Материал: Психологічне дослідження особливостей спілкування з однолітками у підлітковому віці

2.2 Методика «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Снайдера

Дана методика розроблена американським психологом Марком Снайдером і призначена для діагностики рівня комунікативного контролю.

За М. Снайдером, люди з високим комунікативним контролем постійно стежать за собою, добре обізнані, де і як себе вести, управляють своїми емоційними проявами. Разом з тим вони відчувають значні труднощі в спонтанності самовираження, не люблять непрогнозованих ситуацій. Люди з низьким комунікативним контролем безпосередні і відкриті, але можуть сприйматися оточуючими як надто прямолінійні і нав'язливі.

Тест має розподіл рівнів комунікативного контролю за такими градаціями: низький рівень комунікативного контролю - особистість характеризується високим рівнем імпульсивності у спілкуванні і взаємодії з оточуючими, низькою диференціацією поведінки, що викликає розкутість у взаємодії з партнерами по спілкуванню; середній рівень комунікативного контролю - особистість характеризується стриманістю і низькою емоційністю в спілкуванні, щирістю і безпосередністю при взаємодії з оточуючими; високий рівень комунікативного контролю - особистість характеризується досить високим рівнем емоційної стриманості і контролю своєї поведінки при взаємодії з оточуючими.

Процедура: досліджуваним пропонуються 10 речень, кожне з яких потрібно оцінити як вірне - «В» чи невірне - «Н» відносно себе.

Обробка даних: по 1 балу нараховується за відповідь «Н» на 1, 5 і 7 питання та за відповіді «В» на всі інші. Підраховується загальна сума балів, згідно якої візначать рівень комунікативного контролю[19] (див. Додаток 1).

2.3 Методика «Діагностика емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні» (за В.В. Бойко)

Дана методика призначена для діагностики рівня емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні та їх видів.

За її допомогою визначаються такі категорії емоційних перешкод, як:

      невміння керувати емоціями, дозувати їх;

      неадекватний прояв емоцій;

      негнучкість, нерозвиненість та невиразність емоцій;

      домінування негативних емоцій;

      небажання зближуватися з людьми на емоційній основі.

Процедура: досліджуваним пропонуються 25 питань, на які потрібно відповісти «Так» або «Ні».

Обробка даних: нараховується один бал за кожний збіг відповіді з ключем. Потім підраховується загальна сума балів, яка може коливатися в межах від 0 до 25 балів. Чим більше балів, тим очевидніші емоційні бар’єри у міжособистісному спілкуванні досліджуваних.

.4 Методика «Діагностика міжособистісних відносин» Т. Лірі

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем та Р. Сазеком у 1954 році і спрямована на дослідження уявлень суб’єкта про себе та ідеальне «Я», а також для вивчення взаємовідносин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаємооцінці. При дослідженні міжособистісних відносин найчастіше виділяються два чинники: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Для представлення основних соціальних орієнтацій Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність. У свою чергу ці сектори розділені на вісім. Для ще більш тонкого опису коло ділять на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані щодо двох головних осей.

Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробовуваного до центру кола, тим більше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-агресивність) осі. Відстань отриманих показників від центру кола вказує на адаптивність або екстремальність інтерперсональної поведінки.

Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких у кожному з 8 типів відносин утворюються 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування того чи іншого типу відносин, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Методика може бути представлена ​​респонденту або у вигляді списку, або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, які відповідають його уявленню про себе, відносяться до іншої людини або його ідеалу.

Максимальна оцінка рівня - 16 балів, але вона розділена на чотири ступені вираженості відношення:

У результаті проводиться підрахунок балів по кожній з октант за допомогою спеціального «ключа» до опитувальника (див. Додаток 3). Отримані бали переносяться на діскограмму, при цьому відстань від центру кола відповідає числу балів по даній октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються і утворюють особистісний профіль[6].

Підлітковий вік являється одним із критичних періодів розвитку особистості. Він пов’язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Особливе та велике значення в цьому має саме спілкування підлітка з ровесниками. Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка, багато в чому визначаючи решту особливостей його поведінки і діяльності. Тому необхідне детальне вивчення різних типів і видів спілкування, особливо в підлітковому віці, та з’ясування їх функцій в розвитку особистості. Для цього в сучасній психолого-педагогічній літературі існує достатньо діагностичних методик, за допомогою яких визначають різні аспекти комунікативної сфери особистості, особливості міжособистісних відносин, сприймання інших тощо, і на основі результатів яких проводиться профілактична та психокорекційна робота у навчально-виховному процесі. Без цього скеровувати процес формування та розвитку особистості неможливо. У наступному розділі будуть описані результати експериментального дослідження, отримані за допомогою представлених вище методик.

