Материал: Професійна мова економістів

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови, а також розгорнутими пояснювальними конструкціями.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, але в сучасній українській мові можна спостерігати тенденцію до стильової уніфікації та використання паралельних форм, наприклад:

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад:

бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиня, поетеса, студентка, учениця та ін.

Зверніть увагу, що лише в жіночому роді вживаються такі назви професій:

друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

3. Використовувати збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо варто замінювати іменниками у формі множини, наприклад:

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад:

4. Уживати форму Кл. в. тільки в звертанні до осіб, називаючи:

статус – знавцю, колего, товаришу; посаду – директоре, завідувачу, голово;

звання – професоре, капітане, академіку та ін. професію – лаборанте, перекладачу, секретарю;

родича – батьку, мамо, сестро, тітко; ім’я – Ігоре (Ігорю), Олегу, Миколо, Юрію;

Маріє, Ольго, Наталю, Любове; ім’я по батькові – Сергію Іллічу,Богдане Анатолійовичу,Максиме Євгеновичу,

Інно Іллівно,Ольго Анатоліївно, Наталіє Євгенівно.

Наприклад: шановний пане полковнику; вельмишановна панно Марино; пані Валеріє; колего Дмитре; друже Іване Васильовичу; добродію Чорногрив.

5.Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення, наприклад:

6. Указуючи час за роком, іменник треба узгоджувати із числівником, займенником чи прикметником в Р.в. без прийменника, наприклад:

Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці)

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3. в. однини характерним є нульове закінчення, наприклад:

Підписали акт (а не акта);

отримав лист (а не листа); узяв олівець (а не олівця); видав наказ (а не наказа) і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

чорнилами

9. В О. в. множини іменників II відміни та множинних іменників використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има, наприклад:

10.Нормою є вживання одиниць виміру в паралельних формах Р.в.множини:

децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів,

байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види,

сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина. Але: наприкінці XX й на початку XXI ст.(століття, а не століть), бо однорідними членами є не числівники, а іменники кінець, початок;

11.Однина іменника вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників і є засобом узагальнення, наприклад: Перевезено ввесь урожай соняшнику.

Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, варто уживати форму множини, наприклад:

Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів.

12. Не можна відмінювати назви неживих предметів як живих істот,

13.Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати повинен стояти в

3.в., а не в Д.в., наприклад:

14. Присудок, виражений заперечним дієсловом, вимагає додатка – іменника (предмета чи об’єкта) переважно в Р. в., наприклад: