Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

До фосфоліпідів належать фосфатдилхоліни (лецитини):

—кефаліни;

—сфінгомієліни.

2.Гліколіпіди містять:

—жирні кислоти;

—спирти;

—незначну кількість моносахаридів.

До гліколіпідів належать цереброзиди і гангліозиди.

3.Стероїди. До них належать:

—холестерини;

—вітаміни групи Д;

—жовчні кислоти;

—стероїдні гормони.

Синтез ліпідів забезпечує диференціацію клітин мозку, мієлінізацію нервових волокон, структуру клітинних мембран. Холестерин є складовою частиною атеросклеротичних змін судинної стінки й висхідним матеріалом для синтезу жовчних кислот і стероїдних гормонів (табл. 44).

Удітей молодшого віку відмічається нестійкість регуляції жирового обміну і швидка виснаженість жирових депо. У періоди посиленого росту і статевого розвитку нерідко спостерігається схуднення, зумовлене підвищеною продукцією соматотропіну і гормонів щитоподібної залози. У легкій виснаженості жирових депо дітей значну роль відіграє підвищений тонус симпатичного відділу нервової системи.

Угрудному віці дитина повинна одержувати 6–7 г жирів на 1 кг маси тіла. У дошкільному і шкільному віці — 2,5–3,0 г жирів на 1 кг маси. Слід пам’ятати, щонадлишок жирів уїжі дитини шкідливий, томущовін легко може призвести до зрушення кислотно-лужної рівноваги у бік ацидозу.

Після 25 років основний обмін знижується в кожні наступні 10 років приблизно на 7,5 %, у зв’язку з чим у людей літнього віку нерідко розвивається ожиріння як результат невідповідності звичної високої збудливості харчового центру (апетиту) і знижених енергетичних витрат.

284

У глибокій старості звичайно настає схуднення внаслідок зниження збудливості харчового центру й ослаблення синтетичних процесів, зокрема переходу вуглеводів у жири.

Холестерин та інші стероїди надходять до організму з їжею чи утворюються в організмі.

Найбільша концентрація холестерину виявлена в надниркових залозах — 4,5–10 %, у мозку і периферичних нервах — близько 2, у жировій тканині — близько 2, у крові — 0,2, у м’язах — 0,1 і скелеті — 0,01 %. У головному мозку і нервових волокнах він знаходиться у вільному стані, в інших тканинах як у вільному, так і в зв’язаному, тобто у вигляді ефірів холестерину (холестеринестери).

Основним місцем утворення холестерину є печінка. В організмі людини з масою тіла 70 кг міститься від 105 до 175 г холестерину, причому велику частину становить синтезований у печінці холестерин. До печінки надходить і харчовий холестерин, що всмоктався з кишечнику. Обидва холестерини включаються в печінці до складуα-, β-ліпопротеїдів, тобто комплексних сполук ліпідів з білками, і в такому вигляді надходять у кров. Фізіологічний вміст комплексування полягає в утворенні розчинних сполук, що можуть переноситися кровотоком до тканин (табл. 45).

При старінні поряд з підвищеним вмістом ліпідів у крові встановлений підвищений вміст холестерину.

При народженні вміст холестерину дуже низький — 0,5–0,8 г/л (1,3– 2,1 ммоль/л).

Через тиждень після народження рівень холестерину підвищується до 1,5–1,6 г/л (3,9–4,2 ммоль/л) на кінець 1-го року.

Потреби в ліпідах у різні вікові періоди

У плодаенергетичні потреби задовольняються за рахунок вуглеводів крові матері, тому жири використовуються головним чином як пластичний матеріал. До кінця вагітності в організмі плода відкладається

285

600,0–700,0 г жиру як енергетичний запас. Жири через плаценту не проходять, тому синтезуються в організмі плода з глюкози. Енергетичний резерв представлений переважно бурим жиром, окислювання якого є істотним механізмом теплопродукції.

