Материал: Сборный конспект2

3. Конфлікти логістичних витрат

Наскільки складні співзалежності між складовими логістичних витрат можна побачити на рис. 12.1. Тому, прийняття оптимального логістичного рішення у межах певної системи супроводжується урахуванням всіх складових витрат у показнику повних витрат.

Рис.12.1. Загальні (повні) витрати: структура і співзалежність

Діяльність будь-якої компанії неминуче призводить до виникнення конфліктних ситуацій, зокрема, і за логістичними параметрами між різними структурними підрозділами, що відповідають за виробництво, дистрибуцію, продаж, маркетинг, фінанси, бухгалтерію тощо. Причина конфліктів полягає в відсутності єдиного узгодженого критерію роботи компанії. Кожний функціонально відокремлений підрозділ компанії працює за своїм локальним критерієм, що відрізняється від критеріїв роботи інших підрозділів, демонструючи різноспрямованість цілей та інтересів всередині компанії.

Конфлікти І рівня – цільові конфлікти, що виникають як протиріччя між компанією та суб'єктами зовнішнього середовища.

Конфлікти II рівня – цільові конфлікти, що виникають як протиріччя між функціональними сферами компанії та сферою логістики.

Конфлікти III рівня – цільові конфлікти, що виникають як протиріччя в середині логістичної сфери діяльності.

Ідентифікація конфліктів цілей дає змогу ідентифікувати й оцінити конфлікт витрат. Реально відзначається різноспрямована (tradeoff) або односпрямована (tradeup) співзалежність двох або більше складових логістичних витрат, тому отримані оптимальні оцінки є лише субоптимальними, переведення їх у ранг оптимальних вимагає урахування у дослідженні усіх істотних змін у рівнях витрат, і не тільки логістичних.

За допомогою концепції співзалежності складових логістичних витрат глобальний системний підхід до логістики визнає, що, змінюючи логістичну діяльність, можна спричинити зростання одних витрат і зменшення інших. Позитивним нетто-ефектом таких змін має бути зменшення загальних (повних) витрат при заданому рівні обслуговування, який отримує або клієнт, або структурний підрозділ підприємства.

Переслідуючи завдання прийняття системних логістичних рішень, до уваги треба брати не тільки фактичні логістичні витрати, але також і очікувані, тобто користуватися категорією загальних логістичних витрат не у фактичному вимірі, а у системному. Іншими словами, до уваги мають братися всі можливі зміни у складових логістичних та інших витрат при одночасному розгляді наслідків прийняття рішень. Вимога одночасного розгляду аргументується взаємозалежністю складових логістичних витрат, прояви якої відображаються конфліктом витрат у випадку реалізації окремих логістичних цілей, по відношенню до яких завжди можна визначити одну або декілька інших цілей, що конфліктують з першою.

Прийняття будь-якого логістичного рішення, що переслідує досягнення певної цілі, вимагає ідентифікації конфлікту цілей, що дозволить ідентифікувати і оцінити конфлікт витрат.

Типові приклади конфлікту цілей, що викликають конфлікт складових логістичних витрат, означених в літературі терміном "trade-off":

I. Ціль "зниження рівня запасів" конфліктує з ціллю "зниження транспортних витрат доставки": в результаті зниження витрат запасів виникає зростання транспортних витрат.

II. Ціль "зниження рівня запасів" можна розглядати в ракурсі вибору більш швидкого виду транспорту, тобто регулюючим чинником виступають швидкість і час поставки, що також впливає і на величину запасів в дорозі. В цьому випадку має місце теж конфлікт витрат транспорту і витрат запасів.

III. Ціль "зниження витрат на пакування" конфліктує з ціллю "уникнення пошкоджень при транспортуванні". Водночас виконання цієї цілі можна розглядати під кутом вибору спеціальних транспортних засобів. І у першому, і у другому випадках при зниженні витрат на пакування слід очікувати зростання транспортних витрат (в частині витрат пошкодження чи в зростанні транспортних тарифів спеціальних транспортних засобів).

IV. Ціль "підвищення рівня обслуговування клієнта" може досягатися, наприклад, за рахунок зростання транспортних витрат чи витрат складування, витрат запасів, оскільки цим можна покращити терміновість, надійність, еластичність поставок, підвищити корисність місця і часу для клієнта. У цьому випадку конфлікт витрат можна ідентифікувати як витрати запасів чи транспортні витрати і витрати втраченого продажу (витрати вичерпання запасів).

V. Ціль "зниження запасів у постачанні" конфліктує з ціллю "організації виробництва великими партіями", а це викликає конфлікт низьких витрат запасів у постачанні із зростаючими налагоджувальними витратами у сфері виробництва. Регулюючим чинником тут є величина виробничої партії. Реалізація поставленої цілі позитивно впливає на рівень запасів напівфабрикатів та на рівень запасів готової продукції, однак негативно – на закупівлю та поставку цих запасів.

