Материал: Соціально-психологічна характеристика спілкування в процесі спільної групової діяльності

Тобто, більшість випробуваних мають середній показник комунікативного контролю. Інші випробувані мають, здебільшого, низький показник.

Зведену таблицю за результатами першої методики див. у Додатку А, табл. А.1.

За результатами другої методики - «Діагностика потенціалу комунікативної імпульсивності» В.А. Лосенкова (див. рис. 2.2), низьку комунікативну імпульсивність мають шість випробуваних; середню комунікативну імпульсивність мають чотири випробувані; високу комунікативну імпульсивність мають три випробувані.

Тобто, більшість випробуваних мають низьку комунікативну імпульсивність.

    Рисунок 2.2

Результати проведення методики «Діагностика потенціалу комунікативної імпульсивності» В.А. Лосенкова

Зведену таблицю за результатами другої методики див. у Додатку Б, табл. Б.1.

За результатами третьої методики - «Виявлення інтегральних форм комунікативної агресивності» В.В. Бойко (див. рис. 2.3), низьку комунікативну агресивність мають два випробувані; невисоку комунікативну агресивність мають три випробувані; середню комунікативну агресивність має один випробуваний; підвищену комунікативну агресивність мають чотири випробуваних; високу комунікативну агресивність мають три випробувані.

Тобто, більшість випробуваних мають підвищену або високу комунікативну агресивність.

Зведену таблицю за результатами третьої методики див. у Додатку В, табл. В.1.

Висновки за трьома методиками. Якщо порівняти результати всіх трьох методик (див. табл. 2.1), можна помітити наступні тенденції.

Більшість випробуваних, які мають низьку здатність до

    Рисунок 2.3

Результати проведення методики «Виявлення інтегральних форм комунікативної агресивності» В.В. Бойко

комунікативного контролю за результатами першої методики, за результатами другої методики мають високу комунікативну імпульсивність та за результатами третьої методики - високу або підвищену комунікативну агресивність.

Ті випробувані, які мають високу здатність до комунікативного контролю, проявляють низьку або середню комунікативну імпульсивність та низьку або невисоку комунікативну агресивність.

Ті випробувані, які мають середню здатність до комунікативного контролю, демонструють середню комунікативну імпульсивність та підвищену комунікативну агресивність.

Серед випробуваних було тільки два чоловіки, за результатами другої та третьої методики вони мають низькі або невисокі результати, тобто не здатні до прояву імпульсивності та агресивності при міжособистісному спілкуванні.

Таблиця 2.1

Результати проведення трьох методик

2.4 Практичні рекомендації щодо покращення здатності до взаємодії в процесі спільної групової діяльності

Із ціллю покращення здатності до взаємодії в процесі спільної групової діяльності, особливо для учнівських груп, можна використовувати наведені нижче вправи, що одночасно є іграми. Мета цих вправ - покращити здатність до спілкування, зменшити емоційні бар’єри, підвищити згуртованість колективу. У курсовій роботі надаються приклади деяких вправ, які можна використовувати в процесі роботи з групою як шкільною, так і студентською. При виконанні описаних вправ покращується здатність не тільки до вербального, а й до невербального спілкування, що є передумовою формування емпатійної здатності, зниження упередженого відношення до інших [11, с. 68].

Гра "Асоціації". Вибирається ведучий, виходить за двері. Один з учасників придумує асоціації на самого себе. На яку тварину, птаха, дерево, квітку, будь-який предмет я схожий. Учасник-ведучий вертається в групу. Ведучий озвучує асоціації. Завдання вгадати людину з трьох спроб.

Вправа "Чотири кути - чотири вибори" Відставте убік стільці й столи, щоб учасники могли вільно ходити по приміщенню. На час гри для кожного раунду Вам знадобляться по чотири великі аркуші паперу (формат A3) і скотч. Прикріпите в чотирьох кутах кімнати аркуші паперу й напишіть на них назви кольорів (червоний, синій, зелений, жовтий). Аркуші кріпляться на видних місцях. Члени групи стають на середину кімнати. Оголосите учасникам, що в ході гри вони зможуть краще довідатися один одного. Спочатку усі ходять по кімнаті, потім кожний зупиняється біля того аркуша паперу, який видасться йому найкращим. Усі учасники, ті, що зібралися в одному куті, розповідають один одному, чому вони вибрали саме цей колір. Кожний повинен запам'ятати всіх, хто перебуває в тому ж куті. У другому раунді можна написати на нових аркушах чотири пори року. У третьому раунді Ви можете використовувати назви чотирьох музичних інструментів, наприклад: скрипка, саксофон, арфа, барабан. У четвертому намалюйте на папері геометричні фігури (по одній на кожному аркушу), наприклад, трикутник, квадрат, коло й фігуру неправильної форми. Після кожного раунду гравці збираються в середині кімнати. Порядок гри дотримується чітко: учасники повинні зупинятися біля того аркуша паперу, напис на якому подобається їм найбільше. При цьому вони запам'ятовують усіх зупинених поруч.

