Вступ
Зелені рослини в будинку створюють затишок і тепло, квіти в інтер’єрі були і будуть джерелом гарного настрою і приємної атмосфери. Багато людей для створення певного колориту та екзотики вибирають рідкісні рослини, наприклад, пальми. Пальми в інтер’єрі найчастіше використовують для того, щоб створити враження тепла, сонця, пляжу, синього моря. Поставивши в кімнаті пальмову рослину, можна відчути подих теплого південного вітру.
Пальми - економічно дуже важлива група рослин. За значенням у житті людини вона поступається лише злакам, а за різноманіттям способів використання, напевне, не має собі рівних у світі. Майже кожен вид пальми дарує людині немало цінних продуктів, годує її, поїть, одягає. Кокосова пальма, найбільш корисна з усіх пальм, названа у числі 10 найважливіших дерев світу. До основних економічних рослин тропіків відносять також африканську олійну і фінікову пальми, цукрову і сагову, винну і персикову, пальміра і бетелеві пальми. Всі ці пальми культивуються у тропіках з давніх часів. У тропічних країнах пальми - основне джерело харчування для мільйонів людей. З давніх часів пальми міцно увійшли у щоденне життя людей, їх культуру, релігійне вірування і священні обряди. Як орнаментальні і декоративні рослини пальми високо цінуються в оранжереях і у кімнатній культурі і широко культивуються у тропічних і субтропічних областях земної кулі.
Вченими Н. Блажеєва, Н. Величко, С. Івченко, Ю. Федоренко окрім загальних оглядів родини був проведений аналіз ролі пальмових у природі та народному господарстві. Вони дійшли висновку, що родина Palmaсeае є у певному сенсі незамінною. Так, пальмова олія застосовується на виробництві, зокрема на металургійних заводах, де нею змащують устаткування. За останні ж десятиліття вона впевнено «прописалася» на наших кухнях. Слід тільки прочитати склад продуктів, які продаються в кожному магазині, і ви знайдете там цей інгредієнт. Пальмову олію додають до багатьох кондитерських виробів, морозива, шоколаду, картоплі фрі і практично до всієї їжі швидкого приготування. Тож однією з актуальних проблем є вивчення корисності вживання пальмової олії [5,7].
Родина пальмових є досить цікавою у будь-якому аспекті. У науковому сенсі її розглядали такі вчені як В. Богданова, Л. Задорожна, А. Закуріна, Н. Павлюк, А. Тахтаджян та інші. Теми їхніх досліджень були досить різноманітні і торкались питань географічного поширення, морфологічної будови, життєвих форм, систематики родини. Їхні дослідження є досить ґрунтовними, бо відбувалися протягом тривалого часу[10;20].
Вчені не оминули і такі питання родини пальмових як педагогічний вплив у ВНЗ і школі. Як вже зазначалось, пальми створюють затишок у приміщенні, де вони знаходяться. У цьому виявляється виховання у дітей естетичного смаку та потреби берегти природу. Через кімнатні рослини є змога запевнити школярів у тому, що рослинний світ дуже різноманітний і цікавий. Крім того, до нього входять не тільки звичні для нашої місцевості рослини, але й екзотичні (які можна побачити на даний час лише як кімнатні).
Особливості родини Palmaceae були предметом досліджень багатьох учених. Серед них можна назвати таких: Л. Гордзієвська, Н. Денисевська, В. Ізерський, Н. Максимчук, М. Пашко, М. Северчук, Ф. Фукаренко.[4;11 ]
Хоч наука має значний доробок, що містить як теоретичні так і практичні знання про родину Palmaeасе, але ці знання дещо не систематизовані. Усе це дало змогу визначити актуальність питання вивчення родини, її значення у природі, житті людини, що і зумовило вибір теми курсової роботи на тему: «Родина Пальмові (Palmaсеае)».
Мета: вивчити різноманіття видового складу родини Arecaceae чи Palmaeасе, дослідити біоморфологічні та фізіологічні особливості та з’ясувати закономірності розподілу представників родини в різних природних зонах.
Об’єкт дослідження: рослини родини Arecaceae, чи Palmaeace у флорі Землі та як об’єкти декоративного квітникарства.
Предмет дослідження: географічне поширення, систематичний склад, біоморфологічні особливості представників Arecaceae, чи Palmaeceae.
Завдання:
огляд літературних джерел з метою вивчення анатомо-морфологічних особливостей родини Arecaceae, чи Palmaeceae, центрів походження та закономірностей поширення;
на основі стаціонарних досліджень встановити видовий склад родини у межах регіону як об’єкт декоративного квітникарства;
встановити методику вирощування, розмножування та догляду за представниками у регіоні;
розглянути особливості анатомічної будови стебла Arecaceae, чи Palmaeceae.
