Материал: Сборный конспект2

Оперативно-виробнича діяльність складу на підприємстві включає роботи по вивантаженню, розсортовуванню і прийманню матеріалів, що поступають на склад, і виробів, їх розміщення і зберігання, а також по відпуску і доставці споживачам. Тобто метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб пакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.

Задачі складів можна розглядати в традиційному та логістичному аспектах. Традиційні задачі:

• максимальне використання складських потужностей;

• раціональне здійснення вантажно-розвантажувальних та складських робіт;

• ефективне використання складського обладнання;

• усунення втрат товарів при їх складській обробці, зберіганні тощо.

Логістичні задачі:

• своєчасне надання товарів та послуг споживачам;

• концентрація та поповнення запасів при оптимальних затратах;

• захист виробництва та споживачів від різноманітних непередбачуваних обставин;

• консолідація партій відправлень;

• формування рівня логістичного сервісу;

• розвиток інтеграції та координації взаємодії з суміжними ланками логістичної системи;

• надання послуг з доданою вартістю.

Наявність складів матеріальних ресурсів є доцільною з точки зору забезпечення безперервності виробничого процесу. Запаси готової продукції дозволяють забезпечувати безперебійне задоволення попиту на продукцію. З одного боку, загальною тенденцією сучасних логістичних систем JIT, LeanProduction, DDT є максимальне скорочення складських запасів. З іншого боку, уникнути створення складських запасів взагалі у більшості випадків не вдається. Уява про логістичну систему як про систему взагалі без складів є не зовсім вірною, оскільки ефективність товароруху в логістиці досягається за рахунок оптимального поєднання складського і транзитного способів пересування ТМЦ від первинного джерела виробництва до кінцевого споживача. Складування продукції є доцільним у тому випадку, якщо воно дозволяє знизити втрати або покращити якість логістичного сервісу.

Таким чином об'єктивна необхідність наявності складів на всьому етапі товароруху з усіма його специфічними особливостями вимагає детальної їх класифікації та характеристики окремих видів складів. Класифікація складів здійснюється за наступними ознаками:

1. по відношенню до функціональних базисних сфер логістики:

• склади постачання;

• склади виробництва;

• склади розподілу;

2. за видом продукції, яку зберігають:

• склади сировини, матеріалів, комплектуючих (постачальницькі або початкові склади);

• склади незавершеного виробництва (цехові або проміжні склади);

• склади готової продукції; склади тари; склади зворотних відходів (кінцеві склади);

3. по відношенню до логістичних посередників:

• власні склади підприємств;

• склади логістичних посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних і т.п.);

4. за функціональним призначенням:

• склади буферних запасів, призначені для забезпечення виробничого процесу (склади матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, виробничих, страхових, сезонних та інших видів запасів);

• склади перевалки вантажів (термінали) у транспортних вузлах, при виконанні змішаних, комбінованих, інтермодальних та інших перевезень;

• склади комісіонування, призначені для формування замовлень відповідно до специфічних вимог клієнтів;

• склади зберігання, які забезпечують збереження і захист складованих виробів;

• спеціальні склади (митні склади, склади тимчасового зберігання, тари, зворотних відходів і т.п.);

5. за продуктовою спеціалізацією:

• вузькоспеціалізовані (для одного або декількох найменувань продукції);

• обмеженого асортименту;

• широкого асортименту (універсальні, для зберігання різноманітної продукції);

6. по типу будівлі (за технічною будовою):

• відкриті;

• напівзакриті;

• закриті (в свою чергу, вони можуть бути стаціонарними – одно- та багатоповерховими, без підвалів і з підвальними приміщеннями – і збірними);

7. за ступенем механізації:

• немеханізовані;

• механізовані;

• комплексно-механізовані;

• автоматизовані;

• автоматичні;

8. за місцем у процесі переміщення товару розрізняють склади: підприємств гірничорудної промисловості, паливно-енергетичного та хіміко-лісового комплексів, сільського господарства, інших первинних джерел сировини і матеріалів; посередницьких організацій оптової та роздрібної торгівлі, дилерських і дистриб’юторських фірм; транспорту; промислових підприємств – виробників і споживачів матеріально-технічних ресурсів;

9. за протипожежною безпекою :

• склади, що легко згоряють (включають дерев’яні конструкції та полімерні матеріали);

• склади, що важко згоряють;

• склади, що практично не згоряють (побудовані із залізобетону або є відкритими заасфальтованими чи забетонованими майданчиками).

Крім цього відповідно до НАПБ Б.03.002-2007. (Норми визначення категорій приміщень, будівель та зовнішніх установок з вибухопожежної та пожежної небезпеки), склади поділяють на 5 категорій від найвищої (категорія А) до найнижчої (категорія Д) вибухопожежної та пожежної небезпеки.

Склади можуть також бути класифіковані за видом власності (власні, комерційні, орендовані склади, склади державних та комунальних підприємств), за технічною оснащеністю, за наявністю зовнішніх транспортних зв’язків (склади з причалами і рейковими під’їзними шляхами, з рейковими під’їзними шляхами, з автодорожнім під’їздом тощо), за видом складських будівель і споруд, за технічною конструкцією і т.п. При цьому критеріями технічної будови складів є:

• адекватність фізико-хімічним властивостям збережених вантажів;

• максимальність використання площі і кубатури складу;

• зручність виконання складських операцій з урахуванням максимального рівня механізації й автоматизації перероблення вантажів;

• гарантованість умов праці і дотримання норм протипожежної безпеки.

При виборі типового проекту складу необхідно виходити з того, що його площа ( ) повинна бути не менш потрібної складської площі для збереження товарно-матеріальних цінностей ( ).

F ³F (5)

Потрібна складська площа (м²) для збереження вантажів визначається за формулою:

F = , (6)

2. Логістичний процес на складі

Процес просування матеріального потоку від постачальника до споживача достатньо складний (рис. 9.1), тривалий і потребує координації та взаємодії учасників і належної організації.

Рис. 9.1. Етапи руху матеріального потоку

На першому етапі, пов'язаному в основному з забезпеченням потреб виробництва, здійснюються наступні операції:

• розміщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів на складі сировини та матеріалів;

• відвантаження сировини, матеріалів, напівфабрикатів зі складу сировини та матеріалів;

• перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів на склад виробництва;

• перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів на транзитний склад;

• перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів на інший транзитний склад;

• отримання з транзитного складу та перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів на склад виробництва;

• отримання готової продукції з виробництва та розміщення на складі готової продукції.

На другому етапі, пов'язаному в основному з розподілом готової продукції, здійснюються такі операції:

• відвантаження готової продукції зі складу готової продукції;

• перевезення готової продукції на склад покупця: на оптовий склад або в розподільний центр;

• перевезення та здача готової продукції на транзитний склад;

• перевезення та здача товару на інший транзитний склад;

• отримання з транзитного складу та перевезення товару на склад покупця.

Як бачимо, сукупність робіт, що виконуються на складах кожного з зазначених етапів, приблизно однакова, що можна пояснити тим, що в різних логістичних процесах склади виконують схожі функції. Наприклад, склади є регуляторами руху сировини, матеріалів та готових виробів. Ця функція складу властива не тільки в сфері видобутку та виробництва, але й сфері розподілу.

Всі склади, обробляють, принаймні, три види матеріальних потоки: вхідний, внутрішній та вихідний. Наявність вхідного потоку передбачає необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості та якості вантажу. Вихідний потік обумовлює необхідність завантаження транспорту, внутрішній – переміщення вантажу всередині складу. Реалізація функції тимчасового зберігання матеріальних запасів означає необхідність проведення робіт по розміщенню/вилученню вантажів та забезпеченню умов в місцях зберігання. Перетворення матеріальних потоків відбувається шляхом розформування одних вантажних партій (або вантажних одиниць) та формування інших. Це означає необхідність розпакування вантажів, комплектування нових вантажних одиниць, їх пакування та затарювання.

Логістичний процес на складі можна розглядати як управління логістичними операціями пов’язаними із вантажопереробкою (операційне управління), і координацією суміжних служб, які певною мірою забезпечують ефективне функціонування складу.

Логістичний процес на складі є досить складним, оскільки вимагає повної узгодженості функцій постачання запасами, переробки вантажів і фізичного розподілу замовлень. Практично логістика на складі охоплює всі функціональні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Тому логістичний процес на складі є набагато ширшим, ніж технологічний процес, і включає послідовність виконання логістичних операцій, представлену на рис. 9.2.

де Q - річний обсяг надходження вантажів на склад, т;

– час (норматив) збереження вантажів на складі, днів;

365 – кількість днів у році;

q– навантаження, що рекомендується, на 1м площі складу (при стелажному і штабельному збереженні), т/м ;

K – плановий коефіцієнт використання складської площі.

Рис. 9.2. Логістичні операції, що виконуються на складі

Приклад, який ілюструє взаємодію складу, на якому виконуються логістичні операції з вантажопереробки та складування, і відділів продажів і закупівель торгового підприємства наведено на рис. 9.3.

Рис. 9.3. Схема логістичного процесу на складі

Функціонування всіх складових логістичного процесу має розглядатися у взаємозв’язку та взаємозалежності. Такий підхід дозволяє не тільки чітко координувати діяльність служб складу, він є основою планування і контролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами.

Умовно весь процес можна поділити на три складові:

1. операції, спрямовані на координацію служби закупівлі;

2. операції, безпосередньо пов’язані з переробкою вантажу та його документацією;

3. операції, спрямовані на координацію служби продажу.

Координація служби закупівлі здійснюється в ході операцій з постачання запасами і за допомогою контролю за веденням поставок.

Основне завдання постачання запасами полягає в забезпеченні складу товаром (або матеріалом) відповідно до можливостей його переробки на даний період при повному задоволенні замовлень споживачів. Тому визначення потреби в закупівлі запасів повинне узгоджуватися зі службою продажів і наявною потужністю складу.

Контроль за поставками. Облік і контроль за надходженням запасів і відправкою замовлень дозволяє забезпечити ритмічність переробки вантажопотоків, максимальне використання наявного обсягу складу та необхідні умови зберігання, скоротити терміни зберігання запасів і тим самим збільшити оборот складу.

Розвантаження і приймання вантажів. При здійсненні цих операцій необхідно орієнтуватися на умови постачання укладеного договору. Спеціальне обладнання місць розвантаження і правильний вибір вантажно-розвантажувального устаткування дозволяють ефективно проводити розвантаження (у найкоротший термін і з мінімальними втратами вантажу), у зв’язку з чим скорочуються простої транспортних засобів, а, отже, знижуються витрати обігу.

Проведені на даному етапі операції включають:

• розвантаження транспортних засобів;

• контроль документальної та фізичної відповідності замовлень постачання;

• документальне оформлення прибулого вантажу через інформаційну систему;

• формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різними зонами складу. Транспортування всередині складу повинно здійснюватися за мінімальної тривалості в часі та просторі наскрізними «прямоточними» маршрутами. Кількість перевалок з одного виду обладнання на інше також повинно бути мінімальною.

Складування і зберігання полягає у розміщенні й укладанні вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування – ефективне використання обсягу зони зберігання. Передумовою цього є оптимальний вибір системи складування і, в першу чергу, складського устаткування. Обладнання для зберігання повинно відповідати специфічним особливостям вантажу і забезпечувати максимальне використання висоти і площі складу. При цьому простір під робочі проходи повинен бути мінімальним, але з урахуванням діючих норм. Для впорядкованого зберігання вантажу та економного його розташування використовують систему адресного зберігання за принципом жорсткого (фіксованого) або вільного (вантаж розташовується в будь-якому вільному місці) вибору місця складування. Процес складування і зберігання включає: