Зміст
Вступ
Розділ 1. Витоки інформаційного суспільства і деякі основні концепції
.1 Поняття інформаційного суспільства
.2 Інформаційне суспільство як розвиток ідей постіндустріалізму
.3 Мережеве суспільство і інформаціоналізм
Розділ 2. Релігійної думки в сучасному інформаційному суспільстві
.1 Релігійність в інформаційному суспільстві
.2 Релігія в інформаційному суспільстві
.3 Інформаційне суспільство: український релігієзнавчий дискурс
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
Колись давно, в 1930 році в роботі «Повстання мас», Х. Ортега-і-Гассет писав, про те, що небувале збільшення спектру людських можливостей, розширення просторових і часових меж його світу сталося раптом, раптово, за одне покоління. Середня людина, яка відчуває себе «як усі» і знаючи це, «має нахабство всюди стверджувати і всім нав'язувати своє право на посередність». Сьогодні ці слова здаються нам не просто пророчими, а воістину символом нашої епохи початку XXI століття, суспільства соціальних мереж і глобальних процесів.
Сьогодні Інтернет перестав бути просто засобом комунікації, для багатьох він став джерелом роботи і засобом проведення дозвілля, для деяких перетворився на своєрідний цифровий наркотик, який дає ілюзію постійної затребуваності, а часом Глобальна Павутина стає і притулком «загублених душ», спраглих духовної розради. Досить набрати пошуковий запит «Інтернет церква» і нашій увазі буде представлений досить різноманітний «шведський стіл» з різноманітних конфесії і культів, одні пропонують «написати Богу on-line», інші замовити молебень, або бути присутнім на оном не виходячи з дому. Але, для того, що б зрозуміти суть цього феномена, нам потрібно дослідити сам феномен «інформаційного суспільства».
Наступ ери електронної цивілізації було передбачене такими дослідниками, як Е. Тоффлер, Дж. К. Гелбрейт, П. Друкер, Д. Белл та ін. Тим часом, глобальні висновки були зроблені не відразу, наприклад, Д. Белл у своїй, що стала класичною, роботі «Майбутнє постіндустріальне суспільство» [1] розглядав електронно-обчислювальну техніку лише як одну з наукомістких галузей і як необхідний засіб вирішення складних завдань із застосуванням системного аналізу теорії ігор. Пізніше Д. Белл, досліджуючи соціальні рамки інформаційного суспільства, приходить до висновку: «в наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становлення нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях» [2]. Е. Тоффлер у своїй роботі «Третя хвиля» [3] виявляє соціально-економічні тенденції, які супроводжують розвиток інформаційних технологій, зокрема, він пророкує підвищення інтерактивності засобів масової інформації за рахунок впровадження нових мережевих засобів комп'ютерних технологій.
Одним з найбільш повних досліджень у вітчизняній літературі з віртуалізації є монографія Д. В. Іванова «Віртуалізація суспільства» [4], в якій логіка віртуальної реальності представляється як заміщення реальних речей і вчинків образами - симуляціями. Перші дослідження релігії в просторі Інтернету були опубліковані в середині 1990-х років. Це роботи Девіда Лочхеда, Стівена О'Лірі та інших дослідників. В останні роки цією проблематикою займаються Бренда Брешер, Лорн Доусон, Мортен Хойсгаард.
Дослідження релігійних ресурсів Інтернету неможливо без вивчення релігійних засобів масової інформації в їх історичному та типологічному аспектах. Провідним вітчизняним фахівцем у цій галузі є Л.В. Кашинская. Свій внесок у розробку типології релігійних видань внесли М.І. Піскунова, Н.А. Костикова, О.В. Бакина, Т.М. Іванова.
Онтологічна природа віртуальної реальності і механізмів віртуалізації проходить стадію осмислення в сучасному науковому світі. Основне ж полі досліджень займає електронна віртуальна реальність, і дослідники відзначають сьогодні новий вектор трансформації суспільства - його «віртуалізацію», розуміючи під віртуалізацією перехід основних видів діяльності в простір віртуальних мереж.
Таким чином, аналіз ступеня вивченості даної проблеми свідчить про те, що для відстеження процесів віртуалізації культури, релігійної діяльності людини, потрібне виявлення загальних механізмів продукування віртуальної реальності, її екзистенціальної природи, визначення форм вираження даних процесів, етапів їх інституалізації. Сучасні процеси віртуалізації настільки стрімкі, що насилу піддаються прогнозуванню; між тим, предметне поле культурологічних та релігієзнавчих досліджень з даної проблеми тільки починає складатися.
Об'єктом роботи є сучасна релігійна культура інформаційного суспільства.
Предмет цього дослідження - аналіз тенденцій зміни релігійної культури інформаційного суспільства під впливом віртуальних комунікацій.
Метою роботи є визначення характеру впливу віртуальних комунікацій на релігійну культуру інформаційного суспільства.
Для досягнення цієї мети ставляться такі завдання:
Проаналізувати історичні передумови формування інформаційного суспільства;
Виявити фундаментальні риси інформаційного суспільства;
Розглянути особливості трансформації релігійної думки в інформаційному суспільстві;
Охарактеризувати особливості українського релігієзнавчого дискурсу.
Методологічні та теоретичні засади дослідження. Багатоплановість і багатоаспектність об'єкта дослідження, а також різноманітність завдань визначили загальну міждисциплінарну спрямованість роботи.
Основним методом Дослідження, яке використовується в праці е порівняльно-аналітичний, який застосовується для аналізу и інтерпретації документів и фактичного матеріалу.
Дана робота складається з двох розділів, присвячених дослідженню теми роботи. У першому розділі розглядається феномен інформаційного суспільства, як такого, історичні передумови виникнення і його фундаментальні риси. У другому розділі розглядаються тенденції трансформації релігійної думки в умовах інформаційного суспільства, а так само особливості таких процесів на території України.
Розділ 1. Витоки інформаційного суспільства і деякі основні концепції
.1 Поняття інформаційного суспільства
Починаючи з кінця 60-х років XX століття в розвинених капіталістичних країнах (передусім, в Японії і США) стає очевидним, що інформація та інформаційні ресурси починають грати особливу самостійну роль, що не прив'язану більш до матеріального виробництва. При цьому інформаційні ресурси набувають статусу визначального чинника розвитку матеріального виробництва, а не навпаки, як це було раніше. Такі процеси викликали появу нового підходу до оцінки впливу інформації та інформаційних процесів на суспільство - концепції інформаційного суспільства, в якому інформація займає чільне місце. Винахід терміна приписується Ю. Хаяші, професору Токійського технологічного інституту.
Контури інформаційного суспільства були змальовані у звітах, представлених японському уряду низкою організацій, зокрема Агентством економічного планування та Радою з структурі промисловості. Показовими назви звітів: «Японське інформаційне суспільство: теми і підходи» (1969 р.), «Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства" (1969 р.), «План інформаційного суспільства» (1971 р.). У цих звітах інформаційне суспільство уявлялося як таке, де процес комп'ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації виробництва. При цьому зміниться і саме виробництво - продукт його стане більш «інформаційноємним», що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості. Саме тоді вперше була сформульована нині загальновизнана ідея про те, що «виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального буде рушійною силою освіти та розвитку суспільства» [21]. Значний вплив на розвиток концепції інформаційного суспільства зробили також роботи У. Мартіна, М. Кастельса, М. Маклюена, Й. Масуда, Т. Стоуньер та інших дослідників. [5]
Пізніше термін «інформаційне суспільство» отримав широке поширення, і в даний час використовується в різних контекстах. Часто також вживаються близькі поняття «суспільство знання» і «постіндустріальне суспільство».
Незважаючи на різноманіття поглядів різних дослідників, все ж можна виділити деякі загальні фундаментальні риси інформаційного суспільства:
Зміна ролі інформації та знання в житті суспільства, що виразилося, перш за все, у безпрецедентному зростанні інформаційної насиченості господарської, управлінської та інших сфер діяльності, у перетворенні інформації і знання в найважливіший ресурс соціально-економічного розвитку;
Перетворення інформаційної індустрії в найбільш динамічну, вигідну і престижну сферу виробництва;
Виникнення розвинутої ринкової інфраструктури споживання інформації та інформаційних послуг;
Наростаюча інформатизація суспільства з використанням телефонії, радіо, телебачення, мережі Інтернет, а також традиційних та електронних ЗМІ;
Створення глобального інформаційного простору, що забезпечує: ефективне інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах;
Глибокі зміни в моделях соціальної організації і співпраці, коли у всіх сферах суспільства відбувається заміна централізованих ієрархічних структур гнучкими мережевими типами організації, пристосованими до швидких змін та інноваційного розвитку.
Таким чином, можна говорити про те, що стрімкий розвиток і поширення нових інформаційно-комунікаційних технологій несе з собою кардинальні зміни в інформаційній сфері на глобальному рівні. Їх революційний вплив стосується державних структур та інститутів громадянського суспільства, економічної та соціальної сфер, науки і освіти, культури і релігії, всього способу життя людей. Як підкреслюється в Окинавськой Хартії глобального інформаційного суспільства, інформаційно-комунікаційні технології стають важливим стимулом розвитку світової економіки. [22] Вони є одним з найбільш значущих чинників, що забезпечують функціонування світових ринків інформації та знань, капіталу та праці. У цих умовах відома фраза «хто володіє інформацією - володіє світом», знаходить зовсім новий сенс і стає актуальною як ніколи раніше.