3. Емпіричне дослідження особливостей спілкування з однолітками у підлітковому віці

В даному розділі представлені хід та результати психологічної діагностики особливостей спілкування підлітків з однолітками; приведений кількісний та якісний аналіз отриманих даних.

.1 Організація емпіричного дослідження

Дане дослідження має емпірично-констатувальний характер та проводилося з метою визначення особливостей спілкування дітей підліткового віку з однолітками. В перелік досліджуваних особливостей входили: 1) рівень комунікативного контролю; 2) наявні емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні та 3) домінуючий тип взаємовідносин в малих групах. Відповідно до мети, завданнями даного дослідження стало:

·        визначення рівня комунікативного контролю в міжособистісному спілкуванні підлітків;

·        визначення рівня емоційних бар’єрів та їх видів у спілкуванні підлітків з однолітками;

·        визначення домінуючих типів відношення до оточуючих у підлітковому середовищі, оскільки тип відношення обумовлює специфіку спілкування.

Учасниками дослідження стали 40 учнів (обох статей) 7-11 класів Пирогівської ЗОШ, Глобинського р-ну, Полтавської області. Віковий діапазон досліджуваних - 12-16 років, тобто вибірка включала як молодших, так і старших підлітків, що дозволило виявити досліджувані аспекти спілкування у представників різних етапів підліткового періоду.

Дослідження проводилося в два етапи. На першому етапі - 23.12.2014 року - досліджуваним було запропоноване опитування за методиками М. Снайдера (додаток 1) та В. Бойко (додаток 2). На другому етапі - 24.12.2014 року - проводилася діагностика за методикою Т. Лірі (додаток 3).

Нижче будуть представлені результати, отримані в ході проведеного емпіричного дослідження.

.2 Огляд результатів дослідження самоконтролю в спілкуванні підлітків з однолітками

Розглянемо дані, отримані за допомогою методики діагностики рівня комунікативного контролю (за М. Снайдером). Вони подані на  рисунку 3.2.1.

Рисунок 3.2.1. Розподіл підлітків за рівнями комунікативного контролю (n=40, у%)

Загалом, як свідчать отримані дані, для більшості підлітків характерним є середній рівень комунікативного контролю. Підлітки із середнім рівнем комунікативного контролю відзначаються щирістю як у спілкуванні, так і в ставленні до інших (зокрема - однолітків), стриманістю в емоційних проявах, не менш характерним для них також є співвіднесення власних реакцій з поведінкою інших, що не є дивним, адже в цьому віці орієнтація на групу однолітків є визначальною і підлітки будують модель власної поведінки на основі зіставлення її з поведінкою ровесників.

Менш характерними для підлітків виявилися низький та високий рівні комунікативного контролю. В даному дослідженні їх частка становить лише 7,5% та 12, 5% відповідно. Діти із низьким рівнем самоконтролю в спілкуванні характеризуються імпульсивністю, відкритістю, розкутістю у спілкуванні, вони не завжди співвідносять свою поведінку з поведінкою інших і їх поведінка мало змінюється в залежності від ситуації спілкування, на основі чого можна говорити про обмеженість їхніх умінь щодо організації процесу спілкування та необхідність розвитку механізмів як комунікативного зокрема, так і самоконтролю взагалі. Підлітки із високим рівнем комунікативного контролю постійно слідкують за собою, обирають відповідну ситуації спілкування стратегію поведінки та контролюють прояви своїх емоцій. В контексті даного дослідження було помічено, що високий комунікативний контроль властивий саме старшим підліткам (15-16 років). Це можна пояснити вже більш сформованою, у порівнянні з молодшими підлітками, самосвідомістю та механізмами контролю, що дозволяють більш досконало адаптувати власну поведінку відповідно до комунікативної або будь-якої іншої ситуації взагалі.

.3 Огляд результатів дослідження емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні підлітків

Далі розглянемо результати дослідження емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні підлітків. Вони подані на  рисунку 3.3.1.

