Для зручності великі за обсягом тексти рубрикуються (членуються). Це допомагає також уникнути плутанини.
Рубрикація – це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлені одна від одної.
Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір та фактуру паперу та ін., що загалом відображає будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.
Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класичний абзац має три частини:
зачин (формулює тему);
фраза (містить основну інформацію);
коментар (підсумок усього абзацного змісту).
Інформація, що вміщена в межах одного абзацу, має виражати закінчену думку. Типовий абзац повинен складатися з 4–5 речень, хоч офіційно-діловий стиль допускає наявність 1 речення. Отже, абзац повинен бути внутрішньо замкненим смисловим цілим.
Для чіткого зазначення і вка зування на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів використовують нумерацію рубрик тексту.
Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації. Комбінована базується на використанні символів, слів, літер, арабських та
римських цифр і доповнює абзацні членування тексту. Система використання різноманітних позначень має бути послідовною, логічною і будуватися за спадковою ознакою:
Комбінована |
Нова |
|
А. Б. В. Г. Д. ... |
Розділ І |
1 |
І.II. III. IV. V. ... |
Частина 1 |
1.1 |
1. 2. 3. 4. 5. ... |
Частина 2 |
1.2 |
1);2);3);4);5); ... пункт 1 |
1.2.1 |
|
а);б);в);г);д);... §1 |
1.2.1.1 |
|
|
§2 |
1.2.1.2 |
|
п. 2 |
1.2.2 |
|
Частина 3 |
1.3 |
|
Розділ II |
2 |
Треба пам’ятати, що для системи буквеної рубрикації літери Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь не використовуються.
Ця система вимагає чіткого дотримання правил пунктуації, повинна мати логічну будову й до однотипних рубрик застосувати однорідні засоби нумерації або лаконічні заголовки.
Кожна наукова робота повинна бути правильно оформлена. Правильність оформлення стосується рубрикації, опису бібліографічного апарату, способів введення ілюстративного матеріалу (схеми, таблиці, малюнки, алгоритми, графіки тощо), дотримання стандартних розмірів (поля, кількість рядків на аркуші, кількість знаків у рядку тощо). Подібну інформацію може дати будь-яка добре оформлена книга, якщо ретельно проаналізувати способи її оформлення.
Існує система стандартів для оформлення посилань та списку літератури. Отже, розглянемо ці правила.
У наукових працях використовують два види посилань – внутрішньотекстові та підрядкові.
Внутрішньотекстові посилання прості в оформленні, займають мало місця, однак у цьому випадку цитата відірвана від вихідних даних джерела, яке поміщено в загальному бібліографічному списку в кінці дослідження. Застосовувати їх краще, коли в роботі велика кількість цитат. Внутрішньотекстове посилання наводиться відразу після цитати: у квадратних дужках вказують номер бібліографічної позиції цитованого видання за списком використаної літератури, якщо потрібно, номер тому та сторінку.
Підрядкові посилання наводяться внизу, під основним текстом і відділяються від нього горизонтальною лінією. Вони більш складні в оформленні, але зручні під час читання роботи. Посилання позначаються цифрами, нумерація посилань може бути наскрізною для всієї роботи, а також посторінковою. У підрядкових посиланнях наводяться тільки основні елементи бібліографічного опису цитованого джерела.
Укінці наукової праці оформляється список використаної літератури, або бібліографія. Зазвичай порядок розміщення джерел – алфавітний. Якщо автор із певних причин вважає за доцільне дотримуватися іншого порядку (систематичного, тематичного, хронологічного), це має бути обумовлено в роботі. Літературу іноземними мовами розміщують в алфавітному порядку після повного списку вітчизняних видань. Кожне джерело має свій порядковий номер, весь список літератури має єдину наскрізну нумерацію.
Бібліографічний опис джерела складається з кількох розміщених у певній послідовності елементів. Існують відмінності в оформленні бібліографічного опису книги та складової частини книги, збірника, періодичного видання тощо (наприклад, статті).
Уповному бібліографічному описі книги такими елементами є прізвище та ініціали автора (авторів), назва книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Інколи можуть опускатися назва видавництва та кількість сторінок. Між елементами опису ставлять загальноприйняті умовні розділові знаки.
Наведемо приклад повного бібліографічного опису книги.
Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко Г.Н. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 2001. – 606 с.
Убібліографічному описі наукової статті містяться такі елементи: прізвище та ініціали автора (авторів), назва статті, назва збірника, журналу, газети, іншого видання, рік видання, номер (випуск), сторінки.
Наведемо приклади бібліографічного опису наукової статті.
1.Прадід Ю.І. Юридична лінгвістика як наука і навчальна дисципліна // Право України. – 2002. – № 7. – С. 106-109.
2.Гайдук А.Б. Основні напрямки розвитку туристичного ринку в Карпатському регіоні // Менеджмент та підприємство в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. – 1999. – № 5. – С. 7-9.
Для правильного оформлення конспекту, реферату, курсової чи дипломної роботи, будь-якої іншої наукової праці треба знати вимоги до оформлення бібліографії. Зверніть увагу на зразки бібліографічного опису.
1.Бібліографічний опис книги:
1.Банківська енциклопедія / Савчук М .І., Поддєрьогін А. М., Пересада А. А. та ін.; За ред. А .А. Мороза, – К.: Фірма «Ельтон», 1993. – 327 с.
2.Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: Молодь,
1997. – 100 с.
3.Воробйов Ю.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – Кн. 1. – Сімферополь: Таврія, 1999. – 265 с.
4. Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. / За ред. Т. Р. Кияка. – К.: Вид. дім «КМ Асаdemіа», 1997. – 264 с.
5.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. – К.: КНЕУ, 2000. – 295 с.
6.Тітов М.І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні аспекти. – X.: Консул, 1997. – 312 с.
2. Бібліографічний опис газетної чи журнальної статті, статті у збірнику.
1.Агентство з питань запобігання банкрутства підприємств: Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій // Українська інвестиційна газета. – 2004. – № 3. – С. 8-10.
2.Пилипчик М., Колмакова В. Роль економічних факторів у період доринкової економіки // Економіка України, – 1998. – № 2. – С. 5-7.
3.Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств» // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 5. – С.8– 9.
Дотримання загальноприйнятих правил оформлення бібліографічного апарату свідчить про високий мовнокультурний рівень автора та якість наукового дослідження.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1.Що таке курсова робота?
2.Чим відрізняється дипломна робота від курсової роботи?
3.Яких пропорцій рекомендують дотримуватися між частинами дипломної роботи?
4.Що таке рубрикація? З якою метою її використовують? Назвіть основні види рубрикації.
5.Розкрийте поняття «бібліографічний опис». Які основні правила до оформлення бібліографії?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Завдання 1. Запишіть бібліографічний опис книг і статей відповідно до вимог оформлення бібліографії.
а) Василик О.Д. Державні фінанси України Навч. посібник К Вища школа
1997 338 с
б) Внукова Н.М. Основи факторингу Навч. посібник К Товариство «Знання»
1998 174с
в) Гроші в Україні: факти і документи М.Ф. Дмитрієнко, В.М. Литвин, В.А. Ющенко, А.В. Яковлєва К Фірма «АКС - ІЖКАШЕ» 1998 456 с