При узгодженні конфліктів цілей, і, відповідно, узгодженні конфлікту витрат з'являються нові можливості, що створюють синергетичний ефект для всіх суб'єктів, між якими виникають конфлікти цілей. Така узгодженість конфліктів першого рівня може проявлятися в зменшенні загальних та логістичних витрат, а також у збільшенні користей через взаємне узгодження вздовж ланцюга поставок між партнерами в сфері ринку постачання (матеріальних ресурсів та послуг) та збуту, створення довгострокових моделей кооперації.

При узгодженні конфліктів цілей другого порядку, ефект від узгодження конфліктів витрат проявляється в наступному:

- зниженні логістичних витрат шляхом раціоналізації всередині підприємства;

- зниженні витрат через комплексне пристосування (узгодження) переміщень матеріалів і товарів вздовж ланцюга.

- зниженні витрат через використання (врахування) логістики в довготривалому процесі прийняття рішень на підприємстві.

Узгодженість конфліктів цілей третього порядку проявляється в збільшенні ступеня еластичності постачання (стосовно часу, виду та кількості); збільшенні ступеня певності і точності реалізації поставок (рівень сервісу); зменшенні транзакційних витрат.

4. Концепція мінімізації загальних витрат підприємства.

Основним принципом, на якому будується управління логістичними витратами є концепція загальних витрат.

Вперше концепція загальних витрат або повної вартості була вве­дена Говардом Льюісом, Джеймсом Каллітоном і ДжейкомСтілом. Вони показали, як підхід з позицій загальних витрат виправдує використання дорогого повітряного транспорту. Основна теза полягала в тому, що якщо швидкість і надійність авіаперевезень дозволяє знизити або зовсім усунути інші витрати (зокрема, на складування і зберігання запасів), високі транспортні витрати обґрунтовані знижен­ням загальних витрат. Схема Льюіса, Каллітона та Стіла описує аналіз співвідношень між різними видами витрат і показує, як загальні витрати можуть бути знижені завдяки ретельній інтеграції логістичних операцій.

Концепція загальних витрат проста і доповнює поняття логістики як інтегрованої системи. Її суттю є те, що всі витрати розглядаються як здійснювані одночасно для забезпечення необхідного рівня обслуговування. Під час порівняння альтернативних підходів витрати за деякими функціями збільшаться, за деякими – зменшаться або залишаться на колишньому рівні. Мета полягає в знаходженні альтернативи, яка характеризується найнижчими загальними витратами. Таким чином, концепція аналізу загальних витрат націлює зусилля на мінімізацію не часткових, а загальних витрат.

Концепція мінімізації загальних витрат означає комплексну оцінку затрачуваних усіма підприємствами-учасниками логістичного ланцюга з просування певних товарів ресурсів з метою урегулювання окремих видів витрат таким чином, щоб досягти зниження їх загального розміру. При цьому необхідно сформулювати й узгодити єдину для всіх учасників логістичного ланцюга мету його створення і визначити склад необхідних для її досягнення функцій, операцій і видів робіт. У подальшому необхідно проводити одночасний аналіз витрат на логістичну діяльність у кожного з учасників логістичного ланцюга та перерозподіл витрат шляхом перегляду застосовуваних способів, методів виконання логістичних операцій та застосовуваних транспортно-складських технологій. При цьому базовими принципами формування логістичних ланцюгів мають бути принципи системності, комплексності, раціональності, адаптивності логістичних утворень, а також використання можливостей застосування теорії економічних компромісів.

Пошук економічного компромісу для всієї сукупності витрат може здійснюватися шляхом оцінювання і співставлення багатьох різних варіантів їх перерозподілу за допомогою дескриптивних моделей (горизонтальний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів) і предикативних моделей (факторний і ситуаційний аналіз) фінансового аналізу.

За такого підходу логістичний ланцюг розглядається як єдине ціле, а окремі підприємства-учасники логістичного ланцюга розглядаються як певні центри логістичної активності, які прямо чи опосередковано пов'язуються в єдиному процесі управління матеріальним (товарним) потоком для найбільш повного та якісного задоволення покупців відповідно до їх специфічних потреб і мети бізнесу кожного з учасників. Така модель дозволяє розглядати матеріальний (товарний) потік як інтегратора, що об'єднує декілька суб'єктів господарської діяльності; єдиною необхідною умовою є наявність взаємодії елементів інтегрованої логістичної системи (прямо чи опосередковано) з матеріальним, інформаційним або фінансовим потоком.

Ефективне управління логістичними витратами передбачає організацію дієвої системи їх контролю. Рекомендації щодо контролю над логістичними витратами полягають у таких твердженнях:

1. Зусилля необхідно концентрувати на контролі витрат у місцях їх виникнення.

2. Дані про різні види витрат потрібно обробляти по-різному.

3. Ефективним шляхом до скорочення витрат є скорочення недоцільних видів діяльності (процедур, робіт, операцій). Спроби знизити рівень додаткових витрат рідко бувають ефективними.

4. Ефективний контроль над витратами вимагає, щоб діяльність підприємства оцінювалася в цілому, при цьому потрібно мати уявлення про результати діяльності у всіх функціональних сферах логістики.

5. Аутсорсинг логістики

Починаючи з третього етапу розвитку логістики в світі формується ринок логістичних послуг. Підприємства різних сфер економіки все більшу кількість логістичних операцій передають постачальникам послуг (логістичним операторам), тобто використовують аутсорсинг логістики. На ринку логістичних послуг присутні оператори, котрі надають один-два види послуг (це, зокрема, транспортні підприємства, складські оператори), а також працюють підприємства, що виконують комплекс різних логістичних послуг.

Аутсорсинг – відмова від самостійного виконання будь-якого бізнес-процесу (як правило, неключевого або який не створює прибутку для компанії) і придбання послуг з реалізації цього бізнес-процесу в іншої організації-постачальника послуги.

Однією з переваг аутсорсингу є можливість концентрації зусиль підприємств на основній діяльності. Для визначення доцільності передачі на аутсорсинг окремих логістичних операцій або логістичних функцій в цілому підприємство повинне відповісти на наступні питання:

- чи є конкретна логістична операція (функція) стратегічно важливою для підприємства? Дуже часто логістику відносять до неключових компетенцій організації, тому ряд логістичних операцій і функцій передається постачальнику послуг;

- чи може підприємство виконати логістичну операцію (функцію) самостійно конкурентоспроможним способом? Вимога конкурентоспроможності при виконанні логістичних операцій і функцій часто призводить до перепроектування бізнес-процесів організації, що в багатьох випадках представляється вкрай складним, а іноді й неможливим;

- чи вигідно з фінансової точки зору виконувати логістичні операції (функції) самостійно? Фінансова оцінка результату логістичної діяльності найчастіше проводиться на підставі критерію витрат.

- чи є у підприємства можливість поліпшення логістичних процесів? Відповідаючи на дане питання, підприємству необхідно представляти реальні способи зниження витрат, часу виконання замовлень і підвищення якості логістичного обслуговування споживачів, виробництва чи інших учасників ланцюгів поставок.

Протягом останніх років спостерігається підвищення впливу зовнішніх факторів у розвитку підприємств, глобалізація більшості ринків, посилення взаємозв'язку не тільки окремих організацій, але й національних економік, зростання питомої ваги сфери послуг у валовому продукті. На розвиток логістики в більшості країн впливає ряд макроекономічних тенденцій. Першою тенденцією можна назвати зростання обсягів міжнародної торгівлі.

Другою тенденцією є зміщення центрів економічної активності та збільшення загального числа споживачів у світі.

Третьою тенденцією можна назвати галузеві тенденції глобалізації, які набувають все більшого значення і призводять до змін на рівні підприємств. Тенденція глобалізації виробництв пов'язана насамперед з необхідністю знижувати витрати, тому багато підприємств розміщують найбільш трудомісткі виробництва в районах з невисокою заробітною платою, оскільки саме оплата праці є однією з найістотніших статей витрат практично у всіх галузях економіки.

Зростання абсолютних витрат на логістику, зниження відносних показників логістичних витрат і вартості запасів у ВВП, регіональна централізація запасів, відчутна результативність застосування методів логістики на підприємствах, збільшення кількості проблем у роботі ланцюгів поставок, їх глобалізація, зростання напруженості конкуренції – ось далеко не повний перелік тенденцій в сучасній логістиці, що відображають різні напрямки її розвитку.

Враховуючи тенденції розвитку світової економіки, загострення конкуренції, посилення фактора ціни в конкурентній боротьбі і що випливає з цього прагнення підприємств знижувати витрати, в тому числі і логістичні, можна вважати аутсорсинг в області логістики перспективним напрямком її розвитку на сучасному етапі.

У розвитку світового ринку логістичних послуг можна виділити ряд тенденцій. По-перше, це тенденція глобалізації діяльності логістичних операторів, що з'явилася у відповідь на посилення вимог власників товарів до логістичних компаніям. У результаті виявляються більш привабливими постачальниками логістичних послуг такі провайдери, які мають більш широке (в географічному аспекті) поле діяльності, аж до глобальної зони дії.

По-друге, слід відзначити тенденцію консолідації діяльності логістичних провайдерів, формами якої можна назвати різні моделі злиття, поглинання, співпраці. Дана тенденція викликана в тому числі і попередньої тенденцією глобалізації, оскільки оператори змушені збільшувати асортименти надаваних послуг, розширювати територію охоплення логістичних операцій, а це важко зробити оператору самостійно, поодинці, тому затребуваними стають різні форми спільної діяльності.

Злиття та поглинання дозволяють логістичним компаніям диверсифікувати свою діяльність з різних ринків. Більша і потужна компанія отримує шанс стати лідером на глобальному або регіональному ринку, стаючи частиною розвинутої міжнародної диверсифікованої логістичної мережі, участь у якій може стати конкурентною перевагою на глобальному логістичному ринку як в даний час, так і в майбутніх періодах.