· Самоуправління у колективі;
· Виховання свідомої дисципліни;
· Зв’язок навчання з продуктивною працею;
· Праця як постійний компонент системи виховання;
· Залучення вихованців у різноманітні життєві сфери, виховання господаря життя;
· Традиції і їх виховна роль;
· Педагогічний колектив і його центр;
· Всебічний розвиток особистості;
· Роль
сім’ї у вихованні дітей [14; 273].
2.2 Спадщина А.С. Макаренка в контексті сучасності
Широка громадськість нашої країни і зарубіжних держав сприймає А.С. Макаренка не лише як видатного педагога, а й як видатного майстра художнього слова. Педагогічна діяльність А.С. Макаренка ввібрала в себе кращі досягнення класичної та нової педагогіки. Його спадщина - досягнення всього прогресивного людства, яке прагне-до гуманної освіти. Він вирішував складні педагогічні проблеми, які хвилюють нас і зараз. Тому ми впевнено говоримо «А.С. Макаренко - наш сучасник», «З А.С. Макаренком - у XXI сторіччя». Його розробки в педагогіці не втратили свого значення і сьогодні.
Перша стратегічна лінія його світогляду - віра в педагогіку, її випереджуючу функцію в розвитку дитини, підлітка, юнака. Єдність виховання і життя червоною ниткою проходить через усю творчість педагога. Велике значення праць А.С. Макаренка в розробці цілей виховання. Він обґрунтував взаємозв'язок виховання і вивчення особистості дитини, колективу і особистості, навчання і виховання; показав співвідношення педагогіки з іншими науками, розкрив шляхи узгодження шкільного, сімейного і позашкільного виховання. Важливим уроком для нас є висновок видатного педагога про те, що гуманізм полягає не в красивих словах і деклараціях, а у відповідальності, повсякденній реальній роботі зі створення нормальних умов для здорового побуту, навчання, праці, освоєння професії, фізичного зростання і духовного росту молодої людини. Теорія педагогічного колективу і сьогодні допомагає оновити виховну роботу в закладах освіти. Модель учнівського колективу є неперевершеною. Це колектив, який виникає на основі спільної діяльності і спільних цілей, чіткої демократії життя дітей.
Зрозуміло, що конкретні форми організації самоуправління, які існували в колонії ім. М. Горького, у комуні ім. Ф.Е. Дзержинського, не всі і не завжди можуть бути перенесені в практику сучасної школи. Але дух дискусії, колективного вироблення рішень і свідомої дисципліни, атмосфера, яка формувала почуття господаря у своєму колективі і країні, - усе це повинно ретельно вивчатися нашою школою, дитячими організаціями в нових умовах. Завдяки А.С. Макаренку в теорію виховання і в практику нашої школи широко ввійшли такі методи виховання, як: організація колективу, формування громадської думки, поєднання поваги з вимогливістю, створення позитивних традицій, використання змагання, розумних і мотивованих видів заохочень. Не втратила актуальності і в сучасних умовах макаренківська ідея перспективних ліній, як методу розвитку колективу і особистості.
Внесок А. Макаренка в розробку методики виховання ми бачимо і в тому, що він не лише показав, що повинен робити вихователь, але й розкрив, як це слід робити: «Виховання дітей - це легка справа, коли вона робиться без нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумового і веселого життя» ю До цього повинен прагнути кожен вихователь, особливо молодий.
Спадщину А. Макаренка в
сучасній педагогічній науці неможливо переоцінити, його система пройшла через
вогонь життєвого експерименту. Справи та ідеї Антона Семеновича вивчаються і
розповсюджуються у всьому світі.
Висновки
Педагогічні погляди А. Макаренка певною мірою віддзеркалювали тогочасну обстановку у жорстокому суспільстві, про що свідчить використання ним методу «вибуху». Разом з тим це метод виправної структури.
Особливістю поглядів А. Макаренка на колектив є таке його бачення: він розглядав колектив, як 500 горошин-вихованців, і дійти до кожного він не в змозі, тому здійснював вплив на особистість кожного за допомогою колективу на чолі з командиром, надаючи йому особливий статус.
Педагогічні погляди А. Макаренка на той час були досить демократичними і вони протирічили репресивному колоніальному режимові. Тому цей багатий досвід було ліквідовано. Розповіді вихованців А. Макаренка свідчать, що його наступник був присланий для того, щоб витравити зі свідомості неповнолітніх правопорушників демократичні ідеї.
В умовах суверенної України педагогічний досвід А. Макаренка потрібно було б запровадити у виправних колоніях для неповнолітніх правопорушників. І оскільки МВС України не властиві педагогічні функції, то ці структури потрібно було б перепідпорядкувати Міністерству освіти і науки України. У зв`язку з наявністю «дідівщини» в окремих частинах Збройних Сил України, педагогічний досвід А. Макаренка можна використати в армії. Особливе місце повинен зайняти досвід А. Макаренка у створенні різновікових колективів в роботі шкіл-інтернатів та СПТУ, а окремі його положення - у ДНЗ, ЗНЗ та ВНЗ.
Підходи до формування колективу А. Макаренка є відбитком його епохи, тобто вони більш жорсткі. Він вважав, що дитину потрібно «не ліпити, а кувати»; він недооцінював вивчення і врахування психофізіолочних особливостей дитини, і тому на вимогу часу був проти педології.
Педагогічну систему А.С. Макаренка цінують сьогодні в усьому світі. Особливий інтерес до спадщини Антона Семеновича проявляють зараз педагоги Німеччини, Японії, США, Великобританії та багатьох інших країн.
Положення А.С. Макаренка про виховання самостійності тісно поєднані з розробкою сучасної актуальної педагогічної проблеми - індивідуалізації виховання і навчання. Сучасні педагоги підтверджують висновок Антона Семеновича про те, що індивідуалізація виховного процесу передбачає проведення великої самостійної роботи, що, у свою чергу, змінює відносини між вихованцем і вихователем, ставить вихованця у позицію «активного керівника», «експерта» виховного процесу, а вихователя - у позицію помічника, консультанта.
Дослідження педагогічної спадщини А.С. Макаренка дає можливість установити, що перспективною орієнтацією у його поглядах було надання вихованцям вищої освіти на основі шкільної та професійної підготовки.
Досвід А.С. Макаренка в контексті сучасних проблем навчання і виховання, його ідеї можуть бути орієнтирами у розв’язанні соціальних і економічних проблем будь-якого сучасного суспільства.
виховання макаренко
колектив соціальний
Список джерел
1. Бойко А.М., Бардінова В.Д. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник. Під заг. ред. А.М. Бойко - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 576 с.
2. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Дрогобич: Коло, 2003. - 528 с.
. Дічек Н.П. Актуалізація спадщини А. Макаренка у порівняльно-педагогічних дослідженнях зарубіжних учених // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. - Серія: Педагогіка. - 2003. - №11. - С. 8 - 13.
. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.П. Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 311 с.
. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т.: Історія української педагогіки. - К.: ІЗМН МО України, 1998. - С. 285 - 291.
. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К.: Радянська школа, 1972. - 332 с.
. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // А.С. Макаренко. Твори в семи томах. - Т.5. - К.: Радянська школа, 1954. - С. 9 - 93.
. Макаренко А.С. Педагогічна поема // А.С. Макаренко. Твори в семи томах. - Т. 1. - К.: Радянська школа, 1953. - С. 11 - 618.
. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 667 с.
. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 2-е вид., 1999. - 350 с.
. Рисечко О.Є. Педагогічний досвід А.С. Макаренка крізь призму єдності історичного і логічного // Педагогіка і психологія. - 1995. - №1. - С. 139 - 143.
. Рощупкін О. Спадщина А. Макаренка // Рідна школа. - 2002. - Вересень. - С. 29 - 32.
. Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. та ін. Психологія: Підручник. За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 1999. - 558 с.
. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 544 с.
. Ярмаченко М. Антон Макаренко - класик української
педагогіки ХХ століття // Педагогічна газета. - 2003. - №2, лютий. - С. 3.