. Чи подобається вам навчатися?
.Чи любите ви свій клас?
.Чи iз задоволенням ви повертаєтеся до школи після канікул?
.Чи є у вас друзі в класі?
. Чи розповідаєте ви оточуючим про свою школу з гордістю?
.Чи відчуваєте ви задоволення від навчання в школі?
. Чи хотіли б ви перейти до іншої школи?
. У якому кабінеті або класі школи вам подобається перебувати найбільше?
. Які заходи за останній рік вам найбільше запам'яталися у школі?
.Яким ви вважаєте характер життя й стосунків у школі (укажіть п'ять визначень)?
Весело.
Гарно.
Новітньо.
Нудно.
Одноманітно.
Оригінально..
Сміливо.
Сумно.
Сучасно.
Успішно.
.Чи є у вас відчуття, що вчителі
ставляться до вас добре не тому, що їм велено так робити, а за покликом душі?
Додаток 2
Методика «Неіснуюча тварина»
(Райгородський Д.Я.. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ - М», 2002. - С 110-117)
Метод дослідження особистості за допомогою проективного тесту «Неіснуюча тварина» побудований на теорії психомоторного зв'язку.
Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики домінантної правої руки, що малює, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). За І. М. Сєченовим, кожне уявлення, яке виникає у психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом (буквально - «Будь-яка думка закінчується рухом»).
Якщо реальний рух, інтенція з якоїсь причини не здійснюється, то у відповідних групах м'язів накопичується певна напруга енергії, необхідної для здійснення відповідного руху (на уявлення - думка). Так, наприклад, образи та думки-уявлення, які викликають страх, стимулюють напругу в групах мускулатури ніг та у м'язах рук. Це може бути необхідним у випадку відповіді на страх втечею або захистом за допомогою рук - вдарити, захиститися. Тенденція руху має напрям у просторі: віддалення, наближення, нахил, випрямлення, підйом, падіння.
При виконанні малюнка аркуш паперу (або полотно картини) представляє собою модель простору й, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору, тобто тенденцію, яка виникає. Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і часовим періодом: дійсним, минулим, майбутнім. Пов'язано воно також з дієвістю чи ідеально-мислительним планом роботи психіки. Простір, розташований позаду і ліворуч від суб'єкта, пов'язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою- уявленням, плануванням і його здійсненням). Права сторона, простір попереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і дієвістю. На аркуші (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Права сторона (відповідає домінантній правій руці) - з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.
Окрім спільних закономірностей психомоторного зв'язку та відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування із символами і символічними геометричними елементами і постатями.
За своїм характером тест «Неіснуюча тварина» належить до числа проективних. Для статистичної перевірки або стандартизації результати аналізу можуть бути подані в описових формах. За складом цей тест - орієнтовний і як єдиний зазвичай не використовується, і вимагає об’єднання з іншими методами як батарейного інструмента дослідження.
Інструкція: «Придумайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючою назвою».
Показники та інтерпретація:
РОЗМІЩЕННЯ МАЛЮНКА НА АРКУШІ. Правильно розташований малюнок знаходиться на середній лінії вертикально поставленого аркуша. Аркуш паперу найкраще взяти білий або кремовий, не глянцевий. Користуватися олівцем середньої м'якості; ручкою і фломастером малювати не можна. Розміщення малюнка ближче до верхнього краю аркуша (чим ближче, тим виразніше) трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм становищем у соціумі, недостатністю визнання з боку оточення, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині - зворотна тенденція: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість у своєму становищі в соціумі, визнанні, відсутність тенденції до самоствердження. ЦЕНТРАЛЬНА ЗМІСТОВА ЧАСТИНА ФІГУРИ (голова чи деталь, що її замінює). Голова повернена праворуч - стійка тенденція до діяльності, дієвості: майже все, що обмірковується, планується, - здійснюється або принаймні починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Досліджуваний активно переходить до реалізації своїх планів, нахилів. Голова повернена ліворуч - тенденція до рефлексії, міркувань. Це не людина дії: лише незначна частина задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Нерідко також страх перед активною дією і нерішучість (може трактуватися як відсутність тенденції до