Курсова робота на тему:
«Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів»
Зміст
Вступ
Розділ І. Специфіка психологічного становлення учнів молодшого шкільного віку
.1 Ціннісні орієнтації та ідеали особистості
.2 Особливості психологічного розвитку молодших школярів
.3 Особливості виховання моральних цінностей молодших школярів
Розділ 2. Практичне дослідження ідеалів випускників початкової школи
.1 Методи та організація дослідження
.2 Результати, їх аналіз та інтерпретація
.3 Рекомендації зі сприяння формуванню ідеалів молодших школярів
Висновки
Список використаної літератури
Додаток А
Додаток Б
В умовах радикальних змін, що відбуваються в сучасному суспільстві, пов'язаних з розпадом звичного укладу життя, соціальною нестабільністю, відмовою від колишніх норм та ідеалів, у підростаючого покоління виникає необхідність самостійного вибору своїх ціннісних орієнтирів, ідеалів. Відсутність здатності здійснювати вибір справжніх ідеалів призводить до ціннісної дезорієнтації дітей, підлітків, молоді, яка обирає в якості життєвих підстав уявні, утилітарні цінності. Звідси, найважливішою складовою шкільної освіти має бути моральний розвиток особистості учнів.
Перед сучасним українським суспільством стоїть мета виховання особистості, вільної, здатної до активної, творчої, трудової діяльності. Для цього необхідно вивчення психолого-педагогічних особливостей особистості, пізнання законів формування особистості дитини ще в молодшому шкільному віці, коли починається активне психологічний розвиток за рахунок включення в світ дитини нових інститутів соціалізації.
Ідеали - основа духовного життя особистості. Наявність ідеалів у світогляді характеризує його як випереджаюче відображення, як силу, дозволяє не тільки відображати дійсність, а й орієнтує особистість на зміну, розвиток.
Виходячи із вищезазначеного, темою нашої курсової роботи було обрано «Вивчення та формування ідеалів у молодших школярів».
Проблема вивчення ідеалів, цінностей, особистісної спрямованості в цілому привертає увагу багатьох психологів. Різними аспектами цієї проблеми займалися такі психологи і педагоги, як П.М. Єршов, А.Г. Здравомислов, Е.В. Золотухіна-Аболина, М. Рокич, В. Франкл, В.А. Ядов, А. А. Бодальов, П. П. Блонський, Р. М. Рогова, Т. А. Стефановська, А. Маслоу, К. Роджерс та інші. Можна з упевненістю зазначити, що дана проблема є актуальною і має перспективи дослідження.
Моральне виховання - виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки. Морально-етичне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм - гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.
Моральне-етичне виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття та якості.
Мораль - система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.
Мораль виконує пізнавальну, оціночну, виховну функції, а її складовими є моральна свідомість, моральна діяльність, моральні відносини. Норми і принципи моралі, моральні ідеали та почуття становлять систему моралі, яка складає основу, життєву позицію особистості.
Моральний ідеал - образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути. Це той взірець моральної досконалості, який спонукає особистість до саморозвитку і на який зорієнтований виховний процес.
Моральна норма - вимога, яка визначає обов'язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.
Возведена в систему сукупність моральних норм утворює моральний кодекс.
Якщо мораль є суб'єктивним уявленням людини про добро та зло, то практична її діяльність щодо творення добра, спонукана внутрішніми мотивами («голосом совісті») постає як моральність.
Моральність - втілення у практичній діяльності людей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів. Моральні переконання - стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше. Моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості - типові риси поведінки особистості.
Актуальність даної теми полягає в тому, що із змінами у соціальному оточенні дитини відбувається зміна ідеалів, на які орієнтується нова юна особистість.
Об’єкт дослідження - молодші школярі та їхній психологічний розвиток.
Предмет дослідження - формування ідеалів у молодших школярів.
Мета дослідження - визначити специфіку формування ідеалів в учнів молодшого шкільного віку.
Для досягнення мети нашого дослідження перед нами були поставлені наступні завдання:
- визначити цінносні орієнтації та ідеали особистості;
- дослідити особливості психологічного розвитку молодших школярів;
проаналізувати особливості виховання моральних цінностей молодших школярів;
на практиці дослідити ідеали випускників початкової школи;
дати практичні рекомендації зі сприяння формуванню ідеалів молодших школярів.
Практична цінність даної роботи полягає в тому, що на основі проведеного
аналізу отриманих результатів нами були розроблені рекомендації з формування
особистісної спрямованості, ціннісних орієнтирів та ідеалів молодших школярів.
Дані рекомендації призначені як для педагогів, так і для батьків. На основі
отриманих даних можна також розробити корекційні, тренінгові програми як з
розвитку в дітей позитивного ціннісно-морального світогляду в цілому, так і
щодо формування окремих його складових, наприклад, ідеалів, цінностей.
