· Сила. "Це доля кличе І в кожну жилку міць таку вливає…" "…Щоб я на крилах бистрих, Як думка, …До помсти мчав". "Вночі якраз така пора чаклунська, Що зяють пащі кладовищ і пекло… Тепер я міг би пити кров гарячу І скоїти таке, що день здригнувся б!";
· Самодія. "Самі собі на шкоду". "…Молодість сама для себе згуба". "Він у нестямі, наче сам не свій". "…Він сам з собою розминувся". "Нехай він дурня строїть тільки в себе вдома". "Сам не свій". "Піти до себе: почуває себе…" "Поговорити з вами в себе". "Ви ж самі собі шкодите…" "На мені легше грати, ніж на флейті?" "Самі цього хотіли". "Він плаче сам над тим, що заподіяв". "Повернуться назад мої всі стріли". "Час породжує любов І той же самий час її пригасить". "Навіть і добро з переситу й надмірності вмирає". "Якщо я топлюся навмисно, то це дія". "Людина йде сама". "Поглузувати з власного вищиру". "Його безумство, що йому й самому ворог". "Проти власного сумління". "У власному сильці". "Жертва заміру свого". "Пий свою отруту…" "А я таки підкопника самого На власній міні висаджу в повітря". "Заміри підступні, Які призвідцям принесли загибель";
· Рівнота. "Із нинішнім зрівняти…" "Віч-на-віч". "Якщо рівнять зі мною!" "Вона моя, бо в мене". "Нерівня він тобі". "Утратив рівновагу". "Те, що було, рівняти з тим, що нині". "Я наче той, хто, маючи дві справи, Вагається, з якої розпочати, І жодної не робить". "Я також! (…) І я також! (…) Я незгірш!" "Аж поки шалька наша перетягне". "Я вдруге вам те саме розповім, А божевільний з’їхав би на інше". "Чи цей, чи той світ - байдуже для мене". "…Дописка: "Сам". (…) І сам не знаю. (…) …Йому в обличчя кину: "Отак і ти зробив!"" "Рівний вам суперник. (…) Вам дорівняти…" "…Рівний йому може бути лише його дзеркалом". "Не рівнятися з ним". "Не має собі рівних". "Вони обидва рівні?";
· Парадокси й оксиморони. "Старе немовля… В пелюшки вдруге… Старе, як мале". "Хоч ми й рідня, проте не рідні зовсім". "Сумує радість, і радіє сум". "Що більш Душа силкується, тим глибше грузне". Череп "поглузувати з власного вищиру". "Живий надгробок". "В безумстві мудрість". "У цім безглузді стільки глузду!" (двічі). "…Пеклу вона краси й принади надає". "Диявол цей, що нами скрізь керує, Він може бути й ангелом також". "Питаєтесь? Не те, що я кажу". "Не там, де він їсть, а там, де його їдять". Король і жебрак "це тільки різні переміни, тільки дві страви на той самий стіл…" "В безумстві мудрість…" "Милосердні розбійники". "Братерський герць";
· Взаємність. "Прийму любов, як ви мою". "Вітання шле у відповідь на ваше". "Й ви, пане, станете такий старий, як я, коли зможете порачкувати назад". "Питали ми - відповідав охоче". "Найніжнішій - найніжніше". "Дві хитрі витівки віч-на-віч стануть". "Одна біда наздоганяє іншу";
· Серце.
"…Юнак, що бігати він може на довшому припоні, аніж ти" (кордо?).
"Тихше, серце". "Розбийся серце, - мушу я мовчать!"
"Чи власне серце змусив би осліпнуть І заніміть?" "…Такий бог,
як сонце, розплоджує черву, пестячи променем падло". "У вихорі
пристрасті треба додержувати міри, яка всьому надає лагідності".
"…Носитиму її в осерді серця, Так, в серці серця, як тебе ношу".
"Моя любов до вас не має меж, Але й мої побоювання теж". "Не
зрадь же, серце, власної природи…" "Спокійно!" "А
підкорятись розумові мусить".
Висновки
Шекспір визнаний неперевершеним майстром слова і майстром у відтворенні всієї гами людських почуттів і пристрастей.
Світ шекспірівських творінь вміщує всю суперечність і складність нашого земного світу і покликаний нагадати про високі істини, про те, що лежить далеко за межами звичайного земного буття.
Шекспір у своїх творах правдиво змалював широку картину дійсності, в якій центральне місце зажди посідає людина. Він зображував її у стосунках з іншими людьми, розкривав її складне і суперечливе внутрішнє життя, почуття й думки, показував її високі й низькі вчинки. Персонажі його творів - люди вільні духом, з могутніми й величними пристрастями, що й надало героїчного звучання Шекспіровій драматургії.
Характери, створені Шекспіром, відзначаються величезною внутрішньою багатогранністю, в них поєднуються різні душевні якості, органічно зливаються контрасти й суперечності; герої ніколи не застигають в одному стані, вони живуть,розвиваються й змінюються. Кожний характер втілює загальне, типове і водночас є індивідуалізованою, неповторною особистістю. Герої Шекспіра обдаровані яскравою поетичною уявою. Вони здатні поетично виражати те, що відбувається в їхній душі і в навколишньому світі,їхня мова дуже образна, експресивна, багата на метафори, звучить вона природно, бо відповідає характерові героя, його психологічному стану, вчинкам. Порівняння і метафори в мові героїв служать Шекспіру засобом індивідуалізації людських характерів. Дослідники визначили, що кожний персонаж Шекспіра має індивідуальну тематичну систему образів. Наприклад, у мові Гамлета, який усвідомив недугу свого часу, багато образів хвороби і розпаду, у Макбета домінує образ одягу з чужого плеча, у короля Ліра - образи звірів. Творчість Шекспіра глибоко народна. Найрізноманітнішими формами вона пов'язана з усім суспільним життям країни. Великий драматург зображував дійсність з найпередовіших, демократичних позицій того часу, засвоївши найкращі елементи духовної культури великої доби Відродження. Через усю творчість Шекспіра проходить ствердження гуманності. Він карає чи звеличує людину, виходячи лише з одного критерію,- відповідності її поведінки ідеалам людяності. Тому творчість Шекспіра співзвучна всім часам, вона завжди є і буде тим джерелом, яке живить прагнення людини до справедливості, краси, ідеалу.
Шекспір значною мірою спирався в своїй драматургії на традиції народної драми і народного театру, але не імітував їх, розвивав і підносив до рівня високого мистецтва та найвищих досягнень передової думки, виховуючи народну свідомість і народні естетичні смаки. Своєю поетичною мовою Шекспір багато завдячує народові, на чию живу мову та склад думки він орієнтувався у своїй творчості. Драматург широко використовував прислів'я, приказки, народні пісні і балади, властиві народній мові афористичні вирази. Але в контексті Шекспірових творів все це звучить не як фольклорне запозичення, а як органічна властивість його мови і стилю. Винятково сильним був вплив Шекспіра на розвиток мистецтва і літератури різних країн протягом століть. Під знаком цього впливу у XVII ст. в Німеччині формувалася реалістична естетика, Шиллером і Гете створювалася національна
В трагедіях Шекспіра постає доля людини в суспільстві жорстокості та егоїзму. Головним героєм у них є людина високої самосвідомості, яка вступає в конфлікт зі світом, проходять через жорстокі випробування, зазнає величезних страждань, тяжких переживань і неминуче гине. У розкритті характеру такого героя увага зосереджується на кардинальних, визначальних проблемах життя людського суспільства, що надає трагедіям глибини змісту і сили величезних узагальнень.
Прагнучи до повного усвідомлення характеру взаємозв’язків між художніми елементами літературного твору, необхідно проаналізувати не тільки магістральні сюжетні лінії та позиції головних героїв. Цікавими для дослідника стають додаткові сюжети, долі і дії другорядних героїв. Подібний підхід дає змогу відкрити нові, не менш важливі аспекти у процесі сприймання , аналізу та розуміння твору. Спробуємо розглянути трагедію крізь стосунки, ставлення до Гамлета другорядних героїв.
В шекспірівських героях ми впізнаємо
самих себе. І скільки б не існував світ, твори Шекспіра будуть жити, бо він
побачив у людях найголовніше - їх людську сутність.
Список використаної літератури
1. Мойсеїв 2011 Мойсеїв. І.К. Шекспір. Гамлет. Самосвідомість/ І. Мойсеїв // Зарубіжна література. - 2011. - №15-16. - С. 3-12.
. СУМ 1970-1980 - Словник української мови: в 11-и тт. / за заг. ред. І.К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970-1980. - Т. 7. - С. 374
. Урнов, Урнов 1964 Урнов М.В., Урнов Д.М. Шекспир. Его герои и его время/ М.В. Урнов, Д.М. Урнов. - М.: Наука, 1964. - 221 с.
. Чередник
2009 - Чередник Т.П. Цей густозаселений світ "Гамлета": До
445-річниці від дня народження В. Шекспіра. 8 клас / Т.П. Чередник// Всесвітня
література в середніх навчальних закладах України. - 2009. - №4. - С. 37-44.