Материал: Собівартість виробництва зернових культур та шляхи її зниження

Виходячи з таблиці (2.17), найбільша ціна реалізації була у вівсу ― 184,61 грн (2013р.), а найменшою у вівса за 2011р. ― 111,11 грн.

Таблиця 2.17 Визначення впливу факторів на формування 1 ц пшениці

Використаємо метод ланцюгових підстанов:

1)      Розрахуємо умовну собівартість, Сум ― собівартість 1 ц при витратах звітного року поділити на урожайність базисного:

Сум = 1966,66  16,9 = 116,37 (грн./ц);

2)      Зміна собівартості за рахунок витрат виробництва:

Сх1 = Сум - Сб =116,37- 124,26 = - 7,89(грн./ц);

)        Зміна собівартості за рахунок урожайності:

Сх2 = Сз - Сум = 124,26 - 116,37 = 13,3 (грн./ц)

)        Перевірка

ΔС = Сх1 + Сх2 = -7,89 + 13,3 = 5,41 (грн./ц).

Висновок: за рахунок зниження витрат на 133,34 тис. грн. собівартість 1 ц зменшилася на 7,89 грн./ц. За рахунок зниження урожайності на 1,74 ц/га собівартість 1 ц зерна зросла на 5,41 грн./ц.

Таблиця 2.18 Визначення впливу факторів на формування 1 ц вівсу

Висновок: за рахунок зниження витрат на 866,67 тис. грн. собівартість 1 ц зменшилась на 3,74грн./ц. За рахунок підвищення урожайності на 1,84 ц/га собівартість 1 ц зерна зменшилась на 3,74 грн./ц.

Таблиця 2.19 Визначення впливу факторів на формування 1 ц жита

Висновок: за рахунок підвищення витрат на 162,5 тис. грн. собівартість 1 ц зменшилась на 32,35 грн./ц. За рахунок підвищення урожайності на 4,275 ц/га собівартість 1 ц зерна знизилася на 32,36 грн./ц.

Розділ 3. Шляхи зниження собівартості виробництва продукції

.1 Беззбитковість виробництва продукції зернових культур

Істотне значення для керівництва підприємства має інформація про зміни обсягу виробництва сукупних витрат і прибутку.

Знання залежності між зазначеними показниками дає змогу керівництву визначити критичні рівні випуску, наприклад рівень, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків. В останній ситуації виникає необхідність визначення кількості продукції або товару, яку необхідно продати, щоб опинитися "в нулі", або обсяг реалізації у вартісному вираженні. Такий обсяг реалізації називають безприбутковим оборотом, або точкою беззбитковості, а також "критичною точкою", "мертвою точкою", "порогом рентабельності". Щоб забезпечити цю рівноважну ситуацію, необхідно, щоб потрібна величина маржинального доходу відповідала сумі постійних витрат.

Аналіз беззбитковості, що ґрунтується на залежності між доходами (виручкою) від реалізації продукції, витратами та прибутком за короткий період, тобто період, протягом якого вихід продукції підприємства обмежений рівнем наявних на конкретний час в її розпорядженні діючих виробничих потужностей.

Протягом короткого часу залучення одних ресурсів може зрости, залучення інших - ні. Наприклад, можна організувати додаткове постачання сировини, залучити некваліфіковану робочу силу, але для збільшення виробничих потужностей обладнання знадобиться час.

Таким чином, протягом короткого періоду часу випуск продукції обмежений, тому що виробничі потужності підприємства не можуть бути збільшені. Для скорочення виробничих потужностей також необхідний час, тому протягом короткого періоду часу підприємство повинне працювати, використовуючи відносно постійні запаси виробничих ресурсів.

Метою проведення аналізу беззбитковості є оцінка:

початкового періоду функціонування нового підприємства;

прибутковості нового виду послуг або нової предметно-цільової спеціалізації;

прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу тощо.

Таблиця 3.1 Розрахунок критичного обсягу виробництва зернових

Якщо запас міцності є нижчим 25%, тоді господарська діяльність вважається ризикованою. В нашому випадку запас міцності по трьом зерновим культурам є вищим 25%.

3.2 Інтенсифікація виробництва продукції рослинництва та підвищення її економічної ефективності

Сільське господарство може розвиватися двома шляхами: екстенсивним чи інтенсивним. У першому випадку обсяги виробництва продукції збільшуються за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів’я тварин, як правило, при незмінному рівні техніки і технології. В другому - за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби та птиці.

