Материал: Види страхування

Страхування транспортних засобів - узагальнене поняття при страхуванні всіх видів транспорту - наземного, водного, авіаційного. Страхування транспортних засобів і вантажів є одним з найбільш поширених у світі. Страхування транспортних засобів називається "каско", вантажів "карго". При страхування автокаско передбачаються ризики знищення або пошкодження транспортних засобів внаслідок: 1) дорожньо-транспортного випадку; 2) вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ; 3) дій третіх осіб. Страхові тарифи залежать від виду ризику, типу і марки автомашини та терміну її експлуатації і коливаються (за усі названі ризики) від 1-2 до 10-15 відсотків реальної вартості транспортного засобу. Страхове відшкодування виплачується на підставі довідок про випадок і розрахунку вартості ремонтних робіт. Слід зауважити, що страхування автомобільного та водного транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту - в обов'язковій.

Страхування майна громадян, слід зауважити, що воно вважається найбільш масовим страхуванням. Майно фізичних осіб при страхуванні, як правило, підрозділяється на кілька груп, кожна з котрих страхується окремо. До першої групи переважно відноситься нерухоме майно (жилий будинок, господарські та інші приміщення), до другої-транспортні засоби, до третьої домашнє майно, котре часто теж ділять на дві підгрупи - звичайне майно і майно дороге (довготривалого використання). Порядок страхування нерухомого та рухомого майна фізичних осіб та страхові ризики такі ж, як при страхуванні майна юридичних осіб. Особливість страхування нерухомого майна фізичних осіб полягає в тому, що тарифи для нього встановлені централізовано і за будівлі в сільській місцевості становлять 0,2 - 0,45 відсотка, в міській місцевості - 0,18 - 0,4 відсотка. Домашнє майно загального користування страхується без огляду за страховими тарифами від 0,5 до 1 відсотка вартості, а дороге майно - тільки з оглядом за тарифом від 1 до 2-3 відсотків вартості. Майно громадян страхується лише у добровільній формі. Нерухоме майно та транспортні засоби сільськогосподарських підприємств страхуються на підставі загальних правил, зате врожай страхується в особливому порядку. Об'єктом страхування тут є врожай культурних рослин, включаючи багаторічні насадження, а основними ризиками - його зменшення або втрата внаслідок дії природних явищ, передбачених договором страхування, наприклад, граду, бурі, зливи, урагану, заморозків, пожежі від удару блискавки та ін. Особливістю страхування є:

) визначення збитків після збору врожаю;

) висока франшиза з метою зацікавити власника здійснювати підсів та пересів пошкоджених площ для зменшення збитків;

) врахування у величині збитків витрат на підсів та пересів;

) зменшення збитків на вартість продукції, отриманої від підсіву та пересіву.

Особливість страхування сільськогосподарських тварин полягає у тому, що вони страхуються після досягнення певного віку і тільки на випадок загибелі від хвороби чи вимушеного забою або внаслідок механічних чи електричних травм. Останніми роками на практиці цей вид страхування застосовується дуже рідко.

Страхування відповідальності, що є однією з найскладніших галузей страхової діяльності, динамічно розвивається в усьому світі, і зокрема в Україні. Так, обсяги акумульованих страхових премій по страхуванню відповідальності нині в Україні складають близько третини всіх надходжень від страхової діяльності.

Для того, щоб розкрити сутність страхування відповідальності, необхідно з'ясувати, на яких правових засадах ґрунтуються відносини учасників такого страхування.

В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права.

Слід звернути увагу на визначення Законом України «Про страхування» об'єкта страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Це означає, що страхування відповідальності спрямоване на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника.

Страхові відносини при страхуванні відповідальності можуть ґрунтуватися на нормах, визначених:

законами України та постановами Верховної Ради України (наприклад, Закон України «Про транспорт»);

постановами та розпорядженнями Уряду України (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок і умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»);

міжнародними конвенціями (наприклад, Варшавська конвенція 1929 р.).

Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси постраждалої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для накладання відповідальності на таку особу і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відповідальність настає незалежно від вини.

Крім того, слід акцентувати увагу на особливості, яка стосується комплексного характеру видів страхування, що належать до цієї галузі.

Для того, щоб відбулися страхові відносини, страхові інтереси страхувальників мають знайти своє вираження в потребі застрахувати свою відповідальність. Прояв таких страхових інтересів породжує виникнення різних видів страхування: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування відповідальності за забруднення довкілля, страхування професійної відповідальності тощо.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є одним із основних видів страхування відповідальності.

В Україні цей вид страхування проводиться в обов'язковій формі згідно із Законом України «Про страхування» та Положенням «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1175 від 28 вересня 1996 р.

Сутність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів полягає в захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників.

При розгляді цього виду страхування необхідно визначити: хто є суб'єктами такого страхування, що є об'єктом страхування; який обсяг відповідальності встановлений законодавством за цим видом страхування; чим відрізняються види договорів обов'язкового страхування. При цьому слід знати, що додатковий договір страхування діє на території інших держав і має назву «Зелена картка». Договір «Зелена картка» має міжнародне значення і відповідно представляє систему міжнародних договорів про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Тому необхідно знати принципи дії системи «Зелена картка» та її територіальну розповсюдженість.

Основним елементом системи «Зелена картка» є Національні транспортні страхові бюро.

