Материал: Вокальні цикли Роберта Шумана

Вокальні цикли Роберта Шумана

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра історії, теорії мистецтв та виконавства

Вокальні цикли Роберта Шумана

Спеціальність: «Музичне мистецтво»

Скубій Ірина Олексіївна

Науковий керівник:

КОМЕНДА ОЛЬГА ІВАНІВНА

кандидат мистецтвознавства,

доцент

ЛУЦЬК - 2014

ВСТУП

Ро́берт Шу́ман (народився 8 червня 1810, Цвіккау, Рейнський союз (Німеччина) - помер 29 липня 1856, Енденіх, передмістя Бонна, Німецький союз) - видатний німецький композитор-романтик, диригент, музичний критик та громадський діяч.

Шуман - один з яскравих представників романтичного мистецтва 19 століття. Багато в чому споріднене поезії Г. Гейне, творчість Шумана кидала виклик духовній убогості Німеччини 1820-х - 40-х рр., звала в світ високої людяності. Спадкоємець Ф. Шуберта і К. М. Вебера, Шуман розвивав демократичні і реалістичні тенденції німецького і австрійського музичного романтизму. Його твори тісно пов'язані з традиціями німецької музичної класики. При цьому Шуман увійшов до історії музики як один з найсміливіших новаторів. Розширюючи межі і засоби музичної мови, він прагнув з повнотою і точністю передати, з одного боку, процеси духовного життя, з іншої - життя «зовні» - зв'язки і контрасти явищ, створюючи «драматургію» життя. Звідси, зокрема, його прагнення тісне зближувати музику з літературою, поезією.

У вокальній творчості Шуман розвивав тип ліричної пісні Ф. Шуберта. У тонко розробленому малюнку пісень Шуман відобразив деталі настроїв, поетичні подробиці тексту, інтонації живої мови. Значно зросла у Шумана роль фортепіанного супроводу, що дає багате окреслення образу і що нерідко доповнює зміст пісень. Найпопулярніший з вокальних циклів- «Любов поета» на вірші Г. Гейне (1840), що складається з 16 пісень, зокрема «Якщо б квіти вгадали», чи «Чую пісні звуки», «Я вранці в саду зустрічаю», «Я не серджуся», «У сні я гірко плакав», «Ви злі, злі пісні». Інший сюжетний вокальний цикл - «Любов і життя жінки» на вірші А. Шаміссо (1840). Різноманітні за змістом пісні входять в цикли «Мірти» на вірші Ф. Рюккерта, Й. В. Гете, Р. Бернса, Г. Гейне, Дж. Байрона (1840), «Коло пісень» на вірші Й. Ейгендорфа (1840). У вокальних баладах і піснях-сценах Шуман торкнувся вельми широкого кола сюжетів. Яскравий зразок цивільної лірики Шумана - балада «Два гренадери» (на вірші Р. Гейне). Деякі пісні Шумана - прості сценки або побутові портретні замальовки: музика їх близька до німецької народної пісні («Народна пісенька» на вірші Ф. Рюккерта, і ін.)

Шуман вніс великий внесок до музичної критики. Пропагуючи на сторінках свого журналу творчість музикантів-класиків, борючись проти антихудожніх явищ сучасності, він підтримував нову європейську романтичну школу. Шуман байдужість до мистецтва, що ховається під маскою доброчесності і фальшивої ученості. Головні з вигаданих персонажів, від імені яких виступав Шуман на сторінках друку, - палкий, несамовито зухвалий і іронічний Флорестан і ніжний мрійник Евзебій. Обидва вони втілювали риси вдачі самого композитора.

Ідеали Шумана були близькі передовим музикантам 19 століття. Його високо цінували Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз, Ференц Ліст. В Росії творчість Шумана пропагували А. Г. Рубінштейн, П. І. Чайковський, Г. А. Ларош, діячі «Могутньої купки».

РОЗДІЛ 1.ПЕРШИЙ ПЕРІОД ТВОРЧОСТІ Р.ШУМАНА 1830-40 рр.

1.1.Коло пісень, op. 24 (на вірші Гейне)

Перший зошит пісень про кохання і разом з тим перша творча зустріч з Гейне - “Коло пісень” (“Liederkreis”) op. 24 Шуман поклав на музику гейнівський цикл під назвою “Пісні”, який входить до складу “Страждань юності”. Дев'ять віршів утворюють довершену маленьку повість про долю нерозділеного кохання. Перші дві пісні - нетерпляче очікування зустрічі з коханою, радість і хвилювання; в музиці підкреслений ритм серцебиття.

