Материал: Собівартість виробництва зернових культур та шляхи її зниження

Річна кількість опадів у північних районах близько 400 - 450 мм, а в крайніх південних - 350 мм. З загальної кількості опадів у теплу пору року випадає приблизно 70%. Випадання опадів взагалі відрізняється нерівномірністю й значними коливаннями їх кількості, що призводить до нерівномірного зволоження у різні роки.

Однак забезпеченість посівів водою є одним із найважливіших показників агрокліматичного потенціалу вирощування сільськогосподарських культур. Але найсприятливіші умови забезпеченості водою складаються в районах північного степу, де в 40 - 50% років ресурси її не відповідають потребі рослин.

Неоднакова й забезпеченість посівів теплом. І хоча сума активних температур повітря вище 10 оС складає близько 3000 оС, така кількість тепла за період активної вегетації свідчить, що температурний коефіцієнт росту сільськогосподарських культур, майже скрізь досить великий. Однак через гіршу забезпеченість водою відносна продуктивність зменшується на 20 - 30% і більше.

За багаторічними даними Укргідромету, приморозки в повітрі закінчуються переважно в кінці другої - на початку третьої декади квітня, а в окремі роки вони можуть тривати до кінця другої декади травня, у ряді східних і західних районів степу - навіть до кінця травня чи на початку червня. Тривалість безморозного періоду в більшості районів становить у середньому 155 - 165 днів, у південно-західних та деяких центральних районах 166 - 176 днів і більше. Однак в окремі роки вона може зменшуватись переважно до 115 - 125, тільки місцями - до 126 - 136 днів. Це викликається як пізнім закінченням приморозків весною, так і раннім їх настанням восени. Майже скрізь приморозки в повітрі восени іноді можуть наставати вже в другій декаді вересня. Звичайно, весною та восени вони дещо обмежують потенційні можливості формування врожаю соняшнику: в окремих випадках завдають шкоди сходам і викликають передчасне припинення росту рослин.

Також зона степу характеризується наявністю східних та північно-східних вітрів. В прибережних районах у теплу пору року спостерігаються бризи - вітри, що вдень дують з моря на сушу, а вночі дують з суші на море.

В зоні степу зустрічаються такі ґрунти: чорноземи звичайні малогумусні і середньогумусні, чорноземи південні малогумусні та слабо гумусовані, чорноземи та дернові карбонатні на елювії карбонатних порід, темно-каштанові солонцюваті, каштанові солонцюваті, чорноземи лукові солонцюваті, лукові.

У південних районах поширені чорноземи і сірі опідзолені ґрунти, що утворилися на карбонатних лесових материнських породах. Відзначаючись великою родючістю, вони вже давно є об’єктами інтенсивного сільськогосподарського використання і тому в звичайній мірі окультурені. Інші ґрунти (солонцюваті, підзолисті) менше поширені, проте в окремих господарствах займають великі площі.

В сучасних межах землекористування господарства загальна земельна площа складає 165 га (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Склад і структура сільськогосподарських угідь підприємства

В структурі с.-г. угідь бачимо, що в 2011 ,2012,2013 роках рілля займає 100%.

Розрахунок показника землезабезпеченості ПП “Україна”, проводиться шляхом відношення площі с.-г. угідь (окремо ріллі) до середньорічної чисельності працівників, зайнятих у виробництві.

Таблиця 2.2 Землезабезпеченість підприємства

Аналізуючи землезабезпеченості підприємства (Таблиця 2.2), можна зробити висновок, що землезабезпеченість з 2011 по 2013 років не змінилася.

Таблиця 2.3 Розрахунок вартісних показників продуктивності праці у досліджуваному господарстві

Провівши аналіз вартісних показників продуктивності праці у досліджуваному господарстві,(Таблиця 2.3) ми бачимо, що вироблення продукції з розрахунку на 1 середньорічного працівника збільшилася на 22% протягом 2011-2013рр. На ці показники вплинула середньорічна чисельність працівників і вартість валової продукції.

Основний капітал ― це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює своєї натуральної форми (будівлі, споруди, машини, обладнання і т.д.)

Оборотний капітал ― це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює .

Економічна ефективність використання основного виробничого капіталу у сільському господарстві характеризується системою показників. Основними з них є показники, які характеризують технічне оснащення підприємства: капіталозабезпеченість, капіталоозброєність, та показники, які характеризують ефективність використання основного виробничого капіталу: капіталовіддача, капіталомісткість продукції та норма прибутку.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво валової продукції сільського господарства у розрахунку на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість - вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення у розрахунку на 100 грн. валової продукції.

Таблиця 2.4 Розрахунок показників економічної ефективності використання основних виробничих фондів.

Капіталовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничого капіталу сільськогосподарського призначення

Капіталомісткість - це вартість основного виробничого капіталу сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції (зворотний показник капіталовіддачі). Цей показник визначає розмір основного виробничого капіталу, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. за даних умов.

Капіталозабезпеченість - це вартість основного виробничого капіталу, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь. Капіталозабезпеченість значною мірою залежить від виробничого напряму підприємства.

Капіталоозброєність - співвідношення між початковим обсягом інвестицій і кількістю працюючих.

Цей показник характеризує інтенсивність виробництва.

Таблиця 2.5

Капіталозабезпеченість (капіталооснащеність) та капіталоозброєність

Порівнюючі дані звітного і базисного року (табл. 2.5), ми бачимо що з 2013 по 2011 роки, капіталозабезпеченість не змінилася.

Краща капіталозабезпеченість і вища капіталоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності рослин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.

Таблиця 2.6 Розрахунок показників економічної ефективності використання оборотних фондів.

Проаналізувавши таблицю і порівнявши 2011-2013 роки, бачимо, виручка від реалізації продукції та послуг збільшилася на 38,41%. Середньорічна вартість оборотних фондів також збільшилася впродовж досліджуваних років вдвічі. Тривалість обороту днів у 2012 р. була найнижчою (192,51 днів), а у 2013 р. ― найвищою (400 днів). Тому коефіцієнт оборотності оборотних фондів змінювався в залежності від даних показників, 1,37, 1,87 та 0,90 відповідно до 2011, 2012 та 2013 років.

Всі підприємства мають певну спеціалізацію, тобто переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції для якого в даному місці є відносно найкращі природо-економічні умови.

Таблиця 2.7 Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Дане підприємство з 2013-2011 році було вузькоспеціалізованим, оскільки зернові та зернобобові в структурі товарної продукції підприємства займають 100%.

Таблиця 2.8 Результати господарської діяльності підприємства