Організаційну структуру підприємства наведено на
рис. 2.1.
Найвищим керівним органом підприємства є загальні
збори акціонерів, які обирають генерального директора ПАТ. Генеральний директор
призначає фінансового та виконавчого директора, в обов’язки яких входить
поточне управління фінансовим та виробничим сектором підприємства.
Виконавча дирекція здійснює керівництво поточною
діяльністю товариства. До компетенції Виконавчої дирекції товариства належить
вирішення оперативних питань господарської діяльності, визначення штатів та
структури товариства, умов праці працівників товариства, визначення порядку
впровадження та прийняття в експлуатацію заходів, спрямованих на будівництво,
розширення, реконструкцію, технічне переозброєння та капітальний ремонт.
Роботою Виконавчої дирекції керує генеральний директор.
На виробляється 11 видiв хiмiчної продукцiї.
Якiсть всiх видiв продукцiї вiдповiдає нацiональним та свiтовим стандартам
якостi, що пiдтверджено отриманими нагородами, сертифiкатами якостi, iншими
документами. Назва продукції:
Аміак рідкий технічний
Селітра аміачна марки Б
Карбамід марки Б
Амиак водний технічний марки А і Б
Карбамідо-аміачна суміш (КАС)
Cульфат амонію
Капролактам рідкий
Смоли іонообмінні - катіоніти КУ-2-8
Смоли іонообмінні - аніоніти АВ-17-8
Кисень рідкий технічний і медичний
Селітра аміачна у 50 кг мішках
Мета діяльності Відкритого акціонерного
товариства «Азот», м. Черкаси - виробництво та реалізація конкурентоспроможної
високоякісної продукції: мінеральних добрив, капролактаму, іонообмінних смол
тощо для задоволення потреб замовників, акціонерів, партнерів товариства та
суспільства.
Керівництво товариства та спеціалісти в межах їх
компетенції вважають своїм обов'язком постійно підтримувати і контролювати
необхідний рівень питань якості продукції, охорони навколишнього середовища та
безпеки праці.
Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» постійно
проводить роботу з підвищення якості продукції, з метою задоволення вимог та
очікувань споживачів (замовників) до якості; зі створення безпечних умов праці
та зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище.
Для загального аналізу фінансового стану
проаналізуємо основні показники за період з 2009 по 2012 роки, таблиця 2.1
Таблиця 2.1. Показники фінансової діяльності
підприємства «АЗОТ»
|
Стаття
|
Код
рядка
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Доход
(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
010
|
6663021
|
4902371
|
3197195
|
3691883
|
|
Податок
на додану вартість
|
015
|
580178
|
429156
|
236719
|
244574
|
|
Чистий
доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
035
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
Собівартість
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
|
040
|
5571900
|
3717522
|
2871518
|
2167458
|
|
Валовий
прибуток:
|
|
-
прибуток
|
050
|
510943
|
335190
|
88958
|
1279851
|
|
-
збиток
|
055
|
(0)
|
(0)
|
(0)
|
(0)
|
|
Інші
операційні доходи
|
060
|
2164679
|
2498966
|
1958172
|
2053311
|
|
Адміністративні
витрати
|
070
|
(251044)
|
(131881)
|
106904
|
103893
|
|
Витрати
на збут
|
080
|
(257371)
|
(294235)
|
262947
|
193172
|
|
Інші
операційні витрати
|
090
|
2156202
|
2516739
|
1835078
|
1852326
|
|
Фінансові
результати від операційної діяльності:
|
|
-
прибуток
|
100
|
11005
|
0
|
0
|
1183771
|
|
-
збиток
|
105
|
(0)
|
(108699)
|
157799
|
0
|
|
Інші
доходи
|
130
|
173675
|
82610
|
31933
|
40296
|
|
Фінансові
витрати
|
140
|
(101889)
|
(124217)
|
111317
|
32267
|
160
|
(191917)
|
(77532)
|
(61496)
|
(355391)
|
|
Фінансові
результати від звичайної діяльності до оподаткування:
|
|
-
збиток
|
175
|
(109209)
|
(227693)
|
(298673)
|
(0)
|
|
Податок
на прибуток від звичайної діяльності
|
180
|
(83391)
|
(0)
|
(0)
|
(142026)
|
|
Дохід з
податку на прибуток від звичайної діяльності
|
185
|
0
|
36604
|
85442
|
0
|
|
Фінансові
результати від звичайної діяльності:
|
|
-
прибуток
|
190
|
0
|
0
|
0
|
694379
|
|
-
збиток
|
195
|
(192600)
|
(191089)
|
(213231)
|
0
|
|
Чистий:
|
|
-
прибуток
|
220
|
0
|
0
|
0
|
694379
|
|
-
збиток
|
225
|
(192600)
|
(191089)
|
(213231)
|
0
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розглянемо динаміку зміни доходу від реалізацій
та чистий дохід рис. 2.1
Рисунок 2.2 Динаміка доходу від реалізації та динаміка
чистого доходу від реалізації товарів, тис. грн.
Розглянувши рисунок 2,1 бачимо, що показники чистого доходу
зростають, так само як показники продажу товарів. Збільшення показників чистого
доходу показує, що ПАТ «АЗОТ» збільшує об’єми своїх продажів, так бачимо, що в
порівнянні з 2009 роком в 2012 продажі зросли майже в двічі.
Проведемо порівняння аналітичних балансів ПАТ «АЗОТ»
таблиця 2.2
На підставі структурних та динамічних змін в активі і
пасиві порівняльного аналітичного балансу можна зробити наступні висновки:
майно підприємства за 2011 рік збільшилось на 26,81% (з 1749652 тис. грн. на
початок року до 2218709,2 на кінець року), а в 2012 році на 53,25% (з 2218709
тис. грн. на початок періоду до 3400245 тис. грн. на кінець періоду). При цьому
приріст необоротних активів у 2012 році склав 12,16% (з 1215901 тис. грн. на
початок звітного періоду до 1363740 тис. грн. на кінець звітного періоду).
Вартість оборотних активів збільшилася у 2011 році на 109,73% (на 524518 тис.
грн.), а у 2012 році - на 103,11% (на 1033689 тис. грн.). Витрати майбутніх
періодів збільшились у 2011 році на 14,83% (з 236 тис. грн. на початок року до
271 тис. грн. на кінець року), а у 2012 році всього на 2,95% (з 271 тис. грн.
на початок року до 279 тис. грн. на кінець року).
Найбільшу частку необоротних активів складає незавершене
будівництво (54,64% в 2011 р. і 80,89% в 2012 р.) - це характеризує орієнтацію
підприємства на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності.
При цьому питома вага незавершеного будівництва в загальній сумі активів
підприємства вкрай незначна - усього 3,09% на початок 2011 р. і 3,77% на кінець
2011 р., в 2012 р. - 3,77% і 4,45% відповідно.
У складі оборотних активів запаси збільшилися у 2011 р. на
29,6% (з 243681 тис. грн. на початок року до 3115807 тис. грн. на кінець року),
а у 2012 р. - на 48,86% (з 315807 тис. грн. на початок року до 470110 на кінець
року). Значну частку оборотних коштів підприємства складає дебіторська
заборгованість, отже, від її зміни значно залежить і зміна суми всіх оборотних
коштів. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла в 2011 р.
на 503,76% (на 117935 тис. грн.), а в 2012 р. на 289,54% (на 409253 тис. грн.).
А дебіторська заборгованість за розрахунками зросла 135,21% у 2011 р. і на
73,69% у 2009 р..У структурі джерел формування майна підприємства частка
позикового капіталу (68,17% у 2012 р.) значно перевищує власний капітал (31,71%
у 2012 р.). Така ситуація відбувається внаслідок наявності кредиторської
заборгованості і поточних зобов'язань (175542 тис. грн. на початок періоду та
387874 тис. грн. на кінець періоду) і короткострокових кредитів та позики
(183595 тис. грн. на початок періоду та 945240 тис. грн. на кінець періоду),
які, в свою чергу, викликало істотне зростання позикового капіталу (в 2011 р.
на 199756 тис. грн., у 2012 р. на 805460 тис. грн).
Розглянемо детальніше середовище, в якому діє аналізоване
підприємство. Середовище будь-якої організації прийнято розглядати, як складову
з трьох сфер: загальної (чи макрооточення), робочої (чи безпосереднього
оточення) і внутрішнє середовище. Макрооточення створює загальні умови
існування організації в зовнішнім середовищі. У цій частині аналізу
розглядаються політико-правові, техніко-економічні, соціокультурні, екологічні
і подібні фактори. Вивчення робочого середовища припускає аналіз тих складових
зовнішнього оточення, з якими організація знаходиться в безпосередній
взаємодії, це: покупці, постачальники, конкуренти, кредитори, акціонери. Аналіз
внутрішнього середовища спрямований на визначення потенціалу організації і, як
правило, проводиться по наступним основних напрямках: маркетинг, виробництво,
НІОКР, фінанси, персонал, структура управління.
Існує кілька методів оцінки умов діяльності підприємства.
Одними з найбільш розповсюджених і визнаних методів є Свот-аналіз (від SWOT -
по початкових буквах англійських слів: сила (strength), слабість (weakness),
можливості (opportunіtіes), погрози (threats)), і Степ-аналізи (від STEP - по
початкових буквах англійських слів: соціальні (socіal), технічні (technіcal),
економічні (economіc), політичні (polіtіcal) фактори). Розглянемо методику
проведення аналізу зовнішнього середовища на основі Свот-аналізу, як більш
відомого.
Свот-аналіз, як інструмент оцінки середовища функціонування
підприємства, складається з двох частин. Його перша частина спрямована на
вивчення зовнішніх можливостей (позитивні моменти) і погроз (негативні
моменти), що можуть виникнути для підприємства в сьогоденні і майбутньому. Тут
виявляються стратегічні альтернативи. Друга частина пов'язана з дослідженням
сильних і слабких сторін підприємства. Тут оцінюється потенціал підприємства. Іншими
словами, Свот-аналіз дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього і
внутрішнього стану господарюючого суб'єкта. Складемо матрицю СВОТ - аналізу для
ПАТ «АЗОТ» (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2. СВОТ - аналіз ПАТ «АЗОТ»
|
Сильні
сторони
|
Слабкі
сторони
|
|
Наявність
кваліфікованого персоналу, що має досвід роботи в даній області
|
Наявність
старого, зношеного устаткування на підприємстві
|
|
Накопичений
багаторічний досвід роботи на ринку виробництва хімікатів
|
Можливі
неузгодженість по термінах при одночасній реалізації проекту і покупці нового
цеху
|
|
Гарні
ділові зв'язки зі споживачами продукції і постачальниками матеріалів і
комплектуючих
|
Існуюча
низька ефективність процесу відвантаження споживачам продукції
|
|
Низька
трудомісткість виробництва
|
Труднощі
в організації збуту великого обсягу продукції
|
|
Завойована
частка регіонального ринку виробництва хімічної продукції
|
Відсутність
джерел фінансування
|
|
Зручне
місце розташування підприємства
|
Нечітко
оформлені умови договору
|
|
Близькість
до транспортних магістралей
|
Затягування
термінів партнерами при постачаннях устаткування
|
|
Забезпеченість
виробництва всіма необхідними комунікаціями
|
|
|
Наявність
виробничих потужностей, що дозволяють підтримати нове виробництво за рахунок
існуючого устаткування
|
|
|
Висока
якість продукції, що відповідає європейському рівню
|
|
|
Активна
маркетингова політика
|
|
|
Наявність
лідера проекту й управлінської команди
|
|
|
Висока
маржинальна рентабельність виробництва продукції на новому технологічному
обладнанні
|
|
|
Зовнішні
сприятливі можливості
|
Зовнішні
погрози підприємству
|
|
Попит
на хімікати в Україні, країнах СНД і у світі досить високий і має стійку
тенденцію до збільшення
|
Зниження
грошової складової в розрахунках зі споживачами продукції
|
|
Позитивна
тенденція зростання виробництва хімічної галузі в Україні
|
Зниження
загальної платоспроможності підприємств
|
|
Сформований
імідж підприємства у споживачів продукції
|
Затримка
росту інвестиційної активності
|
|
Підтримка
з боку міських органів влади дій підприємства по збільшенню обсягів
виробництва продукції
|
Нестабільна
політична ситуація
|
|
Становлення
ринкових відносин в Україні
|
Нестабільність
господарського, податкового, банківського й іншого законодавств в Україні
|
|
Бажання
закордонних постачальників устаткування сприяти залученню інвестицій для
модернізації заводу
|
Зміна
податкового законодавства і знецінення гривні
|
|
Бажання
закордонних фірм поставляти устаткування на український ринок
|
Недосконалість
законодавства
|
|
Зниження
кредитної процентної ставки
|
Бажання
закордонних фірм поставляти хімікати на український ринок
|
Отже, бачимо, що загалом у підприємства більше
можливостей та сильних сторін, зокрема підприємство має постійних споживачів та
накопичений досвіт у хімічній галузі. Зокрема ПАТ «АЗОТ» один з лідерів
українського ринку по хімічній продукції. Так Підприємство постійно оновлює
обладнання на устаткування на підприємстві за рахунок іноземних вливань,
основними можливостями підприємства є підвищений попит на хімічну продукції
підприємства в Україні та ближніх країнах СНД, бажання іноземних інвесторів
вносити свої фінансові вливання в розвиток підприємства, зниження кредитної
ставки для ПАТ «АЗОТ». Але існують також і основні проблеми, які негативно
впливають на розвиток підприємства, зокрема, це залишки старого устаткування в
нереконструйованих цехах, існують старі договори де нечіткі умови поставки та
виконання умов договорів, також основними загрозаи для подального розвитку
підприємства це нестабільна економічна та політична ситуація в країні, що
негативно відображається на курсі гривні, та сильно погрішує імпорт виготовленої
продукції ПАТ «АЗОТ».