Мрійливе, світле адажіо - споглядання лісового пейзажу і розповідь птахів про прекрасну дівчину - розмежовує від ще більш зхвильованої четвертої частини. Її слова дуже багатозначні: “ Приклади руку до серця мого, кохана; чуєш, в кімнатці стук? Це злий майстер збиває мою домовину”. Композитор з дивовижною точністю передає глибоку за сенсом метафору вірша: стук молотка, який збиває домовину; у музиці немов накриває таємнича і зловісна тінь долі.

П'ята пісня - прощання з “прекрасною колискою страждань”. Тут багата зміна настроїв, яка веде до драматичної кульмінації; музика стає по-шуманівськи стихійно-бурхливою і завершується похмурою речитативною фразою про фатальний розподіл життєвих поневірянь.[2, c.109]

Своєрідний контраст, дуже типовий і для Гейне і для Шумана, вносить шоста пісня. Її музичний образ - грубовато-вільний замашний рух - зумовлене першою строфою тексту: зверненням поета до “дикого корабельника”(“Зачекай, зачекай, дай мені попрощатись з двома дівчатами: з Європою і з нею”). Скоріше за все це образ самого моряка - насмішливого, сильного і зужвалого, так не схожого на бідного поета; от таким би і стати змученій почуттями закоханій людині щоб розквитатися з підступним минулим! Так виникає внутрішній сенс образу - відчай, який став душевно жорстокішим. Поет ніби звертається до своєї “колиски страждань” мовою “дикого корабельника”, це звертання зухвале, яке б'є в'їдливою іронією.

І ось прощання закінчилось. Перед очима поета світлий Рейн, в дзеркалі його вод гори і замки (сьома пісня). Він згадує про пережите:”Відчай здавалось був нестерпним, я все виніс, та не запитуйте - як?” (похмура тема в дусі суворого скорботного хоралу).

У фінальному вірші циклу зплітаються мотиви “похорон” кохання і її невмирущої життєвої сили. Другий мотив явно панує. Музика цієї пісні переповнена духовною силою і юнацькою завзятістю. Заключна частина (“І передчуттям серце моє повне”) - легка, рухлива. Тут як і в перших піснях циклу, знову не спокійно “стукає серце” і все більш романтичним, хвилюючим стає відчуття очікування нового кохання.[1, с. 67]

.2. “Мірти”, ор 25. (на вірші різних поетів 26 пісень); “Коло пісень”, ор 39. ( на вірші Ейхендорфа, 20 пісень)

Пісні кохання складають значну і одну із найпопулярніших частину циклу “Мірти” (ор. 25 на вірші різних поетів). Гімнічне “Присвячення” можна поставити разом з піснею “Він прекрасніше всіх на світі” із ор. 42. Вірш Рюккерта - захоплений диферамб коханої; в музиці широкого гімнічного характеру - той самий світлий пафос, та ж духовна цілеспрямованість. Любовний диферамб “Як конвалія, ти прекрасна” (Гейне) написаний в характері проникливого, ліричного німецького адажіо.

До того ж роду наближається знаменитий “Лотос” (Гейне) ; в музиці “Лотосу”, як і у вірші - дві фази: муки любовного очікування і благання серця яке прокинулось; при едності образу дане чітке порівняння фарб сонячного дня і місячної ночі. В відомій пісні “Горішник” (Ю. Мозен ) - мотив, близький “Лотосу”: там серце, яке жадає кохання, пробуджує місячне світло, тут солодкі мрії про коханого навіює шепіт вітру в листях горішини. Особливість цієї пісні в її прозорій, повітряній тканині голосів, яка наділена великою ліричною насиченістю. З великою силою виражена в деяких романсах пекельна, безмежна скорбота душі. Потрібно назвати перш за все “Із єврейських пісень” пісень Байрона, де романтична краса музики змагається тільки з геніальними віршами “Душа моя похмура, скоріше, співцю, скоріше!”. Нагадаємо також порівняно мало відомий романс “Тихі сльози” ор. 35 на вірші Кернера, якому Шуман близький до романсу “Не серджусь я”.[8, c.156]

“Наймовірне відчувається блаженство, - писав Гейне, - коли зовнішня природа зливається з нашим внутрішнім світом, коли зеленіючі дерева, думи, спів птахів, німа печаль, синь небосхилу спогади і пахощі трав переплітаються в чарівних арабезках”. Цей романтичний світ багато разів приваблював до себе Шумана.