Методи дослідження: стаціонарні дослідження, методи мікроскопічної техніки, фотографування.
видовий пальмовий
аrecaceae вирощування
Розділ І. Характерні особливості та
географічне поширення родини Arecaceae, або Palmaeceae у флорі Землі
Типи життєвих форм, закономірності морфологічної будови видів родини.
Пальмам притаманний характерний вигляд, що дозволяє майже безпомилково відрізнити їх від інших рослин. Зазвичай вони мають добре розвинутий, прямий нерозгалужений здерев’янілий пагін з кроною великих віялоподібних або перистих листків на верхівці. Існує декілька форм росту пальм. При збереженні єдиного плану будови зовнішній вигляд пальм надзвичайно різноманітний [Додаток А]. Їх пагони можуть бути нахилені або лазаючі, повзучі і підземні або розпластані на поверхні землі. Поряд з найбільш поширеними деревовидними формами наявні ліани, а також кущоподібні і так звані «безстеблові» пальми, у яких надземний пагін сильно вкорочений або відсутній і над землею підіймаються лише листя. Однак більшість пальм - деревовидні рослини з високим струнким колоновидним стовбуром (точніше стовбуровидним здерев’янілим стеблом), як види вашингтонії або корифи (Corypha), що вражають своїм величним виглядом і виключно правильними пропорціями. Їх висота може сягати 60 м, як у воскової пальми цероксилон кіндьоського, а діаметр - майже 1 м, як у чилійської винної пальми (Jubaea chilensis), яку за її розміри називають також слоновою. Інші низькорослі пальми зі схожими на бамбук тонкими пагонами і витягнутими міжвузлями нагадують мініатюрні деревця або кущі. Карликові пальми бувають не більше півметра висотою і товщиною з олівець (деякі види рейхардїї - Reinhardtia тропічній Америці), а крихітна ігуанура пальмочкова (Iguanura palmuncula) з острова Калімантан і сіагрус карликовий (Syagrus lilliputiana) - висотою не перевищюють 10 см, нагадуючи траву; вони складають разючий контраст з величними «принцами рослинного світу», як назвав пальми Карл Лінней [Додаток А] [15].
Незвичайний для пальми вигляд мають єгипетська дум-пальма, або гіфена лівійська (Hyphaene thebaica) [Додаток Б] і деякі інші види індо-африканського роду гіфена: стебла їх зазвичай дихотомічно розгалужуються, даючи рослині характерний вигляд (юбеопсіс кафрський - Jubacopsis caffra, ніпа кущиста -Nypa fruticans). У родині пальм дихотомія, напевно, вторинна. Окремі випадки галуження у хризалідокарпуса (Chrysalidocarpus lutescens) і деяких інших пальм скоріш за все пов’язано з пошкодженням верхівкової бруньки. У африканських пальм делеб може бути два або три послідовних одне за одним розширення стовбура у середній частині. Причини появи подібних розширень і біологічне значення на даний час невідомі. У таких пальм як ірiaтея надута (Iriatea ventricosa), сократея оголенокоренева (Socratea exorrhiza) і деяких інших видів - мешканців боліт, затоплених низин, гірських лісів поясу туманів тропічної Америки зустрічаються ходильні корені розміром до 2,5 м. На ранніх стадіях розвитку міжвузля пагонів цих пальм швидко подовжуються, утворюючи нестійку обернено конічну вісь, яка підтримується ходульним корінням. Багато пальм мають форму кущів завдяки утворенню багаточисленних стебел на пазушних бруньках у основі пагона або на підземних бічних пагонах - столонах або кореневищах. Також як вже зазначалось існують пальми у вигляді ліан. Їх тонкі стебла з дуже довгими (до 2 м) міжвузлями і розставленими перистими листками часто досягають у довжину більше 100 м, а у деяких видів таламуса - до 150 - 180 м. Лазаючі пальми поширені у всіх тропічних областях [13].
Пагони пальм гладкі, з кільцевими рубцями від опалих листків, як у королівської пальми (Roystоnea regia), або покриті шаром із залишків листкових піхв і черешків, іноді колючі як у американських пальм акрокомії (Acrocomia) і бактриса (Bactris). Також деякі пальми мають шипи. До них належать: астрокаріум звичайний (Astrocaryum vulgare), кріозофіл карликовий (Cryosophila nana), матриція колюча (Mauritia aculeate) тощо.
