Материал: Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно–політичній лексиці

Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно–політичній лексиці

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика мезонімії в системі мови

.1 Явище мезонімії в системі мови

.2 Слова-мезоніми та їх класифікація

Розділ 2. Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно-політичній лексиці

.1 Словотворення за допомоги мезонімів

.2 Використання мезонімів у суспільно-політичній лексиці

Висновок

Література

Вступ

Актуальність роботи обумовлена самою постановкою проблеми дослідження й необхідністю глибокого вивчення природа й специфіки лексичних категорій.

Мета роботи - розглянути словотворчий потенціал мезонімії в сучасній англійській мові.

У ході роботи, ціль якої - всебічне дослідження мезонімії на матеріалі сучасної російської мови, ставляться й вирішуються наступні завдання : I) визначити філософсько-логічну сутність мезонімії; 2) розглянути мезоніми як лексичну категорію; 3) вивчити семантичні потенції різних частин мови у вираженні значення "середнього"; 4) описати словотворчий механізм лексичної категорії мезонімії; 5) розглянути синтагматичні особливості мезонімів; 6) досліджувати словотворчі ресурси мезонімії з позицій контекстної семантики.

Саме комплексний і системний підхід до вивчення мезонімії дозволяє всебічно досліджувати об'єкт опису, представити його як єдине ціле, що припускає специфічні особливості в парадигматичному, синтагматичному й прагматичному планах.

У найрізноманітніших мовленнєвих утвореннях, які мають естетичну спрямованість, простежується й естетичне ставлення до власних імен. Тут маємо ім’я у проміжному між онімом та поетонімом стані. На його позначення пропонується використовувати термін мезонім Ю.О. Карпенка. (Вчений використовує це поняття на позначення перехідних станів між онімом та апелятивом). Відповідно, у нашому матеріалі ця низка “станів”онімогенезу може виглядати так: топонім - топомезонім - топопоетонім. Функціонування власних імен в естетичному сенсі неможливе без використання тих або інших стилістичних засобів. Тому естетично спрямоване мовлення водночас є стилістично маркованим. Тотальне перетворення мовлення через використання засобів виразності призводить до виникнення не лише нових форм, а й взагалі до формування нової мови.

Розділ 1. Загальна характеристика мезонімії в системі мови

1.1 Явище мезонімії в системі мови

Явище мезонімії властиве всім (крім числівників) самостійним частинам мови. У переважній більшості мезонімами є словами, однокореневими з антонімами. Між двома антонімами може бути не один, а кілька мезонімів які не лише морфем, будовою, а й семантично розчленовуються на дві групи: одні тяжіють до першого, а інші - до другого слова антонім, пари, наприклад: довгий - довгуватий - короткуватий - короткий. Рідше зустрічаються мезоніми різнокореневі з антонімами: білий - сірий - чорний. Ці мезоніми за своїм лексичним значенням є словами, рівновідцаленими від обох антонімів.

Мезоніми можуть деталізувати полярні просторові поняття (близькувато - далекувато), вказувати на неповноту вияву ознаки (світлуватий - темнуватий), передавати незавершеність, половинчастість дій або станів (напівстверджувати - напівзаперечувати), які виражаються антонімами. Мезонімія поширена переважно серед загальновживаних слів, хоча окремі мезоніми зустрічаються і серед наук, та суспільно-політичних термінів (легальний - напівлегальний - нелегальний). В усній мові мезоніми з елементом напів - іноді використовуються для творення склад, слів типу «напіврадісно - напівсумно».

Слова із середнім, проміжним значенням постійно пригортають увагу вітчизняних і закордонних лінгвістів. Відомі багаточисленні спроби термінувати одиниці подібного роду: проміжний зазор (И.В.Нікітін), проміжна градація (Е.Г.Белявська), проміжний середній член (Л.А.Новиков), нейтрального (Е.М. Вольф), нульовий член або третя ланка у двочленний опозиції - ( (А.А. Уфимцева) н ін. У термінологічній плутанині автор дотримується найменування, запропонованого Н.Д. Андрєєвим, - мезонін (порівн. гр. Тезор - середина, опута -ім'я).

Непряме згадування про можливість існування третього середнього елемента між двомя опозитивами ми зустрічаємо тільки в роботах з антонімів і конверенвам (Л.А.Новиков. Л.Ю.Максимов і ін.) [4]. Таким чином, ступінь вивченості проблеми знаходить своє відбиття у випливаючих моментах:

відсутність постановки питання в цілому,

термінологічна плутанина,

стихійність і фрагментарність при описі окремих метонімічних одиниць.

Нарешті, відсутність чіткої методичної установки про філософію логічної сутності мезонімії є безпосереднім гальмом для створення самої лінгвістичної теорії, оскільки, слідом за Л.А.Новиковим, вважаємо, що "аналіз глибинних семантичних властивостей язикових одиниць доцільно починати з логічної основи останніх".

Філософський зміст мезонімії становить вчення про тріаду (Платон. Гегель, Г.В. Плеханов. В.И. Ленін), відповідно до якого мезоніми є мовленевим засобом вираження діалектичної категорії заперечення, що відбиває наступність і діалектичний зв’язок двох протилежних понять.

Мезонімію варто розуміти не тільки як середню ланку між  антонімами (теплий - гарячий/холодний), але й проміжний член градуальної ОПОЗИЦІЇ щодо двох неантонімів (холодний - прохолодний- теплий). Більше того, до мезонімії ми відносимо квантифікатори (північ, півдороги) і кваліфікатори ( жовто-червоний,  зубробізон) зі значенем "середнє". Примітно, що логічною  передумовою кваліфікативних мезонімов виступає відношення об’єднання.

При цьому, варто розрізняти два види якісного мезоніма коли: I) при "об'єднанні"кількох понять утворяться метоніми які "врівноважують" два протилежних момента, які виражають "щось середнє" (день: гарний - нормальний - поганий) (див. мал. 1);

Малюнок 1

) при об'єднанні двох еквівалентних ПОНЯТЬ загального родовою обсягу утворяться мезоніми, які позначають якісно новий  предмет, явище, ознаку й т.п., що виникла в результаті діалектичного заперечення двох інших (бестер - білуга + стерлядь, дитсадок - ясла).

Метонімічні значення можливо, як альтернатива, внаслідок подвійною запереченні антонімів (порівн. "... говорив Чичиков ні голосно, ні тихо, а зовсім так, як треба" (Н.В.Гоголь).

Парадигматичний аспект розгляду дозволяє зробити наступні узагальнення:. Лінгвістичну сутність мезонімиї виражає раніше невідомий тип внутришньопарних відносин - мезонімичний або  спадкоємний, виступаючий як діалектичне заперечення й зв'язок двох моментів розвитку.

При цьому, елементарна структура мезонімічної категоріальної одиниці припускає наявність мінімум трьох одиниць: Х-М-В, де безпосереднім носієм значення "середнього" є проміжний елемент "М".

Мезоніми завжди виступають, як момент дихотомічного членування, диференціації й. у той же час, діалектичного зв'язку: I) антонімів або членів градуальної опозиції (- маленький - середній великий): 2) двох або більше еквівалентних понять, що утворять кваліфікатор (X і В > М, лісостеп; X - В, диван-ліжко: X і В, і сміх, і гріх).

Особливий інтерес представляє мезонімичний квантифікатор, що виражає середину "членування" у певній і невизначеній кількісній оцінках (М - Х/2, півметра).

Крім того, мезоніми в тексті виконують і інші функції:

) уточнення, реалізовану в межах одного речення при близькому, контактному розташуванні слів ("Сам по собі панотець був ні товстий, ні тонкий, а так собі - серединка на половині" (Д. Мамин-Сибиряк);

) координатні укази на проміжні координати предмета в часі й просторі ("У середині серпня Смоковикови разом з Латей переїхали в Петербург. свою більшу квартиру на Пантелеймоновской" (А.Н. Толстой). "Маслова з Федосієй перебували в середині колони, що складає більш, ніж зі ста жінок, що вийшли із всіх камер" (Л.Н. Толстой);

) стилістичні.

Виходячи із критеріїв визначення лексичної категорії, розроблених Л.Л. Новиковим, можна укласти, що з погляду загальностій специфіки значення, структури й семантичних функцій мезонімія є лексичною категорією й виражає узагальнені, типізовані властивості мовленевих одиниць зі значенням "середнього", що виражаються формально одним словом або словосполученням, що реалізує в тексті функції дихотомічного членування й діалектичного зв'язку, уточнюючу й координативну стилістичні.. Лексична категорія мезонімії має форми вираження у всіх граматичних класах слів (середина, півдюжини, напівзакрити, відкрити; нейтральний, червоно-жовтогарячий, напівкруглий; нормально, напівголосно н т.п.).