Злиття лірики і поезії природи, а також лірики і фантастики особливо часто зустрічається в “Колі пісень” на вірші Ейхендорфа, ор. 39. Характерні в цьому відношені пісні “Місячна ніч” і “Весняна ніч” (ор. 39) ; зхвильований акомпонемент створює відчуття переливів місячного світла, блиск зірок, таємничого шепотіння природи і разом з тим душевного хвилювання, викликаного красою ночі.

Зовсім інший настрій має ліричний пейзаж “Сутінки” підвечірний морок, який розправляє свої “важкі сірі крила”, низько повзучі темні хмари і проникаючий в душу страх самотності, беззахисності - такий складний образ цього романсу, виражений більше всього в його фортепіанній партії.

В пісні “Лісові голоси” - типова для поезії і музики німецьких романтиків картина нічної зустрічі мисливця який заблукав і рейнської русалки Лорелії. В іншій фантастичній картині “Відродження поета” ор. 36 №5 - мрія про прекрасне стає реальністю: в місячному світлі поет вбачає хоровод ельфів; цариця лісових істот закликає його забути про важкі будні, віддатися романтичній мрії.

Разом з високою романтичною лірикою Шуман створює численні сценки із побуту. Вони відрізняються винятковою простотою і разом з тим овіяні задушевністю, музика їх близька до німецької побутової пісні, що не рідко підкреслюється авторською ремаркою “im Volkston” - в народному дусі. До цієї категорії відносяться, наприклад, пісні на вірші Рейника - “Недільний день на Рейні”, “ До сонячного проміння” ор.36 на вірші Ейхендорфа - “Весняна подорож”(ор. 45 №2),Рюккерта - “Народна пісенька”(ор.51 №2). До них приєднується миніатюрний пісенний цикл Бідний Петер” на вірші Гейне (ор.53)

Це своєрідний варіант “Любові поета”, переведений в план зворушливо-наївної народної повісті і цілком побудований на основі простої побутової пісенності.[5, c. 46]

Шумана приваблюють і образи далеких “інших” країн з їх особливим життям і колоритом. Вже в циклі “Мірти” ми знаходимо перші подібні екскурси композитора - декілька пісень на вірші Бернса (“Вдова горця”, “Колискова горця”, “Прощання горця”, “Дружина вождя”) і “Дві венеціанські пісні” на вірші Т. Мура. Надалі Шуман створює ряд пісень на іспанські тексти в перекладі Гейбеля (ор. 74 і 138).

В цих творах оспіваний загальний для романтиків 19 століття ідеал цільних моральних устоїв, стихійних “вільних” пристрастей, потужно-суворої або хвилююче-видовищної природи - світ, так не схожий на розсудливо-розмірену, сковану умовновностями сіре життя європейського міщанства. Цей ідеал яскраво представлений в “Контрабандисті” - “іспанському романсі” Гейбеля (ор. 74), з його радісним відчуттям внутрішньої свободи, з його призовно-вільними інтонаціями.

В піснях на інонаціональні жанрові сюжети Шуман, як і завжди, шукає тонкі характерні штрихи. Так своєрідний суворий гармонічний стиль знайдений ним для пісень про горців на вірші Бернса. Але в спробах передати національні особливості мізики різних країн проявляє обмеженість Шумана. Його музична Іспанія і Італія мало національні; композитор відтворює лише самі загальні риси іспанських або італійських ритмів, не проникаючи ані в стилістику, ані в дух народної музики цих країн. Тут безсумніву, позначилась і загальна для німецької музики 19 ст. Відокремленість від народно-національних культур інших країн, і порівняно не великий запас особистих вражень Шумана в цій області.

