Материал: Визначення економічних показників виробничої діяльності енергопідприємств і енергосистеми

Вартість основних фондів на кінець року визначають за формулою:

Ф₀^К =, (1.9)

(млн. грн.)

Рух основних фондів можна оцінити за коефіцієнтами оновлення

,.                         (1.10)

і коефіцієнтами вибуття

,.                        (1.11)

1.4   
Оцінка показників, що характеризують рух основних фондів КЕС

В електроенергетиці структура основних фондів визначається поперед всього типом і призначенням енергетичного підприємства, а також видом енергоресурсу, що використовується.

На ТЕС вартість силових машин і обладнання складає до 75 відсотків вартості основних фондів. Це пояснюється тим, що котлотурбінне і електротехнічне обладнання є головним і в той же час найбільш дорогим елементом технологічної системи ТЕС. Поряд з цим на ГЕС основна сума капіталовкладень припадає на гідротехнічні споруди. Тому частка силових машин і обладнання в структурі основних фондів ГЕС значно нижча, ніж по ТЕС.

В електричних мережах структура основних фондів визначається рівнем

напруги та їх довжиною. Із зростанням напруги і довжини мереж питома вага передавальних пристроїв має тенденцію до зниження, бо зростає вартість обладнання підстанцій.

Таблиця 1.1- Структура основних фондів енергопідприємств

Із наведених даних в таблиці 1.1 випливає, що для ТЕС і АЕС характерною є особливо велика частка силового обладнання і машин, для ГЕС - споруд, а для електромереж - передавальних пристроїв. Значна частка обладнання в структурі основних фондів підприємств електричних мереж пояснюється присутністю в них підстанцій, які оснащені трансформаторами, синхронними компенсаторами та іншим дорого вартісним обладнанням.

Структура основних фондів та перспектива її зміни є одним із головних показників технічного прогресу і ступеня раціонального використання капіталовкладень. Чим вищою є питома вага активної частини основних фондів, тим більш ефективним є виробництво. Іншими словами, чим більше виробляється продукції на одну гривню початкових капіталовкладень (основних фондів), тим більше зростає показник фондовіддачі.

2. ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

В процесі експлуатації основні фонди поступово втрачають свої споживчі властивості: знижується їх економічність, надійність, продуктивність та інші якості. Одночасно має місце зниження вартості фондів. Ці процеси отримали назву зносу основних фондів.

.1 Розрахунок зносу енергоустаткування КЕС

Розрізняють фізичний і моральний знос.

Фізичний знос пов¢язаний з нормальною роботою обладнання і частково може бути компенсований шляхом проведення його ремонту. Моральний знос може частково компенсуватися модернізацією обладнання. Повне відшкодування зносу забезпечує будівництво нового об¢єкту.

Ступінь зносу обладнання можна оцінити за формулою:

фізичний знос

,            (2.1)

де t_р, t_з, t_ф - відповідно розрахунковий, залишковий і фактичний термінслужби обладнання, років.служби обладнання, років.

-вартість одного агрегату, млн.грн;

Значення t_з оцінюється експертним шляхом або задається. Сучасне обладнання КЕС розраховано на 30 років експлуатації. Тому залишковий термін t_з можна визначити як різницю між розрахунковим терміном експлуатації енергоагрегату і фактичним терміном служби.

Відносний фізичний знос обладнання визначається за формулою:

;       (2.2)

Моральний знос першого роду

= , (2.3)

де Ф_0С - початкова (балансова) вартість діючих основних фондів, грн;

t - час знаходження основних фондів в експлуатації, рік;

-середньорічний приріст продуктивності в галузях енергомашинобудування і будівництва.

Моральний знос першого роду

(млн. грн.)

.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань

Для відшкодування зносу економічний механізм передбачає створення спеціальних фондів грошових коштів. Вони утворюються в результаті перенесення на собівартість продукції частини вартості основних фондів і повертаються підприємству після реалізації продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування визначаються на підставі норм, що залежать від виду основних фондів, степені їх використання, умов експлуатації, виду палива та інших факторів.

В практичних розрахунках використовують норму амортизаційних відрахувань

, (2.5)

де  - норма відрахувань на реновацію (табл.Р.3);

 - норма відрахувань на капітальний ремонт (табл.Р.3).

Норма амортизації обґрунтовується відповідними економічними розрахунками. Намагання до підвищення норм амортизації приводить до збільшення витрат на виробництво продукції, а також цін на цю продукцію. Навпаки, їх заниження подовжує термін служби обладнання, що може визвати сповільнення оновлення основних фондів.

Для розрахунку річних амортизаційних відрахувань використовують формулу:

,                         (2.6)

де  - середньорічна початкова вартість основних фондів і-го виду, грн;

р_аі - коефіцієнт амортизації основних фондів і-го виду при j-х умовах експлуатації.[т.Р.1]

С_а = 367,8×0,12×0,04+ 367,8×0,4×0,05+ 367,8×0,35×0,05+367,8×0,07×0,05+ +367,8×0,04×0,05+367,8×0,02×0,05=17,95(млн. грн.)

Середня норма амортизації оцінюється за формулою:

,               (2.7)

%.

Розрахуємо проектну оцінку собівартості продукції

С_∑,               (2.8)

С_∑- повна собівартість продукції

(млн. грн./рік).

.3 Визначення економічної доцільності заміни устаткування

На деякому етапі експлуатації знос основних фондів приводить до необхідності їх заміни внаслідок зниження економічності роботи обладнання і зростання вартості ремонту.

Для оцінки доцільності заміни діючого обладнання новим треба зіставити сумарні поточні витрати по агрегату в рік t із витратами на новий агрегат та його експлуатацію.

Сумарні поточні витрати можна оцінити за формулою:

, (2.9)

де КР^t - вартість ремонту обладнання в рік t, грн;

 - щорічні витрати на паливо в рік t, грн;

 - відповідно амортизаційні відрахування і інші витрати по експлуатації обладнання, грн;

Вартість ремонту обладнання в процесі експлуатації з часом збільшується і змінюється за формулою:

КР^t = КР₀×е^at,                (2.10)

де КР₀ - затрати на капітальний ремонт обладнання в перший рік експлуатації;

е - основа натурального логарифму

a = 0,039 - коефіцієнт росту витрат на капітальний ремонт (таблиця Е.1);

t - розрахунковий рік.

Витрати на капітальний ремонт в початковий період експлуатації КР₀ рекомендується визначати як добуток початкової вартості агрегату і коефіцієнта амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт (таблиця Р.3).

КР₀ = b×Ф₀¹ = р_а.к.×Ф₀¹,                     (2.11)

де b - відносна величина, що визначає вартість ремонту обладнання, як частка від його початкової вартості;

р_А.К. - коефіцієнт амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт;

Ф₀¹ - початкова вартість енергетичного блоку, грн (без урахувань вартості пасивних елементів основних фондів).

КР₀ = 0,0167×97,5 = 1,63(млн. грн.)

КР^t = 1,63×е^0,039×13 = 2,71(млн. грн.)

Щорічні витрати на паливо в розрахунковий рік t визначаються за формулою:

, (2.12)

де ц_П=120 - ціна палива, грн/т.у.п (таблиця Е.1);

 - питомі витрати палива в рік t, г/кВт×год;

 - обсяг виробленої електроенергії за розрахунковий рік t одним турбоагрегатом, кВт×год/рік.

=,

де b₀ - питомі витрати палива діючим агрегатом в перший рік експлуатації, г/кВт×год. (таблиця Е.1, графа 3);

 - зростання питомих витрат палива діючим агрегатом, що пов¢язане із зносом, г/кВт×год;

= a××t = (г/кВт×год)

(г/кВт×год)

де a = 0,015 - відносна величина щорічного збільшення витрат палива в зв¢язку із зносом обладнання (таблиця Е.1, графа 12)

Обсяг виробленої енергії одним агрегатом визначається за формулою:

_I = N_H×t_ВСТ,                    (2.13)

де N_H - номінальна потужність агрегату, кВт;

t_ВСТ - кількість годин використання встановленої потужності (таблиця Ж.1)_I = 500×10³×4000 = 2000 (МВт×год.)

С_п^t = 120×388,38×2000 = 93,21(млн. грн.)

Амортизаційні відрахування на один агрегат в розрахунковий рік t будуть складати:

С_а^t=р_а.×Ф₀¹,                    (2.14)

де р_а. - коефіцієнт амортизаційних відрахувань (таблиця Р.3).

С_а^t= 0,05×97,5= 4,88 (млн. грн.)

Решта витрат С_решта^t- у проектних розрахунках оцінюється як частка від суми всіх щорічних поточних витрат.

С_решта^t= 0,06 , (2.15)

С_решта^t= (млн. грн.)

С_t = (млн. грн.)

Якщо витрати на введення нового агрегату та його експлуатацію будуть нижчими у порівнянні з діючим агрегатом, то заміна останнього є доцільною.

Витрати на новий агрегат визначається за формулою:

К_н=К_н.а.+К_д.м.+Ф_зал.-Ф_л,           (2.16)

де К_н.а.- початкова вартість нового агрегату, що пропонується на заміну діючого, грн;

К_д.м.- затрати на демонтаж діючого агрегату у випадку його заміни на новий, грн;

Ф_зал.- недоамортизована частина вартості агрегату, що підлягає демонтажу, грн;

Ф_л - ліквідна вартість агрегату, що демонтується.

Кожна із складових (2.16) може бути визначена за наступними відповідними формулами

К_н.а. = 0,75×f_N×N_H,  (2.17)

К_н.а. = 0,75×255×800×10³ = 153(млн. грн.)

К_д.м. = 0,1×Ф₀¹,               (2.18)

К_д.м. = 0,1×97,5= 9,75(млн. грн.)

Ф_зал. = Ф₀¹×(1-р_а.р.×t),                         (2.19)

де р_а.р. - коефіцієнт амортизаційних відрахувань на реновацію;

Ф_зал. = 97,5×(1-0,033×13) = 55,67(млн. грн.)

Ф_л= Ф₀¹×a_л,                    (2.20)

де a_л =0,12- відносна величина вартості матеріалів, що реалізуються після

демонтажу старого обладнання (таблиця Е.1, графа 10)

Ф_л= 97,5×0,12= 11,7(млн. грн.)

К_н =153+9,75+55,67-11,7=206,72(млн. грн.)

С_t³(Е_н+р_а+р_решта)×К_н+Ц_п×b_н×W_t, (2.21)

де Е_н =0,12 - нормативний коефіцієнт ефективності додаткових капіталовкладень;

р_а - коефіцієнт амортизаційних відрахувань;

р_решта =0,01 - коефіцієнт, що враховує всі інші витрати, які пов¢язані із заміною діючого обладнання;_н - питомі витрати палива новим обладнанням.

С^t_н = (Е_н+р_а+р_решта)×К_н+Ц_п×b_н×W_t, (2.22)

С^t_н = (0,12+0,05+0,01)×206,72+120×315×2000 =112,2 (млн. грн.)

Перевіряємо виконання умови