Материал: Тема 3. Сутність середовища підприємства

Рис. 3.5. Структура економічного потенціалу підприємства за рівнями управління [8]

Розвиток економічного потенціалу тісно пов’язаний з використан- ням і розвитком ресурсного потенціалу підприємства унаслідок вико- ристання певних властивостей ресурсів: комплексності, взаємодопов- нюваності і взаємозамінності, а також обмеженості, гнучкості і мобільності. Властивості потенціалу обумовлені властивостями ресур- сів і їх комбінацією в процесах, які протікають на підприємстві. Комбі- наційна діяльність і підтримка необхідної пропорційності між окреми-

ми елементами ресурсного потенціалу за рахунок маневрування його структурою розглядається в рамках ресурсного підходу. Процеси ство- рення підприємством унікальних комбінацій ресурсів, що відрізняють- ся від конкурентів, на довгострокову перспективу, є напрямом форму- вання стратегічного потенціалу, властивості якого обумовлені властивостями результатів процесів стратегічного управління конкуре- нтними перевагами підприємства (рис. 3.6).

Конкурентоспроможність підприємства не є її постійною характери- стикою, вона визначає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам. Зі змінами у зов- нішньому та внутрішньому середовищах змінюються також порівняль- ні конкурентні переваги щодо інших підприємств галузі. Виходячи з цього можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємства

— це поняття відносне, оскільки його можна визначити лише на основі

зіставлення окремих характеристик підприємства з характеристиками

76 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

інших, аналогічних підприємств. Конкурентоспроможність підприємс- тва залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосо- вуються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути некон- курентоспроможним на міжнародних ринках.

Рис. 3.6. Взаємозв’язок ресурсів, економічного

і стратегічного потенціалів підприємства

Таким чином, виділяється стратегічний потенціал, до якого від- носять всі ресурси, що можуть забезпечити конкурентоспроможність

підприємства у довгостроковому періоді.

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність підпри-

ємства здійснювати свою діяльність в умовах ринкових відносин і оде- ржувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного удо-

сконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки про- дукції на високому якісному рівні.

Здебільшого конкурентоспроможність підприємства визначається конкурентоспроможністю товару, але залежить від потенціалу підпри- ємства, ефективності його використання.

Тому наряду з оцінкою рівня конкурентоспроможності підприємст- ва та його конкурентів доцільно аналізувати конкурентні переваги,

ключові фактори успіх та конкурентну позицію підприємств. Конкурентна перевага — це перевага, що забезпечує міцні позиції

на ринку і доходи на рівні вищому, від середнього по галузі, завдяки кращій компетенції і можливостям в певній сфері або напрямку діяль- ності.

Наприклад, підприємство, що забезпечує низькі витрати виробницт- ва або високу якість продукції, безперечно, має конкурентну перевагу в галузі.

Конкурентні переваги бувають:

•низького порядку — використання дешевої робочої сили, дешевої сировини тощо. Такі переваги постійно і легко втрачаються внаслідок підвищення зарплати і цін на ресурси, або використання таких дешевих ресурсів конкурентами;

•високого порядку — за наявності унікальної технології, добре під- готовленого персоналу, унікальної продукції, високого іміджу підпри- ємства. Такі конкурентні переваги забезпечують стійку конкурентосп- роможність підприємства в галузі.

Індикаторами (показниками) конкурентної переваги виступають:

а) велика частка ринку; б) зростаюча кількість покупців; в) лідируюча стратегія;

г) підприємство реагує на ринкові зміни краще ніж конкуренти; д) найбільш вдале положення підприємства на ринку; е) товари підприємства сильно диференційовані;

є) підприємство концентрується на швидко зростаючих сегментах ринку;

ж) на підприємстві нижчі витрати ніж у конкурентів; з) рівень прибутку вищий від середньоринкового;

к) високі технологічні та інноваційні переваги підприємства; л) високий рівень менеджменту і маркетингу, тощо.

