Материал: теоретичні питання

Діти цього віку дуже чутливі до новизни: якщо поряд з предметами, на які вони часто дивляться, розмістити новий, відмінний від них за кольором або формою, малюк, помітивши цей предмет, цілком переключається на нього, надовго зосереджуючи погляд. Малюк переставляє предмет в нові положення доти, поки він не вичерпає своєї новизни, що знизить орієнтувальну реакцію на цей предмет. Таке обстеження об'єктів свідчить про зародження інтересу до їх властивостей. Предмети постійно нагадують дитині про своє існування в навколишньому світі, відкривають і и свої властивості. Пошук 9-10-місячними дітьми предметів, які зникли, засвідчує розуміння ними того, що предмет не перестав існувати, а знаходиться в іншому місці. Вони починають впізнавати предмети незалежно від їх положення у просторі (перевернуті, показані у незвичному місці), правильно визначати їх величину, якою б не була відстань до них.

У цьому процесі враження перетворюються на образи сприймання, що відображають стійкі властивості предметі, з якими дитина ознайомлюється у своїх діях. Це створи» основу для використання властивостей предметів під нас виконання нових завдань, що виникають перед дитиною, тобто для елементарних форм мислення.

Орієнтування немовляти у навколишньому світі за до­помогою зовнішніх рухів і дій виникає раніше, ніж орієн­тування на основі психічних процесів (сприймання, мис­лення) і слугує для них основою.

Розвиток пам’яті

Первинним проявом пам'яті можна вважати умовні рефлекси, помітні вже у перші місяці життя дитини (при­пинення плачу, коли в кімнату заходить мама). На 3-4-му місяцях життя починає формуватися образ предмета. Та­ким чином створюється основа образної пам'яті.

Пам'ять -запам'ятовування, збереження і наступне відтворення людиною свого досвіду.

Поступово збільшується коло об'єктів, які впізнає ди­тина. Першими вона впізнає обличчя і голос матері. Це важливе новоутворення свідчить про вибіркове сприйнят­тя подразників.

У 3-4 місяці дитина впізнає предмети, пов'язані з го­дуванням, у 5 - відрізняє людей за голосом, 6 - виокрем­лює улюблену іграшку. На 7-8-му місяці впізнавання предмета опосередковується словом (малюк знаходить річ у відповідь на запитання дорослого: «Де...?»). У 8-9 мі­сяців дитина упізнає знайому людину після двох-трьох тижнів розлуки. До 12 місяців розрізняє мелодію, яка ра­ніше викликала у неї позитивні емоції, виконує на вимо­гу дорослого нескладні рухи (робить «лади-ладусі», ляс­кає ручкою).

Впізнавання предметів у немовлячому віці відбуваєть­ся за однією, часто несуттєвою ознакою. Малюка ще дез­орієнтують навіть незначні зміни зовнішнього вигляду об'єкта (не впізнає мами у новому платті). Однак ознака, що зазнала у досвіді малюка найбільшого підкріплення, може виявитися достатньою для впізнавання. Наприклад, 7-місячний хлопчик не міг впізнати няні після її тривалої відсутності, навіть коли вона заговорила, однак легко це зробив після того, як вона заспівала.

Поступово період між запам'ятовуванням і впізнаван­ням подовжується, але залишається невеликим. У вільних спогадах образна пам'ять втілюється лише на початку дру­гого року життя дитини.

Про появу рухової пам'яті свідчить умовний рефлекс на звичні для малюка положення при годуванні: біля груди матері дитина починає робити ссальні рухи. Розвиток рухової пам'яті активізується у другому півріччі життя ми люка, коли він починає захоплено маніпулювати пред­метами (засвоєння хапання), рухатися, вчиться повзати і ходити.

Пам'ять у немовлячому віці не є самостійним проце­сом, вона включена у сприймання і відчуття, тому матеріал запам'ятовується ніби мимовільно (сам собою). Якщо малюка в один час годують, купають, у нього виробляєть­ся рефлекс на ту годину, він починає «готуватися» до відповідного режимного процесу, наприклад прокидатися до годування. Побачивши незвичну іграшку, яка викли­кає радість, вимагатиме її, маніпулюватиме нею. Емоцій­на пам'ять усе яскравіше виявляється у другій половині І го року життя, коли дитина переживає емоції від пев­них об'єктів або ситуацій (наприклад, починає плакати, побачивши предмети для купання, якщо ця процедура в минулому була пов'язана з негативними переживан­нями). Інтерес до мовлення в малюка виникає рано, оскільки воно є характерною ознакою людини, слово дорослого «ке­рує» його поведінкою, дорослий називає предмети, їх озна­ки, дії, властивості. Унаслідок цього дитина починає пов'язувати предмет зі словом, запам'ятовує його назву.

