Термін гарантійного зберігання
грунтовок, емалей, лаків і інших матеріалів встановлюється діючим стандартом і
керівною нормативно-технічною документацією. Наприклад: гарантійний термін
зберігання ґрунтовок, емалей і лаку БТ-577 встановлений 6 місяців, гарантійний
термін зберігання густотертого залізного сурика - складає 12 місяців.
5. Нормування технологічного процесу
сушіння кузовів пасажирських вагонів після фарбування
Робочий час зміни поділяється на дві основні групи: час роботи і час перерв.
Часом роботи називається період, протягом якого робітник проваджує дію, пов’язану з виконуваною ним роботою. Час роботи поділяється на час роботи з виконання виробничого завдання та час роботи, що непередбачений на виконання виробничого завдання.
Час роботи з виконання виробничого
завдання - це період часу, який витрачається робітником на підготування та
виконання дорученого завдання. Час роботи з виконання виробничого завдання
поділяється на підготовчо-заключний, оперативний (основний та допоміжний) і час
обслуговування робочого місця.
(5.1)
де
- оперативний час;
-
час на обслуговання робочого місця;
-
підготовчо-заключний час.
До підготовчо-заключного часу відносять час, який робітник (або бригада робітників) витрачає на підготування до виконання заданої роботи та дії, що пов’язані з її закінченням (отримання наряду на роботу, інструментів, пристроїв, технологічної документації, а також здавання інструменту, пристроїв і та інше).
Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що його тривалість не залежить від обсягу роботи, яка виконується за даним завданням (наряду).
Оперативним - називається час, який витрачається робітником (бригадою) щодо зміни форми, розмірів, властивостей або положення у просторі предмету праці, так і на виконання допоміжних дій, необхідних для цього вимірювання. Він поділяється на основний та допоміжний.
Часом обслуговування робочого місця - називається час, який витрачається на дії, пов’язані із доглядом за устаткуванням і утриманням робочого місця у стані, що забезпечує продуктивну і безпечну працю. Час обслуговування робочого місця поділяється на час технічного та організаційного обслуговування.
До часу технічного обслуговування відносять час, котрий витрачається на догляд робочого місця та устаткування, що входить до його складу. Наприклад, витрати часу на заміну спрацьованого інструменту, налагоджування устаткування, доведення розчину до необхідної концентрації.
До часу організаційного обслуговування відносять час, який витрачається на підтримання робочого місця у робочому стані протягом усієї зміни. Наприклад, час чищення, миття, змазування устаткування.
До часу виконання випадкової роботи
відносять продуктивні витрати часу необхідність яких виникає в результаті
непередбаченого відхилення від нормального ходу технологічного процесу.
де
- час перерв на відпочинок та особисті потреби;
-
час перерв, що встановлено технологією та організацією виробни чого процесу.
До часу перерв на відпочинок та особисті потреби відносять час короткочасних перерв у процесі роботи, необхідних для відпочинку робітника, а також час, що використовує робітник на особисту гігієну і та інше.
Час перерв, що встановлено технологією та організацією виробничого процесу - це неусувні перерви у роботі, що виникають при певній технології та організації виробництва.
Час нерегламентованих перерв включає перерви з організаційних та технічних причин і перерви, що викликані порушенням трудової дисципліни.
До перерв з організаційних причин відносять перерви, що викликані незадовільною організацією та обслуговуванням робочих місць, недоліків у розподілі та кооперації праці, не погодженість у роботі різних виробничих дільниць.
До перерв з технічних причин відносять перерви з відсутності електропостачання, стисненого повітря, води, що викликано технічними неполадками в комунікаціях, а також простої із-за несправності устаткування і механізмів. Як правило, до перерв з технічних причин не можна відносити час, що витрачається робітником на ліквідацію пошкоджень. Якщо робітник має на те право і сам усуває причину неполадок у роботі машин або механізмів, що обслуговує, а усунення цих неполадок не є обов'язками робітника, то час, що витрачається, відноситься до випадкової роботи, непередбаченої виробничим завданням. Якщо робітник чекає усунення цих наслідків слюсарем, електриком або іншим робітником, то час очікування відноситься до перерв з технічних причин. Перерви, що викликані порушенням трудової дисципліни - це перерви, що виникли внаслідок порушення робітником правил внутрішнього трудового розпорядку (запізнення на роботу, поява на роботі у нетверезому стані, несвоєчасний відпочинок та інше).
Оперативний час
де
- основний час;
- допоміжний час.
Основним - називається час, котрий витрачається робітником на якісну або кількісну зміну предмету праці: його зовнішнього виду, форми, розмірів, положення у просторі, властивостей або складу.
