Материал: Виробничі фонди, їх характеристика

Виробничі фонди, їх характеристика

Курсова робота

з дисципліни „Економіка, організація та планування"

на тему: "Виробничі фонди, їх характеристика"

Зміст

Вступ

1. Капітал. Поняття виробничих фондів підприємства, їх характеристика

2. Виробнича потужність підприємства

3. Способи покращення ефективності підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Практична частина

Вступ

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб'єкту (називатимемо його "підприємством") надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель і т.п.. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність.

Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні складу, структури, планування і аналізу основних виробничих фондів.

Предметом виступають основні виробничі фонди підприємства, а об'єктом дослідження є підприємство.

Основні завдання курсової роботи:

"розкрити економічну суть основних виробничих фондів підприємства; " дослідити структуру основних фондів підприємства; "освітити питання планування та налізу основних виробничих фондів підприємства; "дослідити шляхи ефективного використання основних фондів підприємства.

1. Капітал. Поняття виробничих фондів підприємства та їх характеристика

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення будь-якої підприємницької діяльності (бізнес-процесів).

Частина капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва, утворює постійний капітал, інша частина, яка спрямовується на залучення робочої сили, утворює змінний капітал.

В залежності від мети використання та характеру кругообігу капіталу постійний капітал розподіляється на:

. Основний капітал - частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

. Оборотний капітал - частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання предметів праці та оплату праці найманої робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства поділяється на:

. Власний капітал - капітал, створюваний переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за відрахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів, який зазвичай включає статутний, пайовий та резервний фонди підприємства.

. Позиковий (залучений) капітал - капітал, сформований на тимчасовій основі у вигляді довгострокової та (або) короткострокової позики, яка залучається у формі банківського кредиту.

Класифікацію капіталу представлено у вигляді структурної схеми (рис. 1).

Матеріально-речовинне відтворення праці людей та певних засобів виробництва в процесі їх взаємодії утворює виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.

Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.

Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу підприємства.

Рис. 1. Класифікація виробничого капіталу підприємства

До складу продуктивних сил входять насамперед засоби виробництва і люди. Засоби виробництва називають речовими факторами виробництва (оскільки вони складаються з певних речей), а працівників - особистісними.

Засоби виробництва складаються із засобів праці (верстати, машини, устаткування та ін.) та предметів праці (сировина, паливо, електроенергія тощо).

Засоби виробництва і люди відіграють неоднакову роль у створенні національного доходу. Єдине його джерело - праця людини. Засоби виробництва у процесі праці є невід'ємним фактором виробництва (тобто таким елементом, без якого в сучасних умовах неможливий сам процес праці й які сприяють створенню багатства), але самі національного доходу не створюють. Тому на підприємствах капіталістичного типу їх називають постійним капіталом. Інша частина витрат капіталіста пов'язана з придбанням робочої сили найманих працівників. Оскільки працівники створюють не лише необхідний продукт (що йде на виплату їм заробітної плати), а й додатковий (який привласнює капіталіст), то такі витрати на придбання робочої сили є змінним капіталом. Проте такий поділ не визнається в сучасній західній літературі.

Виробничі фонди -сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі.

Виробничі фонди поділяють на фонди сфер матеріального і не матеріального виробництва (сфера послуг), сфер виробництва та обігу, на основні і оборотні фонди тощо[6, 78].

Поділ на основні і оборотні фонди здійснюється залежно від перенесення засобами праці своєї вартості на створений продукт. Одні і ті самі засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машина можуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди - кілька десятків років), тому вони переносять свою вартість на новостворений продукт не доразу, а деякі переносять свою вартість на новостворений продукт одразу, за один цикл виробництва.

Основні виробничі фонди - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування, тобто - це капітал, вкладений в сукупність матеріально-речовинних цінностей, що відносяться до засобів праці. Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різносторонній вплив на фінансовий стан і результати діяльності фірми[9, 34].

За наказом міністерства фінансів України від 18.11.2005. Основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати як засоби праці чи при поставці товару, надання послуг, надання в оренду чи виконувати адміністративні і соціально культурні функції, очікуваний строк використання яких більше ніж один рік, тобто основні виробничі фонди - це будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини та устаткування, транспортні засоби тощо.

Оборотний виробничий капітал (оборотні фонди) - це частина капіталу фірми (підприємства), яка повністю бере участь у процесі виробництва, витрачається за один виробничий цикл; вартість її при цьому повністю переноситься на новостворений продукт і після реалізації продукції повертається до підприємства у грошовий формі. За матеріально-речовинною ознакою до складу оборотного капіталу включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. д.), готова продукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках. Характерною особливістю оборотних коштів є швидкість їх обороту. Функціональна роль оборотних коштів в процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва, тобто оборотні виробничі фонди це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці елементи якої споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають свою форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції або послуг, термін використання яких не перевищує один рік.

Фонди обігу - це сукупність всіх засобів, які обслуговують сферу обігу. Вони включають: готову продукцію на складах підприємства, товари відвантажені, грошові кошти у касі, банку, на рахунках, а також ресурси, які необхідні для реалізації готової продукції, її зберігання, доведення до якості, яка відповідає вимогам споживачів, інші ресурси, які використовуються для обслуговування постачання і продажу готової продукції[6, 43].

Оборотні фонди і фонди обігу, виражені у грошах, - це оборотні засоби. За джерелами формувань їх розрізняють таким чином:

власні виробничі засоби;

позикові (залучені) оборотні засоби.

Основні фонди й оборотні засоби утворюють статутний фонд підприємства, рух якого знаходить відображення у самостійному балансі.