Проведемо дослідження активів та пасивів
підприємства, таблиця 2.3. Проаналізувавши табицю прийшли до висновків, що
загалом майно підприємства та його вартість збільшується загалом на 26.8%,
також спостерігається значне збільшення оборотніх активів загалом збільшення
фіксується на 109%, стосовно Пасивів підприємства, то бачимо, що там також
відбувається позитивна динаміка збільшення показників, так власний капітал
зростає на 21,2%, позичковий капітал також зростає, що є негативним явищем,
адже зростають кредитні зобов’язання підприємства, загалом показник зріс на
41,7%, а кредитна заборгованість зросла до 67,7%.
Таблиця 2.3. Дослідження Активів та пасивів ПАТ
«АЗОТ»
|
Стаття
баланса
|
На
початок звітного періоду
|
На
кінець звітного періоду
|
Зміни
за звітний період
|
|
Тис.
грн
|
Питома
вага, %
|
Тис.
грн.
|
Питома
вага, %
|
Абсолютні,
тис. грн.
|
Темп
приросту, %
|
Структури,
%
|
Частка
пунктів
|
|
АКТИВ
|
|
1 Майно
разом
|
1749652
|
100
|
2218709
|
100,0000
|
469057
|
26,8086
|
100
|
0
|
|
1.1
Необоротні активи
|
1271397
|
72,6657
|
1215901
|
54,8022
|
-55496
|
-4,3650
|
-11,8314
|
-17,8635
|
|
1.1.1
Нематеріальні активи
|
10133
|
0,5791
|
7997
|
0,3604
|
-2136
|
-21,0796
|
-0,4554
|
-0,2187
|
|
1.1.2
Незавершене будівництво
|
54102
|
3,0922
|
83664
|
3,7708
|
29562
|
54,6412
|
6,3024
|
0,6787
|
|
1.1.3
Основні засоби
|
1203463
|
68,7830
|
1120740
|
50,5132
|
-82723
|
-6,8737
|
-17,6360
|
-18,2698
|
|
1.1.4
Довгострокова дебіторська заборгованість
|
3318
|
0,1896
|
3203
|
0,1444
|
-115
|
-3,4659
|
0,0000
|
-0,0453
|
|
1.2
Оборотні активи
|
478019
|
27,3208
|
1002537
|
45,1856
|
524518
|
109,7274
|
111,8239
|
17,8648
|
|
1.2.1
Запаси
|
243681
|
13,9274
|
315807
|
14,2338
|
72126
|
29,5985
|
15,3768
|
0,3064
|
|
1.2.2
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
|
23411
|
1,3380
|
141346
|
6,3706
|
117935
|
503,7589
|
25,1430
|
5,0326
|
|
1.2.3
Дебіторська заборгованість за рахунками
|
209368
|
11,9663
|
492450
|
22,1953
|
283082
|
135,2079
|
60,3513
|
10,2291
|
|
1.2.4
Грошові кошти та їх еквіваленти
|
12028,4
|
0,6875
|
51672
|
2,3289
|
39643,6
|
329,5833
|
8,4518
|
1,6414
|
|
1.2.5
Інші оборотні активи
|
1200
|
0,0686
|
5098
|
0,2298
|
3898
|
324,8333
|
0,8310
|
0,1612
|
|
1.3
Витрати майбутніх періодів
|
236
|
0,0135
|
271
|
0,0122
|
35
|
14,8305
|
0,0075
|
-0,0013
|
|
ПАСИВ
|
|
2
Джерела майно разом
|
1749652
|
100
|
2218709
|
100
|
469057
|
26,8086
|
100
|
0
|
|
2.1
Власний капітал
|
1266337
|
72,3765
|
1535419
|
69,2033
|
269082
|
21,2488
|
57,3666
|
-3,1732
|
|
2.1.1
Статутний капітал
|
1056490
|
60,3829
|
1056490
|
47,6173
|
0
|
0,0000
|
0,0000
|
-12,7655
|
|
2.1.2
Додатковий вкладений капітал
|
9935
|
0,5678
|
9935
|
0,4478
|
0
|
0,0000
|
0,0000
|
-0,1200
|
|
2.1.2
Інший додатковий капітал
|
650930
|
37,2034
|
649178
|
29,2593
|
-1752
|
-0,2692
|
-0,3735
|
-7,9441
|
|
2.1.3
Резервний капітал
|
1459
|
0,0834
|
6681
|
0,3011
|
5222
|
357,9164
|
1,1133
|
0,2177
|
|
2.1.4
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
|
-450863
|
-25,7687
|
-186865
|
-8,4222
|
263998
|
-58,5539
|
56,2827
|
17,3465
|
|
2.2
Забезпечення наступних виплат та платежів
|
4464
|
0,2551
|
4683
|
0,2111
|
219
|
4,9059
|
0,0467
|
-0,0441
|
|
2.3
Позиковий капітал
|
478851
|
27,3684
|
678607
|
30,5857
|
199756
|
41,7157
|
42,5867
|
3,2173
|
|
2.3.1
Довгострокові зобов’язання
|
97171
|
5,5537
|
212980
|
9,5993
|
115809
|
119,1806
|
24,6897
|
4,0455
|
|
2.3.2
Короткострокові кредити та позики
|
85628
|
4,8940
|
183595
|
8,2749
|
97967
|
114,4100
|
20,8859
|
3,3809
|
|
2.3.3
Кредиторська заборгованість та поточні зобов’язання
|
104616
|
5,9792
|
175542
|
7,9119
|
70926
|
67,7965
|
15,1210
|
1,9327
|
Найбільш загальну структуру активів характеризує
коефіцієнт спів відношення оборотних і необоротних активів (коефіцієнт
мобільності)
(2.1)
Для підприємства «Азот» на початок і кінець 2011
року цей коефіцієнт склав
Відповідно за 2012
Якщо 
то важається, що
підприємство має легку структуру балансу, в інакшому випадку - структура
активів важка.
Розрахунок цього коефіцієнта показав,
таким чином, підприємство має важку структуру
активів.
. Коефіцієнт, що показує частку основних засобів
активів
(2.2)
. Коефіцієнт концентрації майна
(2.3)
Для підприємства «Азот» на початок і кінець 2011
року цей коефіцієнт склав
А на початок і кінець 2012 року
. Частка довгострокових фінансових інвестицій в
активах
(2.4)
. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних
актах
(2.5)
Для підприємства «Азот» на початок і кінець 2012
року цей коефіцієнт склав
На початок і кінець 2011 року:
Для оцінки фізичного і морального зносу основних
засобів розрахуємо:
. Коефіцієнт зносу основних засобів
(2.6)
або 89,3%
або 90%
або 90%
або 89,5%
Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує
частку вартості, списану на витрати в попередніх періодах. До 50% значення
коефіцієнта прийнятно, більше 50% - основні засоби «зношені». В данному випадку
основні засоби зношені.
(2.7)
Коефіцієнт оновлення основних засобів
Для нашого підприємства цей коефіцієнт склав:
Даний коефіцієнт визначає частину від наявних на
кінець звітного періоду основних засобів, яка складає нові основні засоби.
Коефіцієнт вибуття основних засобів
(2.8)
Показує, яка частина основних засобів, з якими
підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з різних причин.
Результати розрахунків фінансових коефіцієнтів
представлені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3. Аналіз майна підприємства за
2011-2012 рік
|
Коефіціент
|
2011
|
2012
|
|
|
|
На
початок звітного періоду
|
На
кінець звітного періоду
|
На
початок звітного періоду
|
На
кінець звітного періоду
|
|
Коефіцієнт
співвідношення оборотних і необоротних активів
|
0,3762
|
0,8247
|
0,8247
|
1,4933
|
|
Коефіцієнт
основних засобів в активах
|
0,6878
|
0,5051
|
0,5051
|
0,3536
|
|
Коефіцієнт
концентрації майна
|
0,8357
|
0,6513
|
0,6513
|
0,4816
|
|
Коефіцієнт
довгострокових фінансових інвестицій в активах
|
0,00021
|
0,00013
|
0,00013
|
0,000086
|
|
Коефіцієнт
оборотних виробничих фондів в оборотних актах
|
0,4285
|
0,2404
|
0,2404
|
0,1438
|
|
Коефіцієнт
зносу основних засобів
|
0,8932
|
0,9
|
0,9
|
0,895
|
|
Коефіцієнт
оновлення основних засобів
|
0,04
|
0,01595
|
|
|
|
Коефіцієнт
вибуття основних засобів
|
0,04
|
0,0162
|
|
|
Інтерпретація отриманих результатів представлена
на рисунку 2.2.
Рисунок 2.2 - Аналіз майна підприємства
Аналізуючи фінансові коефіцієнти, ми бачимо, що у
підприємства зменшились коефіцієнт основних засобів в активах, коефіцієнт
концентрації майна, коефіцієнт зносу основних засобів майже не змінився, однако
він перевищую рівень допустимих значень, що говорить про те, що основні засоби
підприємства дуже зношені. Збільшились коефіцієнти оновлення основних засобів
та вибуття основних засобів. З цього можна зробити висновки, що протягом 2011-2012
рр. не розширював своє виробництво та не проводив оновлення основних засобів.
Отже, провівши дослідження підприємства
відзначили, що підприємство працює в кризових умовах, так як зараз нестабільна
ситуація в країні, зокрема в економіці, тому підприємство, маючи імідж та
постійних споживачів зазнає збитків. Тому важаємо за доцільне провести
комплексний аналіз фінансового стану за сучасних умов кризи економіки та
хімічної галузі зокрема.
2.2 Організація аналізу показників доходів,
прибутку, рентабельності діяльності підприємства
Співвідношення прибутку з авансованою вартістю
або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність діяльності
підприємств, організацій та установ.
Для розрахунку рентабельності можуть
використовуватися різні види прибутку підприємства: валовий прибуток; прибуток
від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від операційної діяльності;
прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної); чистий
прибуток. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна
брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий
капітал, основний капітал, оборотний капіталі).
Показники рентабельності є важливими
характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу)
підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного
аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.
Показники рентабельності можна поєднати у
декілька груп, які:
- базуються на
витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності);
- характеризують
прибутковість продажу (рентабельність продажу);
- основані на
ресурсному підході (рентабельність сукупних активів, рентабельність власного
капіталу, рентабельність оборотного капіталу).
До основних показників рентабельності
відносяться:
- рентабельність продажу;
- рентабельність активів;
- рентабельність поточних
активів;
- рентабельність власного
(акціонерного) капіталу.
Аналіз рентабельності компанії дозволяє визначити
прибутковість вкладення коштів у компанію та раціональність їхнього
використання.
. Коефіцієнт валового прибутку - це валовий
прибуток, поділений на обсяг продажів, що показує, яка частина загальної
виручки від продажів залишилася після вирахування вартості проданих товарів.
Виручка від продажів мінус собівартість проданих товарів називається валовим
прибутком. В цілому, чим вище валовий прибуток, тим краще.
(2.9)
. Коефіцієнт операційного прибутку.