дії або страх активності - слід вирішити додатково). Положення «анфас», тобто голова спрямована на людину, яка малює (на себе), трактується як егоцентризм. На голові розташовані деталі, що відповідають органам чуттів - вуха, рот, очі. Значення деталі «вуха» - пряме: зацікавленість в інформації, значення думки оточуючих про себе. Додатково за іншими показниками і їх сполученням можна визначати, чи робить досліджуваний що-небудь для завоювання позитивної оцінки, чи тільки продукує на оцінки оточуючих відповідні емоційні реакції (радість, гордість, образа, засмучення), не змінюючи своєї поведінки. Відкритий рот у сполученні з язиком при відсутності промальовування губ трактується як велика мовленнєва активність (балакучість), у сполученні з промальовуванням губ - як чуттєвість; іноді і те й інше разом. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо замальований, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недовіри. Рот із зубами - вербальна агресія, в більшості випадків- захисна (огризається, задирається, грубить у відповідь на звертання до нього, осуд). Для дітей і підлітків характерний малюнок заштрихованого рота округлої форми (боязкість, тривожність). Особливе значення надають очам. Цей символ властивого людині переживання страху: підкреслюється різкою прорисовкою райдужної оболонки. Зверніть увагу на наявність або відсутність вій. Вії - істероїдно-демонстративні манери поведінки; для чоловіків: жіночі риси характеру з прорисовкою зіниці і райдужної оболонки збігаються рідко. Вії - також зацікавленість в захопленні оточуючих зовнішньої красою і манерою вдягатися, надання цьому великого значення. Збільшений (відповідно до фігури в цілому) розмір голови свідчить про те, що досліджуваний цінує раціональне начало (можливо, й ерудицію) у собі і оточуючих. На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприклад, роги - захист, агресія. Необхідно визначити співвідношення з іншими ознаками - кігтями, щетиною, голками- характер цієї агресії (спонтанна чи захисно-відповідальна).
Пір’я - тенденція до самоприкрашання і самовиправдання, до демонстративності. Грива або щось подібне до зачіски - чуттєвість, підкреслення своєї статі, іноді, орієнтування на свою сексуальну роль.
ОПОРНА ЧАСТИНА ФІГУРИ (ноги, лапи, іноді - тулуб). Розглядається грунтовність цієї частини відносно розмірів усієї тварини і за формою:
а) ґрунтовність: обдуманість, раціональність прийняття рішення, шляхів до висновків, формування суджень, опора на істотні положення і значущу інформацію;
б) зменшені розміри: поверховість суджень, легкодумство у висновках і необґрунтованість суджень, іноді імпульсивність прийняття рішення (особливо за відсутності або майже відсутності ніг). Зверніть увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: з'єднання точне, ретельне або недбале, слабко з'єднані або не з'єднані зовсім - це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини - конформність суджень і установки щодо прийняття рішень, їх стандартність, банальність. Розмаїтість у формі і положенні цих деталей - своєрідність установок і суджень, самостійність і неконформність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичайності форми) або інакомислення (ближче до патології).
ЧАСТИНИ, ЩО ЗДІЙМАЮТЬСЯ НАД РІВНЕМ ФІГУРИ. Можуть бути функціональними чи прикрашаючими: крила, додаткові ноги, щупальці, деталі панцира, пір’я, бантики, локони волосся, квітково-функціональні деталі - енергія, яка охоплює різні галузі людської діяльності, впевненість у собі, допитливість, бажання брати участь у великій кількості справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєю діяльністю, сміливість починань (відповідно значенню деталі-символу - крила або щупальця і т. д.). Деталі, які прикрашають - демонстративність, схильність звертати на себе увагу оточення, манірність (наприклад, кінь або його неіснуюча подоба в сутані з павичевих пер).
ХВОСТИ. Виражають ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції - судячи по тому, повернені ці хвости праворуч (на аркуші) чи ліворуч.
Хвости, повернені праворуч - ставлення до своїх дій і поведінки.
Ліворуч - ставлення до своїх думок, рішень; до втрачених можливостей, до власної нерішучості. Позитивне або негативне ставлення виражене положенням хвоста вгору (впевнено, позитивно, бадьоро) або спадаючим донизу (невдоволення собою, сумнів у власній правоті, жаль про зроблене, сказане, каяття і т. п.). Звернути увагу на хвости, які складаються з кількох, іноді повторюваних, ланок, на особливо пишні хвости, надто довгі, іноді пухнасті.
