України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Служба безпеки України. Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
На Службу безпеки України покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Органи Національної поліції. Національна поліція України (далі - поліція) - цс центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.
Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро, НАБУ) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним
правопорушенням, |
які |
вчинені |
вищими |
посадовими |
особами, |
уповноваженими |
на виконання |
функцій |
держави або |
місцевого |
|
самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
Національне бюро складається з центрального і територіальних управлінь. Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його директор.
Запитання і завдання для самоконтролю-
1.Зазначте підстави для усунення Верховною Радою України з поста Президента України в порядку імпічменту.
2.З’ясуйте, на кого покладається виконання обов’язків Президента України у разі дострокового припинення повноважень Президента України?
3.Перелічіть обмеження щодо кандидатів на посади членів Уряду України.
4.Перелічіть центральні органи виконавчої влади.
5.Зазначте підстави для дострокового припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій.
6.Перелічіть правоохоронні органи держави.
Теми доповідей:
1.Підстави та порядок усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
2.Порядок формування та склад місцевих рад.
3.Спеціалізована антикорупційна прокуратура: основні завдання та функції.
Література до теми:
1.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. -№ 24. - Ст. 170.
2.Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року № 586-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.
3.Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 14-15, № 16-17. - Ст.133.
4.Про Центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-УІ // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 38. - Ст. 385.
5. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27 лютого 2014 року №
794-
VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 13. - Ст. 222.
1.Конституція України — Основний Закон суспільства і держави.
2.Права, свободи і обов’язки людини.
3.Вибори.
4.Референдум.
1.Конституція України — Основний Закон суспільства і держави. 28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу та керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, прийняла Основний Закон України - Конституцію України.
За своїм значенням і змістом Конституція України є не лише правовим актом, але й документом політичного характеру. Вона закріплює основи державного суспільного ладу, національно-державного устрою України, організації державної влади та управління, основні права, свободи та обов’язки людини.
У Конституції України закріплено основоположні принципи взаємодії держави і суспільства: визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, здійснення її на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судовую верховенства права; організації суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності; гарантування всіх форм
власності; забезпечення правопорядку на умовах рівності всіх перед законом, виключення можливості примушувати будь-кого робити те, що не передбачено законом.
2. Права, свободи і обов’язки людини. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих
прав і свобод.
Права і свободи - це закріплені Конституцією України і гарантовані державою можливості кожної людини вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими їй соціальними благами як в особистих, так і суспільних інтересах.
Права і свободи, закріплені в Основному Законі України, з цілісною системою, яка наочно виявляється через класифікацію на основі різних критеріїв. Найпоширенішою є класифікація прав і свобод за сферами життєдіяльності індивіда:
1)особисті (громадянські) (право на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; на недоторканність житла; на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на свободу думки і слова; на свободу світогляду і віросповідання та ін.;
2)політичні: право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами,
увсеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації та ін.;
3)економічні: право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; право на працю; право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів та ін.;
4)соціальні: право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та ін.;
5)культурні: право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав,, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності та ін.;
6)екологічні: право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Обов’язки людини - це вид і міра необхідної поведінки людини, встановлена державою в інтересах суспільства та закріплена Конституцією України.
До обов язків людини належать: 1) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів;
неухильне додержання Конституції України та законів України, не посягання на права і свободи, честь і гідність інших людей; 3) сплата податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом; 4) не заподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих збитків; 5) здобуття повної загальної середньої освіти та ін.
3. Вибори. Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Вибори можна визначити як спосіб формування органів публічної влади або ж заміщення посад шляхом голосування за умови, що на виборну посаду претендують два чи більше кандидатів.
Залежно від особливостей організації виборчого процесу розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.
За мажоритарної виборчої системи територія (на якій формується представницький орган) поділяється на приблизно рівні частини, такої кількості, скільки осіб необхідно обирати до органу. У кожній такій частині обирається один переможець, яким стає особа, яка набрала встановлену більшість голосів.
В залежності від способу визначення переможця на виборах, виокремлюється: 1) мажоритарна система абсолютної більшості; мажоритарна система відносної більшості; 3) мажоритарна система кваліфікованої більшості.
За пропорційної виборчої системи голосування за кандидатів проводиться за партійними списками, а подальший розподіл мандатів між партіями здійснюється відповідно (пропорційно) до кількості голосів виборців, поданих за кожний партійний список.
Існують три різновиди пропорційної виборчої системи: 1) із жорсткими списками; 2) із списками з преференціями (м’якими списками);
2)із напівжорсткими списками.
Змішана виборча система поєднує елементи як мажоритарної, так і пропорційної системи.
Розрізняють вибори: чергові, позачергові, повторні, проміжні та перші. Вибори проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого
права шляхом таємного голосування.
Згідно із загальним виборчим правом право обирати мають громадяни,