Операційний прибуток - аналітичний показник, що
дорівнює обсягу прибутку до вирахування відсотків за позиковими коштами та
врахування інших неопераційних доходів і сплати податків.
Даний показник розраховується на основі
фінансової звітності компанії і використовується інвесторами для оцінки
прибутковості основної діяльності компанії.
(2.10)
. Коефіцієнт чистого прибутку (коефіцієнт
рентабельності продажів).
(2.11)
. Рентабельність власного капіталу.
Рентабельність власного капіталу (ROE) - показує
прибутковість на вкладений капітал у формі звичайних акцій.
(2.12)
. Рентабельність власного капіталу Du Pont (ROE
Du Pont).
Даний коефіцієнт показує теж саме що й
попередній, але з врахуванням оборотності активів.
(2.13)
. Рентабельність активів.
Рентабельність активів (ROA) - це комплексний
показник, що дозволяє оцінювати результати основної діяльності компанії. Він
виражає віддачу, що приходиться на одну грошову одиницю активів компанії.
При аналізі необхідно звернути увагу на те, чи
одержувала компанія прибуток чи збиток з кожної грошової одиниці, вкладеної в
активи, а також, який ступінь прибутковості вкладень у майно і яка ефективність
використання активів компанії.
Компанії, які вимагають великих початкових
інвестицій, як правило, мають більш низьку рентабельність активів.
(2.14)
. Рентабельність активів Du Pont.
Рентабельність активів Du Pont є фінансовим
коефіцієнтом, що показує, наскільки рентабельність активів залежить як від
оборотності активів, так і від прибутку. Du Pont метод покриває ці дві
компоненти фондовіддачі з тим, щоб визначити вплив кожної з них на
рентабельність компанії.
(2.15)
Як наочно видно, показники рентабельності
характеризують співвідношення чистого прибутку або з витратами підприємства,
або з авансованими коштами, як власними, так і позиковими.
Необхідно підкреслити, що для розрахунку
показників рентабельності може бути використаний не лише показник чистого
прибутку, а і будь-який інший показник, який характеризує фінансові результати
діяльності підприємства (прибуток від звичайної діяльності, прибуток від
операційної діяльності, валовий прибуток).
Отже, використовуючи формули обрахуємо основні
показники доходів, прибутку та рентабельності та проаналізуємо їх.
В даному параграфі ми представимо результати
обчислення показників, що визначають фінансовий стан компанії.
Фінансові коефіцієнти розраховуються на основі
даних фінансової звітності. Джерелами статистичної інформації для проведення
розрахунків є: Баланс компанії, Звіт про доходи, Звіт про рух грошових за
період часу 2009-2012 рр.
Фінансові коефіцієнти дозволяють оцінити безліч
аспектів бізнесу, але звичайно не використовуються окремо від фінансових
звітів. Фінансові коефіцієнти традиційно є складовою частиною аналізу
фінансової звітності.
Ми розділили показники за такими групами:
- Показники рентабельності
(прибутковості), на яких ми акцентуємо увагу з огляду на предмет дослідження;
- Показники ліквідності;
- Показники ділової
активності (оборотності);
- Показники структури
капіталу;
- Показники ринкової
вартості.
- Показники прибутковості.
. Коефіцієнт валового доходу, млн, грн
Коефіцієнт валового прибутку - це валовий прибуток,
поділений на обсяг продажів, що показує, яка частина загальної виручки від
продажів залишилася після вирахування вартості проданих товарів. Виручка від
продажів мінус собівартість проданих товарів називається валовим прибутком. В
цілому, чим вище валовий прибуток, тим краще.
Розрахунки приведемо у вигляді таблиці 2.4
Таблиця 2.4. Розрахунок коефіцієнта валового
прибутку
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Валовий
дохід
|
510943
|
335190
|
88958
|
1279851
|
|
Чиста
виручка
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
результат
|
0,083
|
0,082
|
0,03
|
0,037
|
Розглянемо динаміку коефіцієнта валового доходу
за допомогою рисунку 2.4
Рис. 2.4 Динаміка коефіцієнта валовий дохід ПАТ «АЗОТ»
Даний коефіцієнт показує рівень доходності на
кожну грошову одиницю обсягу продажу компанії, тобто характеризує потенційну
дохідність компанії. З графіка бачимо, що компанія «АЗОТ» в стагнуючій динаміці
з 2010 по 2012 р. збільшує доходність продажів.
. Коефіцієнт операційного доходу
Операційний прибуток - аналітичний показник, що дорівнює
обсягу прибутку до вирахування відсотків за позиковими коштами та врахування
інших неопераційних доходів і сплати податків.
Даний показник розраховується на основі
фінансової звітності компанії і використовується інвесторами для оцінки
прибутковості основної діяльності компанії, обрахуємо його показники зведемо в
таблицю, 2.5
Таблиця 2.5. Обрахунок коефіцієнта операційного
доходу
|
2012
|
2011
|
2010
|
2008
|
|
Операційний
дохід., млн. грн
|
2164679
|
2498966
|
1958172
|
2053311
|
|
Чиста
виручка, млн., грн
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
результат
|
0,35
|
0,61
|
0,66
|
0,59
|
Розглянемо динаміку використовуючи рисунок 2.5
Рис. 2.5. Коефіцієнт операційного доходу
Цей коефіцієнт дає нам змогу побачити наскільки є
прибутковою основна діяльність компанії і наскільки компанія має можливості
оплачувати свої постійні витрати. З графіку видно, що коефіцієнт операційного
доходу з 2009 до 2010 р. має тенденцію до відносного збільшення, ніж коефіцієнт
валового доходу. А вже з 2010 зменшується. Це означає, що «АЗОТ» відносно
швидше нарощував торгові та адміністративні витрати, ніж собівартість і таке
нарощення давало меншу дохідність компанії.
Розрахуємо коефіцієнт рентабельності продажів, таблиця 2.6
Таблиця 2.6. Розрахунок коефіцієнта
рентабельності продажів
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Чистий
дохід (прибуток)
|
0
|
0
|
0
|
694379
|
|
Чиста
виручка,
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
результат
|
0
|
0
|
0
|
0,2
|
Розглянемо, динаміку коефіцієнту рентабельності
продажу рисунок 2.5
Рис. 2.6 Динаміка коефіцієнта рентабельність продажів
Бачимо, що коефіцієнт дорівнює нулю, підприємство «АЗОТ»,
за останні роки не має чистого прибутку, а працює лише в збитковому порядку.
Тому продажі «АЗОТ» не є рентабельними.
Розглянемо показники рентабельності продажів за чистими
грошовими потоками, таблиця 2.7
Таблиця 2.7. Рентабельність продажів за чистими
грошовими потоками
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Грошові
кошти та їх еквіваленти на кінець року (Cash and cash equivalents at end of
period)
|
80332
|
7687
|
123083
|
61545
|
|
Чиста
виручка
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
результат
|
0,013
|
0,0018
|
0,04
|
0,017
|
Дослідимо динаміку показників рентабельності
продажів за чистими грошовими потоками рисунок 2.6
Рис. 2.7. Рентабельність продажів за чистими грошовими
потоками
Бачимо, що після фінансової кризи у 2009 році, «АЗОТ»
збільшував рентабельність продажу, але після 2010 цей показник значно знизився,
що є результатам можливого банкрутства, але вже після 2011 показники
рентабельності продажів почали зростати, що є знаком покращення роботи
підприємства, та виходу з важкої не продуктивної роботи «АЗОТ»
Далі проаналізуємо показники рентабельності власного
капіталу «АЗОТ».
Рентабельність власного капіталу (ROE) - показує
прибутковість на вкладений капітал у формі звичайних акцій.
Розрахунок зведемо в таблицю 2.8
Таблиця 2.8. Розрахунок показника рентабельності
власного капіталу
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Чиста
виручка
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
Всього
акціонерного капіталу
|
1056490
|
1056490
|
1056490
|
1056490
|
|
результат
|
5,75
|
3,83
|
2,8
|
3,26
|
Розглянемо динаміку зміни показника
рентабельності власного капіталу, рисунок 2.8
Рис. 2.8 Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
Даний коефіцієнт вказує на те, скільки прибутку приносить
компанії інвестований власниками капітал, який знаходиться в балансі, тобто
наскільки балансовий акціонерний капітал є прибутковим. Чим більший цей
показник, тим краще. Як бачимо з 2010 р. акціонерний капітал збільшує свою
прибутковість, тобто інвестований капітал інвесторами ПАТ «АЗОТ» збільшує свою
прибутковість.
Рентабельність активів (ROA) - це комплексний показник, що
дозволяє оцінювати результати основної діяльності компанії. Він виражає
віддачу, що приходиться на одну грошову одиницю активів компанії.
При аналізі необхідно звернути увагу на те, чи одержувала
компанія прибуток чи збиток з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи, а
також, який ступінь прибутковості вкладень у майно і яка ефективність
використання активів компанії.
Компанії, які вимагають великих початкових інвестицій, як
правило, мають більш низьку рентабельність активів.
Отже, розрахуємо рентабельність активів для ПАТ «АЗОТ»,
дані для розрахунку зведемо в таблицю 2.9
Таблиця 2.9. Рентабельність активів ПАТ «АЗОТ»
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Чиста
виручка
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
3447309
|
|
Всього
активів
|
3631208
|
4553468
|
3400234
|
3081656
|
|
результат
|
1,67
|
0,89
|
0,87
|
1,11
|
Проаналізуємо динаміку показника рентабельності
активів за допомогою рисунку 2.9
Рис. 2.9 Рентабельність активів ПАТ «АЗОТ»
Цей коефіцієнт показує, скільки прибутку отримала
компанія на одну одиницю активів. Цей показник є досить серйозним для
інвесторів, оскільки якщо він малий, то це показує що кампанія погано
розпоряджається своїми активами, а отже, в таку компанію не слід вкладати
гроші.
Світова фінансово-економічна криза вивела назовні
усі хвороби компаній, зокрема хворобу токсичних активів («toxic assets») -
тобто тих активів, які в дійсності не мають вартості і є або суто
спекулятивними, або проблемними, які не обслуговують ефективно господарську
діяльність і мають бути виключені з балансу, зменшуючи при цьому вартість
компанії. Значні розходження між балансовою вартістю активів (Assets) і ринковою
вартістю капіталу (Market Value), коли перші значно переважають останню, можуть
частково відобразити проблему токсичних активів. При відніманні від балансової
вартості активів балансової вартості зобов’язань і порівняння цього показника з
ринковою вартістю капіталу має наблизити результат до нуля, щоб говорити про
відсутність токсичних активів.
Бачимо, що з 2009 по 2011 рік даний показник
постійно знижувався, але з 2012 цей показник почав зростати, що є сигналом, що
підприємство збільшує рентабельність власних активів.
Далі розрахуємо рентабельність капіталу ПАТ
«АЗОТ», розрахунки зведемо в таблицю 2.10
Таблиця 2.10. Рентабельність капіталу
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Операційний
прибуток
|
2164679
|
2498966
|
1958172
|
2053311
|
|
Податок
на прибуток
|
83391
|
62128
|
142026
|
121193
|
|
Всього
акціонерного капіталу
|
1056490
|
1056490
|
1056490
|
1056490
|
|
результат
|
1,97
|
2,3
|
1,7
|
1,82
|
Розглянемо динаміку рентабельності капіталу на
рисунку 2.10
Рис. 2.10. Рентабельність капіталу
Даний коефіцієнт показує скільки приходиться
прибутку на вкладений капітал за вирахуванням податків, і звичайно ж чим
більший цей показник тим краще. Як бачимо показники рентабельності у ПАТ «АЗОТ»
мають змінюючи динаміку, так з 2009 по 2010 даний показник зменшувався, вже
протягом 2010-2011 років, показ значно виріс, але в 2012 бачимо значне
зменшення показника рентабельності капіталу ПАТ «АЗОТ».
Розрахуємо коефіцієнт фінансової залежності
розрахунки зведемо до таблиці 2.11
Таблиця 2.11. Фінансова залежність ПАТ «АЗОТ»
|
Показник
|
2012
|
2011
|
2010
|
2009
|
|
Разом
активи
|
3631208
|
4553468
|
3400234
|
3081656
|
1056490
|
1056490
|
1056490
|
1056490
|
|
Результат
|
3,43
|
4,3
|
3,21
|
2,91
|
Розглянемо динаміку фінансової залежності на
рисунку 2.11
Рис. 2.11 Коефіцієнт фінансової залежності
Отже, розглянувши основні показники рентабельності
підприємства ПАТ АЗОТ, прийшли до висновку, що підприємство втрачає
прибутковість, так за останні роки загального чистого прибутку немає, зростає
збитковість підприємства, що в майбутньому може призвести підприємство до
банкрутства.