КОНТУРИ ФІГУРИ. Аналізуються за наявністю або відсутністю виступів (щити, панцирі, голки), промальовування і затемнення лінії контуру. Це захист від оточення; агресивний - якщо фігура виконана в гострих кутах; зі страхом і тривогою - якщо має місце затемнення, «заштриховка» контурної лінії; з побоюванням, підозрілістю - якщо поставлені щити, заслони, подвійна лінія. Спрямованість такого захисту визначається відповідно до просторового розташування: верхній контур фігури - проти осіб, що мають керівні посади і можливість накласти заборону, обмеження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, начальників, керівників; нижній контур - захист проти глузувань, невизнання, відсутності авторитету у підлеглих, молодших, страх засудження; бічні контури - недиференційована обережність і готовність до самозахисту у будь-який спосіб у різних ситуаціях; ті ж самі елементи захисту, розташовані не по контуру, а всередині, на корпусі тварини. Праворуч - захист у процесі діяльності (реальної), ліворуч - захист своїх думок, переконань, смаків.
ЗАГАЛЬНА ЕНЕРГІЯ. Оцінюється кількістю зображених деталей: тільки необхідна кількість, для того щоб дати уявлення про придуману неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила тощо); із заповненим контуром, без штрихування, додаткових ліній і частин; складний контур, який є зображенням не тільки необхідних, а й ускладнюючих конструкцію додаткових деталей. Чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим більша енергія. У зворотному випадку - економія енергії, астенічність організму, хронічні соматичні захворювання. Наявність енергії може підтверджуватися також характером лінії - слабка паву- тиноподібна лінія, «возить олівцем на папері», не натискаючи на нього. Протилежний характер ліній - жирна з натиском - не є полярним: це не енергія, а тривожність. Варто звернути увагу на різко продавлені лінії, які помітні навіть на зворотному боці аркуша (судомний, високий тонус м'язів руки, що малює) - різка тривожність. Звернути увагу також на те, яка деталь, який символ виконаний у такий спосіб (тобто до чого прив'язана тривога).
ОЦІНКА ХАРАКТЕРУ ЛІНІЇ (дубляж
лінії, неакуратність з'єднань, затемнення частин малюнка, відхилення від
вертикальної осі, стереотипність ліній і т. д.). Оцінка здійснюється за такими
критеріями: фрагментарність ліній і форм, незакінченість, обірваність малюнка.
Тематично тварини поділяються на: тих, яким загрожують; ті, які загрожують;
нейтральних (подоба лева, бегемота, вовка або птаха, равлика, мурахи або білки,
собаки, кішки). Образ тварини виражає ставлення до власної персони і до свого
«Я», уявлення про своє становище у світі. Він є ніби ідентифікацією себе за
значущістю (із зайцем, комашкою, слоном, собакою та ін.). Інфантилізм може
виражатися: у малюванні тварини в положенні прямоходіння на двох лапах, замість
чотирьох; вдяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояси,
сукні); подібність морди з обличчям людини, ніг і лап з руками. Ступінь
агресивності виражається кількістю, розташуванням і характером кутів у малюнку,
незалежно від їх зв'язку з тією чи іншою деталлю зображення. Особливо вагомі у
цьому відношенні прямі символи агресії - пазурі, зуби, дзьоби. Варто звернути
увагу також на акцентування сексуальних ознак - вимені, сосків, грудей при
людиноподібній фігурі та ін. Це свідчить про ставлення до статі та, можливо,
фіксацію на проблемах сексу. Фігура кола (особливо - нічим не заповненого)
символізує і виражає тенденцію до замкнутості, закритості свого внутрішнього
світу, небажання давати інформацію про себе оточенню, нарешті, небажання
піддаватися тестуванню. Такі малюнки звичайно дають дуже обмежену кількість
даних для аналізу. Треба звернути увагу на випадки монтування механічних частин
у тіло зображеної тварини (встановлення тварини на постамент, тракторні або
танкові гусениці, триніжки; прикріплення до голови пропелера, гвинта;
монтування в око електролампи, у тіло і кінцівки тварини - рукояток, клавіш і
антен). Це спостерігається частіше в хворих на шизофренію. Творчі можливості
виражені зазвичай кількістю елементів, які сполучаються у фігурі: банальність,
відсутність творчого начала набирають форму «готового образу» (люди, коні,
собаки, свині, риби), до якого лише прилаштовується «готова» існуюча деталь,
щоб намальована тварина стала неіснуючою - кішка з крилами, риба з пір’ям,
собака з ластами і т. п. Оригінальність виражається в формі побудови фігури з
елементів, а не цілих заготовок. Назва може виражати раціональне з'єднання
значущих частин (літаючий заєць, «бегемот», «мухо жер» та ін.). Інший варіант -
словотвір із книжково-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням
(«ратолетіус» тощо). У першому випадку - це прояв раціональності, конкретної
установки при адаптації; другий випадок виявляє демонстративність, спрямовану
головним чином на демонстрацію власного розуму, ерудицію, знання. Крім того,
зустрічаються назви поверхово-звукові, без осмислення («ляліє», «ліошана»,
«гратекер» та ін.), які свідчать про легковажне ставлення до оточення, невміння
враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв у процесі
мислення, переважання естетичних елементів у судженнях над раціональними.