Відтворення виробничих фондів підприємства

Відтворення фондів - це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів вони відновлюються і розвиваються, як за натуральною формою так і за вартістю. Змінюється структура фондів, відбувається відновлення та розвиток їх економічної структури.

Витрати капіталу на відтворення основних засобів мають довгостроковий характер і здійснюються у вигляді довгострокових інвестицій на нове будівництво, на розширення і реконструкцію виробництва, на технічне переозброєння і на підтримку потужностей підприємств, що діють.

До джерел власних коштів фірм для фінансування відтворення основних засобів відносяться:

амортизація;

знос нематеріальних активів;

прибуток, що залишається у розпорядженні фірми.

Достатність джерел коштів для відтворення основного капіталу має вирішальне значення для фінансового стану фірми.

До позикових джерел відносяться:

кредити банків;

позикові кошти інших фірм;

пайова участь в будівництві;

фінансування з бюджету;

фінансування з позабюджетних фондів.

Питання про вибір джерел фінансування капітальних вкладень повинно вирішуватися з урахуванням багатьох чинників: вартості капіталу, що привертається; ефективності віддачі від нього, співвідношення власного і позикового капіталів, економічних інтересів інвесторів і кредиторів.

Питання про джерела формування оборотного капіталу дуже важливе. Кон'юнктура ринку постійно міняється, тому потреби фірми в оборотних коштах не стабільні. Покрити ці потреби тільки за рахунок власних джерел стає практично неможливо. Привабливість роботи за рахунок власних джерел йде на другий план. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позикових засобів виявляється вищою, ніж власних[8, 56].

Структура джерел формування оборотного капіталу охоплює:

власні джерела;

позикові джерела;

додатково привернуті джерела.

Як правило, мінімальна потреба фірми в оборотному капіталі покривається за рахунок власних джерел: прибутку, статутного капіталу, резервного капіталу, фонду накопичення і цільового фінансування. Проте через низку обставин у фірми виникають тимчасові додаткові потреби в оборотному капіталі. В цьому випадку фінансове забезпечення супроводжується залученням позикових джерел: банківських і комерційних кредитів, позик, інвестиційного внеску працівників фірми, облігаційних позик.

Оборотні кошти повинні забезпечувати безперервність процесу виробництва. Тому склад і розмір потреб фірми в оборотних коштах визначається не тільки потребами виробництва, але і потребами обертання. Для цього необхідно вести точний розрахунок потреб фірми в оборотному капіталі з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва і у сфері обертання.

Виробничі фонди поділяються на фонди сфер матеріального і нематеріального виробництва (сфера послуг), на фонди сфери виробництва і сфери обігу, на основні й оборотні фонди та ін., які в умовах капіталізму набувають соціальної форми основного та оборотного капіталу.

Поділ на основні й оборотні фонди здійснюється залежно від перенесення засобами та предметами праці своєї вартості на створений продукт. Одні й ті самі засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машина можуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди - кілька десятків років), тому переносять свою вартість на новостворений продукт не одразу.

Основний капітал - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування.

Оборотний капітал - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва і повністю переносить свою вартість на новостворений продукт.

На основні й оборотні поділяється лише продуктивна частина виробничих фондів. Та частина фондів підприємства, яка перебуває у грошовій і товарній формі, є фондами обігу. Оборотні фонди та фонди обігу - оборотні засоби.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основних фондів. Фізичне (або матеріальне) зношування -- поступова втрата основними виробничими фондами своєї споживчої вартості, а водночас і вартості. Основні виробничі фонди в Україні фізично зношені в середньому на 70%. Моральне зношування - втрата основним капіталом своєї вартості, яка не переноситься на вартість створюваного продукту.

Категорію "моральне зношування" введено в науковий обіг приблизно 2 століття тому. Моральне зношуваня буває двох видів: 1) на основі зростання продуктивності праці дешевшають елементи основного капіталу; пов'язане з появою нових, досконаліших засобів праці.

Водночас частково знецінюється функціонуючий основний капітал[5, 89].

В Україні основний капітал морально зношений майже на 95%. У розвинутих країнах світу принципово но-а технологія у промисловості з'являється приблизно через 3-5 років.

Процес перенесення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру фізичного зношування називається амортизацією. Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах утворюється амортизаційний фонд, до якого перераховують відповідні кошти.

Проте у розвинутих країнах світу не чекають, поки основні фонди повністю фізично зносяться. Під впливом внутрішньої, особливо міжнародної, конкурентної боротьби підприємці та держава переважно орієнтуються на моральне зношування. Так, у США у 90-х роках середня норма амортизації для устаткування становила 13%, для будівель і споруд - 3,7%. З 1 січня 1997 р. в Україні введено нові річні норми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів: для будівель, споруд та передавальних пристроїв - 5%; для транспортних засобів, інформаційних систем - 25%; для інших основних фондів - 15%.

Оборот фондів має місце тоді, коли гроші, витрачені підприємцем на придбання засобів праці, повністю повертаються до нього. Це означає, що фонди підприємства здійснили один оборот.

У свою чергу, поняття "оборот капіталу" нерозривно пов'язане з кругообігом капіталу. Процес кругообігу капіталу охоплює три основні стадії, внаслідок чого формуються три різні функціональні форми капіталу[7, 55].

Перш ніж почати виробництво товарів або послуг, підприємець повинен мати певну суму грошей. Це означає, Що він володіє капіталом у грошовій формі. Але перетворення грошей на грошовий капітал відбувається лише тоді, коли ці гроші будуть пущені в оборот для отримання прибутку. Відтак підприємець купує необхідні засоби виробництва і робочу силу, внаслідок чого відбувається перетворення грошового капіталу на продуктивний (або виробничий), що означає першу стадію руху капіталу.