Рисунок 3.3.1. Розподіл підлітків за наявністю емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні (n=40, у%)

Як видно з наведених вище даних лише 7,5% досліджуваних підлітків не мають емоційних проблем у міжособистісному спілкуванні. Такі підлітки легко контролюють власні емоційні прояви у спілкуванні, що в цілому позитивно впливає на взаємодію з однолітками. Зокрема було помічено, що це підлітки із високим комунікативним контролем. Трохи більшою виявилася частка підлітків (17,5%), у яких є деякі емоційні проблеми у міжособистісному спілкуванні. Вони не справляють руйнуючий вплив на процеси міжособистісного спілкування підлітків, а скоріше пов’язані з особистісними властивостями підлітків, такими, як підвищена тривожність, сором’язливість, скутість і які, в свою чергу, створюють певні перешкоди на шляху встановлення емоційних контактів в процесі спілкування. Найбільшою виявилася частка підлітків, яким емоції певною мірою ускладнюють взаємодію з ровесниками. Вони становлять 75% усіх досліджуваних. І це не дивно, адже для підлітків характерною є висока емоційна лабільність (збудливість, імпульсивність, мінливість настрою тощо), яка найчастіше проявляється саме в спілкуванні з однолітками, оскільки воно займає центральне місце в житті кожного підлітка.

Таблиця 3.3.2

Для наочності розглянемо їх на прикладі діаграми ( рисунок 3.3.3).

Рисунок 3.3.3. Розподіл підлітків за наявністю конкретних емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні (n=34 із 40, у%)

Як видно із наведених вище даних найбільш типовим для дітей підліткового віку є невміння керувати та дозувати емоції. В цілому це є звичним для підлітків, оскільки емоційна сфера в цьому віці є досить хиткою, механізми самоконтролю не досконалими, процеси збудження у підлітків переважають гальмування, вони збудливі, імпульсивні, чутливі, а тому і досить часто не контролюють власні емоційні прояви, що може відбиватися на якості спілкування та призводити до виникнення конфліктів у підлітковому середовищі. Також як один з варіантів емоційних бар’єрів, які можуть виникати у підлітків в процесі спілкування з однолітками, було виявлено небажання зближатися з людьми на емоційній основі. Таке явище може бути обумовлене особистісними властивостями досліджуваних, такими, як інтровертованість, сором’язливість, занижена самооцінка, підвищена тривожність та агресивність; інтереси та цінності, які не співпадають з інтересами групи однолітків. Неадекватний прояв емоцій був виявлений у 12,5% підлітків із 85% тих, у яких наявні конкретні емоційні бар’єри. Такі підлітки зазвичай гостро реагують навіть на незначні «подразники», приймають все близько до серця і тому не завжди можуть адекватно оцінити ситуацію, тому і їх емоційні реакції в таких випадках спостерігаються не зовсім відповідні комунікативній ситуації, а тому досить часто є незрозумілими та навіть дратівливими для оточуючих ровесників, які в свою чергу також схильні до афективного реагування, обумовленого специфікою підліткового періоду. Негнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій та домінування негативних емоцій як емоційні «перешкоди» у міжособистісному спілкуванні підлітків в даному дослідженні були виявлені в незначній кількості (відповідно 5% та 2,5%). Але їх наявність говорить про те, що підлітки, яким властиві дані емоційні бар’єри не володіють репертуаром емоційних реакцій на належному рівні, і тому не завжди можуть виразити свої емоції в необхідній кількості та якості. І хоч ці «перешкоди» виявлені в найменшій кількості, але все ж таки заслуговують на увагу, оскільки є присутніми у сфері спілкування підлітків один з одним, а тому й впливають на його ефективність.

.4 Результати діагностики типів міжособистісних відносин підлітків

Як вже згадувалося у попередніх розділах роботи специфіку спілкування підлітків як з ровесниками, так і взагалі обумовлює загальний домінуючий тип відношення до інших. Для визначення типу взаємовідносин підлітків в даному дослідженні була використана методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, яка дозволяє визначити не тільки загальні тенденції «домінування/підпорядкування» у групових відносинах підлітків, а й конкретні типи взаємовідношення.

Проаналізуємо дані діагностики міжособистісних відносин підлітків, отриманих за допомогою методики Т. Лірі. Вони представлені на  рисунку3.4.1.