Пісні Шумана, як ніяка інша частина його творчого спадку, показують різноманітність творчої ініціативи композитора. Лірик по натурі, він вперто прагнув заволодіти все більш широким колом сюжетів і образів. Психологічна і соціальна драма, пафос громадянських почуттів, високий філосовський роздум.[7, c.148]

.3. «Любов і життя жінки», ор. 42 (на вірші Шаміссо, 8 пісень)

Широку популярність здобув вокальний цикл Р.Шумана «Любов і життя жінки». Автор поетичного тексту Адальберт Шаміссо (1781-1838) - німецький письменник, вчений-натураліст і мандрівник. У своєму циклі Р. Шуман показав різні лики любові. Загальне поняття цього почуття, частіше пов'язане з відносинами до чоловіка, в даному випадку виражено ширше, багатогранніше. Це і любов-захват (№2, №4, №5, №7), і любов-пристрасть (№2, №5), любов-сумнів (№ 3), любов до дитини і радість материнства (№6, №7) , любов-самопожертва (№2, № 4), мрії і спогади про кохання (№1, №8). Словом все, що становить основну життєву ідею і призначення кожної жінки.

Музичними засобами Шуман лише доповнює, поглиблює поетичні висловлювання. Поетичний цикл А.Шамісо - це монолог дівчини, жінки її розмова із собою. Поет у своїх віршах дуже точно і тонко передав всі відтінки душевних переживань жінки на різних етапах її життя. Показуючи багатий духовний світ жінки, поет звертає увагу читача на такі риси жіночої натури, як глибока вразливість, емоційність, співчуття, доброта.

Р.Шуману була цікава проблема дослідження жіночої душі. І в першу чергу цей інтерес був викликаний, звичайно ж, палкою любов'ю до Клари Вік. Блискуча піаністка з активною виконавською діяльністю, Клара в першу чергу була жінкою - дружиною і матір'ю вісьмох дітей.Взявшись за твір вокального циклу «Любов і життя жінки» Шуман не ставив за мету реалістичне прочитання тексту, буквальне слідування за ним. Важливу, а, може бути, навіть визначальну роль в циклі грає прийом використання жанрових засобів в музиці, що виконують, поряд з безліччю інших функцій, і функцію конкретизації музичного змісту.[4, c. 89]

Внутрішня логіка розвитку «настроїв», основа змісту в циклі, зумовила розподіл мініатюр наступним чином: серед восьми номерів проходять дві драматургічні лінії, контрастних за емоційним значенням.Перша - область радісних, світлих настроїв: захват, надії і мрії, захоплення щастям («Він прекрасніше всіх на світі», «Обручка золота», «Милі сестри збудеться », «Ніжно пригорнись ти до серця скоріше» ). Інша лінія - сфера психологічних переживань, сумнівів, роздумів («Не знаю, вырити чи щастю», «Милий друг, збентежений ти», «Ти вперше удар мені наносиш» ).

Відкриває цикл мініатюра «Погляд його при зустрічі». Психологічно вона найбільш нейтральна: це свого роду «експозиція», сюжетний поштовх до розвитку майбутніх емоційних сфер. Тридольні розмір, темп Larghetto, м'які закінчення типу «присідань», - весь комплекс виражальних засобів вносить у музику виразну образну характерність: звучить витончений світський танець (менует або сарабанда) (див. Приклад №4.1).

Приклад №4.1

Конкретна жанрова ознака створює миттєвий зв'язок з віддаленій у часі ситуацією - з атмосферою святкового танцю, під час якого, можливо, сталася щаслива зустріч. Перша мініатюра одночасно і спогад, уявлення про конкретну подію, і роздум про враження, яке воно справило. Цьому сприяють риси пісенності (виразне, спадний поступенное рух в 3, 4-ої фразах) - вони немов дають ліричну оцінку пережитим подіям. Як і в реальному житті, конкретне уявлення і, пов'язане з ним, переживання злиті воєдино.[7, c.113]

Друга частина «Він прекрасніше за всіх на світі» відкриває ту емоційну лінію, яка пов'язана з областю радісних переживань. Характерною особливістю музичного матеріалу цієї мініатюри є цікаве взаємопоєднання - сплав різних жанрових елементів: пісенності і гімнічності. Так, зерно мелодії складає інтонація мажорного тризвуку. Сама по собі інтонація ще не є конкретна жанрова ознака.

Але, як відомо, з часом вона набула узагальнене, вузьке коло значень і пов'язана з ситуаціями урочистості, радісного збудження. Пунктирний ритм у поєднанні з даної інтонацією, а також розмашисті ходи на широкі інтервали дуже точно передають емоційний тонус внутрішнього стану героїні. Ця мініатюра - свого роду «гімн любові». А ось на користь пісенності вказують такі моменти, як мелодія широкого дихання, чіткі класичні каданси, секвенцірованіе, повторність, в комплексі створюють загальний ефект стійкої рівноваги.[7, c.134]