Вправа «Спина до спини». Сядьте на підлогу спина до спини. Постарайтеся вести розмову. Через кілька хвилин поверніться й поділитеся своїми відчуттями.

Вправа «Сидячий і стоячий». Один з партнерів сидить, інший стоїть. Постарайтеся у цьому положенні вести розмову. Через кілька хвилин поміняйтеся позиціями, щоб кожний з вас випробував відчуття "зверху" і "знизу". Ще через кілька хвилин поділитеся своїми почуттями.

Вправа «Тільки очі». Подивитеся один одному в очі. Установите зоровий контакт без використання слів. Через кілька хвилин вербально поділитеся своїми відчуттями.

Гра "Молекули". Члени групи - "атоми" - вільно рухаються по кімнаті під музику. По сигналу ведучого атоми поєднуються в молекули по 2 людини, потім по 3 і т.д. наприкінці вправи поєднується вся група.

Вправа "Автопортрет". Кожний гравець малює автопортрет. При цьому самі яскраві риси особистості (довгі вії, волосся, пухкі губи) навмисно перебільшуються. На виконання цієї частини завдання приділяється 5 хвилин. Гравці не повинні підглядати один за одним. Картини не підписуються. Наприкінці роботи аркуші паперу складаються вдвічі. При виконанні завдання багато учасників будуть зазнавати труднощів. Поясните їм, що малюнок не повинен мати фотографічну точність. Створювати мальовничий шедевр також не потрібно. Зберіть усі малюнки у велику коробку. Запропонуєте гравцям не дивлячись вийняти один аркуш. Кожний гравець повинен угадати, чий автопортрет він дістав. Усі по черзі показують малюнки й висловлюють припущення про те, хто є їхнім автором, діляться особистими враженнями. Інтерпретація результатів: Обговорення майже завжди проходить жваво. Більшу симпатію звичайно викликають ті "художники", хто зображував себе, не прикрашаючи.

Вправа "Вчимося цінувати індивідуальність". Члени групи розсідаються по колу, у кожного заготовлені папір і олівець. На початку гри скажіть приблизно наступне: "Ми часто прагнемо бути точно такими ж, як інші, і страждаємо, почуваючи, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, коли ми - як усі, але не менш важлива й наша індивідуальність. Її можна й потрібно цінувати". Запропонуйте кожному гравцеві написати про якісь три ознаки, які відрізняють його від усіх інших членів групи. Це може бути визнання своїх очевидних гідностей або талантів, життєвих принципів і т.п. У кожному разі інформація повинна носити позитивний характер. Приведіть три приклади із власного життя, щоб учасникам стало повністю зрозуміло, що від них потрібно. Для створення ігрової атмосфери використовуйте свою фантазію й почуття гумору. Учасники записують свої імена й виконують завдання. Попередьте, що Ви зберете записи й зачитаєте їх, а члени групи будуть відгадувати, хто є автором тих або інших тверджень. Зберіть листочки й ще раз відзначте позитивні аспекти того, що люди не схожі один на одного: ми стаємо, цікаві один одному, можемо знайти нестандартний розв'язок проблеми, дати один одному імпульси до зміни й навчанню і т.д. Потім прочитайте кожний текст, і нехай гравці вгадають, ким він написаний. Якщо автора не вдається "обчислити", він повинен назватися сам.

Вправа "Лови каструлю". Учасники, сидячи або стоячи у великому колі, перекидаються уявлюваними предметами. Кидаючи, учасник повідомляє ім'я партнера й предмет, який він кине. Той, кому кидають, повинен негайно "прилаштуватися" до предмета - адже кошеня потрібно ловити інакше, чому змію.

Гра "Пересаджування за ознаками" Усі сидять у колі. Спочатку ведучий, а потім кожний учасник називає яку-небудь ознака й ті, у кого ця ознака присутня, повинні встати й помінятися місцями.

Вправа "Скеля". Один учасник - альпініст, група вибудовується в шеренгу, імітуючи скелю. Завдання альпініста пройти уздовж скелі, долаючи перешкоди. Пройшовши шлях, альпініст встає наприкінці шеренги й примикає до скелі, шлях починає наступний учасник.

Вправа "Довірливе падіння". Робота в парах, по черзі з кожним учасником. Завдання: стоячи спиною до партнера впасти до нього на руки. Проводиться по черзі з кожним членом групи.

Вправа "Сліпий і поводир". Вправа в парах. Учасники домовляються, хто яку відіграє роль. "Сліпий" зав'язує ока хусткою. Завдання ведучого: поводир знайомить свого підопічного з навколишнім світом, передає своє відношення.

Гра "Правда або неправда". Члени групи сідають по колу; у кожного повинні бути наготові папір і олівець. Ведучий дає завдання написати учасникам три пропозиції, що відносяться особисто до них. Із цих трьох фраз дві повинні бути правдивими, а одна - ні. Один за іншим кожний учасник зачитує свої фрази, усі інші намагаються зрозуміти, що зі сказаного відповідає дійсності, а що - ні. При цьому всі думки повинні обґрунтовуватися.