Рисунок 3.4.1. Розподіл підлітків за домінуючими тенденціями у взаємовідносинах з однолітками (n=40, у%)

Як бачимо, у групових відносинах підлітків домінуючим є фактор дружелюбності. Тобто у спілкуванні один з одним більшість підлітків прагнуть підтримувати теплі та дружні відносини, вони схильні до співпраці, кооперації, компромісних рішень проблем, прагнуть бути в згоді з думкою оточуючих, слідують умовностям, правилам і принципам «хорошого тону» у відносинах з однолітками. Вони довірливі, ввічливі, відповідальні по відношенню до учасників своєї підліткової спільноти. В цілому це підтверджує висунуту гіпотезу про те, що перебування в групі однолітків для підлітків є пріоритетним і обумовлює їх поведінку взагалі, так як тільки однолітки задовольняють провідні потреби підлітків в спілкуванні та аффіліації, а саме тому вони й прагнуть підтримувати позитивні, дружні взаємовідносини з ровесниками, інколи, навіть, ціною власної незалежності, оскільки, як вже згадувалося, характерною рисою підліткових груп є висока конформність їх учасників.

Меншою за чисельністю виявилася кількість підлітків, у яких переважає тенденція до домінування. Це переважно хлопці (27,5% із 42,5%).

Спілкування хлопців є більш інструментальним, ніж експресивним (як у дівчат). В їхніх відносинах майже завжди присутній дух змагання і власний успіх у спілкуванні, грі чи взагалі будь-якій спільній діяльності значить для хлопців більше, ніж особисті симпатії до учасників взаємодії. Домінування як провідна тенденція у взаємодії з однолітками виявилася характерною для дівчат-лідерів. В цілому підлітки із тенденцією до домінування відзначаються впевненістю у власних силах, прагненням до лідерства у спілкуванні та діяльності, непримиренністю, твердістю у своїх поглядах і вчинках, вольовими якостями, деякою егоїстичністю та навіть агресивністю.

Далі розглянемо конкретні типи міжособистісних відносин у підлітковій спільноті (мал. 3.4.2).

Рисунок 3.4.2. Розподіл підлітків за провідними типами міжособистісних взаємовідносин (n=40, у%)

Найбільш поширеним, як видно з наведеного вище  рисунку типом відносин між підлітками є співробітницький-конвенціальний тип. Підлітки з даним типом характеризуються емоційною нестійкістю (що в цілому є типовим для представників цього вікового періоду), високим рівнем тривожності і низьким агресивності, залежністю самооцінки від думки значущих інших, прагненням належати групі значимих однолітків та прагненням до співпраці. Також для них характерною є екзальтація, прагнення знайти спільність з іншими, ентузіазм, сприйнятливість до емоційного настрою групи, дружелюбність по відношенню до ровесників. Всі ці особливості в сукупності обумовлюють і специфіку спілкування підлітків один з одним. Домінування цього типу взаємовідносин між підлітками знову ж таки говорить про те, що приналежність до групи ровесників, продуктивні відносини з ними є для підлітків провідними мотивами поведінки, оскільки саме тут задовольняються їхні центральні потреби - в спілкуванні та аффіліації. Меншою за чисельністю виявилася кількість підлітків з відповідально-великодушним типом міжособистісних відносин. Характерними особливостями таких підлітків є виражена потреба відповідати соціальним нормам поведінки, схильність до ідеалізації міжособистісних відносин, емоційна залученість, яка може носити більш поверхневий характер, ніж це декларується, художній тип сприйняття і переробки інформації. Вони легко вживаються в різні соціальні ролі, відзначаються гнучкістю у контактах, комунікабельністю, артистичністю, потребою справляти приємне враження, подобатися оточуючим, милосердністю та навіть жертовністю. Їх спілкування носить доброзичливий характер, але вони можуть стикатися з проблемою пригніченої (або витісненої) ворожості, що викликає підвищену напруженість. Таке явище, на мою думку, можна пояснити тим, що підлітки досить часто придушують свої справжні емоції, маскують їх, аби не порушувати загальну гармонійну атмосферу в спілкуванні. Ще одним типом міжособистісних відносин, виявленим в ході даного дослідження виявився владний-лідируючий тип, який, за результатами діагностики, притаманний загалом для хлопців. Підлітки з таким типом взаємовідносин характеризуються оптимістичністю, швидкістю реакцій, високою активністю, підвищеним рівнем домагань, легкістю і швидкістю у прийнятті рішень, екстравертованністю. Їх вчинки та висловлювання можуть випереджати продуманість; вони відзначаються вираженою тенденцією до спонтанної самореалізації, активним впливом на оточення, завойовницькою позицією та прагненням вести за собою і підкоряти своїй волі інших. В цілому в спілкуванні та діяльності у них проявляється тенденція до домінування. Домінування як провідна тенденція у взаємовідносинах підлітків характерна і для незалежно-домінуючого типу відносин, який властивий 2,5% досліджуваних підлітків, а саме також хлопцям, оскільки, як вже згадувалося, для хлопців більш важлива їхня першість, особистий успіх, ніж інтенсивність відносин. Такі підлітки відзначаються егоцентричністю, високим рівнем домагань, у них спостерігається тенденція до суперництва та прагнення зайняти провідне місце в групі. Для спілкування таких підлітків типовим є низька емоційність та конформність, вони критично сприймають думки оточуючих ровесників, натомість критично відстоюють або нав’язують їм свої. На противагу попередньому, висока конформність у спілкуванні характерна для залежно-слухняного типу міжособистісних відносин, притаманного 7,5% досліджуваних. Це переважно дівчата. Для представників цього типу характерними є висока тривожність, невпевненість в собі, чутливість, тенденція до вираженої залежності мотиваційної спрямованості від створених із значущими іншими відносин, власної думки - від думки оточуючих. Потреба в прихильності і теплих відносинах є провідною. Загалом, як уже зазначалося спостерігається висока конформність поведінки. На відміну від хлопців, спілкування дівчат більш експресивне, емоційно насичене, підтриманню теплих відносин дівчата-підлітки надають великого значення, тому й дуже за це переживають і залежать від цього.

