У структурі екологічної культури, як зазначала С. М. Кравченко, еколого-правова культура є соціально значимим і врегульованим нормами права способом творчої діяльності з пізнання та перетворення природи, її охорони, раціонального використання природних ресурсів, оздоровлення навколишнього середовища в інтересах теперішнього та майбутніх поколінь [12, с. 49]. Таким чином, усебічний розвиток різних напрямів екологічної культури неможливо уявити без розвитку тих ідей, які закладаються вченими-представниками різних галузей знань у правила поведінки людини і людського суспільства для гарантування безпечного життя майбутнім поколінням людей на Землі.
У теорії права принципи права пропонується розглядати крізь призму основних ідей, вимог, начал тощо, однак єдиного визначення принципів права (а також "універсальних" ознак) бракує. Наведемо такі підходи до визначення цієї надважливої правової категорії. Отже, принципи права є: а) його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення права; за своєю сутністю вони є загальне відображення об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, людства в цілому [26, с. 134]; б) вихідні ідеї, що визначають його характер, як найбільш важливі юридичні вимоги, що адресуються суб'єктам права; найбільш загальні і стабільні вимоги, що сприяють утвердженню та захисту суспільних цінностей, визначають характер права і напрями його подальшого розвитку [20, с. 123, 124]; в) явища, що не тільки пов'язують право з політикою, економікою, духовним життям суспільства, а й забезпечують єдність різних власне правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно- категоріальних рядів [8, с. 3]; г) певні нормативно-керівні начала, яким притаманні загальні ознаки норм права, але в той же час які слугують основою та орієнтиром для створення та застосування всіх інших правових норм, тобто яким по відношенню до них (правових норм) належить певний пріоритет [6, с. 44]. Погоджуючись із думками авторів зазначених дефініцій, відмітимо дещо спільне: дієвість правових принципів залежить від їхньої наукової зрілості й обґрунтованості, від рівня культурного розвитку суспільства, від досконалості правових засобів, за допомогою яких вони підкріплюються і розвиваються [4, с. 223], що є вкрай актуальним сьогодні.
Еколого-правові підходи до формування принципів екологічного права України. Розгляд принципів екологічного права як системоутворюючих факторів галузі права є загальновідомим, водночас, екологізація переважної більшості сфер життєдіяльності людини з метою забезпечення сталого розвитку неможлива без розвитку екологічної культури, важливість якої доводиться низкою наук екологічного напряму (підгалузей науки екології). В. І. Андрейцев зазначає, що принципи екологічного права - це вихідні засади та загальнообов'язкові правила, зафіксовані в регулятивних і охоронних еколого-правових нормах, що спрямовані на досягнення мети екологічної політики України і забезпечення завдань екологічного права [2, с. 25]. На думку В. В. Кос- тицького, принципи є, насамперед, не що інше як вимоги, відповідно до яких мають закріплюватися конкретні законодавчі норми у відповідних актах. Принципи є основою побудови і функціонування права, де-факто є обов'язковими в частині дотримання для всіх без винятку суб'єктів екологічних відносин, фактичний стан яких де-юре визначає рівень правової свідомості та культури суспільства, в частині предмету дослідження - рівень його екологічної поведінки [9, с. 86-87].
А. П. Гетьман та В. А. Зуєв ведуть мову про забезпечення пріоритету норм і принципів екологічного законодавства, їхню інтеграцію й систематизацію. Тільки за цих умов варто очікувати того, що Україна буде активніше просуватись на шляху до сталого розвитку [5, с. 87]. Припускаємо, що взятий Україною стратегічний курс на забезпечення сталого розвитку нашої держави дозволяє говорити і про особливий різновид екологічної культури - про культуру сталого розвитку - культуру екологічної складової сталого розвитку, що потребує свого наукового осмислення у теорії екологічного права. Сьогодні ж забезпечення ефективності екологічного права, спрямованого на інтеграцію різногалузевих підходів до формування суспільної та індивідуальної еколого-правової культури, є не лише важливим завданням державної екологічної політики, реалізація якої проявляється крізь призму права і законодавства, але й покладається в основу системи принципів права, які зазнали процесу екологізації, та принципів екологічного права [22, с. 38-39].
Екологічне право за своєю суттю, як вважає Лю Ху- нянь, пропонує нову форму життя, іншими словами, на основі цього права ми можемо винести судження про норми (критерії) нового життя. Це - правила культивування принципів людинолюбства (гуманності) [15, с. 98], які дослідник пропонує розглядати в межах концепту екологічного права. Зазначені принципи в межах формування концепту екологічного права М. В. Краснова вбачає у принципах життєвості (існування) всіх елементів природи, включаючи гармонійне існування самої людини в природі, а також гармонії (загальної згоди) та відновлення цінності духу природи [13, с. 8]. Вибудовуючи гуманістичний профіль охорони навколишнього природного середовища у глобалізаційних процесах розвитку економіки, Євґеніуш Косьмінскі зазначав необхідність розвитку "нової екологічної культури", яка пронизує різні види діяльності людини, становить більш ніж основну умову для виживання людської культури, а також природи [10, с. 136]. Вочевидь, наведені нами підходи вчених базуються саме на ідеї про необхідність виявлення та подальшого розвитку принципу формування екологічної культури, який має набути своєї правової форми завдяки закріпленню в нормах чинного законодавства, тобто гарантуватись законодавчо - набути правової форми як принцип права і як принцип законодавства.
У питанні про співвідношення принципів права і законодавства є дві точки зору. Так, на думку Т. І. Макарової, способи та характер правового оформлення принципів свідчать про те, що існують відмінності між принципами права і принципами законодавства. Якщо у принципах права об'єктивуються істотні, змістовні ознаки конкретної галузі права, то в принципах законодавства мають віднайти відображення ще і структурні характеристики [16, с. 140]. На думку І. А. Ігнатьєвої, поняття принципу права та принципу законодавства практично збігаються і використовуються порізно лише в конкретному аспекті проведення наукових досліджень [6, с. 37]. Принцип формування екологічної культури, звісно ж, є однаково важливим і для сфери права, і для законодавства, а як наслідок, - і для правотворчої, управлінської, правозастосовної, освітянсько-виховної та іншої пра- вореалізаційної практики. З огляду на це, принцип формування екологічної культури є важливим принципом екологічного права, та, на наше переконання, має стати принципом екологічного законодавства.
Загальнозначимий вираз правові ідеї-принципи отримують далі - у законодавстві, у системі правових норм. З одного боку, у значній кількості випадків вони отримують прямий вираз у преамбулах і загальних статтях нормативних актів. З іншого боку, правові ідеї розвиваються і конкретизуються у певних правилах поведінки, виступаючи як загальні ідейно-правові основи цих правил, як критерії їхнього групування і систематизації. На цьому рівні правові ідеї як принципи права об'єктивуються у правовій системі, але не втрачають свого ідеологічного характеру [4, с. 221], набуваючи характеру принципів державної екологічної політики. Важливо звернути увагу й на необхідність дослідження принципів екологічної політики, відображених у положеннях документів концептуального характеру, адже їхня переважна більшість повторюють норми-принципи чинних джерел екологічного й інших галузей права або споріднені з ними.
Принцип формування екологічної культури в системі принципів екологічного права. У системі принципів екологічного права, які є історично усталеними, наприклад, раціонального та цільового використання природних ресурсів, оптимального поєднання екологічних та економічних інтересів, поєднання заходів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення й економічного стимулювання тощо, вчені обґрунтовують наявність новітніх правових ідей. Серед зазначених принципів - принцип розмежування природокористування та контролю за ним [11, с. 6], принцип екосистемного підходу [25, с. 93] або екосистемності [21, с. 39] та багато інших.
Нового змісту набувають і усталені принципи екологічного права, зокрема принцип екологізації суспільного життя - як сформульований М. В. Красновою принцип "екологізації національної правової системи України". Кроками до екологізації національного права і законодавства вчена пропонує визнати забезпечення проникнення, трансформацію у правові галузі та у правові норми екологічного підходу, що має більш широкий зміст, обумовлений науковим екопотенціалом, включаючи і біоекологічні, і еколого-синергетичні, та інші екологічні ідеї і знання [14, с. 108]. Ефективна реалізація цього принципу у праві свідчитиме, перш за все, про розвиток правової культури загалом, а також еколого-правової культури, яка інтегрує екологічні та правові засади регулювання суспільних відносин шляхом застосування комплексних підходів до використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та його елементів, забезпечення екологічної безпеки, зокрема і шляхом "стримування" негативних кліматичних змін.
Н. Р. Малишева зазначала важливість урахування задекларованих низкою міжнародно-правових джерел "етичних принципів" у розв'язанні проблем запобігання негативним змінам клімату, на яких має ґрунтуватися моральний імператив добра. Це, у першу чергу, унікальна здатність людини аналізувати своє буття та навколишню дійсність, відчувати несправедливість, уникати небезпеки, брати на себе відповідальність, прагнути до співробітництва та давати моральну оцінку подіям, що відбуваються) [17, с. 179]. Зазначені принципи покладені в основу положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату від 09 травня 1992 р. (м. Нью-Йорк, США; ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 р.), Паризької угоди від 12 грудня 2015 р. (м. Париж, Франція; ратифікована Законом України від 14 липня 2016 р.) та інших джерел міжнародного екологічного права.