Розглядаючи питання взаємовідносин сторін у разі настання страхового випадку за договорами страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту, слід зосередити увагу на обов'язках страхувальника, страховика, Моторного (транспортного) страхового бюро.

Власники інших видів транспорту (авіаційного, морського, залізничного) також мають можливість застрахувати свою відповідальність. В Україні набуває розвитку страхування:

відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

відповідальності залізничного перевізника.

Закон України «Про страхування» передбачає обов'язкове страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). Страхування відповідальності власників інших видів транспорту здійснюється в добровільній формі.

Досить складним видом страхування відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. Такий вид страхування вельми поширений у світі і ґрунтується на нормах міжнародного права. В Україні такий вид страхування почав розвиватися недавно - після введення в дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі і захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю, майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Цей вид страхування має свої особливості, пов'язані із визначенням страхувальників, об'єктів страхування, страхових випадків, що складають обсяг відповідальності страховика, ліміту його відповідальності, з розрахунком страхової премії за договором страхування.

До специфічних видів страхування в цій галузі відносять страхування професійної відповідальності. Такий вид страхування в багатьох країнах світу здійснюється в обов'язковій формі. Наявність страхового поліса є одним з елементів, необхідних для отримання ліцензії на приватну професійну практику певними категоріями фахівців.

В Україні страхування професійної відповідальності, причому в добровільній формі, тільки набуває розвитку.

Особливість страхування професійної відповідальності полягає у тому, що страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов'язків.

При розгляді сутності страхування професійної відповідальності необхідно визначити: з чого складається основа професійної відповідальності; які дії професіонала можуть призвести до збитків третіх осіб; у чому полягає призначення такого страхування.

Крім того, важливо дослідити, на які види професійної відповідальності поширюється таке страхування; які ризики покриваються страховим полісом, а за які страховик відповідальності не несе; яким чином встановлюється ліміт і строк відповідальності страховика.

Проблема відшкодування збитків, завданих природному середовищу, є особливо актуальною в наш час. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є страхування екологічних ризиків. Воно об'єднує різні види страхування, серед яких - страхування відповідальності за забруднення довкілля. Основна мета такого страхування полягає у компенсації шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника.

Перестрахування і співстрахування

У наш час в Україні розвивається страховий ринок, створюються нові компанії, збільшуються обсяги страхування, підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір сприятливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть з'явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише одного повного збитку може призвести до значного погіршення фінансового стану страхової організації. Отже, виникає нагальна потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування. Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними елементами страхового ринку.

Найважливішим чинником, що впливає на перестрахування і співстрахування та обумовлює їх розвиток, є, безперечно, існуюча законодавча база.

Слід звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про страхування» страховик, який укладає договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відміну від перестрахування, страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в розмірі своєї частки.

З огляду на світовий досвід, зауважимо, що в жодній країні перестрахування не регулюється фіксованими положеннями, умовами, спеціально встановленими законом правилами. На формування перестрахувального права впливають методи і практика діяльності, які ґрунтуються на певних принципах.

Для розуміння механізму дії перестрахування слід розглянути методи і форми перестраховувального захисту.

Існує два методи передачі ризиків у перестрахування: факультативний та облігаторний. Необхідно визначити суть цих методів перестрахування, виявити переваги і вади кожного з них, порівняти їх і зробити певні висновки. На практиці використовується також метод, який базується на поєднанні цих двох методів. Він називається договором відкритого покриття.

Перестраховувальний захист може здійснюватися також за допомогою пулів. Особливого значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку страхування і перестрахування.

Після розгляду методів перестрахування доречно перейти до ознайомлення з формами перестраховувального захисту. Форми перестрахування (пропорційна і непропорційна) різняться системою розподілу ризиків між сторонами перестраховувальної угоди. Кожна з форм перестрахування передбачає певні види договорів.

Доцільно спочатку зупинитися на пропорційній формі перестрахування, оскільки вона є простішою, визначити її особливості.

Пропорційна форма виділяє кілька видів договорів (квотні, ексцедентні, квотно-ексцедентні). Крім того, існують різні системи або модифікації цих договорів.

Наступним етапом розгляду теми є визначення сутності та особливостей непропорційного перестрахування.

Призначення непропорційного перестрахування - надання гарантій відповідальності страховика по прийнятих ризиках внаслідок великого сукупного збитку за визначений час.

Непропорційній формі перестрахування, як і пропорційній,

Слід зауважити, що дуже великий збиток може виникнути як внаслідок однієї події, так і внаслідок кумуляції ризиків, тому покриття за ексцедентом збитку поділяють на ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку.

Ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку можуть доповнювати один одного.

У цьому виді договору покриття поширюється на збитки за ризиком і за випадком, коли неможливо запобігти кумуляції. Тому частіше таке покриття використовують при автотранспортному страхуванні або страхуванні цивільної відповідальності.

Розглядаючи такий вид захисту, як договір ексцеденту збитковості, треба взяти до уваги, що цей захист орієнтований не на окремий збиток або сукупність збитків, а на окремий вид страхування або на весь страховий портфель страховика.

Тому цей договір не передбачає гарантії щодо прибутку, а тільки оберігає страховика від дуже великих втрат.

Слід зауважити, що непропорційні договори перестрахування мобільніші й простіші в опрацюванні. І хоча пропорційні договори виникли значно раніше непропорційних, на сьогодні договори непропорційної форми перестрахування набувають все більшого поширення.