Найбільш часто зустрічаються пальми з одним єдиним стовбуром без галуження, які закінчуються кроною великих листків. У них відбувається первинне потовщення (тобто потовщення за рахунок діяльності протодерми і основної меристеми). Фактично є також без пагінцеві пальми, пальми з дуже маленьким пагоном, чи пальми-кущі з багаточисненними пагонами та повзучими або лазаючими пагонами (наприклад, представники роду Calamus <#"791679.files/image001.gif"> Вони можуть бути одностатевими, і відповідно розташованими на одному і тому самому дереві (однодомні рослини), і на різних рослинах (дводомні рослини), чи гермафродити; деякі різновиди мають і одностатеві квіти і квіти-гермафродити на одній і тій же рослині. Зазвичай жіночі квіти здаються більш помітними і менш численні. 6 тичинок, розташованих у два рядах із 3 вільних плодолистиків або, навпаки, синкарпними з 3 зрослими плодолистками. запилення може бути анемофільними, або ентомофільний [Додаток А] [14].
Плід. Плоди пальм надзвичайно різноманітні. Величина їх коливається від декількох міліметрів до півметра у сейшельської пальми, плоди якої належать до числа найбільших у рослинному світі. У ніпи, фітелефаса і олійної пальми плоди зібрані у крупні компактні головки. Плоди зазвичай 1-насінні, але іноді 2, 3 - 10-насінні. Вони представляють собою суху або м’ясисту синкарпну кістянку з ендокарпієм, що приріс до насіння або вільним, рідше плоди ягодоподібні (наприклад, фініки). У основі плоди часто оточені розрослим і затверділим приквітником. У більшості пальм плоди не розкриваються. Лише у деяких видів при дозріванні вони розщепляються на верхівці (мікроцелум - Microcoelum, літокаріум - Lytocaryum, сократея Салазара - Socratea salazarii), а у видів астрокаріума (Astrocaryum) відкриваються повністю, оголюючи іноді яскраво забарвлений м’якуш [5].
Мезокарпій плоду соковитий, іноді зі значною кількістю голкоподібних кристалів оксалату кальцію, часто олійний, соковито-волокнистий, волокнистий або сухий. Ендокарпій, що оточує насіння, тонкий, хрящовий або перетинчастий, іноді з кришечкою над зародком (як у клиностигми - Clinostigma), або товстий, ороговілий чи кістяний, тоді часто з 3 проростковими порами (як у кокосової пальми ті інших близьких їй родів). Число пор відповідає числу плодолистиків, а їх розташування - положенню мікропіле насінних зачатків. У однонасінному плоді функціонує лише одна із пор, супротивна насінного зачатку фертильного плодолистика. Ендокарпій іноді має повздовжні ребра, у сейшельській пальмі він глибоко 2-, 3-, 4- і навіть 6-лопатевий. Ендосперм рясний, гомогенний або румінований, у незрілому насінні часто рідкий або желеподібний, потім стає дуже твердим, а у деяких видів пальм є джерелом рослинної «слонової кістки» (фітелефас великоплідний, гіфена здута тощо). У ендоспермі міститься велика кількість олії і білка. Зародок маленький, циліндричний або конічний. У деяких видів пальм присутня поліембріонія.
Насіння пальм не має періоду спокою, зародок росте безперервно. Проростання насіння може починатись ще коли плоди прикріплені до рослини. Зародок не припиняє рости навіть під час розповсюдження насіння. У малайських селах можна часто бачити проростання кокосових горіхів, що підвішені на стовпах хатин. Зародок отримує воду і поживні речовини із ендосперму. Коріння проростка, що ростуть з волокнистого мезокарпію, здатні споживати дощову воду яка просочується крізь шкірку. Однак соковитий оплодень (наприклад, у лівістони) гальмує проростання насіння або перешкоджає цьому. Під час зберігання насіння, як правило, швидко втрачає здатність до проростання. Воно повинно бути посіяне незабаром після збору. Виключення складає псевдофенікс, насіння якого може прорости після двох років зберігання. Ця здатність до проростання після довгого сухого періоду, можливо, суттєва для виживання у посушливих умовах - на піску і пористому вапняку в Карибській області. Насіння пальм проростає під землею, за винятком ніпи, у якої насіння проростає на рослині або у плаваючих плодах. Сім’ядоля ніколи не розкривається як зелений фотосинтезуючий орган, бо її верхівка залишається заглибленою у ендосперм насіння і видозмінюється у сисний орган - гаусторію. Вона розчиняє і всмоктує поживні речовини ендосперму для забезпечення зростання зародка, доки молода рослина не утворить листків. У багатьох пальм сім’ядолі під час виходу із насіння подовжується у вигляді сім’ядольної трубки і зариває проросток у землю на певну глибину, що може мати пристосувальне значення для пальм саван. Поглиблення сім’ядолі у ґрунт у різних видів пальм відбувається на неоднакову глибину, що у значній мірі визначається умовами існування. Поглиблюючись у ґрунт, нижня частина сім’ядолі розростається у вигляді трубчастої піхви на деякій відстані від плоду [Додаток Б] [3].