Гра: "Колективне рахування". Учасники закривають очі. Завдання групи - називати один по одному числа від 1 до 20. Умови гри - кожне наступне число не може називати поруч сидячий учасник, не можна називати два числа підряд тому самому учасникові, не можна одночасно називати число двом і більш учасникам. Після кожної помилки, ведучий відновляє рахунок.

Вправа "Будь-яке число". Ведучий називає по імені кожного із гравців. Той миттєво повинен назвати яке-небудь число від одного до числа, рівного кількості учасників групи. Ведучий командує: "три-чотири!" Одночасно повинно встати стільки гравців, яке число назване. При цьому гравець, що назвав це випадкове число, сам може встати, а може залишитися сидіти.

Вправа "Поплутані ланцюжки" Учасники встають у коло, закривають ока й простягають перед собою праву руку. Зіштовхнувшись, руки зчіплюються. Потім учасники витягають ліві руки й знову шукають собі партнера. Ведучий допомагає рукам з'єднатися й стежить за тим, щоб кожний тримав за руки двох людей, а не одного. Учасники відкривають очі. Вони повинні розплутатися, не розтискаючи рук. Щоб не відбувалося вивихів рук у суглобах, дозволяється "провертання шарнірів" - зміна положення кистей без розчіплювання рук. У результаті можливі такі варіанти: або утворюється коло, або кілька зчеплених колечок з людей, або кілька незалежних кіл або пар.

Вправа «Павутина». Усі учасники сидять у колі. У ведучого клубок з нитками. Він залишає край нитки в себе й передаючи клубок учасникові говорить йому "Ім'я, ти мені подобаєшся, тому що…". І так кожний учасник. Передавати клубок можна будь-якому учасникові групи. Нитки потрібно залишати в себе, а клубок передавати. Після того, як усі учасники поплутані однією павутиною, потрібно звернути увагу на цілісність групи. Далі клубок потрібно змотати назад, віддаючи його тому, хто передав тобі зі словами "Спасибі тобі Ім'я, за те що ти вважаєш мене …"

Вправа "Вавилонська вежа". Індивідуальні завдання коротко прописані на окремих аркушах, кожний аркуш є строго конфіденційним для одного учасника. Наприклад, "Вежа повинна мати 10 поверхів" - листок з таким написом вручається одному учасникові, він не має права нікому його показувати і зобов'язаний зробити так, щоб намальована спільно вежа мала саме 10 поверхів. Друге завдання: "Уся вежа має коричневий контур" - це завдання для наступного учасника. "Над вежею розвіюється синій прапор", "У вежі всього 6 вікон" і т.д. Умови: учасникам заборонено розмовляти й взагалі як-небудь використовувати голос. Необхідно спільно намалювати Вавилонську вежу. Для азарту підключається секундомір.

Вправа "Сонце світить для тих, хто... " Група всідається в тісний кружок. Один з учасників забирає свій стілець, ставить його осторонь, а сам стає на середину кола. Ціль того, хто стоїть в центрі - знову одержати стілець, на який можна сісти. Людина у центрі кола розповідає що-небудь про самого себе. Якщо сказане справедливо стосовно кого-небудь із гравців, то він (або вони) встає й міняється місцями з тим, хто говорив. Мова кожного виступаючого починається однією й тією же фразою: "Сонце світить для кожного, хто... " Гра може починатися з опису зовнішніх атрибутів: "Сонце світить для кожного, хто носить блакитні джинси". Згодом гра може персоніфікуватися, і тоді називаються індивідуальні пристрасті й антипатії ("Сонце світить для кожного, хто любить проводити відпустку на морі, терпіти не може курців, належить до вегетаріанців").

Вправа “ Прояви увагу до іншого”. Учасники групи по черзі говорять що-небудь позитивне одному члену групи. Знаками уваги можуть відзначатися особисті якості, зовнішність, уміння, манера поведінки тощо. У відповідь людина говорить: “Спасибі, я це знаю. А ще я думаю, що я…”. Брати участь повинні всі члени групи.

Вправа “Розтопи коло”. Усі учасники встають у коло й беруться за руки. Доброволець входить у коло. Його завдання - розтопити коло своєю теплотою. Коло випустить тільки того, хто зуміє знайти добрі й приємні слова про кого-небудь, хто стоїть у колі.

Висновки до розділу 2

Спілкування має або припускає деякий результат - зміну поведінки й діяльності інших людей. Таке спілкування виступає як міжособистісна взаємодія, тобто сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складаються в процесі їх спільної діяльності. Міжособистісна взаємодія являє собою послідовність розгорнутих у часі реакцій людей на дії один одного.

Спільна діяльність і спілкування протікають в умовах соціального контролю, здійснюваного на основі соціальних норм прийнятих у суспільстві зразків поведінки, що регламентують взаємодію й взаємини людей.

Суспільство виробляє як соціальні норми специфічну систему зразків поведінки, ним прийнятих, схвалюваних, культивуємих і очікуваних від кожного, хто перебуває у відповідній ситуації. Їхнє порушення включає механізми соціального контролю, що забезпечує корекцію поведінки, яка відхиляється від норми.