Психологічні особливості дітей немовлячого і раннього піку наведені у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Психологічні особливості дітей немовлячого і раннього віку

Вік дітей

Показники Період ново­народженості Немовлячий вік Ранній вік

Соціальна ситуація розвитку Центром розвитку дитини є дорослий Дорослий - дитина Дитина - предмет - дорослий

Провідна діяльність - Емоційне спілкування Предметна діяльність

Форма спілкування Безпосередньо-емоційне Ситуативно-особистісне (до 5-6 міс.). Ситуативно-ділове (з 6 міс. до 1 р.) Ситуативно-ділове

Мовлення Орієнтувальний рефлекс на голос людини Гуління, лепет, розуміння слів, перші слова Сензитивний період розвитку мовлення. Удосконалення розуміння мовлення. Формування активного мовлення: 1,5 р. - засвоює від 30 до 40 слів, 2 р. - 200 слів, 3р. - 1500 слів. Мовлення ситуативне

Увага Слухове зосередження (2-3 тижні). Зорове зосередження (3-4 тижні) Мимовільна. Зосередженість слабка Мимовільна Вузький обсяг. Найбільш стійка в активній діяльності

Відчуття і сприй­мання Недостатньо розвинений аналізаторський апарат Бурхливий розвиток орієнтувально-дослідницької діяльності. Активне розглядання предметів Домінуючі у розвитку психічних процесів. Перехід від зовніш­нього орієнтування до зорового сприймання

Мислення Перші елементи мислення Наочно-дійове формування узагальнень. Засвоєння знакової функції свідомості. Зародження наочно-образного мислення

Пам'ять Утворення умовних рефлексів Включена у відчуття і сприймання. Мимовільна. Розпізнавання об'єктів Мимовільна. Перші прояви уяви. Велика пластичність (швидкість і легкість запам'ятовування)

Емоції і почуття Перші емоції - негативні. Перша соціаль­на емоція - усмішка. Комплекс пожвавлення Комплекс пожвавлення. Емоційна безпосеред­ність. Різні переходи Багатство і різноманітність почуттів. Різні переходи

Отже, спочатку в малюка розвивається рухова, емоцій­нії й образна пам'ять, а до кінця року створюються переду­мови для розвитку словесної пам'яті.

23. Особливості психічного розвитку дітей раннього віку.

Ранній вік знаменується появою фундаментальних життєвих надбань: ходіння, предметної діяльності, мовлення. Завдяки вільному пересуванню дитина вступає в епоху самостійної взаємодії із зовнішнім світом. Розвивається орієнтування у просторі, зростають пізнавальні можливості. Досягнення малюка в оволодінні предметами до кінця першого року життя набувають у ранньому віці особливого розквіту. Спілкування дитини з дорослим відбувається як їх спільна діяльність, стосунки між ними опосередковані предметом, предметними діями.

(Д. Б. Ельконін, Л. Ф. Обухова). У процесі такого спілкування відбувається активне засвоєння малюком соціально вироблених способів використання предметів.

Основні закономірності психічного розвитку у дитинстві

Перші предмети, якими оволодіває дитина, крім іграшок, – побутові у їх функціональному призначенні, що породжує предметні дії, а не маніпуляції як на 1-му році життя. Фізичні властивості предметів прямо не вказують на те, як їх треба вживати. Носієм соціально вироблених способів використання предметів виступає дорослий. Ди-

тина перебуває у суперечливій ситуації: вона прагне сама виконати

дію, але не може цього зробити без зразка дорослого. Подолання цієї

суперечності призводить до того, що виникає ситуативно-ділове спіл-

кування як засіб здійснення предметної діяльності, у ході якої дити-

на оволодіває призначенням предметів, вчиться діяти з ними так, як

прийнято в суспільстві.

Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку зумовлена

спілкуванням з дорослим як формою організації предметної діяль-

ності малюка. Спілкування з дорослим відбувається з приводу пред-

метних дій за допомогою мовлення, знижується його емоційність.