Упренатальний період при зміні середовища життя виникають великі енерговитрати, що призводить, у першу чергу, до мобілізації вуглеводів і внаслідок цього — до розвитку гіпоглікемії, що у свою чергу стимулює окислювання жиру. У пренатальний період дитина втрачає приблизно 150,0 г жиру.

Унемовлят 80 % енергетичних потреб задовольняються за рахунок окислювання жиру з молока матері. До кінця 1-го місяця життя — 50 %; пізніше в дітей — 30–35 %; у дорослих — 30–50 % за рахунок окислювання жиру, що надходить з їжею.

Нагромадження жиру в організмі дитини без істотних статевих розходжень відбувається до 12 років. У подальшому з’являються статеві відмінності щодо кількості та розподілу жиру.

Із жирами їжі в організм надходять деякі жирні кислоти, серед них три біологічно цінні незамінні кислоти — лінолева, ліноленова й арахідонова, необхідні для забезпечення нормального росту і нормальної функції шкіри. Добова потреба людини в незамінних жирних кислотах становить 3,0–6,0 г на добу. З жирами доставляються розчинні в них вітаміни А, Д, Е, К, необхідні для росту і розвитку дитини. При складанні харчового раціону для дітей необхідно враховувати не тільки кількість, але й якість жирів, що входять до нього. Без жирів неможливе вироблення загального і специфічного імунітету. Потреба в жирах з віком змінюється. Найбільш відносне (на 1 кг маси) споживання жиру має місце в грудних дітей. У цей період за рахунок жиру забезпечується 50 % усієї калорійної потреби. В міру збільшення віку все більша кількість енергії утворюється в організмі за рахунок вуглеводів. Потреба

вжирі на 1 кг маси тіла становить: у грудному віці — 4–6 г; у 2–6 років

— 3–3,5 г; у 6–10 років — 1–3 г, у дорослих — 1 г/кг.

З віком збільшується добова кількість жиру, що необхідна для нормального розвитку дітей. Від одного до трьох років дитина повинна одержувати на добу 32,7 г; від 4 до 7 років — 39,2 г; від 8–13 років — 38,4; від 14 до 17 років — 47 г, що приблизно відповідає нормі дорослої людини (50 г за даними різних авторів). У школярів при високому розумовому навантаженні в старших класах потреби в ліпідах вищі, з їжею повинно їх надходити 100,0–104,0 г на добу при співвідношенні жирів тваринного і рослинного походження 2,3:1.

Для кращого використання жиру необхідно вводити до раціону дитини вуглеводи у співвідношенні 1:3, мінімально — 1:2, тобто вуглеводів мусить бути в 2–3 рази більше, ніж жирів.

Правильне розщеплення жирів можливе лише за умови належної кореляції жирів з іншими основними поживними інгредієнтами. Груд-

286

ними дітьми засвоюється майже весь жир жіночого молока. У дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, засвоюється 96 % жиру, при змішаному і штучному вигодовуванні — 90 %.

При старінні:

1.Однією з характерних рис зміни метаболізму є переорієнтація анаболічних процесів — переключення анаболічного синтезу білків, що становлять основу активної частини тканин і органів, на синтез жиру.

Утілі дорослих людей кількість жиру в жирових депо набагато більша, ніж у молодих. У серці, м’язах, печінці кількість жиру не збільшується.

2.Знижуються швидкість синтезу і самовідновлення фосфоліпідів.

3.Концентрація стеролів (холестеролу) у крові та у тканинах підвищується, особливо в тканинах зі зниженим обміном, очевидно, внаслідок зрушень у системах метаболічної регуляції.

Регуляція ліпідного обміну

Регулюючим параметром для регуляції жирового обміну є вміст глюкози в крові.

Процеси відкладання жиру і його мобілізація із жирових депо з подальшим використанням у тканинах здійснюється за принципом саморегуляції. Основою її служить рівень глюкози крові чи тканинної рідини, що омивають жирову тканину. Підвищення концентрації глюкози в крові зменшує розпад тригліцеридів і активує їх синтез. Навпаки, при зниженні концентрації глюкози крові синтез тригліцеридів гальмується, розщеплення їх підсилюється, і в кров з жирової тканини надходять неестерифіковані жирні кислоти.

Таким чином, здійснюється взаємозв’язок жирового і вуглеводного обміну в забезпеченні енергетики організму: при надлишку одного з джерел енергії (глюкоза) відбувається депонування тригліцеридів у жировій тканині; при нестачі вуглеводів (гіпоглікемія) чи недостатньому їх використанні (цукровий діабет) тригліцериди розщеплюються і віддають у кров новий енергетичний матеріал — неестерифіковані жирні кислоти.

Зазначені процеси саморегуляції перебувають під впливом нервових і ендокринних механізмів.

Нервова регуляція жирового обміну забезпечується в першу чергу діяльністю центру голоду в гіпоталамусі. Однак існує поняття харчового центру, що являє собою функціональне об’єднання нейронів, розташованих на різних рівнях головного мозку — у корі великих півкуль, у відділах підкірки, що лежать нижче, у стовбуровій частині мозку.

Особливу роль відіграють нервові утворення, розташовані в задньому гіпоталамусі, так звані вентролатеральні та вентромедіальні ядра. Електричне руйнування вентролатеральних ядер викликає у тварин повну відсутність апетиту, аж до смерті від голоду. При руйнуванні вен-

287

тромедіальних ядер настає тривале харчове порушення, внаслідок чого тварини поїдають незвичано більшу кількість їжі, й у них розвивається ожиріння. Так, у білих щурів після руйнування вентромедіальних ядер приріст маси збільшився у 10 разів порівняно з контрольним.

Регулюючі впливи ЦНС передаються до жирового депо вегетативними нервами — симпатичними і парасимпатичними. Імпульси, що передаються симпатичними нервами, гальмують синтез тригліцеридів і підсилюють їх розпад (ліполіз). Підвищення тонусу парасимпатичного відділу нервової системи сприяє відкладенню жиру.

Гормональнарегуляція. Жиромобілізуючадіявластиватакимгормонам:

1) адреналіну і норадреналін мозкової речовини надниркових залоз. Стан, при якому збільшується вміст цих гормонів у крові, і порушення симпатичної нервової системи (емоційне збудження, тривала м’язова діяльність) призводять до виснаження жирових депо;

2)соматотропіну передньої частки гіпофіза;

3)тиреотропіну і гормонам щитоподібної залози.

Тому в дітей, підлітків і юнаків у періоди інтенсивного росту гормони, що забезпечують анаболічні процеси, обмежують відкладення жиру в жирових депо. Повільні темпи росту чітко сполучаються з надлишковим відкладенням жиру в організмі;

4)бета-ліпотропіну передньої частки гіпофіза. Вважають, що це специфічний гормон, якому властива виражена ліполітична дія;

5)глюкагону;

Гальмують мобілізацію жиру:

1)глюкокортикоїди та АКТГ кори надниркових залоз гальмують мобілізацію жиру, тому що сприяють відкладенню глікогену в печінці

йпідвищують рівень глюкози в крові;

2)інсулін активує перехід вуглеводів у жири і гальмує розпад жиру;

3)пролактин передньої частки гіпофіза активує синтез жиру, тому

надлишкова продукція цього гормону в жінок під час лактації та після неї призводить до ожиріння.

Вікові зміни трансформації енергії в організмі

Обмін енергії — це перетворення потенційної енергії поживних речовин у тепло і роботу. Обмін енергії складається із основного обміну і робочого додатку.

Вікові зміни в перетворенні речовин пов’язані із суттєвими кількісними і якісними зрушеннями біоенергетики. Протягом життя змінюється інтенсивність оксидаційних процесів і рівень теплотворення, а також ступінь зв’язку процесів оксидації, фосфорилування, генерування та утилізації макроергічних сполук; змінюється роль окремих ферментних систем у загальному об’ємі оксиредукції.

288