У пальм відомі три типи проростання насіння. У видів із помітним подовженням сім’ядолі проросток віддалений від насіння і гаустоії. У фінікової пальми, трахікарпуса, корифи нижня частина сім’ядолі розростається під землею у вигляді довгої трубчастої піхви, і з сім’ядольної щілини, що утворюється у верхній частині, виходить пагін. У сабаля, вашингтонії, юбеї (Jubaea) сім’ядоля у нижній частині розширена у вигляді значно коротшої трубчастої піхви, яка у верхній частині утворює язичок. У архонтофенікса, кокосової пальми і деяких інших пальм сім’ядоля подовжена лише настільки, щоб винести зародок із ендокарпія. Нижня частина сім’ядолі після виходу із насіння назовні розростається у вигляді розтруба, утворюючи язичок. Із основи сім’ядолі починає проростати зародок, частини якого щільно прилягають до гаусторії.
Плоди багатьох пальм, ті що соковиті і яскраво забарвлені, розповсюджуються тваринами. Головні їх розповсюджувачі - птахи, хоч різноманітні тварини - від гризунів до мавп - також живляться плодами пальм і розповсюджують насіння. Великі птахи проковтують плоди повністю, викидаючи непошкоджені плоди біля пальм або частіше переносячи їх на невідому відстань. Деякі птахи, у тому числі голуби, можливо, зіграли велику роль у розповсюдженні ряду пальм. Так, завдяки птахам, а також очевидно, океанічним течіям притчардія (Pritchardia) проникла на Гавайські острови. Птахами ж очевидно було занесене насіння королівської пальми гаїтянської (Roystonea hispaniolana) на Багамські острови, де порівняно недавно були знайдені пальми, що зростають на дні декількох великих карстових воронок. Список пальм, плодами яких живляться птахи, достатньо великий. Плодами каріоти на Яві живляться хижі ссавці - шакали, малайська пальмова куниця і виверни. Пальмові циветті, дикі свині харчуються плодами цукрової пальми (Arenga pinnata)(див. дод. Б) , а чорнорукий і карликовий гібони поїдають в Індонезії зрілі плоди ареки туполистої (A. Obtusifolia). Їжею для гібонів також слугують плоди ротангових пальм - каламуса і демоноропса. Плодами єгипетської дум-пальми харчуються павіани. Мавпам подобаються плоді фінікової пальми Робелена (Phoenix roebelenii), американських пальм манікарії мішконосної і максиміліани маріпа (Maximiliana maripa) [Додаток Б], а також олійної пальми [3].
У розповсюдженні плодів деяких пальм значну роль відіграють літаючі миші, які подібно до птахів, можуть розповсюджувати насіння на великі відстані. Крупні (діаметром 15- 20 см) кістянки пальми делеб, або борасуса ефіопського, - улюблена їжа африканського слона. Саме йому пальма завдячує своїм розповсюдженням по всій тропічній Африці. Африканській слон також живиться більш дрібними плодами гіфени вздутої і африканською дикою фініковою пальмою відхиленою (Phoenix reclinata). Опалі на землю плоди пальм поїдають тапіри, олені, лані, пекарі, кози, великий рогатий скот. Койоти і сірі лисиці харчуються плодами вашингтонії нитконосної. У розповсюджені плодів і насіння приймають участь також білки і багаточисленні гризуни (пака, миші, пацюки). Вони часто затягують плоди у гнізда або складають їх десь про запас. Частина насіння при цьому втрачається у дорозі або просто не використовуються. У Бразилії гризуни заривають плоди атталеї мотузконосної ( Attalea funifera) та робінії Барбоси (Orbignya barbosiana) [Додаток Б] у підземні нори, де їх проростання стимулюється високою температурою через щорічні пожежі савани. Ароматний м’якуш плодів і насіння салаки їстівної (Saiacca edulis) привертають не тільки гризунів і птахів, але й варанів та черепах. Плоди астрокаріума звичайного (Astocariryum vulgare), геономи Шотта (Geonoma schottiana) слугують їжею для риб [15].
Не дивлячись на значне плодоносіння пальм, їх плоди і насіння часто знищуються жуками та іншими комахами, пацюками, свинями і крабами. Спостерігається біологічний зв'язок між кокосовою пальмою і великим крабом, який носить назву пальмовий крадій. Він вживає м’якуш незрілих кокосових горіхів. Краб не тільки руйнує опалі на землю плоди, але й залазить на пальму, збиваючи кокосові горіхи. Він мешкає в області розповсюдження кокосової пальми. Хімічне дослідження його жиру показало, що він нагадує кокосову олію, маючи мало спільного з тваринним жиром. Цей краб харчується також соковитими плодами іншої пальми - ареки Лістера (Arenga listeri), ендемічної для острова Різдва [5].