Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Принцип формування екологічної культури в Україні: проблеми теоретико-правового змісту та перспективи розвитку
Е. В. Позняк, канд. юрид. наук, доц., психолог
Pozniak, Cand. Sc. (Law), Associate Prof., psychologist Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
THE PRINCIPLE OF ECOLOGICAL CULTURE FORMATION IN UKRAINE:
PROBLEMS OF THEORETICAL AND LEGAL CONTENT AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT
The article examines the theoretical and legal, legislative and other approaches to understanding the essence and content of the principle of formation of ecological culture in environmental law and legislation of Ukraine. At present, the principle of formation of ecological culture is only partially reflected in the norms of the Constitution of Ukraine and current legislation, in particular the Law of Ukraine "On Environmental Protection".
The implementation of this principle in legislative, practical and law enforcement activities will help increase the level of environmental and legal awareness and culture, ecologization of national law and legislation. The level of ecological and ecological-legal culture in society determines the effectiveness of operation of ecological management and control system, the guarantee of the ecological safety of economic and other activities, the achievement of ecological law and order, the restoration of ecological balance, the development of science and ecological knowledge.
The strengthening of the principle of ecological culture formation will be promoted by performance of the strategic tasks put in provisions of sources of the state ecological policy, primarily, the Basic principles (strategy) of the state ecological policy for the period till 2030.
Proposals have been made to improve the current legislation in order to take into account the principle of forming an environmental culture, guaranteeing the sustainable development of our country from the standpoint of current challenges and processes of globalization. The opinion on the expediency of constitutional contemplation of the principle of formation of ecological culture as a basis for building a democratic, social, legal and ecological state had been expressed. This principle is offered to supplement the main sources of natural resources, environmental law and environmental safety law.
The introduction of the principle of formation of ecological culture in the national legislation should assume a nature of a systemic character, which will help to provide the coherence of environmental law and other branches in the regulation of environmental relations. This will increase the level of ecological and legal culture of society and citizens and strengthen the course of our state towards international and European integration.
Keywords: ecological culture, ecological-legal culture, ecological law, ecological legislation, environment, principles of ecological law, principles of law, state ecological policy.
Досліджено теоретико-правові, законодавчі й інші підходи до розуміння суті й змісту принципу формування екологічної культури в екологічному праві та законодавстві України. Нині принцип формування екологічної культури лише частково відображено у нормах Конституції України та чинного законодавства, зокрема Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Реалізація вказаного принципу в законотворчій, практичній і правозастосовній діяльності сприятиме підвищенню рівня еколого-правової свідомості та культури, екологізації національного права й законодавства. Від рівня екологічної та еколого-правової культури в суспільстві залежить ефективність функціонування системи екологічного управління і контролю, забезпечення екологічної безпеки господарської та інших видів діяльності, досягнення екологічного правопорядку, відновлення екологічної рівноваги, розвиток науки та екологічних знань.
Утвердженню принципу формування екологічної культури сприятиме виконання стратегічних завдань, закладених у положення джерел державної екологічної політики, перш за все, Основних засад (стратегії) державної екологічної політики на період до 2030 р.
Внесено пропозиції з удосконалення чинного законодавства з метою врахування принципу формування екологічної культури, забезпечення сталого розвитку нашої держави з огляду на сучасні виклики та процеси глобалізації. Висловлено думку про доцільність конституційного закріплення принципу формування екологічної культури як основи для розбудови демократичної, соціальної, правової та екологічної держави. Зазначеним принципом пропонується доповнити основні джерела природоресурсного, природоохоронного права та права екологічної безпеки.
Запровадження принципу формування екологічної культури в національне законодавство має набути системного характеру, що сприятиме забезпеченню узгодженості норм екологічного права й інших галузей між собою у регулюванні екологічних відносин. Це підвищуватиме рівень еколого-правової культури суспільства і громадян, посилюватиме курс нашої держави на міжнародну та європейську інтеграцію.
Ключові слова: державна екологічна політика, екологічна культура, екологічне законодавство, екологічне право, еколого-правова культура, навколишнє природне середовище, принципи екологічного права, принципи права.