У науковій літературі зазначено, що правові принципи формують правове мислення і правову культуру [26, с. 134]. За допомогою правових норм, спрямованих на регулювання відносин із формування, забезпечення, розвитку, гарантування ефективності екологічної культури, екологічній культурі в цілому та окремим її елементам надається правова форма. Основою для об'єднання таких норм у комплексний і міжгалузевий інститут еколого-правової культури в системі екологічного права України є система принципів, серед яких ми пропонуємо окремо виділити принцип формування екологічної культури та розкрити його зміст. На наш погляд, сучасна всебічна екологізація різних сфер буття, як засіб протистояння екологічній кризі, виявляє важливість формування еколого-правової культури - не лише як певної гарантії забезпечення сталого розвитку та найбільш сучасної концепції взаємодії суспільства і природи, але і як галузевого правового принципу [22, с. 38].
Вироблені теорією та практикою принципи, на яких ґрунтується екологічне право як система, Ю. С. Шемшу- ченко пропонує розглядати як наукову основу досягнення цілей правового регулювання в екологічній сфері [28, с. 18]. Принципи права не тільки пов'язують право з політикою, економікою, духовним життям суспільства, а й забезпечують єдність різних власне правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно-категоріальних рядів [8, с. 3]. На рівні міжгалузевих засад регулювання екологічних відносин принцип формування екологічної культури органічно взаємопов'язаний із принципами сталого розвитку, екосистемного підходу (екосистемності) та ін. Цей принцип також відповідає загальноправовим принципам правового регулювання відносин у державі, як-от: законності та правопорядку, гуманізму, гласності, невідворотності юридичної відповідальності за правопорушення, компенсаційності заподіяної шкоди, міжнародного співробітництва тощо. З огляду на те, що у розвинутих правових системах правові принципи найчастіше виконують роль перехідної ланки від суспільних відносин до систем права і правового регулювання [26, с. 135], - принцип формування екологічної культури в нашому суспільстві повинен бути визнаний як одна із визначальних передумов забезпечення екологічного правопорядку.
Історично так склалося, що на визначенні правового змісту системи принципів екологічного права значною мірою позначився вплив принципів, закріплених у Стокгольмській декларації з навколишнього середовища (1972 р.), Всесвітній хартії природи (1982 р.), в Декларації Ріо-де- Жанейро з навколишнього середовища та розвитку (1992 р.) та в низці міжнародних договорів. Уперше система основних принципів охорони навколишнього природного середовища (за своєю суттю - система основних принципів екологічного права) була визначена законодавцем у ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Автори науково- практичного коментаря до цього Закону відмічають, що у зазначеній статті наводяться принципи, виведені з урахуванням міжнародного, вітчизняного та зарубіжного досвіду у розв'язанні екологічних проблем. На думку вчених, сформульовані в цій статті Закону принципи значною мірою випередили ідеї, закладені в наступні міжнародні документи з відповідних питань. З іншого боку, реалізація цих принципів має відбуватися з урахуванням тих уточнень, на які орієнтують світове співтовариство перераховані вище документи [19, с. 29-30].
Не вдаючись до аналізу джерел міжнародного екологічного права й екологічного права Європейського Союзу, зазначимо, що важливу роль на шляху України до євроінтеграції сьогодні відіграють екологічно спрямовані положення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншої сторони (Угода, ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 р.). Низку положень гл. 6 "Навколишнє середовище", гл. 24 "Культура" та багатьох інших спрямовано на впровадження основних напрямів співпраці України та ЄС у правовій, екологічній, культурній, туристичній, ядерно-енергетичній, морській і багатьох інших галузях співробітництва. На нашу думку, формування екологічної культури в нашій державі значною мірою залежить і залежатиме й надалі від успішного виконання Україною взятих на себе зобов'язань у еколо- го-правовій та поєднаних із нею сферах.
Принцип формування екологічної культури в системі принципів екологічного законодавства. Конституційне та законодавче закріплення переважної більшості принципів екологічного права, на наш погляд, доцільно розглядати в тісному взаємозв'язку з принципом формування екологічної культури. Л. Л. Чаусова наголошує на тому, що кожний принцип екологічного права має свій зміст - сукупність правових приписів, які забезпечують його прояв шляхом використання різних правових форм і способів у певній частині екологічного права. Особливістю цих правових приписів є те, що вони сформульовані в законодавстві з урахуванням загальних об'єктивних законів природи і специфіки кожного природного об'єкта [27, с. 5]. Принцип формування екологічної культури частково відображено у положеннях чинного законодавства України, у першу чергу, у згаданій вище ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" - це встановлення принципу формування у населення екологічного світогляду (п. "ж" ст. 3), що поєднується з формуванням екологічної культури (екологічної свідомості, екологічного мислення кожної людини, які сприяють реалізації екологічно виваженої правомірної поведінки). У наукові літературі він зазначається як орієнтованість на формування екологічного світогляду [2, с. 208].