2.3 Інтегральна оцінка фінансового стану
підприємства
Розглянемо докладніше фінансовий стан
підприємства. Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному
середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові
відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і
позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить
інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний
фінансовий стан.
Поряд з якісною ознакою «стійкий фінансовий стан»
та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану
кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні
розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості
підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань
запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна
оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою,
одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників
фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме
на рекомендаціях даної Методики. У таблиці 2.12 наведено основні показники, які
характеризують майновий стан підприємства.
Таблиця 2.12. Показники оцінювання майнового
стану
|
№ п/п
|
Показник
|
Формула
для розрахунку
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
Частка
основних засобів в активах
|
Залишкова
варість ОЗ / Активи
|
0,05
|
0,07
|
0,07
|
|
2
|
Коефіцієнт
зносу основних засобів
|
Знос ОЗ
/ Первісна вартість ОЗ
|
0,47
|
0,50
|
0,50
|
|
3
|
Коефіцієнт
оновлення основних засобів
|
Збільшення
за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ
|
х
|
0,26
|
0,18
|
Частка коштів інвестованих в основні засоби
збільшилась на 0,02 пункта. Як свідчить коефіцієнт зносу основних засобів майно
підприємства зношене на 50% і темпи оновлення майна падають (коефіцієнт
оновлення у 2012 році зменшився на 0,08 пунктів).
Однією з найважливіших характеристик фінансового
стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує
ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його
використання.
Відповідно до забезпеченості запасів можливими
варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.
. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів
(З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства
гарантована: З < ВОК.
. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів
крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики;
платоспроможність гарантована: З < ВОК + КД.
. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення
запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик
залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але
є можливість її відновити: З < ВОК + КД + КК.
. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення
запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:
З > ВОК + КД + КК.
У таблиці 2.13 проведено розрахунок фінансової
стійкості для.
Таблиця 2.13. Аналіз фінансової стійкості, млн.,
грн
|
№ п/п
|
Показник
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
Власний
капітал
|
1184,5
|
1266,3
|
1535,4
|
|
2
|
Необоротні
активи
|
1311,4
|
1271,3
|
1215,9
|
|
3
|
Власні
обігові кошти (р. 1 - р. 2)
|
35,30
|
-19,70
|
-24,03
|
|
4
|
Довгострокові
зобов’язання
|
101,4
|
97,1
|
212,9
|
|
5
|
Наявність
власних і довгострокових джерел покриття запасів (р. 3 + р. 4)
|
35,30
|
-19,70
|
-24,03
|
|
6
|
Короткострокові
кредити та позики
|
0,00
|
85,6
|
183,5
|
|
7
|
Загальний
розмір основних джерел покриття запасів (р. 5 + р. 6)
|
35,30
|
497,60
|
607,07
|
|
8
|
Запаси
|
215,80
|
243,6
|
315,8
|
|
9
|
Надлишок
або нестача власних обігових коштів (р. 3 - р. 8)
|
-1080,50
|
-1448,40
|
-77,95
|
|
10
|
Надлишок
або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р. 5 - р. 8)
|
-1080,50
|
-1448,40
|
-77,95
|
|
11
|
Надлишок
або нестача основних джерел покриття запасів (р. 7 - р. 8)
|
-1080,50
|
-931,10
|
553,15
|
|
12
|
Тип
фінансової стійкості
|
кризовий
|
кризовий
|
нестійкий
|
Таким чином, як свідчать дані таблиці 2.13, у
2012 році фінансова стійкість підприємства дещо покращилась у порівнянні з
попередніми періодами і тип фінансової стійкості підприємства змінився з
кризового на нестійкий.
Розглянемо докладніше показники фінансової
стійкості підприємства (див. табл. 2.14).
Таблиця 2.14. Показники фінансової стійкості ПАТ
«АЗОТ»
|
№ п/п
|
Показник
|
Формула
для розрахунку
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
Маневреність
робочого капіталу
|
Запаси
/ Робочий капітал
|
|
|
|
|
2
|
Коефіцієнт
фінансової незалежності (автономії)
|
Власний
капітал / Пасиви
|
|
|
|
|
3
|
Коефіцієнт
фінансової стабільності
|
Позиковий
капітал / Пасиви
|
|
0
|
|
|
4
|
Коефіцієнт
фінансової стійкості
|
Власний
капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви
|
|
0,4
|
 
|
Розглянемо докладніше кожен з показників, що
наведені у таблиці 2.14. Показник маневреності робочого капіталу характеризує
частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного
показника - зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.
Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує
можливість підприємства виконуватии зовнішні зобов’язання за рахунок власних
активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнюватии 0,5. Як
бачимо протягом аналізованого періоду цей показник зменшується і його значення
суттєво менше нормативного, що свідчить про недостачу у підприємства власних
активів для покриття зовнішніх зобов’язань.
Коефіцієнт фінансової стабільності показує
можливість забезпечити заборгованість власними коштами. Перевищення власних
коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства.
Нормативне значення показника повинно бути більше одиниці. В нашому випадку
його значення складає лише 0,08.
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує
частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в
межах 0,85-0,90. У аналізованого підприємства його значення становить 0,31, що
не відповідає нормативному.
Поряд з абсолютними показниками фінансової
стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників -
коефіцієнтів ліквідності (див. табл. 2.15).
Таблиця 2.15. Показники оцінювання ліквідності
активів
|
№ п/п
|
Показник
|
Формула
для розрахунку
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
Коефіцієнт
покриття
|
Поточні
активи / Поточні пасиви
|
|
|
|
|
2
|
Коефіцієнт
співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості
|
Дебіторська
заборгованість / Кредиторська заборгованість
|
|
|
|
|
3
|
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
|
Кошти /
Поточні пасиви
|
|
|
|
Коефіцієнт покриття характеризує достатність
обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта
менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього
показника для ПАТ «АЗОТ» практично відповідає нормативному, в 2010 та 2011 році
показник був більше 1, але в 2012 році показник впав до 0,58.
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та
дебіторської заборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з
кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього
показника 1. Розраховане значення для аналізованого підприємства свідчить про
не виважену політику стосовно власних дебіторів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує
готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне
значення цього показника знаходиться в межах 0,20 - 0,35. Внаслідок різкого
скорочення грошових коштів у підприємства, значення коефіцієнта становили 0,05
для 2011 та 0,01 у 2012 років, що є значно меншим за нормативне. Проте
ймовірність того, що всі кредитори забажають відразу отримати борг від
підприємства є досить низькою.
Розглянемо показники ділової активності
підприємства у аналізованому періоді (див. табл. 2.16).
Таблиця 2.16. Показники оцінювання ділової
активності
|
№ п/п
|
Показник
|
Формула
для розрахунку
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
Фондовіддача
|
Чиста
виручка / Основні виробничі фонди
|
49,13
|
61,72
|
56,61
|
|
2
|
Коефіцієнт
оборотності обігових коштів (обороти)
|
Чиста
виручка / Обігові кошти
|
3,65
|
3,44
|
4,21
|
|
3
|
Період
одного обороту обігових коштів (днів)
|
360 / Коефіцієнт
оборот. обігових коштів
|
98,50
|
104,78
|
85,49
|
|
4
|
Коефіцієнт
оборотності запасів (обороти)
|
Собівартість
/ Середні запаси
|
5,82
|
7,45
|
6,65
|
|
5
|
Період
одного обороту запасів (днів)
|
360 /
Коеф. обор. запасів
|
61,86
|
48,31
|
54,11
|
|
6
|
Коефіцієнт
оборотності дебіторської заборгованості (обороти)
|
Чиста
виручка / Середня дебіторська заборгованість
|
127,78
|
212,66
|
147,22
|
|
7
|
Період
погашення дебіторської заборгованості (днів)
|
360 /
Коеф. обор. деб. заб.
|
2,82
|
1,69
|
2,45
|
|
8
|
Період
погашення кредиторської заборгованості (днів)
|
Середня
кредиторська заборгованість 360 / Собівартість реалізації
|
105,27
|
111,02
|
92,09
|
Розглянемо кожен з наведених показників окремо:
фондовіддача - показує скільки виручки припадає
на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення
(хоча у 2012 році фондовіддача була менша ніж у 2011 році, проте в порівнянні з
2010 роком вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення
ефективності використання основних фондів підприємства;
період одного обороту обігових коштів - визначає
середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання
коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2011 році збільшився (з 99 днів
у 2010 році) до 105 днів, проте у 2012 році спостерігається його найнижче значення
- 86 днів. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання
обігових коштів на підприємстві;
період одного обороту запасів - це період,
протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальне значення цього
показника спостерігалося у 2011 році (48 днів), у 2012 році він дещо збільшився
і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2010 році (62 дні);
показники періоду погашення дебіторської та
кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше
часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж
сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також в обох випадках
спостерігається стала позитивна тенденція до зниження даних показників.
На завершення аналізу розглянемо основні
показники рентабельності підприємства (див. табл. 2.17).
Таблиця 2.17. Аналіз показників рентабельності
|
№ п/п
|
Показник
|
Формула
для розрахунку
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
1
|
Рентабельність
капіталу (активів)
|
Чистий
прибуток / Активи
|
1,7
|
2,3
|
1,97
|
|
2
|
Рентабельність
власного капіталу
|
Чистий
прибуток / Власний капітал
|
2,8
|
3,83
|
5,75
|
|
3
|
Рентабельність
реалізації
|
Чистий
прибуток / Виручка
|
0,01
|
0,01
|
0,00
|
|
4
|
Рентабельність
реалізованої продукції
|
Прибуток
від операційної діяльності / Виручка
|
0,01
|
0,01
|
0,01
|
|
5
|
Період
окупності капіталу
|
Активи
/ Чистий прибуток
|
29,95
|
31,17
|
108,15
|
З наведених даних слід відмітити, що в основному
показники рентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період
окрім рентабельності власного капіталу, яка суттєво збільшилась і періоду
окупності капіталу, що суттєво зріс, що є негативними тенденціями. Це можна
пояснити тим, що збільшенням темпів величини власного капіталу підприємства є
більшим ніж збільшенням темпів чистого прибутку підприємства.
Таким чином, провівши аналіз фінансового стану
ПАТ «АЗОТ» можна зробити наступні висновки:
- основні засоби є сильно
зношеними і оновлення фондів практично не відбувається;
- фінансова стійкість
підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його
покращення;
- показники ліквідності
підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства;
- показники ділової
активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і
мають позитивну тенденцію до покращення.
Отже, для покращення свого фінансового стану та
збільшення об’єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує
значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може
загрожувати банкрутство.
Отже, проаналізувавши фінансовий стан ПАТ «АЗОТ»
прийшли до наступних висновків:
За результатами аналізу можна сказати наступне,
що діяльність підприємстває збитковою. Це викликано тим, що у підприємства
порівняно висока собівартість продукції, зумовлена не раціональним
використанням сировини і матеріалів для виробництва кінцевої продукції.
Аналізуючи фінансові коефіцієнти, ми розглянули,
що у підприємства зменшились коефіцієнт основних засобів в активах, коефіцієнт
концентрації майна, коефіцієнт зносу основних засобів майже не змінився, однако
він перевищую рівень допустимих значень, що говорить про те, що основні засоби
підприємства дуже зношені. Збільшились коефіцієнти оновлення основних засобів
та вибуття основних засобів. З цього можна зробити висновки, що протягом
2010-2012 рр. не розширював своє виробництво та не проводив оновлення основних
засобів.
Розглянувши основні показники рентабельності
підприємства ПАТ «АЗОТ», прийшли до висновку, що підприємство втрачає
прибутковість, так за останні роки загального чистого прибутку немає, зростає
збитковість підприємства, що в майбутньому може призвести підприємство до
банкрутства.
Тому основними методами виходу з цієї критичної
для ПАТ «АЗОТ» ситуації є наступні фактори:
. Технологічні нововведення, особливо сучасні
форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив
на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.
. Оновлення існуючого устаткування.
. Матеріали та енергія позитивно впливають на
рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження
матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління
запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
. Пропоновані підприємством для реалізації
продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і
за добреобміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за
тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між
виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових
досліджень.
