Материал: Професійна мова економістів

Це дає можливість першому зосередити увагу на формуванні і висловленні думки. Однак перед завершенням фрази він обов’язково піднімає очі на слухача, ніби перевіряє його реакцію на сказане і подає сигнал про те, що чекає його слів.

Існують також певні знаки у протоколі, які потрібно вміти «розшифровувати»

– хто до кого і як підійшов, з ким енергійно привітався тощо.

Завжди потрібно пам’ятати, що різні народи мають свою часто оригінальну і специфічну систему мовної поведінки, свої правила, які відмінні від інших:

Англійці вас не зрозуміють (будуть обурені і здивовані), якщо ви запізнитеся на зустріч хоча б на п’ять хвилин.

Італійці будуть з вами розмовляти на відстані метра, а англієць – на відстані півтора – два метри.

На Сході подають суп у кінці обіду.

У Японії під час прийому (обіду) можуть постійно вибачатися за скромний стіл, який ломиться від страв.

 ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь.

1. Службовий лист – це …:

а) головний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян; б) поширений вид документації, один із способів обміну інформацією;

в) документ, у якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації;

г) документ, у якому коротко викладено особисті, освітні та професійні відомості про особу.

2. Службові листи за функціональними ознаками поділяють на

а) супровідні і гарантійні; б) ділові і приватні;

в) ті, що потребують відповіді і ті, що не потребують відповіді; г) листи-замовлення, листи-пропозиції.

3.За кількістю адресатів розрізняють листи

а) гарантійні, супровідні; б) звичайні, циркулярні, колективні;

в) листи, що потребують відповіді, і листи, що не потребують відповіді; г) колективні, звичайні.

4.Колективний лист – це …

а) лист, який пишуть від імені керівників кількох установ, але надсилають на одну адресу;

б) лист, який надсилають на адресу однієї інстанції; в) лист, який надсилають цілій низці установ; г) надсилається одній інстанції.

5. Звичайний лист – це …

а) лист, який надсилають цілій низці установ; б) лист, який надсилають на адресу однієї інстанції;

в) лист, який надсилають на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ;

г) лист, у якому порушується проста тема: прохання про підтвердження тощо.

6. Починати листа потрібно з

а) наказу; б) прохання; в) звертання;

г) опису фактів або подій.

7.Службові листи пишуть

а) з обох сторін; б) на будь-якому чистому аркуші паперу;

в) на білосніжному аркуші паперу лише з його лицьової сторони; г) на чистому бланку.

8.До реквізитів службового листа не належить

а) номер; б) підпис керівника організації; в) заголовок; г) дата.

9.Поширеними вступними фразами у службових листах є посилання на попередню домовленість, яку оформляють так

а) у відповідності з нашою домовленістю; б) відповідно нашої домовленості; в) відповідно з нашою домовленістю; г) згідно з нашою домовленістю.

10.Рекомендаційні листи – це листи, у яких

а) гарантується виконання робіт; б) супроводжують якісь документи, товар тощо;

в) містять клопотання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу; г) щось пропонується (проект робіт, різноманітні послуги тощо).

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. – К., 1997.

2.Гладіна Г. І., Сеніна В. К. Питання мовленн євої культури та стилістики. –

К., 1997.

3.Головащук С. І. Українське літературне слововживання. – К., 1995.

4.Гринчишин Д. Г., Капелюшний А.О. та ін. Словник-довідник з культури української мови. – Львів, 1996.

5.Довідник з культури мови: [Посібник] /С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Н. М. Сологуб та ін.; за ред. С. Я.Єрмоленко. – К., 2005.

6.Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.

7.Коваль А. П. Слово про слово. – К., 1986.

8.NovaMova.com.ua

9.mova.kreschatic.kiev.ua

ТЕМА 16

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІМЕННИКІВ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

Основні питання теми

Основні правила вживання іменників у офіційно-діловому стилі.

Правила написання великої літери у власних назвах.

 Ключові слова: іменник, частина мови, рід, число, збірні іменники, кличний відмінок, велика літера.

 Відомо, що іменник – це частина мови, яка називає предмет і відповідає на питання хто? що? (установа, вчений, патріот).

При складанні документів виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у в иборі відповідної граматичної форми. Варто пам’ятати, що офіційноділовий стиль регламентує певні правила щодо вживання іменників.

1. Віддавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: габарит, ємність, єство, звершення, інгредієнт, кон’юнктура, маркетинг, номенклатура, об’єктивність, прецедент та ін. Не бажано вживати розмовну лексику або професіоналізми у писемному професійному мовленні.