ВСТУП
Актуальність дослідження. Таблоїдизація є однією з актуальних проблем у сучасному журналістикознавстві. Провідні дослідники сучасних медіа зауважують, що таблоїдизація на сучасному етапі є соціальним та культурним мегатрендом. Проблематика таблоїдизації наразі є малодослідженою в українських соціальних комунікаціях. Актуалізація вивчення феномену таблоїдизації на початку XXI століття була зумовлена активізацією таблоїдизаційних процесів в українському медійному просторі. Поширення явища таблоїдизації в українських ЗМІ було спричинено насамперед фактором активної інтеграції українських медіа у європейський та світовий інформаційно-комунікативний простір. Проте комплексного аналізу процесів таблоїдизації програмного контенту провідних українських телеканалів, зокрема каналу СТБ, немає, не розкрито її причини і наслідки. А ця інформація допомогла б пролити світло на проблеми і перспективи розвитку сучасного телебачення України.
Джерельна база дослідження. Л. Городенко досліджує процеси, адаптацією ЗМІ до умов інформаційного суспільства. Таблоїдизацію медіа вивчають дослідники Є. Цимбаленко, А. Бірессі, Г. Нунн та інші. Дослідниця Л. Федорчук вивчає тенденцію конвергенції в українських медіа. Актуальні трансформаційні процеси та проблеми українського телебачення досліджують В. Гоян, Н. Симоніна. Проблемам розвитку медіа в інформаційному суспільстві приділили увагу зарубіжні дослідники: Д. Келнер, Г. Тьорнер, К. Спаркс, Дж. Тулох, К. Аттон, Г. Дойль, Г. Джекінс, Г. Мензіс, Дж. Павлік, Р. Робертсон та інші.
Мета дослідження - визначити тенденції таблоїдизації на українському телебаченні на прикладі телеканалу СТБ.
Завдання дослідження:
дослідити теоретичну базу дослідження;
прослідкувати за процесами таблоїдизації в ЗМІ;
зробити аналіз програмного контенту телеканалу СТБ;
прослідкувати процеси таблоїзації на телеканалі СТБ.
Об’єкт дослідження - таблоїдизація мас-медіа на прикладі аналізу розважальних програм українського телебачення.
Предмет дослідження - розважальні програми телеканалу СТБ як приклад таблоїзації.
Методи дослідження. У дослідженні використано аналіз наукової літератури, описовий метод, метод типологізації, порівняльний аналіз, метод контент-аналізу.
Практична значимість. Практична значимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у розробленні навчального курсу «Масова комунікація та інформація», а також стати джерелом інформації для студентів, журналістів, культурологів, які цікавляться тенденціями та закономірностями розвитку інформаційно-комунікативного простору.
Наукова новизна - визначено основні медіатенденції на прикладі контенту телеканалу «СТБ» і розглянуто їх комплексний вплив на розвиток медіаіндустрії України. телеканал таблоїдизація розважальний контент
Апробація дослідження. Подано до друку тези «Таблоїдний формат контенту українських мас-медіа на прикладі телеканалу СТБ» в збірник тез наукових доповідей ІІ Міжрегіональної студентської конференції «Медіакартина світу: формування особистості під впливом медіа», організованої 17-18 травня 2017 року на базі кафедри соціальних комунікацій факультету філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету.
Структура роботи. Дослідження
складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку
використаних джерел (33 найменування) та додатків.
РОЗДІЛ 1. РОЗВАЖАЛЬНІ ПРОГРАМИ НА
УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ
.1 Теоретична база дослідження
Досліджуючи явище таблоїдизації, науковці у галузі журналістикознавства притримуються досить неоднозначної думки щодо нього. М. Калб стверджує, що таблоїди представляють стиль журналістики, в якому «в занепаді серйозні новини і на підйомі секс, скандал та інфотейнмент» [10]. Д. Піонтек розглядає це явище як цілий процес, що поширюється на усі види медіа [27]. У «Сучасному словнику літератури і журналістики» термін «таблоїд» тлумачиться як «малоформатна газета з надміром ілюстрацій і незначною кількістю тексту, що оприлюднює сенсаційні повідомлення і розраховане на невибагливих читачів» [13, с. 326].
