Материал: Професійна мова економістів

ТЕМА 17

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ ТА ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Основні питання теми

Головні ознаки прикметників.

Творення власневідносних прикметників від географічних назв.

Творення ступенів порівняння прикметників.

Особливості використання прикметників у науковому та офіційно-діловому стилях.

 Ключові слова: прикметник, якісні, відносні та присвійні прикметники, групи прикметників, ступені порівняння прикметників (вищий і найвищий), прикметники книжного походження, аналітичні форми прикметників.

 Пригадаймо, що прикметником називається частина мови, яка виражає ознаку предмета або приналежність, наприклад: ефективний, продуктивна,

студентське, економічні тощо.

Прикметники виражають ознаки кольору (червона папка), розміру (маленька аудиторія), віку (старий чоловік), матеріалу (кришталевий келих), запаху (п’янкий аромат), смаку (солоний огірок), якості (гнучка гілка), приналежності (братів комп’ютер), зовнішні прикмети (білява дівчина), внутрішні властивості (добра сусідка), простору (далекий гомін), часу (вечірній концерт) тощо.

Прикметники можуть виражати ознаку безпосередньо (висока будівля, зелений парк) або через відношення до інших предметів (срібні прикраси – прикраси зі срібла).

Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується, наприклад: вигідна угода, вигідний договір, вигідне доручення; рід, число, відмінок і група

відмінювання прикметника є його морфологічними ознаками.

За лексичним значенням, морфологічними ознаками і словотворчими особливостями прикметники поділяють на якісні, відносні та присвійні.

Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням, наприклад: цікава історія, яскрава особистість. Тільки від них утворюються ступені порівняння.

Відносні прикметники називають ознаки предметів, які встановлюються за відношенням до інших предметів, явищ, понять, наприклад: полотняна (сорочка)

– сорочка з полотна, срібна (каблучка) – каблучка із срібла, осінній (день) – день осені.

Присвійні прикметники вказують на приналежність предмета людині (рідше тварині), наприклад: батьків наказ, мамина заява, бабусине обладнання.

Коли прикметники вживаються у переносному значенні, то відносні та присвійні можуть переходити в розряд якісних. Наприклад: срібний перстень (відн.) – срібний голос (якісн.), заяча шапка (відн.) – заяча душа (якісн.), вовче лігво (присв.) – вовчий апетит (якісн.).

Якісні прикметники, які називають ознаку предмета, що може бути виражена більшою або меншою мірою, мають ступені порівняння – вищий та найвищий.

1. Перевага надається прикметникам книжного походження:

автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями

зінших частин мови.

2.У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою слів: більш/найбільш, менш / найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш:

4.Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється у певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір,

угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв’язки, обов’язки, переговори.

5.У формах М. в. однини чоловічого та середнього роду варто використовувати закінчення -ому.

6. Не використовувати розмовні форми, а тільки слова з конкретним визначенням.

7. Уникати вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. в., це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.

поради

Усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль,

базедова хвороба, бертолетова сіль, кесарів розтин, рентгенівський апарат та ін.;

б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сізіфова праця та ін.

8. Уникати вживання прикметників, що походять від географічних назв із додатковим роз’яснювальним іменником.