Інтенсивно розвивається мовлення, витісняючи жести і лепет. Така

форма спілкування – ситуативно-ділова. Ділові якості дорослого ста-

ють головним мотивом спілкування. У 2,5 роки дитина у грі наслідує

дорослого, у неї розвивається символічна дія (використання замінни-

ків). Здатність наслідувати лежить в основі інтелектуального та мото-

рного розвитку дитини. Наслідування включає два компоненти: ко-

піювання і відбір певних зразків для наслідування. Згодом виникає

відстрочене наслідування за пам’яттю. Діти наслідують дії, якими

ще не оволоділи, і це сприяє їх засвоєнню.

На думку Д. Б. Ельконіна, предметна дія дитини розвивається в

двох напрямах. По-перше, це перехід від спільного з дорослим ви-

конання до самостійного, що призводить до виділення дорослого як

зразка дії, з яким малюк починає себе порівнювати. По-друге, роз-

виток засобів і способів орієнтації самої дитини в умовах здійснення

предметної дії.

Друга лінія призводить до оволодіння способом використання

предмету, до узагальнення способу і виникнення ігрової дії, яка цей

спосіб зображає. В результаті у дитини виникає предметне ставлення

до дійсності, яку вона розуміє як сукупність предметів з певним при-

значенням і функціями.

До кінця 1-го року виникає впізнавання (на основі нерозривно-

го зв’язку пам’яті і сприймання), передбачення, здатність до за-

міщення.

Предметно-маніпулятивна гра має дві форми: гра – дослідження,

гра – конструювання.

74

Тема 5

Взаємодія з ровесником розвивається за такими етапами:

1 етап – ставлення до ровесника як до об’єкту (торкаються паль-

цями очей іншого малюка);

2 етап – 18–20 міс. – гра «поряд, але не разом».

Взаємодія з ровесником сприяє розвитку самосвідомості, що має

наступні прояви:

– з 2-х р. малюк коментує власні дії (егоцентричне мовлення),

називає себе у 3-й особі;

– з 1 р. – впізнає себе у дзеркалі;

– усвідомлює себе як особистість (новоутворення «Я», поява за-

йменника «я»);

– з 2 р. – діти порівнюють себе з іншими, зароджується само-

оцінка, прагнення відповідати вимогам дорослого.

У процесі спілкування з оточуючими дитина вчиться розуміти

іншу людину. З 1,5 р. виникає прагнення втішити засмучену людину,

емоційний відгук на її переживання.

До кінця раннього віку руйнуються попередні стосунки дитина-

дорослий, перебудовується соціальна ситуація розвитку.

Дитина починає усвідомлювати певний рівень своєї компетентнос-

ті в діяльності, успіх в оволодінні предметами, наслідуванні доросло-

го і стає ініціатором зміни відносин з дорослим, спрямованої на роз-

ширення самостійності. Тепер входження у доросле життя пов’язане

із сюжетно-рольовою грою, де дитина переживає себе дорослою.

При блокуванні дорослим прагнень дитини до самостійності ви-

никає криза трьох років, вперше описана Ельзою Келер у роботі «Про

особистість трирічної дитини». Симптоми кризи 3-х років:

1) негативізм – відмова виконувати вимоги;

2) впертість – малюк наполягає на своєму рішенні, привертає ува-

гу дорослого до необхідності поважати його думку;

3) непокірність – протест проти звичного порядку в домі;

4) відсторонення від дорослого – «Я сам»;

5) знецінення дорослих;

6) протест.

ВИСНОВКИ про досягнення раннього дитинства у психічному

розвитку:

– на основі фізичного розвитку значно розширюється самостій-

ність дитини, що призводить до усвідомлення нею себе як ді-

яча («Я сам»);

– провідною діяльністю дитини раннього віку виступає пред-

метно-маніпулятивна діяльність, що має ігрове забарвлення;

75

Основні закономірності психічного розвитку у дитинстві

– предметно-маніпулятивна діяльність здійснюється на основі

предметних дій, що розвиваються у малюка з маніпуляцій;

– розвивається ситуативно-ділова форма спілкування з дорос-

лими, зароджується спілкування з однолітками, виникають

передумови ігрової і продуктивної діяльності;

