. У 1929 р. прибутки від цінних паперів майже утричі перевищували прибуток від промисловості.
За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася США. У 1930 р. обсяг промислового виробництва 40% перевищив довоєнний рівень.
Закріплення вивченого матеріалу
1.Вміти давати відповіді на питання:
1.Наслідки війни для США. Чи сприяли вони економічному піднесенню.
2.Доведіть, що США е післявоєнним економічним лідером.
3.Зростання міжнародного впливу США.
4.Чи сприяли наслідки війни швидкому економічному піднесенню Великої
Британії.
5.Причини повільної стабілізації у Великій Британії.
6.Причини та наслідки страйку гірняків.
7.Чи сприяли наслідки війни швидкому економічному піднесенню Франції.
8.Що сприяло швидкій відбудові Франції.
2.Вміти аналізувати: Що сприяло перетворенню США на лідера післявоєнного світу.
3.Порівняти особливості процесу стабілізації для США, Великої Британії та
Франції.
Література Основна:
Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 85-89, 100-107, 113-118
Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 186-201
Тема: Створення корпоративної системи в Італії. Німеччина в період Веймарської республіки.
Основні поняття: фашизм, нацизм, корпоративізм, цензура, репресії.
План:
1.Німеччина в період Веймарської республіки.
2.Розбудова фашистського суспільства в Італії.
1.Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за несприятливих для неї зовнішньополітичних умов. Версальський договір накладав на країну великий тягар і принижував національну самосвідомість німецького народу, створював усі передумови для зростання націоналістичних і реваншистських настроїв.
3 кінця 1918 р. економічне становище Німеччини безупинно погіршувалося. Втративши багату сировиною провінцію Ельзас-Лотарингію й передавши Франції на 15 років право експлуатації ресурсів Саарської області, Німеччина позбавилась 75% видобутку залізної руди, 25% вугілля, 35% виплавки сталі. Згортання військової промисловості та демобілізація армії спричинили масове безробіття. Країна зазнавала гострої нестачі сировини, продуктів харчування, палива. Спекуляція. Інфляція. Різко загострилася соціальна обстановка.
Після Листопадової революції 1918 р. в Німеччині виникло багато таємних військових гуртків, що прагнули знищити республіку і відновити сильну Німеччину (НСДАП). 8 листопада 1923 р., в пивному барі «Бюргерброй» Гітлер разом із штурмовиками з СА увірвався до зали, проголосив програму створення «національного уряду». 1925-1927 рр. відбулася консолідація націонал-соціалістів
Економічний розвиток Німеччини у 1924-1929 рр. не був сталим. Лише 1926 р. в країні почалося промислове піднесення. Індустріальне виробництво 1929 р. складало 117% відносно рівня 1913 р. Частка в світовому промисловому виробництві зросла до 12%. Швидкими темпами розвивалися кам'яновугільна, хімічна та газова галузі промисловості, обробка металу, електротехніка. Цьрму сприяло: іноземні інвестиції (США, Велика Британія), політика уряду спрямована на модернізацію виробництва та підтримку вітчизняного виробника, трудові зусилля нації.
1925 р. президентом республіки став кайзерівський фельдмаршал Гінденбург.
2.Основою ідеології італійського фашизму був примат нації. Інтереси нації повинна була виражати фашистська держава. Ґрунтуючись на принципах корпоративізму, держава повинна була примиряти в своїй єдності різноманітні суспільні інтереси. Програма фашистів містила скасування сенату, поліції, каст, привілеїв і титулів; загальне виборче право, гарантії громадянських свобод, скликання Установчих зборів, відміну таємної дипломатії та загальне роззброєння; заборону банківських операцій та прогресивний податок на капітал; встановлення для всіх 8-годинного робочого дня та мінімуму зарплати; участь робітників у технічному керуванні підприємствами; націоналізацію військової промисловості; передачу землі селянам; заборону дитячої праці до 16 років; загальну освіту та безкоштовні бібліотеки.
Відразу після перевороту, незважаючи на збереження парламентських форм, з'явилися нові державні інститути: в грудні 1922 р. - «Велика фашистська рада», в січні 1923 р. королівським декретом було закріплено створення фашистської міліції – «Добровільна міліція національної безпеки». ВФР контролювала законопроекти перед внесенням їх до парламенту, діяльність самого уряду. 3 квітня 1926 р. прийнято закон, що затвердив контроль уряду над профспілками. 5 листопада 1926 р. видано закон про розпуск усіх «антинаціональних» партій. В квітні 1927 р. було прийнято «Хартію праці», згідно з якою встановлювався корпоративний принцип структури держави та суспільства Італії. Замість профспілок створювалися корпорації, що об'єднували робітників і підприємців кожної галузі виробництва, вони знаходились під державним контролем. Кандидатів до парламенту тепер могли висувати тільки корпорації.
В основу фашистської доктрини було покладено ідею «загальнонаціональної» влади, що стояла на варті «загальних інтересів». Виходячи з цієї ідеї, фашисти вимагали від народу повної покори. Було видано закони про чистку державного апарату від