Материал: РГР мікроекономіка

Для моделювання поведінки фірми в довгому періоді використовують двофакторну виробничу функцію: Q=F(L,K). Графічно остання має вигляд лінії однакового випуску продукції, або ізокванти. З'ясуйте, що собою представляють ізокванти, які їх властивості, що ілюструє карта ізоквант. Покажіть, що якщо карта ізоквант графічно ілюструє бажання виробника за інших рівних умов випускати більший обсяг продукції, а не менший, то гранична норма технологічного заміщення (MRTS) – можливість заміни одного ресурсу іншим. Проаналізуйте різні види виробничих функцій: Кобба-Дугласа (Q=AK L ) з частковою заміною одного ресурсу іншим; лінійну (Q=aL+bK) можливість повного заміщення факторів виробництва; Леонтьєва (Q=min(aL,bK)) – з фіксованими пропорціями використання виробничих факторів. Подумайте в яких випадках мова йде про ресурси субститути, а в яких – про компліменти, яке це має значення для здійснення виробничих процесів.

У довгому періоді збільшення обсягів виробництва продукції можна досягти в результаті збільшення використання всіх виробничих ресурсів. Для планування розвитку фірми, її розмірів важливо проаналізувати залежності обсягів виробництва від зміни факторів виробництва. Зверніть увагу на еластичність випуску за факторами праця (E_QL) та капітал (E_QK). Вона показує на скільки відсотків зміниться обсяг продукції, якщо використання одного з факторів зміниться на один відсоток. Результат впливу на випуск продукції пропорційної зміни обох факторів виробництва праці та капіталу називають віддачею від масштабу. Вирізняють три типи віддачі від масштабу: постійна, зростаюча, спадна. Дайте економічну характеристику та графічну інтерпретацію кожного з них.

Література: 1 (с. 112-145); 2 (с. 96-112); 3 (с. 65-87); 11 (с. 62-80); 12 (с. 57-84); 13 (с. 203-229); 15 (с. 159-186); 16 (с. 86-100, 297-305).

Формули для розрахунків, розв‘язку задач:

1. Середній продукт змінного ресурсу праці ( ):

(3.7.1)

де: – сукупний продукт змінного ресурсу, праці;

– кількість змінного ресурсу праця.

2. Граничний продукт змінного ресурсу праця ( )¹:

або (3.7.2)

де: – обсяг зміни сукупного продукту праця;

– зміна кількості ресурсу праця.

3.8. Тема 8: Витрати виробництва. Мінімізація витрат виробником.

Програма

Економічний підхід до визначення витрат виробництва. Явні (зовнішні, облікові) та неявні витрати (внутрішні). Витрати виробництва у короткому періоді. Постійні та змінні витрати. Сукупні, середні, граничні витрати (таблична, графічна, аналітична інтерпретація). Закон спадної віддачі та динаміка середніх (сукупних, змінних), граничних витрат. Взаємозалежність витрат.

Витрати виробництва у довгостроковому періоді: сукупні, середні та граничні. Крива довгострокових та середніх витрат. Взаємозв'язок короткострокових та довгострокових витрат. Ефект масштабу виробництва. Мінімально ефективний масштаб виробництва, розмір підприємства, структура галузі.

Оптимальна комбінація факторів виробництва. Правило найменших витрат. Закон заміни факторів виробництва.

Ізокоста, її властивості. Рівновага виробника: алгебраїчна, графічна та економічна інтерпретація. Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми. Лінія експансії фірми.

Методичні рекомендації до вивчення теми курсу

Особливе значення для підприємця з точки зору його конкурентоспроможності мають витрати підприємства. Всі витрати виробництва розглядають як економічні, як витрати втрачених можливостей. З цих позицій вони поділяються на: явні (зовнішні) – виплати, які повинна зробити фірма за ресурси, що не є її власністю; неявні (внутрішні) – доходи, які б могла отримати фірма за власні ресурси, якщо б не сама їх використовувала, а надала б за ринкову ціну іншим господарчим суб'єктам. Слід зрозуміти ,що при прийнятті будь-якого рішення важливо враховувати всі витрати: явні та неявні, вартість втрачених можливостей.

В свою чергу явні витрати у короткому періоді поділяються на змінні (TVC) та постійні (TFC), які разом складають сукупні (валові) витрати виробництва (TC). Слід зрозуміти, що якщо змінні витрати залежать від обсягів виробництва, то постійні – ні. Останні фірма повинна нести навіть тоді, коли продукцію не виробляє. Поміркуйте над прикладами постійних та змінних витрат виробництва, проілюструйте їх графічно.

Щоб порівняти витрати з ціною, підприємцю необхідно знати середні витрати – витрати на одиницю продукції (ATC). Останні дорівнюють сумі середніх постійних (AFC) та середніх змінних витрат (AVC). Покажіть, як вони розраховуються.

Зверніть увагу на визначення граничних витрат (MC). Це ті додаткові витрати, які повинна зробити фірма, щоб виробити ще одну додаткову одиницю продукції. Чому розрахунок цих витрат для підприємця є важливим, яку інформацію вони несуть? Скориставшись відповідним кресленням, прослідкуйте, як змінюються середні витрати в залежності від обсягів виробництва, як пов'язані між собою середні сукупні, середні змінні, граничні витрати. Необхідно зрозуміти, що - подібна форма кривих середніх сукупних, середніх змінних та граничних витрат пов'язана з дією закону спадної віддачі (продуктивності).

Поміркуйте, чи будуть зміни в цінах на ресурси та в технології виробництва вести до зміни витрат, відповідних їм кривих.

У короткому періоді фірма, щоб збільшити обсяги виробництва збільшує змінні ресурси, змінні витрати і комбінує інтенсивність використання фіксованих ресурсів. Зверніть увагу на те, що у довготривалому періоді всі ресурси, всі витрати виробництва є змінними, бо фірма має можливість на протязі тривалого часу змінювати їх, в т.ч. виробничі потужності, розміри підприємства. Побудуйте криву довгострокових середніх витрат (LATC). Як вона пов'язана з кривими короткострокових середніх витрат?

Крива довгострокових середніх витрат має - подібну форму, що пояснюється дією ефекту масштабу виробництва, його основні види: додатній, постійний, від’ємний. Це є дуже важливим для визначення оптимальних обсягів виробництва, розмірів фірми. Покажіть, що якщо зі збільшенням обсягів виробництва довгострокові середні витрати спадають, то йдеться про додатній ефект масштабу виробництва, якщо збільшуються – про від’ємний, якщо ж залишається незмінними – про постійний.

3. Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу ( )

, при (3.7.3)

де: – меншення обсягу капіталу;

– кількість на яку збільшується ресурс праця;

– обсяг виробництва без змін.

4. Еластичність випуску за фактором праця ( )

(3.7.4)

або

(3.7.5)

де: – зміна випуску продукції;

– зміна ресурсу праця;

– граничний продукт праці;

– середній продукт праці.

5. Еластичність випуску за фактором капітал ( ):

(3.7.6)

або

(3.7.7)

де: – зміна випуску продукції;

– зміна ресурсу капітал;

– граничний продукт капіталу;

– середній продукт капіталу.

Для любого виробника актуальним є питання оптимального сполучення ресурсів з точки зору мінімізації витрат. До розв'язання цього питання можна підійти:

• через концепцію граничного фізичного продукту, правило найменших витрат. Витрати виробництва будуть мінімальними тоді, коли кожна грошова одиниця, що витрачена на кожний фактор виробництва, забезпечує отримання однакового граничного продукту. Правило найменших витрат пов’язують з законом заміни факторів виробництва.

• використавши графічний підхід через ізокванти та ізокости. Оптимальною з точки зору мінімізації витрат буде комбінація ресурсів, що відповідає точці дотику ізокости до ізокванти. Подумайте чому в цій точці буде дорівнювати гранична норма технологічного заміщення. При цьому слід з'ясувати як будуються ізокости (бюджетні лінії виробника, або лінії однакових витрат), яку інформацію вони несуть, які їх властивості. Проведіть аналогію з бюджетною лінією споживача.

Слід зрозуміти, що стан рівноваги виробника має місце тоді, коли комбінація факторів виробництва, при існуючих цінах на них, забезпечує мінімальні витрати виробництва максимально можливого за цих умов обсягу продукції. Виробникові недоцільно змінювати структуру факторів виробництва, перерозподіляти їх. За допомогою лінії експансії фірми, яка будується аналогічно до лінії «дохід-споживання», можна проілюструвати графічно оптимальний шлях зростання підприємства .

Література: 1 (с. 133-188); 2 (с. 113-125); 3 (с. 88-110); 10 (с. 479-507); 11 (с. 62-80); 12 (с. 85-106); 13 (231-265); 14 (с. 158-182); 15 (с. 187-209).

Формули для розрахунків, розв‘язку задач:

1. Сукупні втрати виробництва (короткий період):

(3.8.1)

де: – постійні витрати;

– змінні витрати.

