Крім цього, банк повинен бути впевнений, що сума позики не буде використана для незаконних операцій (виробництво продукції, яка забруднює навколишнє середовище, операції із зброєю, контрабанда наркотиків), а також проаналізувати потреби в кредиті відносно до здійснення і впровадження такого заходу, яке входить в рамки поля діяльності підприємства позичальника. Останній аспект можна проаналізувати, ознайомившись із спектром діяльності підприємства на основі статуту.
Кредитна заява точно обумовлює розмір позики, яку просить клієнт. Для аналізу потреби тієї чи іншої суми позики, банкір повинен розглянути чотири важливих аспекти цього питання:
не варто самому прогнозувати розмір позики;
треба переконатись в тому, що клієнт не просить надто багато, даний чинник дуже важливий, якщо мова йде про кредит по овердрафту (в тому випадку необхідно врахувати фінансовий стан клієнта та можливість повернути борг);
треба переконатись в тому, що клієнт не просить менше, ніж йому потрібно. В іншому випадку, внаслідок цього, банку можливо прийдеться виділяти додаткові кошти;
доля власних коштів клієнта повинна переважно бути досить значною в порівнянні з банківською позикою.
Основною умовою надання позики є висока ймовірність її погашення разом з відповідними відсотками. Щоб перевірити здатність клієнта розрахуватись з банком, банкір повинен:
підрахувати розмір платежів з врахуванням відсотків по позиці;
отримати підтвердження того, що джерела для погашення позики є достатніми. Ці джерела повинні бути проаналізовані до надання кредиту (це може бути прибуток компанії, дохід від продажу активів і т.п.);
проаналізувати доходи і витрати клієнта.
Забезпечення є ще одним важливим аспектом для обговорення при розгляді заявки клієнта на кредит. Банкір повинен передбачити ситуацію, в якій опиниться банк, якщо клієнт не зможе повернути борг. Банкір не повинен надавати кредит, якщо в нього є передчуття того, що прийдеться реалізовувати забезпечення, яке є для банку страховкою на той випадок якщо справи підуть погано і він не зможе повернути борг.
При проведені кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та з врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання кредитного потенціалу, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від їх розмірів, приймається колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом. При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу, комерційний банк повідомляє про кожен такий випадок НБУ. Кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України і з Положенням НБУ. Основну частину прибутку банки одержують від кредитних операцій, цим і визначається роль і значення кредитного банківського персоналу. Основна особа в процесі кредитування - це економіст кредитного відділу. Він бере участь у підготовці і оформленні кредитної угоди, починаючи з першого контакту з майбутнім позичальником, і до моменту кінцевого погашення кредиту. На основі особистих бесід з клієнтом, вивчення всіх необхідних матеріалів про його фінансовий стан економіст дає початкове заключення про можливість видачі позики, а потім слідкує за наданим кредитом протягом усіх етапів кредитування .
Кожний етап кредитування вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і прибутковості для комерційного банку.
Початковий етап - це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заяви, в якій було обумовлено необхідну суму кредиту, ціль і його вид. Банк вимагає, щоб до заяви були додані документи та фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес - плани, декларації і обов’язково розрахунок техніко - економічного обґрунтування кредиту. Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з’ясувати не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й викреслити психологічний і професійний портрет позичальника і застрахувати кредит від ризику вже на початок угоди.
Другий етап - це визначення кредитоспроможності клієнта за його балансом іншими звітними даними і оцінка ризику кредиту. Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:
репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника);
оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію;
економічна кон’юнктура.
репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника).
У закордонних банках, створені окремі інформаційні відділи, які використовують для аналізу різноманітну інформацію про клієнта, одержану із промислових довідників -бюлетенів, засобів масової інформації.