. Покращити трудову базу підприємства, оновити
кадрову політику.
. Стиль управління, що поєднує професійну
компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично
впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій
мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на
підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного
менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективностідіяльності підприємства.
. Важливою передумовою зростання ефективності
діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних
інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі
підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і
комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури.
Безпосередній вплив на результативність
діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.
. Структурні зміни в суспільстві також впливають
на показники ефективності на різних рінях господарювання.
3. Шляхи удосконалення управління фінансами підприємства
в умовах кризових ситуацій
3.1 Діагностика банкрутства як засіб управління
фінансовим станом підприємства
Банкрутство та санація підприємств є невід’ємною
частиною економічних відносин в умовах ринку. Законодавство про банкрутство має
виконувати три основні функції:
Бути механізмом запобігання непродуктивному
використанню активів підприємств.
Бути інструментом реабілітації підприємств, які
опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної
фінансово-господарської діяльності в майбутньому.
Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій
кредиторів [31].
Головне завдання провадження справи про
банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог
кредиторів, пред'явлених до боржника. Цього можна досягти:
- продажем майна боржника
та розподілом виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі
ліквідаційної процедури;
- успішною реалізацією
плану санації боржника;
- через реалізацію плану
реорганізації.
Отже, арбітражний суд може застосовувати до
боржника такі типи процедур:
- ліквідаційні;
- реорганізаційні;
- санаційні.
До ліквідаційних процедур відносять примусову
ліквідацію підприємства-боржника з ухвали арбітражного суду або добровільну
ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. До реорганізаційних процедур
належить зовнішнє управління майном та реорганізація підприємства. Санація
передбачає фінансове оздоровлення боржника.
До прийняття нового законодавства про банкрутство
в Україні домінував перший метод задоволення претензій кредиторів. Проте в
багатьох економічно розвинутих країнах пріоритет віддається санації, а не
ліквідації підприємства-боржника. У ФРН, наприклад, головна увага оновленого
закону про банкрутство, що набрав чинності 01.01.1999 p., звертається на
можливість задоволення претензій кредиторів на підставі реалізації плану
санації (реорганізації). На таких самих засадах побудоване законодавство США,
Франції та інших економічно розвинених країн. У вітчизняному законодавстві про
банкрутство, яке діяло до 2000 року, також передбачалася можливість санації
підприємства в процесі провадження справи про банкрутство, однак це питання
було недостатньо врегульованим.
У червні 1999 р. Верховна Рада України ухвалила
Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,
визначивши його чинність з 1.01.2000 р. Цей Закон зробив свого роду революцію в
галузі санації та запобігання банкрутству підприємств. Він, зокрема, дає таке
визначення банкрутства: банкрутство - це визнана арбітражним судом
неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити
визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого
виконати свої грошові зобов'язання визнано арбітражним судом [28].
За своєю суттю інституція банкрутств є одним із
способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. Саме цим і зумовлена
необхідність даної інституції. В Україні спостерігається стійка тенденція до
збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Про те, що закінчувати
всі справи про банкрутство ліквідацією боржників з продажем їхнього майна не
завжди доцільно, яскраво свідчать такі дані: за останні роки в Україні кошти,
отримані внаслідок ліквідації підприємств, не перевищували 1,5 відсотка від вимог
кредиторів (у міжнародній практиці підприємництва нормальним вважається
показник у 30 відсотків). У цьому контексті слід зазначити, що одна із функцій
закону про банкрутство полягає в тому, що він повинен сприяти реабілітації
підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для
успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. У ньому повинні бути
закладені механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме
такі механізми містяться в законодавствах про фінансову неспроможність
підприємств у більшості країн світу. Вітчизняне законодавство про банкрутство
також не становить винятку [25].
Підставою для ухвалення арбітражним судом
проведення санації боржника може бути:
Санаційна спроможність боржника, тобто наявність
реалістичної санаційної концепції.
Наявність реальних можливостей виконання плану
санації, відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його успішної
виробничо-господарської діяльності.
Наявність санатора, який має достатньо фінансових
ресурсів для фінансового оздоровлення боржника.
Ініціатива санації може походити від самого
підприємства-боржника. Як правило, у такому разі справа про банкрутство також
ініціюється боржником. Нагадуємо, що це робиться в тому разі, коли підприємство
є санаційно спроможним, однак йому бракує часу для реалізації плану санації.
Заява про банкрутство подається з надією отримати відстрочення платежів
кредиторам, наприклад у разі укладання мирової угоди. Відтак разом із заявою
про банкрутство боржник подає до арбітражного суду план санації та проект
мирової угоди.
Як уже зазначалося, кредитори можуть вийти з
клопотанням про проведення санації, якщо після опублікування в засобах масової
інформації відповідного оголошення надійшли пропозиції від осіб, котрі бажають
узяти участь у санації боржника. Фізичні та юридичні особи, які виявили бажання
стати санаторами, мають подати заяву до арбітражного суду з письмовою гарантією
погашення боргів особи, проти якої розпочато провадження справи про
банкрутство. До заяви треба додати:
а) план фінансової санації (реорганізації)
боржника;
б) відомості про фінансовий стан та
платоспроможність санатора;
в) дані про характер майнових відносин між
боржником та потенційним санатором.
Для санатора мотивуючими стимулами можуть бути такі:
- здобуття контролю над
підприємством-боржником;
- ефект синергізму,
пов'язаний із новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації
продукції або ринків збуту товарів;
- збереження надійного
постачальника сировини та матеріалів чи споживача продукції тощо;
- приватизація
підприємства, якщо воно має державну форму власності.
Особа, яка бажає взяти участь у санації боржника,
має право ознайомитися з його майновим і фінансовим становищем безпосередньо на
підприємстві. Потенційний санатор може також дати доручення аудиторській чи
консалтинговій фірмі провести санаційний аудит боржника з метою визначення його
санаційної спроможності.
Санація вводиться на строк не більше ніж
дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або
інвесторів цей строк може бути продовжено ще на кілька місяців (до шести) або
скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури
керуючого санацією, вибір інвестора (санатора), схвалення плану санації
боржника.
Одночасно з винесенням ухвали про санацію
арбітражний суд призначає керуючого санацією. Керуючим санацією може бути
запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна (або й
керівника підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів чи інвесторів).
З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження керівника боржника
(зрозуміло, якщо його не призначено керуючим санацією). Керуючий санацією має
право:
- самостійно розпоряджатися
майном боржника;
- укладати від імені
боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;
- у разі наявності
відповідних підстав, відмовлятися від виконання договорів боржника.
Суттєвим є те, що керуючий санацією в тримісячний
строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання
договорів боржника, укладених до початку провадження справи про банкрутство,
якщо:
- виконання договору
ставить боржника в явно невигідні умови;
- договір є довгостроковим
(понад один рік) або таким, що передбачає настання позитивних результатів для
боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з
технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;
- виконання договору може з
певних причин завадити відновленню платоспроможності боржника.
Угоди боржника (на подання керуючого санацією)
можуть бути визнані арбітражним судом недійсними за умови, коли:
- угоду укладено боржником
із заінтересованими особами на шкоду іншим заінтересованим особам;
- угоду укладено боржником
з окремим кредитором чи іншою заінтересованою особою за шість і менше місяців
до прийняття рішення про санацію, коли вона надає перевагу одному кредитору
перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у
зв'язку з виходом зі складу учасників чи замовників боржника.
До основних обов'язків керуючого санацією
належать такі:
- приймання в господарське
відання майна боржника та його інвентаризація;
- відкриття спеціального
рахунку для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
- розробка плану санації
боржника;
- здійснення заходів щодо
стягнення дебіторської заборгованості боржника;
- періодичний звіт перед
комітетом кредиторів про хід реалізації плану санації [2].
План санації (реорганізації) боржника. Протягом
трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією
зобов'язаний подати комітету кредиторів для розгляду план санації
(реорганізації). В іншому разі, арбітражний суд має право прийняти рішення про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За наявності
санаторів план санації розробляється та погоджується з їхньою участю.
План санації розглядається комітетом кредиторів,
який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня винесення
арбітражним судом ухвали про санацію. План вважається схваленим, якщо за нього
на засіданні комітету кредиторів було подано понад половину голосів кредиторів
- членів комітету кредиторів [26].
Схвалений комітетом кредиторів план санації та
протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до
арбітражного суду на затвердження не пізніше ніж через п'ять днів від дня
проведення засідання комітету кредиторів. Арбітражний суд спеціальною
постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути у
формі:
- плану реорганізації (як
правило, без збереження юридичної особи боржника);
- плану фінансової санації
(зі збереженням юридичної особи боржника).
План реорганізації розробляється в тому разі,
коли фінансування санації здійснюється зовнішнім інвестором. Це означає, що головна
мета провадження справи про банкрутство - задоволення претензій кредиторів -
досягається (головним чином) за рахунок коштів санатора. Саме тому
обов'язковими складовими частинами плану реорганізації повинні бути:
- умови участі санатора в
задоволенні вимог кредиторів;
- умови та порядок
реорганізації юридичної особи-боржника;
- механізм виплати
санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми тощо).
Перший пункт повинен містити угоду між боржником
і санатором про надання фінансових ресурсів або про переведення боргу на
санатора (що є можливим лише за згодою кредиторів).
Участь санатора у фінансуванні боржника
здебільшого відбувається способом залучення його до складу учасників
(власників) підприємства. Це може здійснюватися зі збереженням юридичного
статусу та правової форми організації бізнесу боржника або в процесі
реорганізації останнього. Саме тому другим елементом плану реорганізації є
узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника.
Суть такої реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника
статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт
банкрутства - господарське товариство, умови реструктуризації статутного фонду
узгоджуються між його учасниками та санаторами. Включення санатора до складу
учасників (власників) підприємства може відбуватися такими, головне, способами:
- в ході збільшення
статутного фонду боржника, коли всі або більша частина корпоративних прав нової
емісії викуповуються санатором;
- у результаті переуступлення
частини корпоративних прав санатору власниками підприємства, що підлягає
санації;
- унаслідок злиття,
поглинання чи приєднання.
Третім елементом санаційної реорганізації є
погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу. Ці умови включають
строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо.
План фінансової санації. У разі визнання боржника
санаційно спроможним може бути прийняте рішення про реалізацію плану фінансової
санації, який розроблено боржником (на замовлення боржника) або керуючим
санацією. Головна ідея плану санації - створення умов для задоволення претензій
кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації
зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості. Він значною мірою
базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в
санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації плану
підприємство треба на певний час звільнити від обов'язків виконання його
платіжних зобов'язань. Цього можна досягти укладанням мирової угоди.
План санації, який акцептується в ході
провадження справи про банкрутство, дещо відрізняється від того, котрий
реалізується в до-судовому порядку. Він повинен містити таку інформацію:
. Аналіз причин фінансової кризи.
. Оцінку фінансового стану боржника до
початку санації.
. Заходи щодо нормалізації фінансового
стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та
прибутковості).
. Узгоджений з кредиторами порядок
відстрочення виконання платіжних зобов'язань.
. Докладні відомості про те, наскільки
реалізація плану санації поліпшить шанси задоволення претензій кредиторів.
. Порівняльні розрахунки задоволення
претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення
вимог проведенням ліквідаційних процедур.
. Прогнозні показники фінансово-майнового
стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків
відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.
. Механізми контролю за ходом реалізації
плану.
На клопотання будь-кого з кредиторів або самого
боржника, арбітражний суд може відхилити план санації у разі подання
обґрунтованих доказів того, що в результаті ухвалення рішення про санацію,
становище однієї із заінтересованих сторін буде гіршим, ніж за здійснення ліквідаційних
процедур.
Функції контролю та нагляду за повнотою виконання
плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду
буде встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути
виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами, арбітражний керуючий
повідомляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні приймають щодо
цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому
порядку.
За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а
також за наявності підстав для дострокового її припинення, керуючий санацією
зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр
вимог кредиторів.
Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на
збори кредиторів одну з таких пропозицій:
- припинити процедуру
санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
- звернутися до
арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації;
- звернутися до
арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами
кредиторів, і протокол зборів кредиторів направляються в арбітражний суд не
пізніше ніж через п'ять днів після дати проведення зборів. Затвердження
арбітражним судом звіту є підставою для винесення ним ухвали про припинення
провадження справи про банкрутство [2].
