Материал: Практикум УІПП 2019

в) систематичний пошук можливостей для підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства;

г) пошук ефективних напрямів інноваційної діяльності підприємства.

7.20. Технології стратегічного планування інноваційних процесів мають послідовність:

1.Вибір стратегії

2. Стратегічний контроль

3.Визначення місії компанії

4.Реалізація стратегії.

5.Стратегічний аналіз.

Варіанти відповідей:

1. 1 – 3 – 2 – 5 – 4;

2. 3 – 5 – 4 – 1 – 2;

3. 3 – 1 – 4 – 5 – 2;

4. 1 – 2 – 5 – 4 – 3.

Тема 8. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій

План заняття:

1. Види організаційних форм інноваційних підприємств

2. Малі підприємства в системі інноваційного підприємництва

Основні поняття теми:

Форми реалізації циклу «наука - виробництво – реалізація». Технопарки – розробка нових технологій і продукції. Технополіс як цілісна науково-виробнича структура. Інкубатор як складний багатофункціональний комплекс. Фінансово-промислові групи. Внутрішній венчур та інжинірингові фірми.

Завдання для самостійної перевірки знань (тести)

8.1. До сучасних організаційних форм інноваційного підприємництва відносяться:

а) технопарки, корпорації, концерни, венчурні фірми, технополіси;

б) технопарки, інкубатори, технополіси, венчурні фірми;

в) технопарки, холдинги, технополіси, венчурні фірми;

г) інкубатори, технопарки, технополіси.

8.2.Технопарки бувають:

а) технологічні, промислові, «грюндерські», дослідно-конструкторські;

б)корпоративні, суспільні, університетські, приватні;

в) національні, регіональні, місцеві;

г) всі відповіді вірні.

8.3 Інкубатори бувають:

а) технологічні, промислові, «грюндерські», дослідно-конструкторські;

б)корпоративні, суспільні, університетські, приватні;

в) національні, регіональні, місцеві;

г) всі відповіді вірні.

8.4. Технополіс – це….:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика організація, до складу якої входять спеціалісти та експерти;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.5. Інжинірингові фірми – це….:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика організація, до складу якої входять спеціалісти та експерти;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.6. Технопарк – це:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика організація, до складу якої входять спеціалісти та експерти;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.7. Венчурна фірма – це…:

а) цілісна науково-виробнича структура, створена, як правило, на території окремого міста або географічного регіону;

б) невелика, але досить гнучка та ефективна організація, яка створюється з метою апробації, доопрацювання та доведення до промислового виробництва інновацій;

в) організація, що спеціалізується на виробництві нової продукції та технологій;

г) всі відповіді вірні.

8.8. Набір правил та прийомів, необхідних для розробки моделі поведінки підприємства високого технічного та технологічного рівня у постійно змінних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища для досягнення основних цілей його розвитку – це:

а) науково-технічна політика підприємства;

б) інноваційна діяльність підприємства;

в) інноваційна стратегія підприємства;

г) інноваційна програма підприємства.

8.9. Категорії підприємств-учасників, необхідних для існуванні інкубаторів - це:

1. виробники нової продукції

2. інноваційні підприємства, що розробляють нові науково-технічні ідеї

3. представники сфери ділових послуг

4. усі відповіді правильні

8.10. Які із наведених нижче видів не відносяться технопарків:

1. університетські;

2. промислові;

3. грюндерські;

4. технологічні.

8.11. Головним завданням інкубаторів є:

1. розробка інноваційної продукції і технології та вихід їх на ринок;

2. підтримка малого інноваційного підприємництва;

3. створення умов розвитку середнього бізнесу;

4. правильної відповіді не має.

8.12. Зазвичай штат працівників на інкубаторах:

1. до 10 чоловік;

2. від 10 до 25 чоловік;

3. не більше 30 чоловік;

4. не більше 50 чоловік;

8.13. З точки зору дослідників, в Україні доцільніше розміщувати технополіси:

1. в центрі країни;

2. неподалік від джерел сировини;

3. в найбільших розвинених науково-технічних центрах;

4. подалі від густо населених територій.

8.14. Стимулювання розвитку фінансово-промислових груп свідчить про:

1. прогрес сучасного виробництва;

2. високий рівень розвиненості економіки;

3. високий рівень інвестиційної привабливості;

4. високий рівень розвитку інноваційної діяльності.

8.15. Структура, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для виникнення та ефективної діяльності малих інноваційних фірм, має назву:

а) науково-промисловий комплекс;

б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк;

г) технополіс.

8.16. Угода між корпораціями в межах стратегічного альянсу про довгостроковий та двосторонній обмін взаємодоповнюючими технологіями, інформацією і «ноу-хау» називається:

а) спільна науково-технічна і виробнича діяльність;

б) консорціум;

в) спільне підприємство;

г) асоціація.

8.10. Венчурні підприємства створюються шляхом:

1. об’єднання капіталів юридичних та фізичних осіб;

2. об’єднання капіталів юридичних осіб та держави;

3. вливання іноземних інвестицій;

4. інвестування власних коштів громадян.

Тема 9. Фінансування інноваційних процесів

План заняття:

9.1. Види інвестиційних потреб підприємства

9.2. Джерела фінансування інвестицій

Основні поняття теми:

Прямі інвестиції, як інвестицій в основні та оборотні засоби. Супутні інвестиції. Послідовність джерел фінансування. Власні та позикові фінансові ресурси, їх види ті відмінності між ними. Лізинг як особлива форма оренди.

Завдання для самостійної перевірки знань (тести)

9.1. Зв'язок структури інноваційних витрат та стадії інноваційного циклу:

1. між ними відсутній зв'язок

2. існує залежність;

3. не існує залежності;

4. на структуру витрат впливають інші чинники.

9.2. На етапі дослідження найбільшу питому вагу серед витрат мають…:

1. матеріальні витрати;

2. придбання устаткування;

3. оплата праці і відрахування;

4. інші витрати.

9.3. На етапі проектування найбільшу питому вагу серед витрат мають…:

1. матеріальні витрати;

2. придбання устаткування;

3. оплата праці і відрахування;

4. інші витрати.

9.4. У ринковій економіці доля лізингових операцій від загальної суми позикових коштів складає:

1. 5-10%;

2. 10-15%;

3. 15-20%;

4. 25-30%.

9.5. Амортизаційні відрахування (АВ) обчислюються за формулою:

1. АВ = На*БВ*Т;

2. АВ = На/БВ*Т;

3. АВ = На*БВ;

4. АВ = На/БВ,

де: На – норма амортизаційних відрахувань,

БВ – балансова вартість об’єкта лізингу, Т – строк лізингу.

9.6. Тривалість лізингової угоди зазвичай близька до терміну служби об'єкта операції, така особливість лізингу властива:

1. оперативному лізингу;

2. фінансовому лізингу;

3. поворотному лізингу;

4. банківському лізингу.

9.7. Для інноваційної діяльності зниження витрат грає другорядну роль, оскільки її кінцевий результат – здобуття підвищеного прибутку не за рахунок економії на витратах, а за рахунок новизни. Наведене нижче твердження _____:

1. невірне;

2. правомірне;

3. неправомірне;

4. так, за винятком, коли інновація спрямована на зниження витрат.

9.8. Чинники, від яких залежить термін лізингового договору, – це:

1. строк служби устаткування, що визначається його техніко-економічними характеристиками; вартість устаткування;

2. вартість устаткування;

3. продуктивність праці;

4. поява супутньої техніки.

9.10. Супутні інвестиції – це інвестиції в об’єкти, які:

1. зв’язані територіально і функціонально з прямими об’єктами інвестицій;

2. носять невиробничий характер;

3. безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту;

4. включають в себе модернізацію діючого обладнання.

9.11. Згідно чинного законодавства поняття «інвестиція» визначається як:

1. сукупність грошових коштів підприємства, яка використовується ним для одержання прибутку;

2. грошовий вираз матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

3. сукупність майнових та інтелектуальних цінностей,що використовується об’єктом підприємницької діяльності з метою одержання прибутку;

4. сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкт підприємницької діяльності з метою створення прибутку або досягнення соціального ефекту.

9.12. Інвестиції, які являють собою загальний обсяг засобів, що інвестуються за рахунок всіх джерел у певному періоді називають:

1. портфельними;

2. фінансовими;

3. чинними;

4. валовими.

9.13. Залежно від об'єктів інвестування розрізняють інвестиції:

1. реальні і фінансові;

2. прямі і непрямі;

3. короткострокові і довгострокові;

4. приватні і державні.

9.14. Відповідно до суб’єктів інвестування розрізняють інвестиції:

1. державні, приватні;

2. прямі, портфельні непрямі;

3. реальні, фінансові;

4. капітальні, інноваційні.

9.15. До видів ефективності інвестицій відносять такі:

1. економічна, екологічна, соціальна, громадська (суспільна);

2. екологічна, економічна, статична, динамічна;

3. статистична; динамічна, комерційна, громадська (суспільна);

4. психологічна, бюджетна, комерційна, екологічна.

9.16. Згідно чинному законодавству України «Інвестиційна діяльність» – це:

1. діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень, розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;

2. сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій;

3. удосконалення процесу діяльності підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності;

4. діяльність технічних підрозділів підприємства, науково-дослідних лабораторій по впровадженню у виробництво нової техніки з метою підвищення його економічної ефективності.

9.17 Інвестиції в оборотні кошти передбачають:

1. придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;

2. забезпечення нових та додаткових запасів готової продукції;

3. модернізацію діючого устаткування;

4. будівництво і реконструкцію будівель і споруд.

9.18. Інвестиції в основні засоби передбачають:

1. забезпечення нових і додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;

2. забезпечення нових та додаткових запасів готової продукції;

3. збільшення рахунків дебіторів;

4. придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск.

9.19. Джерелами інвестування можуть бути наступні кошти (за ознакою належності):

1. власні, позикові, запозичені;

2. прямі, портфельні непрямі;

3. реальні, фінансові;

4. капітальні, інноваційні.

9.20. Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані з:

1. вкладеннями невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру;

2. придбанням нової технології (патенту чи ліцензії) і торгової марки;

3. об'єктами, безпосередньо технологічно не пов'язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація тощо);

4. збільшенням рахунків дебіторів.