Третій етап - підготовка до укладення кредитної угоди. На цьому етапі, який ще називають структуруванням кредиту, банк визначає вид кредиту, способи видачі і погашення, вид забезпечення, відсоткову ставку за користування кредитом. Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти - в сферу обігу чи у сферу виробництва. Сума кредиту також відіграє значну роль, оскільки недостатня сума не дасть змоги завершити захід, що кредитується, надмірна сума може бути непогашена позичальником. Способи погашення допоможуть позичальникові правильно розпоряджатись коштами зі свого розрахункового рахунку. Розмір відсоткової ставки та порядок її сплати встановлюється банком в залежності від кредитного ризику, облікової ставки НБУ, строку користування кредитом. Після закінчення цього етапу приймається рішення про можливість надання кредиту.
Четвертий етап - ведуться переговори з клієнтом про умови кредитної угоди. Пропозиції кредитного інспектора банку можуть зовсім не співпадати з умовами кредиту, що містились у заявці клієнта, тому необхідно вишукувати компромісне рішення. На Кредитній раді кредитний інспектор аргументує корисність і прибутковість угоди. Рішення на видачу конкретного кредиту оформляється протоколом Кредитної Ради.
Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов’язки як банку так і клієнта. Крім цього дуже важливим документом є строкове зобов’язання, за яким банк може вимагати погашення боргу і відсотків за ним, тому що в ньому позичальник вказує конкретну дату погашення. В кредитній справі повинні зберігатись ще гарантійний лист або договір застави майна, що гарантує забезпечення кредиту, та фінансове - економічна інформація (баланси, звіти) .
Завершальні етапи кредитування характерні тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання позики, вирішує всі питання при несвоєчасному поверненні кредиту тощо .
Отже, можна сказати, що кредитна система та кредитний
ринок України мають тісний взаємозв’язок, тому що функціонування кредитного
ринку забезпечує саме кредитна система. Кредитна політика банку визначає
завдання й пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх
реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу.
Тому організація кредитної дільності комерційного банку дуже важлива.
Кредитування комерційними банками здійснюється у декілька етапів, кожний з яких
вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його
надійності і прибутковості для комерційного банку.
.3 Роль та значення кредитного ринку в ринковій
економіці
Кредит (від лат. "credіtum" - позика, борг, "credere" - вірю) - як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка. Юридична або фізична особа, яка видала гроші в борг, є кредитором, а котра отримала - позичальником. У процесі руху позики між кредитором і позичальником складаються певні економічні відносини.
Найкраще суть кредиту проявляється у принципах кредитування, яких є п'ять:. Поворотність кредиту витікає з самої суті позичкового капіталу.. Платність. За отримання грошей у позику необхідно платити позичковий відсоток.. Цільовий характер кредиту. Кредит видається на фінансування конкретної, наперед обумовленої, цілі.. Строковість. Кредити видаються на конкретні строки, після закінчення яких вони мають бути повернені.. Матеріальна забезпеченість кредиту. Сума кредиту не може перевищувати вартість майна позичальника.
Найбільш зручною є класифікація банківських позик за:
призначенням та характером використання позикових коштів;
наявністю та характером забезпечення;
строками використання;
методами надання та способами погашення;
характером та способом сплати відсотків;
кількістю кредиторів.
Формами забезпечення зобов’язань по кредиту можуть бути:
застава майна позичальника;
гарантія або доручення;
переуступка на користь банку контрактів, вимог та розрахунків позичальників до третьої особи;
договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості по кредиту;
супровідні та товарні документи;
цінні папери;
інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.
Незабезпечені (бланкові) позики, які називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позику. При видачі таких кредитів виникає великий ризик для банку, тому вони потребують більш ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника та видаються під більш високий відсоток лише надійним постійним клієнтам.
За строками використання (терміном) позики поділяють на: строкові, безстрокові, прострочені, відстрочені.
За методами надання розрізняють позики, які видаються:
в разовому порядку;
у відповідності з відкритою кредитною лінією (кредити по необхідності);
гарантовані кредити.
По характеру та способу сплати відсотків виділяють позики з:
фіксованою відсотковою ставкою;
плаваючою відсотковою ставкою;
сплатою відсотків по мірі використання позикових коштів (звичайні позики);
сплатою відсотка одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).
За кількістю кредиторів позики комерційних банків поділяють на:
такі, що надаються одним банком;
синдикативні (консорціумні) кредити;
паралельні.