На жаль, процедура санації у справах про
банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить
рідко. Законодавство про банкрутство має суттєво стимулювати процеси
фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.
3.2 Діагностика можливості банкрутства
Невід'ємною рисою підприємництва в ринковій
економіці є ризик, пов'язаний з можливістю банкрутства підприємства. Ризик
поширюється не тільки на особу чи фірму, що понесли збитки як результат своєї
господарської діяльності, але і на осіб, що надали їм засоби в тій чи іншій
формі (через купівлю акцій, комерційний чи грошовий кредит і т. п.).
Очевидно, не викликає сумнівів той факт, що, чим
раніш буде виявлена тенденція, що веде підприємство до банкрутства, і,
відповідно, чим раніш будуть початі визначені процедури по порятунку
підприємства, тим більше імовірність виходу группї з кризи. Отже, виникає
питання про визначення показників, здатних прогнозувати розвиток подій на
ранніх стадіях.
У той час як інститут банкрутства давно і з
успіхом працює за рубежем, у нашій країні ця проблема стала актуальної тільки
порівняно недавно. Оскільки система, що існувала, не допускала банкрутств, те і
прогнозувати було нічого.
Питанням прогнозування неплатоспроможності завжди
займалися як академічні кола, так і бізнес-консультанти. Тому, можна говорити
як про теоретичний, так і практичному підході до проблеми.
Перші досвіди по оцінці стану группї були початі
ще в дев'ятнадцятому столітті. Показник кредитоспроможності був, мабуть, першим
показником, що застосовувався для подібних цілей. Особливо активними в цій
області були купці, будучи особливо зацікавленими, у визначенні потенційної
платоспроможності своїх клієнтів. У 1826 році побачив світло перший дайджест
группй, що відмовилися платити за своїми обов'язками, згодом відомий як Stubbs
Gazette.
Однак тільки в двадцятому столітті фінансові й
економічні показники стали широко використовуватися, причому не тільки для
прогнозування банкрутства, як такого, але і для прогнозування різних фінансових
утруднень.
Таким чином, до дійсного моменту існує більш
сотні різним робіт, присвячених прогнозуванню банкрутства підприємства. Однак,
практично усі відомі автору роботи були виконані на заході (в основному в США).
Відповідно питання про їхню застосовність в українських умовах як і раніше
залишається відкритим.
Також слід зазначити, накопичений досвід показує,
що моделі прогнозування банкрутства, як правило, складаються з різних
коефіцієнтів з деякими вагами. Причому, які саме коефіцієнти входять у модель,
визначається або на основі статистичних, або експертних оцінок.
Таким чином, на нинішньому етапі розвитку
української економіки виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства,
прогнозування банкрутства здобувають першорядне значення. Так, в Україні
розроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізу
фінансово-господарського стану неплатоспроможності підприємств та організацій,
затверджена наказом Агентства з питань запобіганні банкрутству підприємств та
організацій від 27 червня 1997.
Основним завданням аналізу є оцінка результатів
господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів,
які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства,
прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним 9
неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього
підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.
Дослідження методами мультиплікативного
дискримінантного аналізу зв’язку між значеннями показників фінансового стану і
подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати
регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.
Модель Спрінгейта
|
|
|
|
|
|
|
Z = 1,03*X1
+3,07 *X2 + 0,66*Х3 + 0,4*X4, де
|
|
|
|
|
X1
(ліквідність) =оборотний капітал/баланс;
|
|
Х2 =
дохід до сплати процентів + податку на прибуток / баланс;
|
|
|
Х3 =
дохід до сплати податку на прибуток / короткі зобов’язання;
|
|
|
|
Х4
(оборотність) = виручка от реалізації / баланс; Таблиця 3.1 Показники
банкрутства
|
|
|
|
|
|
|
|
Значення
Z-показника
|
Z
<0,862
|
Z
>0,862
|
|
|
|
|
Ймовірність
банкрутства
|
Дуже
висока (з достовірністю 92%)
|
Низька
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 3.2. Розрахунок показника Х1
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Оборотний
капітал
|
1811995
|
2187523
|
1721594
|
|
Баланс
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X1
|
0,39
|
0,57
|
0,55
|
Таблиця 3.3. Показник Х2
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Дохід
до сплати відсотків + податку на прибуток (EBIT)
|
36604+83391
|
85442+0
|
142026+836405
|
|
Баланс
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X2
|
0,026
|
0,022
|
0,31
|
Таблиця 3.4. Розрахунок показника Х3
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Прибуток
до сплати податку на прибуток
|
36604
|
85442
|
836405
|
|
Короткі
зобов’язань
|
992117
|
659384
|
697218
|
|
X3
|
0,03
|
0,12
|
1,19
|
Таблиця 3.5. Розрахунок показника 3.5
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Виручка
від реалізації
|
6663021
|
4902371
|
3197195
|
|
Баланс
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X4
|
1,46
|
1,29
|
1,03
|
Таблиця 3.6. Результат
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Х1
|
0,39
|
0,57
|
0,55
|
|
Х2
|
0,026
|
0,022
|
0,31
|
|
Х3
|
0,03
|
0,12
|
1,19
|
|
Х4
|
1,46
|
1,29
|
1,03
|
|
Z
|
|
|
|
= 1,03*X1 +3,07 *X2 + 0,66*Х3 + 0,4*X4,
=1.03*0,39+3.07*0,026+0.66*0,03+0.4*1,46=0,4017+0,079+0,019+0,584=1,08=1.03*0,57+3.07*0.022+0.66*0,12+0,4*1,29=0,58+0,06+0,079+0,516=1,2=1.03*0,55+3.07*0.31+0.66*1,19+0.4*1,03=0,56+0,95+0,78+0,412=2,7
Рис. 3.1. Ймовірність банкрутства за Спрінгейтом
Отже, провівши розрахунки відзначили, що з кожним роком ПАТ
«АЗОТ» наближається до критичної точки банкрутства, та ще у 2010 році показник
складав 2,7, говорячи, що підприємство в доброму стані та не потребує
глобальних змін, щодо 2011-2012 років, то спостерігаємо різке скорочення
показника, що наблизилось до 1,0, що є негативним явищем, та говорить про
кризову ситуацію на підприємстві, що негативно відображається на фінансовому
стані тта збільшені кредитних зобов’язань, що відносить ПАТ «АЗОТ» до
ймовірного банкрутства, якщо не змінити політику управління фінансами.
|
Модель
Альтмана (варіант 1977 р.)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Z =
1,2*X1 +1,4 *X2 + 3,3*X3 + 0,6*X4 + 1,0*X5, де
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X1
(ліквідність) = робочий капітал (оборотні активи - поточні зобовязання)/
загальна вартість активів;
|
|
|
|
|
|
|
Х2
(прибутковість) = чистий дохід (прибуток)/загальна вартість активів;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Х3
(рентабельність) = дохід до сплати процентів і податку на прибуток / загальна
вартість активів;
|
|
|
|
|
|
|
|
Х4
(фінансова стійкість) = (ринкова вартість акціонерного капіталу + балансова
вартість інших статтей власного капіталу)/зобов’язання;
|
|
|
Х5
(оборотність) = чиста виручка /загальна вартість активів; Таблиця 3.7
Показники ймовірності банкрутства Альтмана
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Значення
Z-показника
|
Z≤1,8
|
1,81≤Z≤2,7
|
2,71≤Z
≤2,99
|
Z
>3,00
|
|
|
|
|
|
|
|
Ймовірність
банкрутства
|
Дуже
висока
|
Висока
|
Можлива
|
Дуже
низька
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 3.8. Розрахунок показника Х1
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Робочий
капітал
|
1811995
|
2187523
|
1721594
|
|
Всього
активів
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X1
|
0,39
|
0,57
|
0,55
|
Таблиця 3.9. Показник Х2
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
чистий
дохід (прибуток)
|
6082843
|
4052712
|
2960476
|
|
Всього
активів
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X2
|
1,33
|
1,06
|
0,96
|
Таблиця 3.10. Розрахунок показника Х3
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Дохід
до сплати відсотків і податку на прибуток (EBIT)
|
109209
|
298673
|
836405
|
|
Всього
активів
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X3
|
0,02
|
0,07
|
0,27
|
Таблиця 3.11. Розрахунок показника Х4
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Ринкова
вартість акціон.капіталу
|
17854
|
15199
|
14122
|
|
Всього
поточних зобов’язань
|
74094
|
2093620
|
1333114
|
|
X4
|
0,24
|
0,007
|
0,01
|
Таблиця 3.12. Розрахунок показника Х5
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
Чиста
виручка
|
510943
|
335190
|
88958
|
|
Всього
активів
|
4553468
|
3798594
|
3081656
|
|
X5
|
0,11
|
0,08
|
0,02
|
Таблиця 3.13. Зведені розрахунки показників
|
2012
|
2011
|
2010
|
|
X1
|
0,39
|
0,57
|
0,55
|
|
X2
|
1,33
|
1,06
|
0,96
|
|
X3
|
0,02
|
0,07
|
0,27
|
|
X4
|
0,24
|
0,007
|
0,01
|
|
X5
|
0,11
|
0,08
|
0,02
|
|
Z
|
|
|
|
= 1,2*X1 +1,4 *X2 + 3,3*X3 + 0,6*X4 + 1,0*X5
=1,2*0,39+1,4*1,33+3,3*0,02+0,6*0,24+1,0*0,11=0,468+1,862+0,066+0,144+0,11=2,65=1,2*0,57+1,4*1,06+3,3*0,07+0,6*0,007+1,0*0,08=0,684+1,484+0,231+0,0042+0,08=2,48=1,2*0,55+1,4*0,96+3,3*0,27+0,6*0,01+1,0*0,02=0,66+1,34+0,891+0,006+0,02=2,917
Отже, провівши дослідження ймовірності
банкрутства використовуючи пятирівневу систему Альтмана прийшли до висновку, що
підприємство знаходиться в зоні ризику, адже показники знаходяться в зоні
можливого банкрутства.
3.3 Перспективи покращення управління фінансами
підприємства в умові кризи
Розглянувшит можливості банкрутства на ПАТ «АЗОТ»
прийшли до висновку, що підприємство знаходиться в критичному стані та потребує
швидого антикризового управління фінансами.
Адекватною реакцією на динамічні зміни
зовнішнього середовища є антикризове управління фінансами. Його використання на
багатьох підприємствах дає змогу попереджувати фінансову кризу та банкрутство.
Антикризове управління фінансами - процес
управління фінансово-економічними ризиками та фінансовою санацією підприємства
з метою профілактики і нейтралізації фінансової кризи та забезпечення безперервної
діяльності підприємства на основі використання системи специфічних методів та
прийомів управління фінансами.
Діяльність з антикризового управління фінансами
включає планування, реалізацію і контроль фінансових цілей, розроблення
стратегій та заходів, спрямовані на попередження чи виведення підприємства з
кризи.
Об'єктом антикризового управління фінансами є
сукупність усіх фінансово-економічних ризиків, активи, капітал, фінансові
потоки та вартість підприємства, яке перебуває у режимі антикризового управління.
Суб'єкти антикризового управління фінансами - фізичні чи юридичні особи, які за
рішенням уповноважених органів (власників, суду, держави) уповноважені
здійснювати комплекс робіт з антикризового управління фінансами.
Основною метою антикризового фінансового
управління на є швидке відновлення платоспроможності та фінансової сталості
підприємства, що допоможе запобігти банкрутству. Для цього на підприємстві
розробляють політику антикризового управління, реалізація якої передбачає:
) періодичне дослідження фінансового стану для
завчасного виявлення ознак розвитку кризи;
) визначення масштабів кризового стану
підприємства;
) вивчення основних чинників, що зумовили
розвиток кризи;
) формування мети та підбір основних механізмів
антикризового фінансового управління підприємством за зростання ймовірності
банкрутства;
) запровадження внутрішніх механізмів фінансової
стабілізації підприємства;
) вибір ефективних форм санації;
) фінансове забезпечення ліквідаційних процедур
за умови банкрутства підприємства.
Основну роль у системі антикризового управління
відіграють внутрішні механізми фінансової стабілізації, досягнення якої
передбачає такі етапи: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової
сталості; розроблення адекватної фінансової стратегії для прискорення
економічного зростання. Найдієвішими з практичного погляду є:
оптимізація асортиментного портфеля шляхом
вилучення збиткової продукції;
удосконалення організаційної структури через
реорганізацію або ліквідацію нерентабельних підрозділів;
розроблення і впровадження програми скорочення
витрат;
підвищення ефективності управління активами
підприємства.
Важлива роль при розробленні антикризової
програми на підприємстві відводиться заходам маркетингової політики. Окрім
того, в умовах кризи надзвичайно актуальним є забезпечення швидкого обігу
капіталу. Однією з найпоширеніших причин низького рівня прибутковості
підприємств є превалювання засобів виробництва, що мають низьку ліквідність,
тобто є нерухомими. За ринкової економіки норма прибутку більшою мірою залежить
від інтенсивності продажу, ніж від рівня ціни на кінцеву продукцію
підприємства., Саме тому необґрунтовано високий рівень цін може сприяти
розвитку та поглибленню кризи на підприємстві.
Якщо використання внутрішніх механізмів
фінансової стабілізації не дало бажаного ефекту, а результати діагностики
фінансового стану підприємства вказують на відсутність можливостей подолати
кризу власними силами, постає питання про його санацію або ліквідацію.
Для виходу з кризових ситуацій на оцінка
діяльності підприємства повинна проводитися на основі комплексного аналізу
кінцевих підсумків його ефективності. Економічна суть ефективності підприємства
полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат домогтися істотного збільшення
прибутку. Кількісно вона виміряється зіставленням двох величин: отриманого в
процесі виробництва результату і витрат живої й упредметненої праці на його
досягнення.
Результати аналізу економічної діяльності можна
використати як базу для вироблення планових рішень наступного розвитку. При
оцінці діяльності варто враховувати не тільки економічні, але і соціальні
результати. Їхньою особливістю є те, що вони, як правило, не піддаються
кількісному виміру.
Вимір економічної ефективності підприємства
вимагає її якісної і кількісної оцінки, тобто визначення критерію і показників
ефективності суспільного виробництва. Правильно обраний критерій повинен
найбільше повно виражати сутність економічної ефективності і бути єдиним для
всіх ланок виробництва.
Для виходу з кризової ситуації, що склалася на
підприємстві ПАТ АЗОТ пропонується створити відділ маркетингу. Відділ
маркетингу буде розробляти та здійснювати програму маркетингу підприємства.
Управління маркетингом ПАТ «АЗОТ» повинно
здійснюватися шляхом: 1) організації маркетингової діяльності на підприємстві (відділу
маркетингу); 2) розробки і здійснення програми маркетингу.
Організація маркетингу на підприємстві - це не
формальне виділення спеціального підрозділу з покладанням на нього певних
функцій, котрі, як правило, до недавнього часу не виконувались зовсім, або
виконувались частково. Перш за все, це ринкова переорієнтація в діяльності,
перехід від традиційної орієнтації на вимоги виробництва до орієнтації на
вимоги ринку.
Орієнтація на виробництво і орієнтація на ринок -
це, звичайно, не альтернативні поняття. Вони тісно пов» язані між собою. Але
орієнтація на ринок - більш високий ступінь в діяльності підприємства ПАТ
«АЗОТ», коли воно, базуючись на передовій технології, не замикається на
вирішенні внутрішніх завдань, а виходить на кінцеву мету - задоволення попиту
покупців.
Службу маркетингу на підприємстві потрібно
формувати не відразу, а поетапно, поступово об’єднуючи в собі основні функції
маркетингу, які до цього часу були розосереджені по різних підрозділах
(вивчення ринку, формування асортименту, торгівля і цінова політика, реклама).
Маркетингову діяльність очолить комерційний директор підприємства. Ефективно
управляти маркетингом на означає так побудувати систему збору інформації,
проведення досліджень ринку, організації реклами, операцій щодо збуту і
обслуговування, щоб забезпечити максимум результатів (прибутковість, об» єм
продаж і т.д.) при мінімумі витрат.
При маркетинговій орієнтації ПАТ «АЗОТ» у
керівництва на першому плані повинні бути враховані потреби покупців. На
підприємстві повинна продаватися тільки та продукція, що буде безумовно
куплена. Асортимент продукції повинен бути досить широким. Головну увагу відділ
маркетингу має звернути на врахування потреб особливо перспективних покупців.
Наукові дослідження на ПАТ «АЗОТ» потрібно спрямувати на аналіз ринку (в т. ч.
покупців і конкурентів), щоб ті, хто розробляє нові товари, мали об’єктивні
критерії конкурентноздатності. Ідеї нових товарів повинні розроблятися на
основі аналізу потреб покупців та інших ринкових факторів. Виробничий процес на
ПАТ «АЗОТ» повинен бути максимально гнучкий і починається з визначення потреб
покупців і місткості ринку. Упаковка товару повинна розглядатися як засіб
формування попиту та стимулювання збуту і лише потім, як засіб збереження
товару та забезпечення зручності торгівлі.
Маркетингова орієнтація вимагає, в першу чергу,
щоб в одних руках під керівництвом маркетинг - директора був зосереджений весь
процес створення і виробництва нових товарів, доведення їх до покупців і вплив
на покупців з користю для товару, тобто, в одних руках зосереджена економічна,
фінансова, техніко-виробнича, збутова і дослідницька робота та аналіз ринку,
інформація і прогнозування, проведення і координація маркетингових дій.
Отже, нами було проведений аналіз можливості
банкрутства за двома методиками, методики допомогли відзначити, що ПАТ «АЗОТ»
знаходиться в критичному стані та знаходиться в зоні ризику банкрутства.
Отже, для підприємства ПАТ «АЗОТ» можна
запропонувати такі напрямки для підвищення ефективності:
підвищення доходів (виручки) від реалізації
товарів та послуг;
зниження собівартості реалізованих товарів та
послуг;
підвищення рентабельності підприємства;
проведення управлінських впливів на персонал
підприємства для досягнення підвищення ефективності;
планування соціального розвитку колективу ПАТ
«АЗОТ».
Перш за все необхідно запропонувати розробити
оперативні заходи відносно зменшення собівартості послуг та зростання їх
реалізації. Для впровадження даних заходів можливі наступні дії:
зниження витрат на виробництво продукції;
зниження собівартості продукції та послуг за
рахунок зменшення постійних витрат;
зменшити ціну за рахунок зменшення собівартості
товарів та послуг.
Найважливішою функцією механізму забезпечення
ефективності діяльності ПАТ «АЗОТ» є захист від несприятливих умов ринкового
середовища. Реалізація цієї функції передбачає визначення особливостей впливу
ринкового середовища на механізм забезпечення ефективності діяльності, розробку
комплексу заходів щодо обмеження економічного ризику в діяльності підприємства.
Для виходу з кризової ситуації, що склалася на
підприємстві пропонується створити відділ маркетингу. Відділ маркетингу буде
розробляти та здійснювати програму маркетингу підприємства.
Управління маркетингом ПАТ «АЗОТ»
повинноздійснюватися шляхом:
) організації маркетингової діяльності на
підприємстві (відділу маркетингу);
) розробки і здійснення програми маркетингу.
При маркетинговій орієнтації ПАТ «АЗОТ» у
керівництва на першому плані повинні бути враховані потреби покупців. На
підприємстві повинна продаватися тільки та продукція, що буде безумовно
куплена. Асортимент продукції повинен бути досить широким. Головну увагу відділ
маркетингу має звернути на врахування потреб особливо перспективних покупців.
Наукові дослідження на ПАТ «АЗОТ» потрібно спрямувати на аналіз ринку (в т. ч.
покупців і конкурентів), щоб ті, хто розробляє нові товари, мали об» єктивні
критерії конкурентноздатності.
Загальні висновки та пропозиції
Отже, провівши дослідження теми дипломної роботи
прийшли до наступних висновків:
) Криза при широкому на неї погляді, так само
потрібна системі, що розвивається, як і стабільний стан. Кризу треба розглядати
як переломний момент у розвитку системи, що дає простір новому витку
економічних змін.
Кризи відбивають не тільки протиріччя
функціонування і розвитку, але можуть виникати й у самих процесах
функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і
кваліфікацією персоналу, між технологіями й умовами її використання
(приміщення, кліматичне середовище, технологічна культура й ін.). Криза - це
крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що
загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.
Причини кризи можуть бути зовнішніми і
внутрішніми. Перші пов’язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку
чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в
країні. Другі - з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами,
недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й
інвестиційною політикою.
Велике значення має не тільки система показників,
що відбивають основні ознаки кризи, але і методологія їхнього конструювання і
практичного використання. У сучасному механізмі управління це є його найбільш
слабкою ланкою. Мова йде, у кінцевому рахунку, про методологію розпізнавання
кризи у всіх аспектах цього процесу: ціль, показники, їхнє використання в
аналізі ситуацій, практична цінність передбачення криз.
Методологія розпізнавання кризи найтіснішим чином
пов’язана з організацією цієї роботи, що допускає наявність фахівців, функції
їхньої діяльності, статус рекомендації ними рішень, взаємодія в системі
управління. Коли ми говоримо про таких фахівців, як менеджери чи фахівці -
аналітики, передбачається не тільки підготовка і наявність так званих антикризових
менеджерів чи арбітражних керівників.
Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати
причини і джерела виникнення кризових ситуацій і мати про запас заздалегідь
спроектований механізм їхнього моделювання і розв» язання для того, щоб,
виходячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.
Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати
причини і джерела виникнення кризових ситуацій і мати про запас заздалегідь
спроектований механізм їхнього моделювання і розв» язання для того, щоб,
виходячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.
У розумінні кризи велике значення мають не тільки
її причини, але й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її
руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи. Вихід із кризи не завжди
пов» язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової
кризи може бути навіть ще більш глибокої і тривалої.
Різні наслідки кризи визначаються не тільки її
характером, але й антикризовим управлінням, що може чи пом» якшувати кризу, чи
загострювати її. Можливості управління в цьому відношенні залежать від мети,
професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і
наслідків, відповідальності.
) Основні показники фінансово-господарської
діяльності ПАТ «АЗОТ» зазнали негативних змін у 2012 році порівняно з 2010-2011
роками. На підприємстві спостерігаються кризові явища, що пов’язані з значним
збільшенням витрат та зменшенням рентабельності. В зв’язку з цим діяльність підприємства
в подальшому повинна бути направлена на пошук найбільш ефективних форм і
методів співпраці з діловими партнерами.
Як показують результати аналізу, в результаті
зменшення величини прибутку в 2012 році порівняно з 2011 знизилася
прибутковість загальних ресурсів зменшився на 1,4%, також зменшилися показники
прибутковості необоротних та оборотних активів. За рахунок зменшення чистого
прибутку та збільшення величини власного капіталу прибутковість власного
капіталу зменшилася до 1,26%. Все це свідчить про погіршення ефективності
діяльності ПАТ «АЗОТ» в 2012 році порівняно з 2010-2011 рр.
Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко
реалізованих активів з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими
пасивами дає змогу виявити поточну (на найближчий час) ліквідність і
платоспроможність.
Як бачимо з проведеного дослідження, баланс ПАТ
«АЗОТ» не є абсолютно ліквідним. Керівництву слід обов’язково звернути на це
увагу і з’ясувати причини такого негативного становища.
В 2012 році коефіцієнт абсолютної ліквідності
знизився з 0,05 до 0,01 за рахунок збільшення поточної кредиторської
заборгованості підприємства і знаходиться в критичних межах.
Для ПАТ «АЗОТ» в 2012 коефіцієнт покриття
знизився до 0,58 за рахунок збільшення поточної кредиторської заборгованості
підприємства та знаходиться в межах допустимих норм. Негативний вплив
підвищення поточних пасивів призвів до зменшення коефіцієнта покриття на 0,58 в
порівнянні з 2011 роков 1.04.
Нами було проведене дослідження можливості
банкрутства, відзначили, що за розрахунками по методиці Спрінгейта показник з
роками зменшується так у 2012 році показник склав лише 1.08, що в межах норми,
але наближається до можливого банкрутства. Так за розрахунками методики
Альтмана, то ПАТ «АЗОТ» вже давно знаходиться в зоні ризику банкрутства.
) Для виходу з кризових ситуацій на ПАТ «АЗОТ»
оцінка діяльності підприємства повинна проводитися на основі комплексного
аналізу кінцевих підсумків його ефективності. Економічна суть ефективності
підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат домогтися істотного
збільшення прибутку. Кількісно вона виміряється зіставленням двох величин:
отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої й упредметненої
праці на його досягнення.