екологічна культура законодавство
Вступ
Сучасну систему екологічного права й законодавства України неможливо уявити без таких важливих елементів, як принципи, становлення яких в Україні зі здобуттям незалежності та подальше втілення в життя пов'язане з подоланням радянських принципів державотворення та правотворення, з урахуванням принципу сталого розвитку та відмовою від ідеї досягнення "пріоритету екології над економікою". 2021 рік - ювілейний для нас, громадян України та екологів-правників зокрема. Ми відмічаємо 30-річчя незалежності України, 25-річчя прийняття Конституції України [1], 30-річчя прийняття Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Водночас, вшановуємо пам'ять загиблих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи, переживаємо втрати наших громадян та анексію і тимчасову окупацію територій нашої держави в умовах війни, відшукуємо шляхи стримування та протидії санітарно- епідемічним загрозам. За 30-річний період проведено низку правових реформ, окреслено вектори міжнародної та європейської політики за участю України, сформовано правову систему, суспільну правову культуру, свідомість, морально-етичні засади буття.
Постановка проблеми. У сучасній науковій еколо- го-правовій доктрині принципи являють собою багатоа- спектне явище правової дійсності, посідають важливе місце серед інструментів правової політики та відіграють роль керівних начал правотворення, правозастосу- вання, наукового осмислення правової реальності у сфері охорони навколишнього природного середовища та його елементів, використання природних ресурсів, комплексів та екосистем, їхніх природних і природно- антропогенних властивостей, їхньої охорони й відтворення, і, безумовно, забезпечення екологічної безпеки людини й суспільства. Закладені в Конституції України від 28 червня 1996 р. принципи еколого-правового регулювання відносин у природоресурсній, природоохоронній та антропоохоронній сферах суспільних відносин і нині продовжують виконувати важливу соціальну роль регуляторів поведінки суб'єктів права та "проростати" в положення новітніх джерел еколого-правового регулювання різної юридичної сили. Однак роль принципів екологічного права подекуди недооцінюється.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значну увагу дослідженню принципів права й законодавства, їхнім філософським, соціальним, культурологічним та іншим аспектам приділяли увагу представники вітчизняної та зарубіжної науки теорії держави і права, а саме: С. С. Алєксєєв, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, В. О. Котюк, С. Л. Лисенков, С. П. Погребняк та ін. У сфері екологічного права ці питання стали об'єктом досліджень і наукових розвідок таких учених: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, М. М. Брінчук, Б. В. Єрофє- єв, О. І. Казанник, І. І. Каракаш, В. В. Костицький, О. Г. Котеньов, С. М. Кравченко, М. В. Краснова, Н. Р. Малишева, В. Л. Мунтян, Н. І. Нестерова, В. В. Петров, Є. П. Суєтнов, Л. Л. Чаусова, Ю. С. Шемшученко та ін. Тією чи іншою мірою у працях зазначених учених ставились питання щодо з'ясування змісту та системи принципів права, принципів екологічного права, основоположних засад формування екологічної культури та розвитку її елементів, перспектив удосконалення чинного законодавства з урахуванням міжгалузевих підходів до розвитку гарантій ефективності правових норм і принципів.
Проте наукові та практичні аспекти принципу формування екологічної культури та його значення для регулювання екологічних відносин висвітлені недостатньо, не досліджувалася вказана проблематика і в контексті суспільної еколого-правової культури. Звідси і випливає необхідність проведення більш детального аналізу екологічної культури як явища правової дійсності крізь призму системи принципів екологічного права й законодавства. Це дасть змогу більш детально розглянути один із найбільш важливих, на думку авторки цієї публікації, принципів екологічного права, показник еколого-правової культури, якому вже приділялась увага раніше [22].
Метою статті є проведення аналізу науково- теоретичних підходів до розуміння принципів екологічного права загалом, а також обґрунтування наявності принципу формування екологічної культури в екологічному праві, виявлення особливостей його впливу на суспільні відносини як регулюючого чинника й обов'язкової умови вдосконалення екологічного законодавства, підвищення рівня правової культури суспільства і громадян.
Зазначена мета дослідження обумовила розв'язання таких завдань, як-от: здійснення аналізу теоретичних і правових (насамперед, еколого-правових) підходів, джерел державної екологічної політики, міжнародно-правових та європейських документів - джерел екологічного права, національного законодавства стосовно регулювання відносин у сфері розвитку еколого-правової культури крізь призму закріплення і подальшої реалізації принципу формування екологічної культури в Україні.