Дослідження семантичних потенцій ратних частин мови у вираженні значення "середнього" дозволили визначити ЛСГ метонімічних іменників, дієслів, прислівнику, прикметниках, займенників, числівників і прийменників. [5,c.68]. Семантичне поле метонімії відрізняється полісимантичністю. Ядро семантичного поля мезонімії становить значення домінанти - поняття "середнього" н. складові його семантичні варіанти - формуюче поняття; проміжність: середньостатистичність; середина,  половина; стилістична маркованість поняття "середнього''.

До периферії ми віднесемо сюди конкретизуючі значення семантичних варіантів домінанти. Наприклад, середнє, як підсумовуюче поняття, при найменуванні: 1) одягу (платье-халат); 2) предметів побуту ( ковдра-грілка, диван-ліжко): 3) транскравців засобів (спортроллер, мопед); 4) хімічній сполуці, сплавов, природних матеріалів (кермеги, премикс); 5) установ і організацій (дитсадок-ясла, смешторг); 6) професій і спеціальностей (маляр-штукатур, тесля-бетонник): 7) нових видів спорту (парлайт, фрістайл): 8) міфологічних, казкових істот (Гієна. Кентавр, русалка); 9) предметів, явищ, що стосується духовної життя суспільства (рустон, трагифарс); 10) біологічно схрещених тварин або рослин; 11) багатокомпонентного або багатофункціональні ознаки (військово-спортивний, агропромисловий); 12) своєрідний колірний : .1 і ми. неоднорідного кольору (ніжно-зелений. маренго): 13) досягнень науки і техніки (магнітола, комп'ютер);

) дії або результату змішування у фізичному, хімічному, або соціальному аспектах (какофонія, двовладдя, помісь);

) паталогічного відхилення від норми (гермафродитизм); універсальности (амфібія).

.2 Слова мезоніми та їх класифікація

Мезоніми (від грец. mesos - проміжний, середній) - слова, які за своїм значенням знаходяться на семантичній осі між двома антонімами. Поняття семантичної осі, на нашу думку, потребує роз’яснення: слова­антоніми по­різному маркують семантичний простір - явища, стани та відносини об’єктивного світу, напр.: температура, колір, час, простір, естетична та етична оцінка та інші. Д.А. Крузе стверджує, що ці якості можуть концептуалізуватись в межах “більше” чи “менше”, утворюючи цим певну шкалу, яка накладається на семантичну вісь. Ця шкала має нульову відмітку, яка відповідає відсутності ознаки, та простягається в більшій чи меншій мірі в напрямку більшого прояву ознаки. Один із членів антонімічної пари буде схилятись до нуля, але ніколи його не досягає, в той час як інший навпаки. Слова­антоніми розміщуються на краях проміжної частини шкали, де не може бути семантично локалізований ні один із членів пари [5, c. 204­205], проте може знаходитись мезонім. Отже, можна стверджувати, що мезонім може бути присутній у парах, які піддаються градації - яка припускає різний ступінь прояву якості (ознаки), регулярну можливість порівняння [3, c. 53]. Градуальність в більшій мірі характерна для прикметників та прислівників, хоча й існують також іменники та дієслова (to love : to hate, to like : to dislike). Існує думка в традиційній лінгвістиці, що комплементарні прикметники не піддаються градації, і це в більшій чи менші мірі вірно. Проте Д.А. Крузе слушно зауважує, що один із антонімів пари може піддаватись біль­шій градації ніж інший, напр.: wide open, moderately open, more open than before є семантично вірніші, ніж slightly shut, moderately shut, more shut than before [5, c. 202]. Тим не менше, питання про співвідношення різних типів градації є досить суперечливим. Г. Джексон розглядаючи дану проблему навіть пише: “будь­який не градуйований прикметник може бути градуйованим” [6, c. 76]. Резюмуючи все вище сказане, слід вважати, що основною характеристикою мезонімів є градуальність.

Проте це явище так не завжди проявляється. Виділення проміжного члена антонімічної пари інколи викликає складності та призводить до антонімічної тріади чи ряду, наприклад в типовому комплементарному протиставленні male - female (чоловік - жінка) можна також виділити таке проміжне поняття, як hermaphrodite (гермафродит) sexless (види черв’яків та бактерій) чи homosexual (гомосексуаліст), що можна підтвердити існуванням операцій по зміні статі та досліджень у галузі хромосом. Запропонований ан­тонімічний ряд male -homosexual - female (чоловік - жінка), призводить до іншого протиставлення homosexual - heterosexual.

В структурі мови існує досить велика кількість подібних антонімічних пар які відзначаються присутністю мезоніма. На нашу думку, суттєвим є не факт присутності такого мезоніма, а функції, які він може виконувати в різних терміносистемах та національних мовних картинах світу. В весь навколишній світ зітканий з контрастів, а людська здатність дихотимі­ зувати семантичний простір призводить до утворення слів­антонімів.

Проте дана поляризація інколи проходить по­різному. В більшості випадках мезонімічні характеристики антонімів однакові у майже всіх мовах, пор.: укр. світло - сутінки - темрява; рос. свет - сумерки - темнота; англ. light - twilight - darkness; нім.: das Licht - die Dämmerung - die; укр. мир - перемир’я - війна; рос. мир - перемирие - темно­та; англ. peace - truce - war; нім.: der Frieden - der Waffenstillstand - der; укр. перемога - нічия - поразка; рос. победа - ничья - поражение;

англ. victory - draw - defeat; нім.: der Gewinn - das Unentschieden - die. Такі опозити є прототипними - володіють міцним асоціатив­ним зв’язком та автоматично відтворються при узусі одного з них. Мезоніми ж в таких випадках такою функцією не володіють, та можуть бути виділені в складі антонімічної пари в основному тільки при детальнішому аналізові. Так, мезонім в протиставленні black - white (чорний - білий) в поняттєвій сфері кольорової гами виділити важко, оскільки немає наукових пояснень, чому саме дані два кольори протилежні, вони, за номенклатурою логіки, несумісні. Вже при перенесенні даної опозиції на расове розподілення (така категорізація є більш виправдана в науковому плані) можливе включення третього члена антонімічного ряду: black - Mongoloid - white (чорношкірий - монголоїд - білошкірий). В даному випадку проблематично стверджувати, чому поняття Mongoloid є мезонімом, оскільки в даний ряд можуть бути включені й інші поняття, напр.: Australoids (австралоїди), Bushmen (бушмени), Polynesian (полінезійці). Це може бути пояснене тим, що black - white в обох випадках є прототипною антонімією, а існування середнього члена залежить певною мірою від енциклопедичної компетенції мовця.

Дещо інші мезонімічні характеристики знаходимо в іншому типі контрарного протиставлення, напр.: dead - alive (живий - мертвий), де можна виділити наступні мезоніми: zombie (зомбі), vampire (вампір), ghost (привид) та ін [5, c. 200]. З погляду денотативного значення дані мезоніми слід охарактеризувати як частину ймовірних світів (термін за­пропонований Г. В. Лейбніцем для позначення модальних стверджень як можливих та необхідних). Так, запропоновані мезоніми є несумісними з реальним світом згідно фізичних та духовних законів, а денотати мезонімів можуть існувати тільки в ймовірному світі. Варто також звернути увагу на те, що дана антонімічна пара піддається градації, про що свідчить наступна компаративна конструкція: He staggered into the “Coach and Horses” more dead than alive, and flung his portmanteau down (H. G. Wells), проте даний факт не має ніякого відношення до існування вище згаданих мезонімів, оскільки протиставлення dead - alive представляє в даному випадку дещо іншу шкалу на відміну від контрадикторної опози­ції типу cold - hot (холодно - жарко), пор.:

Протиставлення полярних значень членів антонімічних пар залежно від їх розміщення від осі симетрії, яка існує реально чи уявно може бути симетричним чи асиметричним. “По обидва боки цієї осі симетричні чи асиметричні за значенням антоніми можуть розташовуватися (знаходитися) відповідно симетрично чи асиметрично за відстанню від неї, тобто на однаковій чи неоднаковій віддалі на осі симетрії цих значень” [3, c. 15]. Що стосується семантичної віддаленості мезоніма до країв шкали, то в структурі контрадикторних антонімів він буде в більшості випадках займати центр осі, на однаковій відстані від країв шкали, оскільки такі пари мають тільки один мезонім. Вісь комплементарних антонімів значно відрізняється від контрадикторних, перш за все тим, що відстані між членами антонімічного ряду менші, а дана шкала не є кінцевою, на ній можуть бути локалізовані ще й інші мезоніми, напр.: chilly, warm та ін., при цьому семантичні відстані будуть уже коротші, ніж в даному випад­ку. Це наводить на думку, що деякі антонімічні пари можуть мати декілька мезонімів, напр.: укр. білий - білуватий - сіруватий - сірий - чорнуватий - чорний; англ. white - whitish - grayish - blackish - black; нім.: weiß - weißlich - gräulich - grau - schwärzlich - schwarz. Опозиція ж кольорів в мові демонструє нам різноманітні семантичні характеристики.