На уроках передбачаються цікаві і ігрові моменти: відгадування загадок, розповідь казок, їх інсценування, творче вільне малювання на сюжет казки, розповіді вчаться, читання віршів напам’ять; вводяться елементи змагання («Хто перший?», «Чия розповідь краще?», «Хто правильно назве?» і т. п.).
В підготовчий період діти привчаються слухати і точно виконувати вказівки вчителя, звикають дотримувати правила для учнів, слухаючи відповіді своїх товаришів, помічати їх помилки. Вони вчаться голосно, виразно, зв’язно (не односкладово) відповідати на питання вчителя, брати активну участь в загальнокласній роботі.
Підготовлені в загальному мовному розвитку і в спеціальній мовній роботі, діти переходять до основного періоду навчання грамоти, на якому засвоюють всі звуки і букви, вчаться читати і писати.
Основний період навчання грамоті триває до середини квітня, тобто близько шести місяців при навчанні шестирічних дітей. Він характеризується поступовим ускладненням матеріалу, збільшенням об’єму читаних текстів, підвищенням рівня сформованості навику читання і листа, поглибленням аналізу змісту прочитаного.
Поріг між підготовчим і основним періодами - перехід до приголосних звуків і букв. Нагадаємо про розташування звуків (букв) в «Букварі»: звуки і букви розташовані по їх частоті вживання в мовленні, в словах; при цьому, природно, враховуються і труднощі засвоєння, артикуляції звуків. Звуки (букви) розташовані в наступній послідовності: А, О, У, Е, І, И - підготовчий період (найбільш поширені і легко артикульовані - голосні); основний період - всі інші звуки (букви).
Робота зі сторінкою букваря на уроці навчання грамоти (читанні) здійснюється в основному на етані закріплення вивченого, хоча за певних обставин та, виходячи з завдань уроку, можна організовувати роботу з букватем і на інших етапах, зокрема при ознайомленні з новою літерою, актуалізації знань та ін.
Отже, на уроці ввивчення нової літери можна використати наступні вправи, користуючись букварною розгорткою:
Перегляд друкованої літери;
Читання прямих і оберненихх складів з табллиць складів;
Читання колонок слів з виучуваною буквою (літера на початку, всерендині і вкінці слова);
Перегляд предметних малюнків, звуко-буквений аналіз слів;
Перегляд та аналіз сюжетних малюнків;
Розгадування ребуссів, цікавих завдань тощо;
Перегляд та аналіз стиічки вивчених букв.
На уроці закріплення вовченої букви найчастіше використовують:
Перечитування букварних текстів;
Бесіду за сюжетним малюнком;
Співставляння ілюстрації з текстом твору;
Аналіз предметних малюнків (якшо такі є).
Також при читанні слів (у колонках чи у текстах) варто звертати увагу на спеціальні позначки, наприклад:
Підкреслення буквосполучень, складів, які слід читати безвідривно;
Наголоос;
Позначка [] замість літери, яку ще не вивчали.
Окрім вищенаведених позначок на початковому етапі навчання дітей (коли вони ще погано орієнтуються на сторінці букваря) можна використати гаму кольорів, яка вііідрізняє певні види роботи. Тоді завдання можна подавати у наступній формі: «Прочитай склади на жовтому», «слова в зеленій рамочці» і т. д.
Для формування в учнів розуміння системи звуків і букв використовується спеціальна таблиця (так звана «стрічка букв»). Вперше діти знайомляться з таблицею після вивчення букви а. Кожний урок закріплення вивченої букви закінчується роботою на «стрічці букв». Вона використовується і на уроках повторення та узагальнення.
Поступове ускладнення складового складу читаних слів:
Ні-на, Ан-то-н, ни-т-ка, шу-ка-ла, ро-з-ма-лю-ва-ла, т-ра~к-то-ри-с-т, ко-р-зи-н-ка і ін.
Тематична різноманітність читаних текстів: діти, їх ігри, праця, навчання, школа, самообслуговування в школі і вдома, фізкультура і спорт; праця дорослих на заводі, на транспорті, в сільській місцевості, в полі; природа нашої Батьківщини - ліс, річка, світ тварин; правила вуличного руху; мистецтво - музика, вірші; магазин, метро, космос, свята і т. п. - має велике виховне значення і дає основу для збагачення словника, для бесід і розповідей, творчої роботи - для розвитку мовлення дітей.
Тематика уроків в основному періоді навчання грамоті визначається звуками, буквами, словами, що вивчаються.
Основні завдання основного періоду: вивчити всі букви, навчити дітей правильно співвідносити звуки і букви, засвоїти поєднання букв, практично засвоїти правила графіки; озброїти дітей умінням плавного складового з переходом на цілі слова читанням; розвивати інтерес до читання, до літератури; розвивати мовлення і мислення; здійснювати цілеспрямоване ідейно-політичне, етичне, трудове, естетичне виховання учнів.
За сюжетними малюнками діти за допомогою вчителя, з його питань складають розповіді, виділяють в них пропозиції, аналізують їх.
Дуже велика роль набірного полотна, на якому складаються нові склади, слова. Чим ширше, різноманітніше друкарський матеріал для читання, тим воно протікає цікавіше, тим ефективніше формується навичка.
На першому етапі важливо навчити дітей стежити за рядком, не втрачати його, не втрачати також чергових букв при читанні слова, самих слів в стовпчику.
Уміння стежити за читаним рядком досягається також вимогою до класу виправляти помилки товаришів. Першокласники охоче виконують цю вимогу, таким чином мобілізують свою увагу на уроці, під час читання.
Дуже важливо, щоб читання з найперших кроків було цілком свідомим. За допомогою питань перевіряється розуміння прочитаного. Цій же меті служать бесіди - як підготовчі, проводяться до читання, так і по прочитаному тексту. Де слід створювати проблемні ситуації, що викликають у дітей потребу щось прочитати. Таку ситуацію може створити загадка, відгадку якої діти повинні прочитати в букварі або на набірному полотні. Таку ж мету переслідує попередня бесіда, з якої витікає питання.
Свідомість читання невідривна від виразності. Проте на перших ступенях аналітичного читання виразність неможлива, оскільки діти не можуть достатньою мірою виділити ударні склади, не можуть передати інтонацію закінченості, інтонацію питання і т. п., а у багатьох випадках не можуть навіть орфоепічно правильно передати те, що прочитали.
До кінця основного періоду, тобто до середини квітня (при навчанні з 6 років), школярі повинні володіти наступними найважливішими уміннями:
а) вільно і правильно вимовляти всі звуки в сильних і слабких позиціях;
б) визначати звуковий склад слів, послідовність звуків в слові, розділяти слово на склади, вказувати ударний склад;
в) складати слова з букв розрізної азбуки, а також записувати слова, якщо в них немає істотних розбіжностей звукового і буквеного складу;
г) розрізняти тверді і м’які, дзвінкі і глухі; називати пари дзвінких і глухих приголосних;
д) знати всі букви; співвідносити їх із звуками (уміти читати в різних позиціях);
е) читати складами (не по буквах), тобто володіти складовим, або позиційним, читанням всіх основних типів складів в двоскладових, трискладових, чотирискладових словах, доступних для розуміння; не виключається, звичайно, і читання цілими словами;
ж) дотримувати основні орфоепічні норми при повторному прочитанні слів і текстів, робити паузи і логічні наголоси в найпростіших випадках, дотримувати найпростіші інтонації;
з) розуміти прочитане - як окремі слова, так і
речення текст; відповідати на питання по прочитаному, переказувати прочитане,
виконувати логічні операції порівняння, угрупування, узагальнення і деякі інші.
.3 Уроки навчання грамоти
У період навчання грамоти уроки класифікуються за такими ознаками:
а) за основним предметом навчання - уроки читання і уроки письма;
б) за часом, за періодами і етапами навчання - уроки в добукварний, букварний і післябукварний період;
в) за наявністю чи відсутністю нової теми на одному уроці:
уроки вивчення нового звука і букви або навчання письму букви, великої і малої (рядкової);
уроки закріплення, на яких нова буква не вивчається;
особливий тип уроку - урок повторення і узагальнення;
обов’язковим є також щотижневий урок читання, на якому до 20 хвилин відводиться на позакласне читання.
До уроків навчання грамоти ставляться загальнодидактичні і спеціальні методичні вимоги.
Загальнодидактичні вимоги:
виховний характер уроку, чіткість виховної мети: які моральні якості будуть розвиватися на даному уроці;
чіткість навчальної мети уроку: що нового діти дізнаються, чого навчаються, які навички і вміння будуть розвиватися, яка стадія розвитку цих умінь і навичок, який буде рівень їх пізнавальної активності, мислення, який буде етап вивчення теми і т. ін.;
наступність і перспективність уроку, його зв’язок із попередніми і наступними уроками, його місце серед уроків з даної теми, з даного розділу програми;
диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку; наявність зворотного зв’язку (від учнів - до вчителя) на всіх етапах уроку;
навчання учнів прийомів розумової праці («вчити учитися»), тим умінням, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;
обов’язкові також й інші дидактичні вимоги - науковість, доступність матеріалу і т.ін.
Спеціальні (методичні) вимоги:
обов’язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчителя про мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що використовується на уроці, має бути зразковим і за формою, і за змістом. Кожний урок має виховувати «мовне чуття», любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова;
на кожному уроці, як читання, так і письма, обов’язково повинна мати місце робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення і активізація словника, складання і аналіз речень, робота над словосполученням, усні висловлювання, переказ, читання напам’ять, драматизація і т.ін.; часто ці види роботи переплітаються з іншими - зі звуковим аналізом і синтезом, із читанням, письмом і т.ін.;
на кожному уроці читання і письма необхідними елементами повинні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу і синтезу - підготовка до читання або, що важливо, письма, а також самостійні вправи;
безпосередня робота для формування умінь і навичок читання і письма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття «читання» входить підготовча робота перед читанням, а також аналіз змісту прочитаного; це можна сказати і про поняття «письмо»);
на кожному уроці читання і письма має використовуватися матеріал для зразка - додаткові тексти для усної роботи: уривки з творів поетів, письменників української і зарубіжної літератури, фольклорні твори;
уроки читання і письма складають нерозривну єдність: урок читання готує учнів до уроку письма, а урок письма є продовженням попереднього уроку читання, тобто реалізується принцип наступності і перспективності.
Ці вимоги можуть розглядатися одночасно як критерії оцінки запланованого чи проведеного уроку і як орієнтовна схема аналізу уроку.
Загальна структура уроку опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: «Звуки [р], [p’], позначення їх буквою «ер», тобто у ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.
Урок, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів:
. Повторення вивченого на попередньому уроці.
Види робіт:
читання учнями напам’ять віршів, скоромовок про вивчену букву;
розгадування загадок;
словниково-логічні вправи;
розв’язування фонетичних задач з якісною характеристикою звуків;
конструювання і моделювання слів, словосполучень, речень;
алфавітне називання вивчених літер;
розпізнавання знайомих літер серед інших і т.ін.
. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.
Види робіт:
заучування напам’ять (загадки, прислів’я, скоромовки);
виділення звуків із зручної позиції: активне вимовляння виділених звуків;
спостереження за артикуляційними особливостями (якими мовними органами і в який спосіб створюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря);
віднесення виділених звуків до голосних чи приголосних (якщо приголосні звуки, то зіставлення твердого і м’якого звуків на слух та за способом вимовляння);
позначення звуків умовними значками (фішками): о, о’, -, =;
вправи на впізнавання звуків у заданих учителем словах;
самостійний добір учнями слів із звуками в різних позиціях;
аналітичні і синтетичні вправи із звуками (на утворення та аналіз складів-злиттів).
. Ознайомлення з буквою.
Види робіт:
алфавітна назва букви;
демонстрація малої і великої літери, їх структурний аналіз;
ознайомлення з місцем букви у касі розрізної азбуки;
друкування букви на дошці (зошитах, повітрі);
ігрові вправи.
. Вправи з читання.
Види робіт:
складання складів, слів із букв розрізної азбуки демонстраційного характеру та в індивідуальних касах;
читання складових таблиць;
читання слів, поданих в аналітико-синтетичній формі;
читання слів у колонках з опорою на виділені злиття (з дошки, таблиці, картки);
читання колонок слів за фонетичним, лексичним, граматичним напрямком.
. Робота з підручником.
Види робіт:
читання колонок слів за букварем;
аналіз ілюстрацій;
робота з моделями слів, речень, їх аналіз;
бесіда-аналіз на тему тексту;
читання тексту вчителем (учнями);
колективне (індивідуальне) читання - аналіз речень, тексту.
. Творча робота.
Види робіт:
складання моделей складів, слів, речень за. ознакою, вказаною учителем;
читання-прогнозування;
піктографічне читання;
гра-мініатюра;
складання речень за малюнком (предметним, сюжетним);
словниково-логічні вправи на класифікацію, групування, вилучення зайвого, на доповнення, на підведення родових понять під видові і навпаки;
впізнавання літери за описом;
утворення складів, слів за вказаною ознакою;
добір до моделей складів слів, речень;
складання розповіді (казки) про букву і т.ін.
. Підсумок уроку.
Види робіт:
алфавітне називання вказаних літер;
читання прямих і обернених складів із вивченою літерою;
розгадування фонетичних задач;
порівняльна характеристика звуко-складової (звуко-буквеної) структури слова (слів);
аналітико-синтетичні вправи;
гра;
знаходження на сторінці букваря матеріалу за вказаною ознакою;
розповідь учнів про найцікавіші завдання уроку;
пригадування вивченого напам’ять і т.ін.
ВИСНОВОК
Методика навчання фонетики української мови досі лишається тією ланкою, де ще багато суперечливих поглядів на загальні і часткові фонетичні явища. Ретроспективний аналіз наукової літератури спонукає до констатації того, що в загальноосвітніх навчальних закладах упродовж тривалого часу була відсутня система роботи над усним мовленням. З’ясовано, що в лінгводидактиці відсутні спеціальні студії, присвячені вивченню основних розділів гімназійного курсу мови. Донині не досліджено, яким формам і методам віддавати перевагу під час вивчення фонетики, морфології, синтаксису.