Отже, кредит є важливим економічним важелем управління економікою країни. Він може сприяти її розвитку або ж стати фактором, що дестабілізує економіку.
Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.
Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:
перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;
вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;
участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;
економне використання позичальниками власних і позичених коштів;
прискорення отримання товарів, послуг споживачами, за рахунок використання позикових коштів;
регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.
Кредитний ринок є складовою фінансового ринку. Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.
Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.
Функції кредитного ринку:
. Об’єднання грошових заощаджень різних суб’єктів і утворення великих грошових фондів.
. Трансформація коштів у позичковий капітал.
Надання позик державним органам, населенню та іншим суб’єктам.
Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації.
Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори - національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також нефінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.
Кредитні відносини є дуже різноманітні. Тому
вони проявляються в різних конкретних формах. Розрізняють такі форми кредиту.. Комерційний
кредит надається одними фірмами іншим у товарній формі з відстрочкою платежу.. Банківський
кредит надається банками й іншими кредитними установами підприємцям у вигляді
грошових позик.. Державний кредит надається населенням країни своєму
уряду (державі) шляхом купівлі державних облігацій внутрішньої позики.Споживчий
кредит надається фізичним особам на придбання товарів тривалого використання
(меблі, автомашини, побутова техніка). Міжнародний кредит надається країнами
одна одній в грошовій, товарній, валютній формах на умовах поворотності,
строковості і платності та цільового характеру.Іпотечний кредит надається у
вигляді довгострокових позик банками під заставу нерухомості для купівлі або
будівництва житла, купівлі землі, потреб господарювання тощо..Міжгосподарський
кредит надається одним суб'єктом господарювання іншому і включає комерційний
кредит, дебіторсько-кредиторську заборгованість та ін.
2.СТАНОВЛЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН КРЕДИТНОГО РИНКУ
УКРАЇНИ
.1 Етапи розвитку кредитного ринку України
Сучасний український кредитний ринок, щознаходиться в стадії інституційного формування,характеризується високим рівнем ризиковості таасиметричністю інформації, не в повній мірі виступає стимулом для збільшення обсягів виробництвата реалізації кредитних продуктів інвестиційноїнаправленості через відсутність довгостроковихбанківських ресурсів та націлений на задоволення короткострокових потреб у кредитних ресурсахфінансування позичальників. Крім того, проблемаефективного функціонування кредитного ринкуобумовлена та загострюється під впливом глобалізаційних процесів, які посилюються за рахуноквступу України до СОТ та наслідками світової фінансової кризи.В таких умовах перед економічною наукою тагосподарською практикою стоїть завдання пошукута розробки механізму активізації капіталотворчої функції кредитного ринку, створення передумов для його динамічного розвитку та підвищенняконкурентоспроможності. Саме тому в умовах сталого розвитку економіки дослідження тенденційрозвитку сучасного кредитного ринку України,факторів, що обумовлюють його розвиток, а також напрямки та перспективи його інноваційногорозвитку, набувають особливої актуальності, теоретичної та практичної значимості.Формування та розвиток кредитного ринку - процес доситьскладний і вимагає проведення великої законотворчої та управлінської роботи з боку НБУ, якаповинна спиратися на наукові дослідження в галузі кредитування та фінансування, досвід розвинених держав світу й узгоджуватися з сучаснимипотребами та наявними економічними можливостями. При всій важливості проведених дослідженьтеоретичних і практичних аспектів функціонування та розвитку банківської системи України загалом та кредитного ринку зокрема, не достатньою єувага дослідників до питань оптимізації сучасногорозвитку кредитного ринку в умовах після кризового періоду.Український кредитний ринок зазнав значних змін під впливомкризовихявищ в економіці, спровокованих як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Зокрема,можна виділити дві основні особливості кредитноїдіяльності банків в кризових умовах. Першою особливістю є зміна структури джерел фінансуваннябанківської діяльності, що проявляється у скорочення депозитів; скороченні та зупинці запозичень банків на зовнішніх і внутрішніх ринках;обмеженні та змінах правил рефінансування комерційних банків Національним банком України.