І. Михайлин розглядає і таке поняття, як «таблоїдизація якісної преси», котре він визначає як «процес інфільтрації таблоїдних цінностей у якісну пресу» [13, с. 326]. До характеристик процесу таблоїдизації І. Михайлин зараховує такі складові:
зміна формату з А2 на А4;
збільшення кількості візуальних образів та редукція вербального
тексту;
девальвація серйозних новин шляхом насичення їх повідомленнями;
з кримінальної хронічки, скандалами;
зменшення середньої кількості слів на одну статтю;
девальвація журналістських стандартів подачі інформації [13, с. 326-327].
Ґрунтовного дослідження розважальної тематики програм на провідних телеканалах України досі не існує. Проте можна скористатися працями українських учених для узагальнення і систематизації понятійного апарату теми таблоїдизації ЗМІ: Н. Темех, А. Шоріної, Н. Островської, К. Цибулько та ін. та наробками зарубіжних дослідників С. Акінфієв [1], О. Вартанова [7], Ф. Донахью, М. Ким, Г. Кузнецов, Д. Маквейл, Р. Кінг Мертон, Л. Московкин та ін. С. Акінфієв розробив жанрову структуру розважальних програм російського телебачення; розважальність як функцію електронних ЗМІ досліджували науковці Ф. Донахью, В. Лизанчук; структуру комунікативних процесів релаксації - В. Різун, Г. Почепцов; Н. Вакурова досліджувала особливості ток-шоу на телебаченні; С. Уразова вивчала реаліті-шоу; Н. Федотова - рекреативну журналістику, Н. Симоніна - інфотейнмент; у працях М. Лумана, Р. Харріса, О. Проніної, М. Назарова вивчалися соціально-психологічні аспекти телевізійних розваг. В працях В. Гоян [16], В. Різуна, Т. Скотникової окреслені методологічні аспекти аналізу та дослідження журналістикознавства загалом та тележурналістики зокрема.
Зміни у розвитку медіа практично непомітні для споживачів інформації. Однак, дослідники медіакомунікацій стверджують, що сьогодні чільне місце у системі ЗМІ належить саме малоформатним медіа під назвою «таблоїди».
Досліджуючи популярність терміну «таблоїд» в сучасному журналістикознавстві, можна сказати, що він має глибоку історію. Термін походить від назви пресованих таблеток. Це визначення також використовували до преси, де історії подавалися у спрощеному, легкому форматі [8, с. 32]. Сучасне трактування таблоїду - це малоформатна газета з відносно невеликими фрагментами тексту, яскравими заголовками, крупними ілюстраціями, інтригуючими анонсами [13, с. 325].
На нашу думку, таблоїдизація медіаповідомлень - це процес подання інформації в максимально розважальній, полегшеній формі, яка супроводжується, як правило, яскравими сенсаційними заголовками, іноді інформаційний зміст доповнюється яскраво вираженою точкою зору автора.
Ступінь таблоїдизації сучасних засобів масової інформації визначається за індексом аудиторії: чим вищий індекс, тим вищим буде рівень таблоїдизації видання. Це торкається не лише розважальних, скандальних, сенсаційних видань, але й тих, що засновуються як загальнополітичні.
Характерно, що в суспільно-політичних виданнях таблоїдизація відбувається поступово, с початку виноситься одна яскрава новина на першу шпальту, потім, поступово текст витісняється візуальними формами подачі інформації.
Отже, таблоїдизація є складним явищем масової культури. Таблоїд як особливий різновид мас-медіа має властиві лише йому ознаки. Відповідно серед цих ознак можна вирізнити таблоїдне видання з-поміж інших типів періодики. До них належать: інформація скандального характеру;специфічна, стисла реклама, яку легко помітити;видання розраховане на масового читача;стисле подання інформації, переважання ілюстрацій над текстом. Для таблоїдного формату характерна велика кількість розважальних матеріалів, використання шокуючих заголовків.