2. Середні постійні витрати виробництва:

(3.8.2)

де: – обсяг продукції.

3. Середні змінні витрати виробництва:

(3.8.3)

4. Середні витрати виробництва:

(3.8.4)

5. Граничні витрати виробництва:

(3.8.5)

де: – зміна сукупних витрат;

– зміна витрат змінних;

3.9. Тема 9: Фірма в різних ринкових структурах. Прибуток як головна мета функціонування фірми

Програма

Поняття ринкової структури. Критерії розмежування ринкових структур. Конкурентність ринку. Основні типи ринкових структур: досконала конкуренція, монополія, монополістична, олігопольна конкуренція. Ідеальні та реальні ринкові структури.

Прибуток як головна мета функціонування фірми. Цілі фірми та її обмеження. Поняття загального (сукупного, валового), середнього та граничного доходу (виторгу). „Нормальний” прибуток як елемент внутрішніх витрат.

Умови максимізації прибутку: сукупний та граничний аналіз. Оптимальний обсяг виробництва. Рівновага фірми. Вплив зміни ринкової ціни на умови прибутковості, беззбитковості та збитковості фірми. Умови мінімізації збитків фірмою в короткому періоді. Універсальність правил для фірм в різних ринкових структурах.

Методичні рекомендації до вивчення теми курсу

При моделюванні поведінки фірми як продавця готової продукції в мікроекономіці робиться припущення, що головною її метою є максимізація прибутку. Щоб його отримати фірмі необхідно реалізувати виготовлений товар по відповідній ціні.

Умови функціонування фірм, їх взаємодії та ціноутворення на ринках продуктів залежить від типу ринкової структури. Вирізняють чотири основні типи ринкової структури: досконала конкуренція, монополія, монополістична конкуренція і олігополія. Дайте характеристику кожного типу ринкової структури. Наведіть приклади відповідних ринків продукту. Використайте для цього критерії їх розмежування : кількість фірм у галузі; тип продукту, що вони постачають на ринок; можливості входження нових фірм на ринок та виходу з нього; можливості контролю над ціною продукту фірмою; доступ до інформації. Поміркуйте чому досконалу конкуренцію та монополію відносять до ідеальних ринкових структур, а монополістичну та олігополію – до реальних.

Дослідження проблем максимізації прибутку (PF) фірмою передбачає визначення таких показників її діяльності як: сукупний виторг, дохід (TR), середній (AR) та граничний (MR). Вирізняють прибуток нормальний, обліковий та економічний (чистий). Дайте визначення кожного з них, покажіть, що якщо кількісно бухгалтерський прибуток – це є різниця між виторгом та валовими витратами, то економічний-представляє собою різницю між виторгом і всіма витратами як явними так і неявними. Нормальний прибуток – альтернативна вартість використання підприємцем в процесі виробництва його власних ресурсів. Нормальний прибуток співвідносять з внутрішніми витратами. Зверніть увагу на взаємозалежність між обліковим та економічним прибутком, покажіть, що визначення величини кожного з них є важливим критерієм ефективності використання фірмою наявних ресурсів.

Для кожної фірми важливими є питання: скільки продукції виробляти і по якій ціні її продавати; чи слід здійснювати випуск продукції, чи припинити його, коли фірма терпить збитки (має відємний прибуток). У короткому періоді фірма намагається пристосувати свій обсяг виробництва до максимізації прибутку, в разі потреби - до мінімізації збитків Це можна здійснити двома шляхами:

• через зіставлення сукупних величин, а саме валового доходу, виторгу (TR) з валовими витратами (TC). Максимальний прибуток буде мати місце при такому обсязі виробництва, при якому виторг перевищує валові витрати на максимальну величину.

• через зіставлення граничних величин – граничного доходу (MR) та граничних витрат (MC) Обґрунтуйте положення, згідно якому максимізація прибутку, мінімізація збитків досягається при такому обсязі виробництва, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR=MC) за умов, що ціна перевищує мінімальне значення середніх змінних витрат. Цей обсяг виробництва є для фірми оптимальним, вона знаходиться в стані рівноваги. Зважте, що це правило поширює свою дію на любу фірму, в якій би ринковій структурі вона не функціонувала. Якщо обсяг продукції нижче рівноважного, то фірмі доцільно його збільшити і навпаки.

Слід знати, що зміна ринкової ціни впливає на умови прибутковості, беззбитковості і збитковості фірми. Якщо ціна вище середніх витрат фірми по виробництву товару, то це обумовлює її прибутковість, якщо дорівнює – то беззбитковість, якщо є нижчою - то збитковість.