Необхідно відзначити, що в психологічній літературі поняття «ідеал» пов'язане з поняттям «цінність»: цінності формуються як ідеали, тобто як якісь моделі належного.
У світовій психології існує величезна кількість робіт, присвячених ціннісним орієнтаціям та ідеалам. Соціально-філософські основи розвитку проблеми цінностей та ціннісних орієнтацій висвітлені ще в працях учених епохи Відродження, навчаннях І. Канта, М. Вебера, а також знайшли своє відображення у філософських концепціях В.І. Вернадського, В.С. Соловйова, Н.Л. Бердяєва, які розкривають духовно-моральне вдосконалення людини, у працях О.Г. Дробницкого і В.П. Тугаринова, що відображають фундаментальні проблеми аксіології, пов'язані з питаннями теорії цінностей [10, c. 29]. Ряд важливих теоретичних висновків з питань структури та змісту систем суспільних і особистісних цінностей, ціннісних орієнтації містять роботи П.М. Єршова, А.Г. Здравомислова, Е.В. Золотухіної-Аболиної, М. Рокича, В. Франкла, В.А. Ядова. Проблема формування гуманістичних цінностей відображена в поглядах психологів і педагогів А.І. Адамського, Н.П. Анікєєва, А.А. Бодальова, П.П. Блонського, З.І. Васильєвої, О.С. Газмана, В.А. Караковського, З.А. Малькова, Л. І. Новікова, Р.М. Рогова, Т.А. Стефановської, А. Маслоу, К. Роджерса.
У науковій психології є такі поняття, як особистісні цінності, і є цінність як суспільний ідеал; моральні цінності, які визначив В. Франкл, утворилися в результаті суспільного досвіду смисловими універсалами [10, c. 30]. Що ж таке цінність? Існує безліч визначень поняття «цінність».
Поняття «цінність» застосовується для позначення предметів, явищ, категорій та ідей, еталоном якості та ідеалом згідно громадським пріоритетам певного етапу розвитку культури. Поняття «цінність» і «ціннісна орієнтація» зустрічаються в таких дисциплінах, як філософія, соціологія, психологія, педагогіка.
Цінності та ціннісні орієнтації вивчає аксіологія (від грец. Axia - «цінність») - галузь філософського знання. Ціннісні орієнтації, як структурний елемент особистості, ієрархія цінностей і орієнтація особистості в них вивчає психологія. Формуванням особистісно-ціннісного підходу, тобто управлінням процесом орієнтації особистості в цінностях, вивченням питань формування ціннісних орієнтацій займається така наука, як педагогіка [3].
Поняття «цінність» введено в науковий обіг І. Кантом [6, c. 43]. В «Критиці практичного розуму» він показав відмінність уявлень про належне, про цінності та норми, з одного боку, і представлення про насущне, світ речей, того, що є, з іншого боку.
У радянські часи вивченням явища цінності займався філософ Н.А. Бердяєв, який стверджує, що «цінність не є властивістю будь-якої речі, будь-якого об’єкту, а сутністю і водночас умовою повноцінного буття об'єкта. Цінність є якість» [12, с. 43].
Детальна характеристика дається у «Філософському словнику» під редакцією І.Т. Фролова: «Цінності - специфічно соціальні визначення об'єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства (благо, добро і зло, прекрасне і потворне, укладені в явищах суспільного життя і природи). Зовні цінності виступають як властивості предмета чи явища, однак вони притаманні йому не від природи, не просто в силу внутрішньої структури об'єкту самого по собі, а тому, що він залучений до сфери суспільного буття людини і став носієм певних соціальних відносин »[25, с. 62].
У працях В.П. Тугаринова міститься наступне визначення цінностей: «Цінності - це суть предмету, явища і їх властивості, які потрібні людям певного суспільства або класу і окремої особистості як засоби задоволення їх потреб та інтересів, а також - ідеї і спонукання як норми, цілі та ідеали»[25, с. 64].
У наші дні у педагогічній науці В.А. Сластенін розглядає ціннісну орієнтацію особистості наступним чином: «цінність того чи іншого об'єкту визначається у процесі його оцінки особистістю, яка виступає засобом усвідомлення значимості предмету для задоволення її власних потреб» [21, c. 8].
Аналізуючи філософську та психолого-педагогічну літературу, в якій розглядаються питання, що цікавлять нас, можна зробити висновок, що С.Ф. Анісімов, О.В. Лармін, В. Момов, В.Н. Сагатовський, В.П. Тугарінов розглядають специфіку цінностей у формі відображення їх можливості для задоволення потреб та інтересів, що лежать в основі активності і спрямованості особистості.
У психологічній літературі під цінностями розуміються якісь значущі для індивіда ментальні утворення, які найбільш повно відповідають його особистим і соціальним запитам в умовах конкретного суспільства. Дотримуючись концепцій міждисциплінарного поняття «цінність» і механізму народження опредмеченої потреби, можна зробити висновок, що цінності - це духовні і матеріальні феномени, що мають особистісний смисл, який є, мотивом діяльності людини [18, c. 44-45].
Проаналізувавши безліч різних розумінь та визначень цінностей, що були запропоновані у філософії, педагогіці і психології, ми прийшли до висновку про неминучість співвіднесення цього поняття з трьома різними групами явищ. Можна говорити про три форми існування цінностей, які переходять одна в іншу 1) в громадських ідеалах - вироблених суспільною свідомістю і присутніх у ньому узагальнених уявленнях про досконалість в різних сферах суспільного життя, 2) в предметному втіленні цих ідеалів у діяннях або творах конкретних людей і 3) в мотиваційних структурах особистості, що спонукають її до предметного втілення у своїй діяльності громадських ціннісних ідеалів. Ці три форми існування переходять одна в іншу. Спрощено ці переходи можна уявити собі таким чином: суспільні ідеали засвоюються особистістю і починають спонукати її до діяльності, в процесі якої відбувається їх предметне втілення; предметно ж втілені цінності, у свою чергу, стають основою для формулювання суспільних ідеалів і т. д., і т. п. по нескінченній спіралі. Психологічна модель будови і функціонування мотивації людини та її розвитку в процесі соціогенезу конкретизує розуміння особистісних цінностей як джерел індивідуальної мотивації, функціонально еквівалентних потребам. Особистісні цінності формуються в процесі соціогенезу, досить складно взаємодіючи з потребами людини.
В.П. Тугарінов зазначає, що в окремої людини діапазон його цінностей, тобто явищ, що його цікавлять, може бути і дуже вузьким, обмеженим. Обмеженість особистості виражається в обмеженому числі і характері її життєвих цінностей, життєвих інтересів.
У сучасній науці існує кілька класифікацій цінностей. Розглянемо деякі з них.
Так, у психологічному словнику йдеться про три форми існування цінностей:
По-перше, цінності виступають як суспільний ідеал, як те, що вироблене суспільною свідомістю, абстрактне уявлення про атрибути, притаманні різним сферам загального життя. Такі цінності виступають як загальнолюдські, «вічні» (істина, краса, справедливість), так і конкретно-історичні (патріархальність, рівність, демократія).
По-друге, цінність постає в об'єктивованій формі у вигляді творів матеріальної і духовної культури або людських вчинків, які є конкретним предметним втіленням суспільних ціннісних ідеалів (естетичних, етичних, політичних, правових та ін.), і робить цінності пізнаваними.
По-третє, соціальні цінності, переломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності, входять у психологічну структуру особистості у формі особистісних цінностей, що є одним із джерел мотивації її поведінки та формування її ідеалів.
С.Ф. Анісімов виділяє:
Абсолютні цінності, які незмінно зберігають для людей значення (життя, здоров'я, знання, прогрес, справедливість, гуманність, духовну досконалість людини);
Антицінності або псевдоцінності (невігластво, передчасна смерть, хвороби, деградація людини і т.д.);
Релятивні (відносні) цінності, які непостійні, змінюються в залежності від історичних, класових, світоглядних позицій (політичні, ідеологічні, релігійні, моральні, класові) [2, c. 68].
Болгарський дослідник В. Момов [24, c. 37-38] вважає, що можна типологізувати цінності як існуючі або наявно актуальні. Можна встановити наступну їх ієрархію: цінності-цілі, цінності-ідеали, цінності-бажання і цінності належного. Це відображає об'єктивно-суб'єктивний характер цінностей.
При визначенні поняття «цінність» К. Роджерс [28, c. 18] використовує розрізнення «дієвих цінностей» (які пізнаються у виборі реальних об'єктів) і "знаних цінностей" (що виявляються у виборі символічних об'єктів).
Досліджуючи ціннісні орієнтації старших школярів, Є.Ф. Ященко визначила наступну реальну субординацію цінностей, які вона ділить на дві великі групи: цілі - сенс життя і якості особистості. До цінностей мети - сенс життя відносяться:
. Сім'я, любов.
. Цікава робота, професійне вдосконалення.
. Матеріальна забезпеченість.
. Діяльність пізнання.
. Духовне спілкування.
. Краса.
. Здоров'я.
. Статус особистості.
. Патріотизм.
До цінностей особистісного порядку (якостей особистості) належать:
. Гуманізм, порядність.
. Високі запити, вимогливість.
. Цілеспрямованість, працездатність.
. Раціоналізм.
. Прагнення до пізнання, професіоналізму.
. Чесність.
. Уміння заробляти гроші.
. Товариськість.
. Життєрадісність.
. Громадянськість [28, c. 21].
Б.С. Круглов [17, с. 82] виділяє базові цінності для емпіричного дослідження, що дозволяють визначити цінності суспільства в період кризи: