Такі вправи тренують гнучкість читацького погляду, привчають бачити позиції різних героїв, співпереживати їм. [10, с.119]
Види театральної педагогіки: пантоміма - допомагає через рух з'ясовувати і пояснювати утримання і форму твори; жива картина - дає можливість продумати мізансцену, пози дійових осіб, які висловлюють певний стан кожного героя. [16, с.46]
Прийоми поглибленого сприймання художнього твору, які допомагають дитині перевтілюватися в образ літературного героя, психологічно закономірні для дітей дошкільного віку. Вони дають малюкові змогу переходити від суто зовнішнього сприймання літературного героя до осмислення рис характеру, поглиблюють співпереживання з дійовою особою. Бесіда з використанням прийому словесного малюнка допомагає дітям уявити літературний образ, «побачити» його навіть тоді, коли немає ілюстрацій. У ході бесіди дітям пропонують розповісти: «як би ти намалював? Якого він зросту, як одягнений, якого кольору очі, волосся тощо...». Якщо книга справила на дітей велике враження - незалежно, чи сподобався, чи не сподобався їм літературний герой, - вони з великим бажанням починають створювати його словесний портрет. Психологічно цей факт можна пояснити тим, що велике душевне переживання прагне втілитися в образи, які відповідають цьому почуттю. Душевні переживання ніби володіють силою поглиблювати здатність добирати враження, думки й образи, співзвучні тому настрою, який опанував нами в цю хвилину. Богуш.
Звичайна оцінка дітьми вчинків героя у ході цілеспрямованої роботи має, безумовно, усвідомлений і мотивований характер, водночас оцінка вчинків, яка адресована безпосередньо самому героєві, набуває великого емоційного колориту, а це сприяє глибшому проникненню у сутність дій і вчинків героїв... Звернення до конкретної особи певною мірою розкріпачує дитину, вводить її міркування у звичний план.
Отже, всі ці
прийоми допомагають глибше поринути у твір, викликають співчуття героям, стають
засобом висловлювання власного ставлення до прочитане. Творчі завдання,
можливо, застосовувати під час уроків читання незалежно від обраної програми.
Такі завдання відповідають вимогам розвитку особистості школяра. Творчі
завдання цілком прийнятні під час уроків читання, здатні збагатити урок,
зробити його цікавим, в водночас, відповідаючи вимогам, і змісту різних
навчальних програм
1.3
Формування і розвиток мотивації на уроках читання
Дитина читає, жага до знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного - все це втамовується дитячим читанням, яке справедливо можна назвати рушієм загального розвитку. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам'яті назавжди. Поступово навичка свідомого читання, розуміння та осмислення інформації все більше стає навичкою неперервної освіти людини впродовж усього життя.
А якщо дитина читає мало, не хоче і не цікавиться літературою? Що робити? Які фактори впливають на таку ситуацію? Хто і що є джерелами мотивації читання? Адже читання є основою освіти і самоосвіти кожної людини. 1 ставлення до нього з перших днів шкільного життя є індикатором ставлення до всього навчального процесу.
Рівень розуміння важливості процесу читання є абсолютно індивідуальним. Значною мірою він залежить від того, наскільки правильно була сформована і розвинена мотивація читання в шкільному віці (а саме у початковій школі), бажання задовольнити не тільки інформаційно-прагматичні потреби, а й загально-культурні, естетичні, емоційні.
Мотивація - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, що керує поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.
Формування мотивації в учнів до навчально-пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи, яку досліджували такі учені, як: Л.І. Божович, Н.Н. Власова, А.Н. Леонтьєв, Д.К. Маккеланд, А.К. Маркова, Г. Олпортта ін. Ця проблема є актуальною як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології та педагогіці.
Мотивація, її формування і корекція лежать в основі шкільних успіхів та негараздів, а "розумна, натхненна книга нерідко вирішує долю людини". (В. Сухомлинський).
На уроках читання ми, вчителі, зіштовхуємося з проблемою різнорівневого засвоєння учнями предметного матеріалу при достатньому рівні розвитку інтелектуальних здібностей кожного. І в багатьох випадках причина криється у рівні сформованості навчальної мотивації, усвідомленні особистої цінності читання.
Факторами, що стимулюють або стримують розвиток мотивації читання, є:
. Суб'єктні особливості учня та вчителя.
. Приклад дорослих.
. Книжкове оточення дитини.
. Рівень розвитку читацьких умінь.
. Застосування методів роботи з книгою.
. Завищений інтерес до сучасних аудіовізуальних ЗМІ.
Джерелами мотивації є насамперед родина, вчителі та самомотивація.
Якщо говорити про уроки українського читання, то частина першокласників вже приходять "читаючими", інші - ледь з'єднують букви у склади. Роль учителя на цьому етапі є вирішальною. Тому насамперед потрібно проводити просвітницьку роботу з батьками.
Ось деякі поради для батьків щодо мотивації читання.
. "Читаючи добре написані книжки, навчаються гарно говорити" (Вольтер). Вибирайте книги, написані вишуканою українською мовою, з відповідним до віку шрифтом, ілюстраціями, з живою мовою персонажів. У майбутньому це дозволить дитині висловлювати свої думки чітко і красиво, відчути особистий інтерес та користь. Вкрай необхідно звернути увагу і на якість паперу, його відповідність санітарно-гігієнічним нормам.
. Запровадьте ритуал читання. "Переставши читати, люди перестають мислити" (Д. Дідро). Діти люблять ритуали, тому варто призвичаїтися до читання перед сном або читання ввечері всією родиною. Одночасно у дитини формується і культура читання: відстань до очей, правильне освітлення.
. Електронна книга сьогодні є супутником життя. Інтерактивні казки, рухливі герої, яскраві ілюстрації - все приваблює і спонукає читати далі..
. Ніколи не пропонуйте читання за винагороду. Такий прийом тільки занижує "цінність" читання, відштовхує від процесу. Читання з примусу або під тиском - шлях в нікуди.
. Власний приклад - найкращий аргумент. "Очі читача - значно вимогливіші судці за вуха слухача" (Вольтер). Переконана, якщо у батьків є інтерес до читання, пізнання і розвитку, то й дитина свідомо прийде до внутрішньої потреби читати, життєвої необхідності самовдосконалення.
Майте велике терпіння, мудрість щодо формування бажання читати. Порівнюйте прогрес власної дитини лише з її минулими успіхами. Враховуйте її фізіологічні та вікові особливості, уникайте перевантажень. Пам'ятайте, що мотивація виникає не за один день, її треба розвивати роками.
Навчити дитину читати складно, але ще складніше навчити її полюбити читати. На сьогодні характер дитячого читання стає більш функціональним, прагматичним. А мотивація - аспект суб'єктивного світу учня, яка визначається його власними мотивами і упередженнями. Тому викликати і утримати бажання читати можливо тільки зацікавленим навчанням, де вчитель враховує вікові та психологічні особливості учнів, де існує співпраця - вчитель - учень. До того ж, учитель сам має бути цікавим для учнів: постійно розвивати власні здібності, підвищувати якість своєї "продукції". Це життя в пошуковому режимі, постійному інтенсивному напруженні. Лише такий учитель може повести за собою, вмотивувати сучасних школярів.
Творчість - це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.
Творчий потенціал закладений у дитині з народження розвивається за мері його розвитку та розвитку. Проте, можливість творчий потенціал в дітей віком неоднакова, і як зазначалося раннє, це від характеру і забезпечення якості його з дорослим різними етапах дитинства.
Обов'язковою компонентом системи початкового літературного освіти молодшого школяра творча діяльність дитини. Творча діяльність передбачає роботу як з урахуванням прочитаного, а й власне авторську творчість. Для творчої діяльності дошкільника зазвичай рекомендуються такі прийоми, як читання за ролями, творчий переказ, графічне і словесне малювання, постановка живих картин, пантоміма, драматизація, твори.
Важливо разом із дітьми виявити і обговорити ті критерії, відбуватиметься визначатися успішність виконаного завдання, його художня цінність. Творча діяльність учня - центральне ланка щодо навчання. Включення дітей у діяльність - основний шлях їх розвитку. Розвивальне навчання характеризується саме тією, що учні постійно входять у діяльність, і це є його критерієм.
Навчити дитину читати складно, але
ще складніше навчити її полюбити читати. На сьогодні характер дитячого читання
стає більш функціональним, прагматичним. А мотивація - аспект суб'єктивного
світу учня, яка визначається його власними мотивами і упередженнями.
Розділ 2. Педагогічні умови розвитку
творчих здібностей школярів на уроках читання
.1 Розвиток творчих здібностей
школярів у виконанні творчих завдань
У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.
Творчі можливості молодших школярів реалізуються в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість я сприймаю не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та методи, за допомогою яких вона здійснюється. Тому майже з перших років своєї педагогічної діяльності значну увагу приділяю розвитку творчих здібностей учнів.
Не орієнтую учнів лише на традиційне засвоювання знань, оскільки такий підхід в організації навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Певною мірою творчість властива всім людям, тому намагаюсь створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявити творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.
Засоби розвитку творчих здібностей учнів:
діалог “учитель-учень”
діалог “учень-учень”
діалог “учень-учитель”.
У психолого-педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки - найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально - психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.
За компонентним складом творчі здібності поділяються на такі групи:
добра пам’ять
креативність
інтелектуальне багатство ідей
нетрадиційне мислення
допитливість
самостійність, наполегливість
гнучкість розуму
здатність вирішувати та ставити проблеми.
Творчі здібності пов’язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:
умови, у яких формується дитина;
середовище, що її оточує;
характер її навчальної діяльності.
Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін: зміст навчального матеріалу → система творчих завдань → організація навчально-пізнавальної діяльності.
Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактично - методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес, виходячи із поставленої мети.
Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Основою творчості вважаю пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи, в нього сяють очі, виникає безліч запитань. Своє покликання, як учителя, бачу в тому, щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався.
Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знання, які учень здобуває сам. Створенню умов для самостійного здобуття знань на уроках сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставиться певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.
При вивченні нового матеріалу пропонують школярам вирішити завдання, для розв’язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюю проблемні ситуації, ситуації утруднення.
Наприклад, при вивченні в 2-му класі з предмету “Я і Україна” теми “Пори року. Зима” дітям пропонують таку ситуацію: ”Ми зовсім не чуємо як падають сніжинки. Вони легенько опускаються на гілля, землю, дахи. А чому ж, будучи такими легенькими вони риплять під ногами?”
Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. Підсумовуючи їхні відповіді: ”Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато потрапляє під натиск, то й звук рипіння чути”.
Дуже часто при обговоренні проблемної ситуації у дитини виникає гіпотеза про можливий шлях її вирішення, вона здебільшого з’являється як осяяння, як спалах, як раптовий стрибок від певного незнання до розуміння. Кожна дитина отримує задоволення від успішного вирішення проблеми. Зазвичай радість пізнання передається у вигуках “Ага! Зрозумів!”, ”От у чому справа”. І цю радість я обов’язково підтримую: потискаю руку кмітливому учневі, хвалю його, разом з однокласниками плескаємо у долоні.
Як один з прийомів створення проблемної ситуації використовую “хвилинки міркування”, що сприяють розвитку мислення як логічного, так і образного.
Отже, відкриття, які діти роблять на уроках незначні, давно відомі в науці. Але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створено для учнів ситуацій утруднення, які вони можуть подолати, тим частіше вони переживають радість відкриття, тим інтенсивніше у них розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І творчі здібності вихованців зростають.
Мовленнєва творчість - один із найскладніших видів дитячої творчості.
Мовлення - важливий компонент різноманітних видів творчої діяльності дітей. Тому складно виокремити у спостереженні та аналізі, наприклад, процесу малювання, пов'язаного з коментуванням дитиною своїх дій, створюваного сюжету (який народжується одночасно на двох рівнях - вербальному й образотворчому), межі кожного виду творчої діяльності. Слово підштовхує, збагачує, стимулює рухи рук, потік думки, а зображення, що виникають, спонукають до нових словесних образів. І слово, і зображення є однаково значущими для дитини засобами творення художнього образу, вираження свого стану, почуттів, відображення самостійної думки. Творча розповідь і мовленнєве вправляння як компоненти різних видів дитячої діяльності - це різні рівні словесної творчості [4, с.12].
Мовленнєво-творча діяльність - це складання різних типів зв'язних висловлювань, за допомогою яких дитина виражає власні почуття, уявлення, навіяні художніми творами, сприйняттям навколишнього світу. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, театралізації, спілкування), мовленнєво-творча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, оскільки дитина не ставить перед собою таке завдання [2, с.21].