Відповідно індикаторами конкурентної слабкості можуть бути:

а) високі витрати; б) низька якість товарів;

в) невеликий вплив на ринок; г) конкуренти захопили частку ринку підприємства;

78 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

д) темпи зростання доходів нижчі середньоринкових або вони навіть знижуються;

е) нестача фінансових ресурсів; є) підприємство не може протистояти загрозі усунення із ринку;

ж) репутація підприємства низька або падає; з) положення підприємства слабішає у найбільш перспективних галузях;

к) нестача навичок і досвіду у визначальних сферах; л) підприємство відноситься до стратегічної групи з гіршим поло-

женням на ринку та інші.

Основу конкурентних переваг складають ключові фактори успіху. Ключові фактори успіху (КФУ) — це активи та компетенції під-

приємства, що забезпечують успіх у конкурентній боротьбі. КФУ залежать від:

а) технології та інновацій; б) стану виробництва (якість, собівартість, рівень ресурсозабезпе-

чення і ефективності їх використання тощо); в) рівня маркетингу;

г) реалізаційних можливостей і навичок (мережа збуту, реалізаційні витрати і т.д.);

д) професійного рівня персоналу; е) організаційних можливостей (інформаційні системи, сучасний

менеджмент тощо); є) інших факторів (імідж, прихильність місцевих органів влади, до-

ступ до фінансових ринків, сприятливі природні умови і місцезнахо-

дження тощо).

Конкурентна позиція підприємства (конкурентний статус) —

це положення, яке підприємство займає в своїй галузі, на певному сег-

менті ринку відповідно до результатів своєї діяльності і своїх переваг та недоліків у порівнянні з іншими підприємствами.

Таким чином, аналіз внутрішнього середовища направлений на оці-

нку конкурентоспроможності підприємства та виявлення його переваг і слабостей.

Висновки

Розробка ефективно діючої стратегії потребує всесторонього вивчення середовища підприємства.

Зовнішнє середовище підприємства — це сукупність чинників,

які формують довгострокову прибутковість підприємства на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Внутрішнє середовище підприємства — це сукупність чинників підприємства, які формують його довгострокову прибутковість і пе- ребувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу ор- ганізації.

Зовнішнє середовище в стратегічному управлінні розглядається як сукупність двох відносно самостійних підсистем: макросередови- ща та мікросередовища (так звані, відповідно, середовище непря- мого впливу та середовище прямого впливу).

До основних чинників макросередовища відносять: економічні; політичні; правові; демографічні; природні; соціально-культурні; чинники наукового-технічного прогресу.

Чинники мікросередовища це: споживачі; постачальники; конку- ренти; посередники та контактні аудиторії.

Внутрішнє середовище в стратегічному середовище ідентифіку- ють з економічний потенціалом, який слід розглядати як внутрішні можливості підприємства у виробництві товарів і послуг та отриман- ні відповідного доходу.

Структурування елементів економічного потенціалу підприємст- ва дозволяє виділити стратегічний потенціал, до якого відносять всі ресурси, які можуть забезпечити конкурентоспроможність підприєм- ства у довгостроковому періоді.

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність підприєм- ства здійснювати свою діяльність в умовах ринкових відносин і оде- ржувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного удо- сконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому якісному рівні.

Важливими складовими поняття конкурентоспроможність під- приємства слід вважати: конкурентні переваги — переваги, що за- безпечують міцні позиції на ринку і доходи на рівні вищому, від се- реднього по галузі, завдяки кращій компетенції і можливостей в певній сфері або напрямку діяльності; ключові чинники успіху — ак- тиви та компетенції підприємства, що забезпечують успіх у конкуре- нтній боротьбі.

Дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища підприємс- тва дозволяють визначити його конкурентна позицію — положення, яке підприємство займає в своїй галузі, на певному сегменті ринку

відповідно до результатів своєї діяльності і своїх переваг і недоліків в порівнянні з іншими підприємствами.

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення «зовнішньому» та «внутрішньому» середовищу підприємства.

2.Охарактеризуйте складові макросередовища.

3.Назвіть чинники глобального середовища.

4.Які чинники мікросередовища впливають на функціонування під-

приємства, надайте їх короткі характеристики?