Екстенсивний шлях розвитку сільського господарства обмежується відсутністю нових земель, які можуть бути залучені в сільськогосподарське виробництво. Тому єдиним залишається інтенсивний шлях, що передбачає збільшення виробництва продукції на основі застосування досконаліших засобів виробництва, кваліфікованої праці, нових технологій та методів господарювання. В свою чергу це вимагає додаткових вкладень у розвиток сільського господарства як у цілому, так і л розрахунку на одиницю земельної площі.

Однак таке збільшення вкладень потребує поліпшення їх розподілу з метою раціонального поєднання застосовуваних земельних, матеріальних та трудових ресурсів, відповідних їм технологій, форм та методів господарювання.

Таким чином, інтенсифікація ― це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Суть інтенсифікації рослинництва полягає не тільки в ефективнішому використанні землі, айв удосконаленні всіх інших факторів виробництва - матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.

Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

Матеріальною основою інтенсифікації є капітальні вкладення й інші ресурси, застосування яких передбачає зміну способів виробництва, вдосконалення техніки і технології, впровадження нових систем у галузях рослинництва та тваринництва. Вкладання засобів і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємств доцільно розглядати в органічній єдності з результатами виробництва, прагнути ефективного їх використання. Необхідно постійно порівнювати додаткові затрати з отриманими результатами, щоб кожна вкладена гривня забезпечувала максимальну віддачу. В зв'язку з цим слід мати на увазі, що інтенсифікація передбачає підвищення ефективності віддачі не лише додаткових вкладень, а й тих засобів, ресурсів і затрат, які вироблені раніше і функціонують паралельно у виробництві.

Інтенсивний тип зростання підприємства можна розглядати лише тоді, коли в процесі господарської діяльності мають місце підвищення продуктивності праці й фондовіддачі, економія матеріально-грошових затрат і підвищення якості продукції.

Інтенсифікація є основою підвищення ефективності виробництва - важливою складовою економічної стратегії кожного підприємства. Тільки через інтенсифікацію можна високими темпами підвищувати рівень продуктивності праці, рентабельності підприємства, зменшувати затрати виробництва і под.

Інтенсифікація ― складний економічний процес, який має багатогранний і комплексний характер. Щоб визначити рівень і дати їй економічну оцінку, використовують систему натуральних і вартісних показників У системі показників результативної концепції інтенсифікації найважливішим, що характеризує її рівень, є кількість виробленої валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Цей показник визначають за формулою.

З позиції оцінки забезпеченості підприємства засобами та предметами праці, узагальнювальним показником рівня інтенсифікації є сума основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення та поточних виробничих витрат (без амортизації) в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь. Його визначають за формулою

Це прямий і основний показник, що відображає рівень інтенсифікації розвитку всіх галузей і підприємства загалом. Він засвідчує рівень концентрації живої й уречевленої праці в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь і характеризує ступінь інтенсивності використання землі.

У практичній роботі для проведення аналізу й економічних досліджень визначають окремо рівень насичення підприємства засобами виробництва:

Цей показник підтверджує не лише виробничу потужність підприємства, а й його можливість раціонально використовувати оборотні фонди в процесі виробництва. Сума ж поточних витрат, в які введено частину основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань, і сума оборотних фондів у грошовому виразі, спожитих у процесі виробництва в розрахунку на один гектар площі сільськогосподарських угідь, дає змогу повніше розкрити основний показник рівня інтенсифікації:

Крім вартісних показників, для оцінки рівня інтенсифікації використовують систему натуральних. Це:

енергонасиченість - кількість енергетичних потужностей (к.с.) у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;

кількість внесених мінеральних і органічних добрив у розрахунку на один гектар ріллі;

спожито електроенергії (кВтгод) на виробничі цілі в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;

обсяг виконаних тракторних робіт у розрахунку на один гектар ріллі;

ступінь меліорації земель;

питому вагу площі посіву сортовим насінням у структурі посівів;

питому вагу породного поголів'я в структурі стада;

витрати кормів у розрахунку на одну голову тварин;

рівень комплексної механізації виробничих процесів у тваринництві;

витрати на племінну роботу.

Визначення показників рівня інтенсифікації ― перший етап у дослідженні цього процесу. Зміна їх рівня спонукає до зміни результатів інтенсифікації, основними натуральними показниками якої є урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність окремих видів тварин.