Допоміжним - називається час, який
витрачається на дію, яка забезпечує створення умов для здійснення основної
роботи. У більшості випадків дія виконується вручну та періодично повторюється
при виконанні операцій. До допоміжного часу відносять витрати часу на забезпечення
машин і апаратів сировиною та напівфабрикатами, вивантажування та знімання
готової продукції, переміщення виробу (деталі) у процесі її виготовлення у
межах робочої зони, контроль за якістю продукції, що виготовляється, здійснення
робітником пересування (переходи), необхідні для виконання операцій,
вимірювання предметів праці під час роботи і та інше.
6. Визначення вимог з охорони праці
та навколишнього середовища при проведенні сушіння кузовів пасажирських вагонів
після фарбування
.1 Аналіз потенційних небезпек при
виконанні фарбування та сушіння кузовів пасажирських вагонів
При фарбуванні вагонів слід керуватися вимогами "ССБТ "Техническое обслуживание и ремонт вагонов" ОСТ 32.15-81.Окрім цього слід виконувати вимоги ГОСТ 12.3.005-75 "Система стандартов безопасности труда. Работы окрасочные. Общие требования безопасности".
При виробництві нанесення захисних покриттів із застосуванням ручного механізованого інструменту необхідно керуватися "Санітарними правилами при фарбувальних роботах із застосуванням ручних розпилювачів",затверджених головним санітарним лікарем.
При організації і проведенні всіх робіт на дільниці,нанесення захисних покриттів необхідно дотримуватися вимог "Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті",ЦУО/0018,а також правил охорони праці для фарбувальних дільниць і відділень підприємств,що виготовляють і ремонтують металоконструкції.
Окрім цього повинні виконуватися вимоги і рекомендації "Инструкции по окраске вагонов и контейнеров в депо №506 ПКБ ЦВ".
При виборі засобів індивідуального захисту для малярів слід керуватися паспортами,які прикладаються до кожної партії лакофарбових матеріалів (розчинників).В паспорті вказані окремі складові і дані про процентний вміст надзвичайно небезпечних речовин в лакофарбових матеріалах. Летюча частина компонентів емалей,розчинників, ґрунтовок і інших матеріалів є суміш ксилолу з уайт-спіритом або суміш ксилолу з сольвентом, гранично-допустима концентрація цих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати наступної кількості : ксилолу-50 мг/м,уайт-спірита-300 мг/м.
При фарбуванні вагонів,їх вузлів і деталей концентрація аерозолю, що утворюється,допускається не більше 5 мг/м3, а при вмісті в лакофарбових матеріалах з’єднань свинцю і хрому-не більше 0,01 мг/м3.
Виконавці робіт по нанесенню захисних покриттів,які застосовують лакофарбові матеріали в яких містяться свинець і хром, окрім захисту органів дихання, повинні мати захисний одяг від попадання цих металів на відкриті поверхні ділянок шкіри.
Засоби індивідуального захисту працівників малярних дільниць і відділень повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011.75.Для захисту органів дихання повинні застосовуватися різні респіратори в залежності від виду застосовуємих лакофарбових матеріалів і характеру робіт.
Під час нанесення лакофарбових матеріалів розпиленням зовні камер і при невеликих об’ємах робіт рекомендується застосовувати респіратор РУ-60 М із змінними фільтруючими патронами А.
Приготування робочих речовин
лакофарбових матеріалів, обезжирювання поверхні органічними розчинниками вручну,
нанесення лакофарб них матеріалів кистю,виконавці робіт проводять, як правило,у
фільтруючому противогазному респіраторі марки РПГ-67 А (ГОСТ 12.4.004-74).
.2 Заходи по створенню безпечних
умов праці
Зовнішнє фарбування кузовів вагонів виконується в приміщенні складального цеху. В літній період часу необхідно забезпечувати природну вентиляцію в цеху,в зимовий - включати теплову завісу при зборі повітря зовні.
З метою попередження захворювань шкіри, маляри повинні застосовувати захисні пасти для рук. Після роботи малярний інструмент складається в металеву шафу. Пересувні візки і драбини очищаються від фарби і інших забруднень і теж збираються у відведене для цього місце. Брудний обтирочний матеріал складається в спеціальний металевий ящик з кришкою і періодично спалюється.
Спецодяг зберігається тільки в розвішеному вигляді в шафах для спецодягу. В його кишенях не можна залишати промаслені обтирочні матеріали. Очищення і прання спецодягу повинне проводитися не рідше одного разу на тиждень. Після закінчення всіх робіт маляр зобов’язаний вимити руки,потім прийняти душ. Зберігання продуктів харчування і їжа у виробничих приміщеннях не допускається.
Не можна застосовувати лакофарбні матеріали невідомого складу.