Для кращого унаочнення описані вище результати дослідження подані на  рисунку 3.4.3.

Рисунок 3.4.3. Розподіл типів міжособистісних відносин між хлопцями-підлітками та дівчатами-підлітками (n=40, у%)

Висновки

Дане дослідження опиралося на гіпотезу про те, що орієнтація на спілкування з однолітками обумовлює всю специфіку міжособистісної взаємодії підлітків. З цією метою були дослідженні такі особливості спілкування підлітків, як рівень комунікативного контролю, емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні та тип взаємовідносин підлітків взагалі. В цілому отримані в ході дослідження результати дозволяють підтвердити висунуту гіпотезу.

Підлітковий вік є дуже емоційним періодом розвитку особистості, а тому цілком зрозумілим є той факт, що успішність спілкування та рівень міжособистісних відносин в підлітковому середовищі значущим чином пов'язаний зі ступенем розвитку емоційної, а в свою чергу і комунікативної адекватності, емоційної згуртованості, силою прояву емоцій та вмінням керувати ними. В результаті даного дослідження було виявлено, що рівень комунікативного контролю підлітків є недосконалим, а в плані емоцій домінуючими є невміння керувати емоціями, дозувати їх та неадекватний прояв емоцій. Для підліткового періоду такі явища є досить типовими, оскільки підлітки характеризуються мінливістю настрою, високою імпульсивністю, збудливістю, їх самосвідомість ще не стійка, тому і механізми самоконтролю не повністю сформовані. Так як спілкування займає центральне місце в житті підлітка, то ці особливості найяскравіше проявляються саме в ньому. А найповніше реалізувати себе у спілкуванні з ровесниками підлітки можуть лише за умови формування дружніх, відвертих, теплих взаємовідносин з ними, тому цей мотив є провідним у їхній поведінці та діяльності. Проаналізувавши результати даного дослідження ми бачимо, що провідним у підлітків є фактор дружелюбності і типи взаємовідносин, які характеризуються бажанням належати групі однолітків, прагненням підтримувати позитивні відносини з ними, не дивним також є наявність конформних установок у відносинах підлітків між собою.

Дані, отримані за допомогою даного дослідження можуть бути підставою для більш широкого розуміння особливостей спілкування та міжособистісної взаємодії досліджуваних підлітків педагогами та батьками, що в свою чергу дозволить їм ефективніше впливати на загальний процес соціалізації підлітків, оптимізуючи їхні відносини з однолітками, оскільки саме в групі однолітків підлітки здобувають досвід соціальної взаємодії.

Підліткам, в свою чергу, необхідно в процесі спілкування намагатися контролювати власні емоції, особливо щодо переживання незначних невдач, адекватно оцінювати комунікативну ситуацію та свої можливості в ній, аби в подальшому досягти поставленої мети в результати комунікативної взаємодії без зайвих емоційних та розумових затрат.

Список використаних джерел

1.   Андреева Г.М. Социальная психология/ Г.М. Андреева. - М.:МГУ, 1980. - 380 с.

2.      Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные психологические труды/ А.А. Бодалев. - 2-е изд. - М.:Международная педагогическая академия, 1995. - 328 с.