Спостерігаються іронічно-гумористичні назви («риночурка», «пузиренд» та ін.),
які виражають іронічно-поблажливе ставлення до оточення. Інфантильні назви
мають повторювані елементи («тру- тру», «лю-лю», «кус-кус» тощо). Схильність до
фантазування (частіше захисного порядку) виражена, як правило, назвами
(«аберосинотиклірон», «гулобарніклета» та ін.).
Додаток 3
Методика виявлення та оцінки комунікативних і організаторських схильностей старшокласників (КОС-2) (розроблений у профорієнтаційних цілях В.В.Синявським і Б.О.Федоришиним)
Інструкція
«Вам потрібно відповісти на всі запитання, що наводяться далі. Відповіді давайте за певними правилами. Всі запитання сформульовані у вигляді тверджень, які потрібно розуміти як запитання для Вас особисто. Перенесіть кожне твердження па себе і дайте відповідь на запитання, яке стоїть за цим твердженням. Якщо воно характеризує Вас, то у бланку відповідей поставте знак «+». А якщо Ви вважаєте, що це твердження не про Вас, що воно Вас не характеризує, Ви не можете погодитись з ним, то відповідайте знаком «-». Отже, «+» - це відповідь «так», а «-» означає відповідь «ні».
Якщо це зрозуміло, то запам'ятайте ще одне правило. Всі твердження у «Листі запитань» пронумеровані. У бланку, в якому Ви будете записувати свої відповіді, пронумеровані клітинки. Номер клітинки з Вашою відповіддю повинен точно відповідати номеру запитання. Отже, відповідь па перше запитання треба проставити в клітинку з номером «01», відповідь на друге запитання - в клітинку «02» і так далі.
Працюючи з «Листом Запитань», майте па увазі, що твердження-запитання є дещо узагальненими за своїм змістом. В них не відображено усіх подробиць, додаткових умов тощо. Ви просто уявіть собі основну наведену ситуацію, не замислюючись над невизначеними й невисловленими деталями або умовами, і відповідайте плюсом чи мінусом, залежно від того, яка відповідь, на Ваш погляд, є переважаючою, типовою. І майте на увазі ще й те, що хороших чи поганих відповідей не буває, незважаючи на те, поставили Ви плюс чи мінус. Отже, все ясно? Працюйте».
Лист запитань
. В мене є багато друзів, з якими я часто спілкуюсь.
. У більшості випадків я здатен переконати своїх товаришів у своїй правоті.
. У більшості випадків я дуже довго переживаю заподіяну мені образу.
. Мені дуже часто буває не під силу розібратися у складних ситуаціях, що виникають серед моїх знайомих (наприклад, у причинах погіршення стосунків між ними, сварках і тому подібне).
. Я відчуваю в собі прагнення до встановлення знайомств з різними цікавими для мене людьми.
. Мені подобається виконувати громадську роботу, вона мене майже не обтяжує.
. Мені простіше і приємніше проводити час за будь-якими особистими заняттями, ніж серед людей.
. Я досить легко відмовляюся від своїх намірів, якщо трапляються перешкоди для їх здійснення.
. Мені зовсім не важко спілкуватися з людьми, які набагато старші за мене.
. Буває, що саме я організовую різні ігри або розваги зі своїми товаришами.
. Трапляється, що я відчуваю в собі деякі незручності, труднощі, коли мені доводиться ввійти в нову для мене компанію.
. Я часто відкладаю виконання своїх справ на інші дні.
. Мені зовсім не важко спілкуватись з незнайомими мені людьми.
. У більшості випадків я намагаюся, щоб мої товариші діяли так, як я вважаю за потрібне.