В ПАТ «АЗОТ» можна запропонувати такі напрямки
для підвищення ефективності:
підвищення доходів (виручки) від реалізації
товарів та послуг;
зниження собівартості реалізованих товарів та
послуг;
підвищення рентабельності підприємства;
проведення управлінських впливів на персонал
підприємства для досягнення підвищення ефективності;
планування соціального розвитку колективу ПАТ
«АЗОТ»;
Для поліпшення платоспроможності ПАТ «АЗОТ»
необхідно уникати таких факторів:
невиконання планових завдань виробництва і
реалізації продукції та послуг, порушення їх структури та асортименту, зниження
якості;
в умовах конкуренції втрати каналів реалізації і
постійних покупців, замовників;
неплатоспроможність самих покупців і замовників з
різних на це причин;
невиконання плану прибутку і нестаток власних
джерел фінансування підприємства;
інфляційні процеси і податкова політика;
значне відволікання коштів у дебіторську
заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;
низьке обертання оборотного капіталу.
Для виходу з кризової ситуації, що склалася на
підприємстві ПАТ «АЗОТ» необхідно створити відділ маркетингу. Відділ маркетингу
буде розробляти та здійснювати програму маркетингу підприємства.
Управління маркетингом ПАТ «АЗОТ» повинно
здійснюватися шляхом: організації маркетингової діяльності на підприємстві
(відділу маркетингу); розробки і здійснення програми маркетингу.
Список використаної літератури
1. Антикризисное управление. учебник./под
ред. Э.М. Короткова. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 432 с.
2. Балабанов И.Т. «Основы финансового
менеджмента. Как управлять капиталом?». - М.: Финансы и Статистика, 1994. - 428
с.
. Бирман Л. Экономика фирмы/ Бирман
Лариса Александровна/ - учебное пособие. М.:М/н ун-т бизн. и управл., 2001-104
с.
. Бланк И.А. Финансовый менеджмент.
/Бланк, Иван Яковлевич -
К.: Ника-Центр Эльга, 2001. - 528 с.
. Василенко В.А. Стратегический
антикризисный менеджмент и основы устойчивости фирмы/ Василенко Валентин
Александроаич -
(Культура народов Причерноморья), 2001. -
№16. - С. 165-171.
. Василенко В.А. Операционное и
ситуационное управление в системе менеджмента: учебное пособие / Василенко
В.А., Мельник И.Е. - М.: МГИУ, 2001. -532 с.
7. Василенко В.О. Теорія та практика
розробки управлінських рішень навчальний посібник/ Василенко Валентин
Александроаич - Київ: ЦУЛ, 2002. - 420 с.
. Волков О.И. Экономика
предприятия, курс лекций/ Волков О.И. - М: Инфра-М, 2001-280 с.
. Герчикова И.Н. Менеджмент,
учебник / Герчикова И.Н. (Второе изд., перераб. и дополи.) - М.: ЮНИТИ, 1995. -
408 с.
. Василенко В.А. Стратегии и
инновации в системе менеджмента: учебное пособие/ Василенко В.А., Мельник И.Е -
М.: МГИУ, 2001. - 418 с.
. Василенко В.А. Ситуаційне й
операційне управління в системі менеджменту: навчальний посібник/ Василенко
В.А., Мірошник І.Є. - М.: МГІУ, 2002. - 345 с.
. Василенко В.О. Стратегічний
менеджмент: навчальний посібник/ Василенко В.О., Ткаченко T.I. - Київ: ЦУЛ,
2002. - 356 с.
. Василенко В.О. Ситуаційний
менеджмент: навчальний посібник/ Василенко В.О. Шостка В.І. - Київ: ЦУЛ, 2003.
- 385 с.
. Василенко В.О. Ситуаційний менеджмент:
навчальний посібник/ Василенко В.О. Шостка В.І. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 335 с.
. Виханский О.С. Менеджмент. 2-е
изд./ Виханский О.С., Наумов Л.И. - М.: Фирма Гардарика, 1996. - 248 с
16. Виханский О.С.
Менеджмент: ученик/ Виханский О.С., Наумов А.И - М.: Гардарики, 2002. - 528 с.
17. Вітлінський В.В Ризик у
менеджменті. Київ. ТОВ «Борисфен/ Вітлінський В.В., Наконечний С.І. - М., 1996.
- 326 с.
18. Гончаров В.В.
Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла. - М.: МНИИПУ, 1998. -
96 с.
19. Гэлловэй Л.
Операционный менеджмент. Принципы и практика. - СПб.: Питер, 2000. - 320 с.
20. Дідик Л.М. Рейтингова оцінка
підприємств. - Фінанси України, №5, 1999. - С. 30.
21. Дмитриенко Г.А. Стратегический
менеджмент: целевое управление персоналом организации / Учебное пособие. - К.:
МАУП, 1998. - С. 228.
. Доблаев В.Л. Теория организаций.
- М.: Институт молодежи, 1995. - 174 с.
23. Завадський Й.С.
Менеджмент. - К.: УФИМБ, 1997. - Том 1. - 543 с.
24. Закон України «Про
банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31.
. Закон України
«Про власність» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №20.
. Закон України
«Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. -
1992. - №29.
27. Захаров О.І., Пригунов П.Я.
Організація та управління економічною безпекою суб'єктів господарської
діяльності: Навч.посіб. - К., 2008. - 257 с.
28. Економіка виробничого підприємства.
навч. пос. К.: Знання, 2001 - 405 с.
. Економічна теорія: Макро- і
мікроекономіка. За ред. З. Ватаманюка. - К.: Альтернативи, 2001. - 606 с.
30. Економіка
підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - 2 вид., перероб. та
доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.
31. Жмалев В.Г., Шимановська Л.М.
Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К.: Україна, 2000. - 454 с.
32. Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка
экономической эффективности инвестиционных проектов, (современные подходы). -
СПб.: Наука, 1995. С. 78.
. Инвестирование, финансирование,
кредитование. Стратегия и тактика предприятия. / Под ред. проф. Ушаковой
Н.Н.К.: КГТЭУ, 1997. - 191 с.
34. Ильенкова С.Д.
Производственный менеджмент: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 583 с.
35. Козловский В., Маркина Т.В.,
Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент. Учебник - СПб.:
Специальная литература, 1999. - 366 с.
36. Кириченко О.А., Кудря І.В.
Вдосконалення управління фінансовою безпекою підприємства в умовах фінансової
кризи // Інвестиції: практика і досвід - №10. - 2009. - С. 22-27.
. Кириченко O.A., Кім Ю.Г.
Методологічні основи економічної безпеки суб'єктів господарювання в
трансформаційній економіці // Актуальні проблеми економіки. - №12. - 2008. - С.
43-57.
. Коробов М.Я.
Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: «Знання», КОО, 2000.
- 378 с.
. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж.
Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов / Пер. с англ. Под ред.
Р.Б. Ноздревой. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 787 с.
40. Кобиляцький Л.С.
Управління проектами: Навч. пociб. - К.: МАУП, 2002. - 200 с.
41. Козловский В.А.,
Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник.
- СПб.: Специальная литература, 1998. - 365 с.
. Козловський
В.О., Білоконний П.Г. Основи організації виробничого процесу: Навч. посіб. -
К.: УМК ВО, 1991. - 172 с.
. Котляров С.А.
Управление затратами: Учеб. пособ. - СПб.: Питер, 2001. - 160 с.
. Курочкин А.С.
Операционный менеджмент: Учебн. пособ. - К.: МАУП, 2000. - 144 с.
45. Кредісов А.І., Панченко Є.Г.,
Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К.: Знання, 1999. - 264 с.
46. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів
господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.
. Лондар С.Л. Фінанси: навч.
посібник / С.Л. Лондар, О.В. Терещенко. - Вінниця: Нова Книга, 2009. - 384 с.
. Люкшинов А.Н. Стратегический
менеджмент: Учебное пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 375 с.
49. Макаренко М.В.,
Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособ. - М.: ПРИОР, 1998. -
384 с.
50. Мартиненко М.М.,
Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент: Підручник. - К.: Каравела, 2006. - 320
с.
. Мескон М.Х.,
Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмент: Пер. англ. - М.: Дело ЛТД, 1994. -
702 с.
52. Менеджмент & менеджер.
Корпоративный стиль. №1. 2002.
53. Менеджмент организации. Учебное
пособие / Под ред. д. е. н. проф. З.П. Румянцевой и д. э. н., проф. Н.А.
Саламатина. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 432 с.
. Методика проведення поглибленого
аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та
організацій: Затв. Наказом агентства з питань запобігання банкрутству від 27
червня 1997 р. // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. - 1997. - №12.
. Никешин С.Н. Внешняя среда
экономических систем: СПб: Издательство «Два-три», 1994. - 100 с.
56. Оперативное
планирование и регулирование производства: Конспект лекций / Л.Я. Колдин. -
Сумы: СумГУ, 1997.
57. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств.
- К.: КНЕУ, 2003, С. 312.
58. Покропивний С.Ф.
Економіка підприємства. Підручник. К.:КНЕУ, 2001 - 456 с.
59. Петрович Й.М.,
Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. - Львів: Магнолія плюс, 2005.
- 400 с.
. Плоткін Я.Д.,
Пащенко I.H. Виробничий менеджмент. - Львів: ІВЦ «ІНТЕЛЕКТ+», 1999.
. Плоткін Я.Д.,
Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному
підприємстві: Навч. вид. - Львів: Світ, 1996. - 352 с.
. Покропивний С.Ф.
Економіка підприємства: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.
63. Примак Т. Економіка підприємств.
Навч.пос. К.:3 нання, 2001 - 178 с.
64. Соснін О.С.,
Казарцев В.В. Виробничий i операційний менеджмент: Навч. посіб. - К.: Вид-во
європ. ун-ту, 2002. -147 с.
65. Рясних Є.Г.основи фінансового
менеджменту, /Навч.посібник., /Е.Г. Рясних, К.:Академия, 2010. - 336 с.
66. Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной
деятельности предприятия. - Минск: ООО «Новое знание», 2001. - 668 с.
. Слав’юк О.П. Фінанси підприємств.
Підручник. К.:КНЕУ, 2002-456 с.
. Смольська О.Я. Джерела формування
фінансових ресурсів підприємств, ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53.2011 р - С. 35
- 36
. Смирнов Э.А. Основы теории
организации: Учебное пособие для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 375 с.
. Смирнов Э.А. Разработка
управленческих решений: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 271 с.
. 47. Ткаченко Н.М. Формування і
облік залученого капіталу // Регіональні перспективи. Науково-практичний
журнал. - Полтава, 2001. - №2-3 / 15-16/. - С. 28-32.
. Тейлор Ф.У. Принципы научного
менеджмента. - М.: Кон-тролинг, 1991. - 104 с.
. Томпсон A.A., Стрикленд А.Дж.
Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: учебник
/ Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - Банки и биржи, ЮНИТИ,
1988, - 576 с.
. Финансовый менеджмент: теория и
практика/ Под ред. Стояновой Е.С. - М.: Перспектива, 1999 - 348 с.
. Фінанси. Практикум: навч. посіб.
/ Г.М. Азаренкова, І. І. Борисенко. - К.: Знання, 2008. - 279 с
. Фінанси підприємств: Навч. посіб.
Рекомендовано МОН / Ярошевич Н.Б. - К., 2012. - 341 с.
. Шеремет А.Д., Негашев Е.В.
Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 2000, С. 98.
. Широков Л.А. Исследование систем
управления. Том 1. Структурное и информационное моделирование систем
управления. - МГИУ, 1999. - С. 123.
. Шило В.П. Фінанси підприємства:
за модульною системою навчання. Київ, - 2011 р - 429 с.
. Щекин Г.В. Практическая
психология менеджмента. Научно-практическое пособие. - К.: Видавництво
«Україна», 1994. - 345 с.
. Экономическая стратегия фирмы. /
Под ред. проф. Градова А.П. - 2-е изд. - СПб: Специальная литература, 1999. -
589 с. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента: как делать карьеру. Как
строить организацию. Научно-практическое пособие. - К.: Украина, 1994. - 399 с.
. Якокка Ли. Карьера менеджера: Пер.
с анг. - М: Прогресс, 1991. - 384 с.
. Шегда A.B. Основы менеджера:
Учебное пособие. - К.: То-варисто «Знання», КОО, 1998. - 512 с.
. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и
практика. - М.: Акалис, 1996. - 345 с.