Предметом дослідження є соціально-правові передумови розвитку принципу формування екологічної культури в екологічному праві України, а також наукові та нормативно-правові підходи до закріплення у чинному законодавстві України вимог щодо підвищення рівня еколого-правової культури суспільства і громадян.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері розвитку екологічної культури загалом, а також еколого-правової культури суспільства і людини, у регулюванні яких важливе місце посідає принцип формування екологічної культури.
Методологія дослідження
В основу методології цього дослідження, з огляду на його комплексний характер, покладено загальнонауковий діалектичний метод пізнання суспільних явищ у їхньому взаємозв'язку та розвитку. Використано також такі наукові методи: аналіз і синтез (розглянуто правове регулювання екологічних відносин, проаналізовано правові засади державної екологічної політики, наукові підходи до розуміння принципів права та принципів екологічного права); тлумачення правових норм (застосовано при розгляді окремих норм чинного законодавства з метою з'ясування їхнього змісту та виявлення правових принципів, закладених законодавцем у їхню основу, насамперед, принципу формування екологічної культури); формально- юридичний (розглянуто загальнотеоретичні підходи до розуміння принципів права, правові передумови розвитку принципу формування екологічної культури як важливого принципу екологічного права); прогностичний (сформовано пропозиції щодо закріплення принципу формування екологічної культури в нормах чинного законодавства України) та ін.
Виклад основного матеріалу
Загальнотеоретичні підходи до розуміння принципів права України та їхньої ролі у формуванні еколого-правової культури. Незмінно актуальним питанням науки екологічного права впродовж багатьох років його становлення й розвитку як за радянських часів, так і в незалежній Україні на шляху нашої держави до міжнародної та європейської інтеграції, залишається питання виявлення та дослідження принципів права й законодавства, на яких будується система права, його галузей, під- галузей, правових інститутів та їхніх різновидів.
Засвоєння принципів права, нерозривного зв'язку між правом і мораллю, розуміння функцій, принципів, моральних вимог законодавства є свідченням правової культури людини лише в тому випадку, коли її знання переходять у переконання і знаходять прояв у практичних діях [23, с. 148]. Свого часу В. Л. Мунтян вів мову про те, що "збереження, відновлення, розширене відтворення всіх природних умов, саме таких, які є сприятливими для життя людей, прогресу виробництва і культури, які відповідають насущним людським потребам, дають можливість суспільству існувати і розвиватись тепер і в майбутньому" [18, с. 9].
Зведення поняття "природа" до "навколишнього середовища" внаслідок економічної діяльності людини, головним чином наприкінці ХХ століття, як зазначає Г. І. Балюк, призвело до порушення природного ходу розвитку, а орієнтація на суто прибуткову господарську діяльність - до дисгармонії між Людиною і Природою [3,
с. 9]. Доводиться констатували лише поглиблення екологічної кризи, адже порушення екологічної рівноваги у світовому масштабі, в окремих регіонах Планети перевищує адаптивні можливості біосфери і людства.
Значною мірою характер екологічного правопорядку, рівень законотворчої та правозастосовної практики, ефективність діяльності системи екологічного управління й контролю залежать від рівня правової й екологічної культури, що проявляється в узгодженості норм екологічного права й інших галузей між собою у регулюванні екологічних відносин, поширенні еколого-правових знань, в еколого-інформаційній, просвітницькій, виховній діяльності, у ставленні людини, суспільства, держави до всього живого. З позиції теорії права, розглядаючи джерело права як культуру, яка в процесі селективної еволюції вбирає в себе соціальний досвід і проявляється у загальнообов'язкових правилах поведінки [24, с. 138], ученими ставиться важливе завдання - розглядати правові явища, втілені в нормативно-правові акти різної юридичної сили, крізь призму культури [22, с. 38] та її важливого виду - еколого-правової культури. На думку І. І. Каракаша, еколого-правова культура відображає свідоме ставлення до еколого-правових норм і способів їхнього освоєння в суспільстві [7, с. 430].