.        Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів/ М.Й. Боришевський. - К.:Рад. Школа, 1980. - 143 с.

.        Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков/ под ред. Д.Б. Эльконина, Т.В. Драгуновой. - М.: Просвещение, 1967. - 372 с.

.        Волков Б.С. Психология подростка/ Б.С. Волков. - М.:Педагогическое общество России, 2002. - 160 с.

.        Дарвиш О.Б. Возрастная психология/ О.Б. Дарвиш; под ред. В.Е. Клочко. - М.:ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - 264 с.

.        Деякі аспекти проблеми спілкування у підлітковому віці: [Електронний ресурс]/І.В.Літяга. - Режим доступу до статті:

http://studentam.net.ua/content/view/7910/97/

.     Загальна психологія/ [О.П. Сергєєнкова, О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка]. - К.:Центр учбової літератури, 2012. - 296 с.

9.      Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению. Характер, коммуникабельность. Популярное пособие для родителей и педагогов/ Н.В. Клюева, Ю.В. Касаткина. - Ярославль: Академия развития, 1996. - 208 с.

.        Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол/ Д.П. Колесов. - М.:МПСИ Флинта, 2003. - 203 с.

.        Кон И.С. Психология старшеклассника: Пособие для учителя/ И.С. Кон. - М.: Просвещение, 1980. - 180 с.

.        Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии/ Б.Ф. Ломов // Хрестоматия по психологии/ под ред. А.В. Петровского. - М.:Просвещение, 1987.-С. 108-117.

.        Малевин К.О. Мир детства/ К.О. Малевин // Подросток. - М., 1982, №2.-С. 12-13.

.        Мачуська І. Міжособистісне спілкування підлітків/ І. Мачуська // Шкільний світ. - 2007. - №17.-С. 1-11.

.        Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество/ В.С. Мухина. - М.:Академия, 1999. - 495 с.

.        Немов Р.С. Психология. Книга2/ Р.С. Немов. - 4-е изд. - М.:Владос, 2007. - 230 с.

.        Психодіагностика особистості підлітка/ За ред. О.Д. Кравченко, В.Ф. Моргуна. Навчальний посібник для студентів-бакалаврів педагогічних і психологічних спеціальностей. - 2-е видання. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2013. - 136 с.

.        Психологический словарь/ под ред. М.Г. Ярошевского, А.В. Петровского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.:Политиздат, 1990. - 494 с.

.        Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты/ Д.Я. Райгородский. - Самара: Бахрах-М, 2001. - 672 с.

.        Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста/ Ф. Райс. - СПб.:Питер, 2000. - 656 с.

.        Савчин М.В. Вікова психологія/ М.В. Савчин, Л.П. Василенко. - К.:Академвидав, 2006. - 359 с.

.        Семиченко В.А. Психология общения/ В.А. Семиченко. - К.:Магістр-S, 1998. - 152 с.

.        Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія/ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. - К.:Просвіта, 2001. - 416 с.

.        Туріщева Л.В. Вікові аспекти виховання школяра/ Л.В. Туріщева // виховна робота в школі. - 2006. - №8. - С. 36-41.

.        Фельдштейн Д.И. Психологические аспекты изучения современного подростка/ Д.И. Фельдштейн // Вопросы психологии. - М., 1983, №1. - С. 33-42.

.        Філоненко М.М. Психологія спілкування/ М.М.Філоненко. - К.:Центр учбової літератури, 2008. - 224 с.

.        Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития/ Г.А. Цукерман, Б.М. Мастеров. - М.: Интерпракс, 1995. - 211 с.

.        Шулигіна Р.А. Проблема комунікативної культури у процесі виховання: психолого-педагогічний аспект/ Р.А. Шулигіна // Мовна освіта в контексті Болонських реалій: Тези відповідей наукової конференції кафедри ЮНЕСКО КНЛУ, 24-25.02.2005. - К.:Вид. центр КНЛУ, 2005. - С. 107-108.

.        Шулигіна Р.А. Роль педагогічного спілкування у формуванні особистості старшокласника/ Р.А. Шулигіна // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наукових праць. - К.:Вид. центр КНЛУ, 2001. - №18. - С. 94-98.

.        Шулигіна Р.А. Спілкування як вагома складова соціальної адаптації особистості/ Р.А. Шулигіна // Наукові записки КУТЕП: Щорічник. - К.:Знання України, 2003. - вип. 3. - С. 499-507.