Розважати і захоплювати аудиторію - головна мета таблоїдів. Тому, для високих рейтингів, видання використовують вигадки, домисли, чутки, скандали, катастрофи. Використовуючи соціальні стереотипи, а також сексуальні інстинкти аудиторії таблоїди наповнюють текстами та ілюстраціями для того, щоб привернути увагу і заінтригувати читача. Завдяки цьому «таблоїд» став синонімом до скандальної сенсаційної преси. Пізніше процес таблоїдизації почав розростатися та охоплювати все більше видів засобів масової інформації. Наразі поняття «таблоїдна журналістика», «таблоїдне телебачення» прирівнюють з шокуючими, етично дискусійними видами журналістської діяльності [4].
Сучасний таблоїд мало чим відрізняється за своєю ідеєю від своїх попередників. Звичайно, зовнішній вигляд видань змінився та покращився, однак зміст та форма лишися. Наразі зміст таблоїдів зводиться до пікантного і скандального характеру. Подання інформації сучасного таблоїдного видання виражається у стислому тексті, невеликих за розміром повідомленнях, яскравих анонсах, скандальних світлинах, сенсаційних заголовках. Тексти легкі, адаптовані для зручності сприйняття.
Цікавим для нашого дослідження є також вивчення поняття «інфотейнмент» тому, що стосовно телебачення в німецькомовних дослідженнях термін «таблоїдизації», як правило, замінюють поняттями «бульваризація» або «інфотейнмент». Улі Бернхард пропонує розуміти під інфотейнментом «спробу журналістів підвищити розважальний потенціал спочатку політичної інформації за допомогою відповідних структурних і змістовних засобів оформлення та подання» [3, с. 23].
Термін «інфотейнмент» з’явився в роботах пострадянських дослідників в кінці 1990 - початку 2000 рр. Перше визначення цього явища було опубліковано в дослідженні Л.М. Землянової: інфотейнмент «висловлює прагнення продюсерів подавати новини в формі розважальних передач або з відтінком розважальності» [19, с. 128]. Л.М. Землянова пропонує досить загальне визначення, яке не дає повного уявлення про місце цього явища в системі мас-медіа і обмежує сферу його використання новинами
З визначення О.Л. Вартанової можна зробити висновок, що таблоїдизації в пресі є синонімом інфотейнменту на телебаченні і радіо. Однак в самому тексті книги «Медіаекономіка зарубіжних країн» під цим явищем газетного ринку швидше розуміється проникнення інфотейнменту як «нового синтетичного типу змісту» в друковані видання, які з самого початку не були таблоїдами [8, с. 158].
В цілому, в наукових роботах поняття «інфотейнмент» сприймається як в широкому, так і у вузькому сенсі. Говорячи про його загальне значення, вищезазначені дослідники сходяться на тому, що воно характеризує процес проникнення розважальних елементів в спочатку суто інформаційні програми на телебаченні, радіо, в газетних і журнальних текстах. Витоки цього явища лежать в медіаекономічному розвитку, і тому його дослідження проводиться в різних країнах відповідно до особливостей національного медіаринку.
Німецькі дослідники мас-медіа запозичили цей термін з англомовних джерел і почали використовувати його на початку 1990 рр., Застосовуючи до власних медіаекономічних реалій. Спираючись на роботи своїх американських колег, вони стали вивчати явища «інфотейнменту» на матеріалі німецьких мас-медіа [3, с. 144].
У 1980 рр. в Німеччині з'явилися приватні телеканали і радіостанції, орієнтовані, в першу чергу, на доходи від реклами. Внаслідок цього як приватним, так і суспільно-правових засобів масової інформації, вперше за довгий час опинилися в умовах конкуренції, довелося «підлаштовувати» свій контент до потреб і можливостей максимально широкого кола глядачів, слухачів або читачів [3, с. 146].