.2 Інформаційне суспільство як розвиток ідей постіндустріалізму
Слід зазначити, що ідеї інформаційного суспільства беруть початок в теорії постіндустріалізму, яка стимулювала інтерес дослідників до окремих аспектів впливу науково-технічного прогресу на соціум, що призвело до появи широкого спектра концепцій, в тому числі концепції інформаційного суспільства. У цьому зв'язку слід згадати роботи американського соціолога і футуролога Е. Тоффлера, зокрема, «Шок майбутнього» (1970 р.), «Третя хвиля» (1980 р.) та інші. Важливе місце в його роботах займає так звана концепція трьох хвиль. Тоффлер виділяє три основні стадії (хвилі) розвитку людства - аграрну, індустріальну і постіндустріальну. Основна метафора, використовувана Тоффлером, - це зіткнення хвиль, що приводить до змін. На думку автора, ідея хвилі - це не тільки спосіб організувати величезні маси вельми суперечливої інформації, вона допомагає бачити те, що знаходиться під «бурхливої поверхнею змін». З використанням цієї метафори, зокрема, пояснюється виникнення різних глобальних конфліктів [3].
Першу хвилю Тоффлер називає «сільськогосподарської цивілізацією». Всі стародавні цивілізації Китаю, Індії, Греції, Риму, Центральної Америки володіли фундаментальними загальними рисами. Земля була основою економіки, життя, культури, родинної організації. Панував простий розподіл праці та існувало декілька чітко визначених каст і класів: знати, духовенство, воїни, раби чи кріпаки. Економіка була децентралізованою, а влада була авторитарною, соціальне походження людини визначало його місце у житті. [3]
Промислову революцію Тоффлер називає «другою хвилею», яка змінила сформовані раніше громадські інститути і змінила спосіб життя людей. У першій половині XX століття, на думку Тоффлера, остаточно встановилася «індустріальна цивілізація», проте незабаром на світ почала «накочуватися нова хвиля» (постіндустріальна), несла з собою нові інститути, відносини, цінності. Третя хвиля, несе нові погляди на світ і нові науково-технологічні досягнення в галузі інформатики, електроніки, молекулярної біології, які дозволяють вийти за межі обмежених життєвих і філософських концепцій індустріального періоду та створюють умови для усунення його головного протиріччя - між виробництвом і споживанням. [3]
Так, наприклад, розвиток комп'ютерної техніки та засобів зв'язку приведе, на думку Тоффлера, до зміни структури зайнятості, а в поєднанні з посилюється інтелектуалізацією праці до появи так званих «електронних котеджів», які дозволять перенести роботу з офісу в житло працівника. Крім економії часу і скороченні транспортних витрат, витрат на забезпечення централізованих робочих місць, впровадження «електронних котеджів» призведе, на думку Тоффлера, до зміцнення сім'ї та посилить тенденції до відродження привабливості для життя малих міст і сільських поселень. [3]
Розглядаючи тенденції розвитку засобів масової інформації, Тоффлер відзначає підвищення їх інтерактивності завдяки впровадженню нових мережевих комп'ютерних технологій. Він стверджує, що настає епоха немасових засобів інформації, при цьому поряд з новою техносферою з'являється нова інфосфера, і це матиме далекосяжні наслідки у всіх сферах життя, включаючи нашу свідомість. Слід підкреслити, що Е. Тоффлер, крім суто технологічних моментів, відзначає тенденції та перспективи створення нової інтелектуальної середовища, заснованої на комп'ютерних мережах [3].
Описуючи тенденції невідворотного впровадження інформаційних технологій у щоденне життя людини, Е. Тоффлер позначає й важливі соціально-філософські проблеми. «Чи не виявиться, що інтелектуальні машини, особливо об'єднані в комунікаційні мережі, вийдуть за межі можливостей нашого розуміння і стануть недоступні для контролю над ними?».
Розглядаючи структуру виробництва в новому суспільстві, Тоффлер виділяє тенденцію демасифікації виробництва. На його думку, якісні зміни в техносфери і інфосфері з'єдналися, принципово змінивши спосіб виробництва виробів. Система виробництва поступово рухається від традиційного масового виготовлення до складної суміші масової і вже не масової продукції. Кінцева мета цього процесу - виготовлення виробів тільки на замовлення, що здійснюється в результаті автоматизованого безперервного процесу під зростаючим прямим контролем замовника.
Додамо також, що Тоффлером аналізується трансформація влади та перспективи розвитку демократичних принципів, з тієї точки зору, що нове суспільство буде можливо тільки при збереженні і розвитку демократії.
У розгорнутому і деталізованому вигляді концепцію інформаційного суспільства (з урахуванням того, що в неї майже в повному обсязі включається розроблена ним в кінці 60-х - початку 70-х років теорія постіндустріального суспільства) пропонує Д. Белл. Белл писав, що роль сільського господарства і промисловості буде неухильно падати при зростанні значення та розширення сфери інформаційної індустрії. Революція в організації та обробці інформації та знань, в якій центральну роль грає комп'ютер, розгортається водночас з розвитком індустріального суспільства. Як стверджує Белл, «в наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становлення нового укладу, що ґрунтується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знань, в якій центральну роль грає комп'ютер, розгортається водночас з розвитком індустріального суспільства ». Причому, на думку Белла, особливо важливі три аспекти постіндустріального суспільства. Мається на увазі перехід від індустріального суспільства до суспільства послуг, визначальне значення кодифікованого наукового знання для реалізації технологічних нововведень і перетворення нової «інтелектуальної технології» в ключовий інструмент системного аналізу і теорії прийняття рішення.