Прибирання приміщення проводиться
щодня. Вікна, стіни і устаткування необхідно протирати щомісячно.
6.3 Заходи по поліпшенню
навколишнього середовища
Малярна дільниця повинна бути
обладнана приточно-витяжною вентиляцією,а також встановлюваною за
розрахунковими даними,природною вентиляцією. Лакофарбні матеріали
вогненебезпечні, а деякі з них як, наприклад, розчинники (№648 та ін.),
вибухонебезпечні,тому в малярній дільниці потрібно суворо дотримуватися
протипожежних правил. Обтиральні матеріали чисті і використані зберігати в
окремих металевих ящиках з кришками,що щільно закриваються. Після закінчення
робіт ящики з використаними обтирочними матеріалами повинні очищатися. Запас
лакофарбного матеріалу в малярній дільниці і фарбо заготівельному відділенні не
повинен перевищувати добової кількості, необхідної для роботи.
. Техніко-економічні обґрунтування
розробленого технологічного процесу
При розробці технологічного процесу відновлення спочатку визначаються пошкодження та знос кузова вагону з використанням робочих креслень та технічних умов. Далі вибирають найбільш раціональний спосіб усунення несправностей з урахуванням виду матеріалу, технічної обробки і конструкторських особливостей фарбуючого вагону. Враховують також технічні можливості ремонтного підприємства.
Велике значення має кількість фарбованих вагонів, що відновлюються, оскільки при великій їх кількості з`являється можливість застосування більш продуктивного спеціалізованого обладнання та оснастки.
Обґрунтування вибору найбільш раціонального способу фарбування у значній мірі визначається витратами на їх фарбування.
Відносна собівартість фарбування кузова вагону, тобто собівартість його фарбування, віднесена до терміну служби до першого ремонту, є основним критерієм, на який орієнтуються при оцінці впровадження нових прогресивних технологій [6].
Фарбування вагону є економічно
ефективним, якщо відносна собівартість фарбування менше або дорівнює відносній
собівартості нового пофарбованого вагону:
, (7.1)
де Св та Сн - собівартість відповідно пофарбованого зношеного кузова вагону та пофарбованого нового, грн.;та tн - середня тривалість служби відповідно для пофарбованого та нового кузова вагону, год.
Оцінюючи економічну ефективність ремонту зношеного кузова фарбуючого вагона, потрібно враховувати, що фарбування може бути рентабельним і тоді, коли витрати на фарбування перевищують витрати на фарбування нового (наприклад, коли фарбування або отримання нового пофарбованого вагона пов`язано з довгим простоєм вагона, що може викликати більш значні витрати, ніж собівартість фарбування фарбуючого вагона ).
Фарбування зношених поверхонь кузова вагона доцільно також з точки зору економії металу та використання обладнання для фарбування іншого кузова.
Для визначення економічної ефективності відновлення, у порівнянні з виготовленням в умовах підприємства, використовують технологічну собівартість, яка визначається як частина витрат на один фарбуючий вагон. У склад технологічної собівартості входять витрати, які змінюються у залежності від обраного способу відновлення.
У технологічну собівартість
відновлення фарбуючого вагона Сі (грн.). крім витрат на матеріал, входять
багато інших витрат:
, (7.2)
де Сз - заробітна платня робітників фарбувальної дільниці (майстер, оператор мийної машини, газорізальник, електрозварювальник, підсобні робітники) з нарахуваннями на держстрах та ін., грн.;
Се - витрати на технологічну електроенергію фарбувальної дільниці, грн.;
Сав - амортизаційні відрахування на обладнання фарбувальної дільниці, грн.;
Сдм - витрати на допоміжні матеріали фарбувальної дільниці грн.;
Стм - витрати на технологічні матеріали дільниці для фарбування, грн.;
Спр - витрати на обладнання дільниці для фарбування, грн.;
Сін - витрати на інструмент дільниці для фарбування, грн.;
Саз - витрати на амортизацію та утримання дільниці для фарбування, грн.;
Сро - частка вартості ремонту обладнання, що припадає на період його роботи з фарбуючим вагоном, грн.
При виконанні порівняння результатів розрахунків собівартості, знаходять найбільш раціональний варіант фарбування вагона. Витрати на фарбування порівнюють тільки з собівартістю нового пофарбованого вагона.
Якщо вводяться нові технологічні процеси, пов`язані з додатковими капітальними вкладеннями, тоді економічна ефективність способів ремонту порівнюється за показниками собівартості та ефективності капітальних вкладень.
Ефективність додаткових капітальних
вкладень визначається як:
, (7.3)
де Nд - кількість фарбуючих вагонів, що ремонтується за рік;