Широке визначення інфотейнменту як злиття розважальних та інформаційних елементів кожен дослідник уточнює в залежності від своєї сфери дослідження, застосовуючи його або тільки до політичних новин, або включаючи в область інфотейнменту ще науку, спорт і інші види суспільної діяльності, освітлювані в ЗМІ. У зв’язку з цим кожен автор розробляє власну, вузьку інтерпретацію явища.
На наш погляд, необхідно відрізняти інфотейнмент від таблоїдних форматів, основною метою яких спочатку була розвага. Під терміном «інфотейнмент» слід розуміти особливий спосіб або журналістський прийом для передачі інформації.
Отже, можна зробити висновок, що на стрімкий розвиток та широку популярність такого виду засобів масової інформації як таблоїд вплинули, в першу чергу, зміни в інформаційному просторі, які призвели до витіснення серйозних жанрів журналістики, небажання сприймати, аналізувати серйозні теми, прагнення до розважальної та поверхової інформації серед цільової аудиторії. Наразі сучасному споживачеві новин не вистачає часу на сприйняття серйозної інформації, саме тому засоби масової інформації, підлаштовуючись до стрімких змін у суспільстві, створюють нові видання таблоїдного формату, переходять на легкі новини, інформаційно-розважальний матеріал, та відмовляються від подачі новин у серйозній формі, яка потребує вдумливого аналізу.
Таким чином, можна сказати, що у
сучасному телебаченні видовищність переважає над реальною подачею інформації,
це можна пов’язати з комерціалізацією ЗМІ. Суть сучасного телебачення -
сенсаційність та епатаж, спрощення мови та використання гумору, навіть при
висвітленні серйозних подій.
.2 Розважальні програми на провідних
телеканалах України як складова таблоїдизації
Наразі зміни в засобах масової інформації України виражаються у різкому збільшені розважального контенту. Українські глядачі із великим задоволенням дивляться саме розважальні програми, вони отримують найбільші рейтинги. Така увага до контенту шоу стає важливою формою соціальної комунікації, що пояснюється викликом часу.
Однозначного тлумачення поняття «розважальні телевізійні програми» в сучасних дослідженнях не існує. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови знаходимо наступні поняття терміну «розвага» - те, що розвеселяє, розважає: «відволікати людину від чогось гнітючого, важкого, неприємного; заспокоювати, втішати, звеселяти, забавляти; потішати кого-небудь чимось; бавитися, гратися» [9, с.123]. Отже, можемо припустити, що поняття «розвага» тотожне поняттю «гра».
Розважальна програма, за визначенням С. Акінфієва - це програма, основними ознаками якої є: поєднання гумору, азарту, легкості, отримання задоволення, насолоди, зняття напруги, емоційного комфорту [1]. На думку дослідника, не можливо за однією ознакою визначити чи є конкретна програма розважальною чи ні.
Розважальні телевізійні програми - це форма (спосіб) проведення вільного часу, розрахований на емоційну реакцію аудиторії, пов’язану з отриманням задоволення, насолоди, емоційного комфорту та релаксації [1]. Розважальні телевізійні програми розглядаються як форма взаємодії з глядацькою аудиторією, використовуючи різноманітні канали зворотного зв’язку. Для активізації зворотніх зв’язків з глядачами використовується живе спілкування. Вміння послідовно міркувати виробляється завдяки діалогу. У перекладі з грецької мови «діалог» означає «полеміка», «бесіда», «дискусія» [5, с.11].
Керуючись дослідженнями вищезгаданих науковців у галузі журналістикознавства та власними спостереженнями, можна стверджувати, що телепрограми українських каналів розраховані на різну аудиторію. Кожен телеканал намагається запропонувати глядачеві такий програмний продукт, який буде задовольняти потреби споживача інформації. На вибір тієї або іншої телевізійної розважальної програми впливає не лише потреба розслабитися, розважитися, а й особисті інтереси, зацікавленість змістом програми, час демонстрації в прямому ефірі.