– пізнавальні процеси тісно взаємопов’язані; провідним з них

виступає наочне сприйняття, на основі якого розвивається

впізнавання, освоюються наочні форми мислення (наочно-ді-

єве і наочно-образне), виникає уява, дитина переходить до ак-

тивного мовлення;

24. Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини

Досягнутий до кінця немовлячого віку рівень фізично­го і психічного розвитку уможливлює перехід дитини на новий віковий етап - раннє дитинство. У подальшому їй не вдасться вже стільки досягнути та набути у своєму пси­хічному розвитку, як за ці роки. Дитина не лише оволоді­ває прямим ходінням, а і впевнено, спритно рухається. Вона не тільки засвоїла мовлення, але і застосовує склад­ну гру особових займенників. Вона вже вміє любити і боя­тися, виявляти свою особистість, демонструвати, на що здатна.

Соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві

Особливістю соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві є спільна діяльність дитини з дорослим на пра­вах співпраці. Розкривається вона у стосунках «дитина - предмет - дорослий». Зміст спільної діяльності полягає у засвоєнні малюком спеціально вироблених способів вико­ристання предметів. Наприкінці немовлячого віку він ви­окремив предмети як щось постійне, наділене стійкими властивостями. Тепер він прагне навчитися діяти з ними.

Дитина в цьому віці, за словами JI. Виготського, пере­буває у світі речей і предметів, у своєрідному їх «силовому полі». Кожен предмет спонукає дитину доторкнутися до нього, взяти в руки або, навпаки, не торкатися його. Сходи ваблять дитину, щоб ходити по них; двері - щоб їх зачиня­ти і відчиняти; дзвіночок - щоб дзвонити; коробочка - щоб закрити і відкрити; кругла кулька - щоб котити. Кожна річ заряджена для дитини в цій ситуації афектив­ною силою, яка притягує або відштовхує, і, відповідно, спонукає (спрямовує) її до діяльності.

1-3-річний малюк, захоплений предметом, не може від нього відволіктися. Заглиблений у предметну дію, він не бачить, що за предметом завжди фігурує дорослий, який створює предмети певного призначення, володіє спо­собами їх використання. Малюк не може самостійно пізна­ти функції предметів, оскільки їхні фізичні властивості прямо не вказують, як їх потрібно використовувати. Тіль­ки дорослий може підказати способи використання пред­метів. У цьому полягають суперечності соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві.

Дитина виконує індивідуальну дію відповідно до зада­ного дорослим зразка, інакше вона не зможе досягти правильного результату. Тому провідною для неї стає пред­метна діяльність, а ситуативно-ділове спілкування - засо­бом її здійснення. Предметна діяльність спрямована на оволодіння дитиною призначенням предметів, уміння дія- і п :і ними відповідно до закладених у них функцій.

На думку Д. Ельконіна, основними напрямами розвитку предметної дії дитини є:

- перехід від спільного з дорослим до самостійного її ті конання. Наслідком цього є виокремлення дорослого як зразка дії, з яким малюк починає себе порівнювати;

- розвиток засобів і способів орієнтації дитини під час ті конання предметної дії. Це сприяє оволодінню специфічними способами використання предмета, перенесенню дії з одного предмета на інший, з однієї ситуації на іншу, а зага­лом - до узагальнення дії і виникнення ігрової дії. Унаслі­док цього соціальна ситуація розвитку розпадається, вини­кле предметне ставлення до дійсності, за якої дитина не ли­ше дізнається про призначення, а й про функцію предметів, и також виникає особиста дія, усвідомлене «Я сам».

Отже, у процесі предметної діяльності, послуговую­чись ситуативно-діловим спілкуванням, дитина під керів­ництвом дорослого оволодіває умінням діяти з предмета­ми відповідно до їх функціонального призначення.

Роль ходьби у психічному розвитку дитини

Найважливішими досягненнями раннього дитинства є оволодіння прямим ходінням, мовленням, розвиток пред­метної діяльності.

Перші самостійні кроки дитина робить, як відомо, нап­рикінці немовлячого періоду. Оволодіння прямою ходьбою е важкою справою для неї. Маленькі ніжки ступають з великим напруженням, управління рухами ходьби ще не ви­робилося, тому дитина постійно втрачає рівновагу. Най­менші перешкоди (стілець, який потрібно обійти, дрібний предмет, що потрапив під ноги) втомлюють, і дитина після кількох кроків падає на руки дорослого або на підлогу.