Материал: Практические заанятия-укр

16

Тоді кількість куточків за висотою (nh) складе, од.

nh = [((2 × с + z) – Dh) / (d + z)],

дробове значення nh округляється до цілого числа. Округлення може здійснюватися до найближчого цілого як в більшу, так й в меншу сторону.

Після чого повторюється розрахунок n і gС. Отримана маса (gС) порівнюється із припустимою, при цьому можлива одна з 4 раніш вказаних ситуацій.

При ширині зв'язування в три куточки (nb = 3) hС = bС = (3 × с + 2 × z);

nh = [((3 × с + 2 × z) – Dh) / (d + z)],

дробове значення nh округляється до цілого числа. Округлення може здійснюватися до найближчого цілого як в більшу, так й в меншу сторону.

Після чого повторюється розрахунок n і gС. Отримана маса (gС) порівнюється із припустимою, при цьому можлива одна з 4 раніш вказаних ситуацій.

Перерахунок, зі збільшенням ширини зв'язування, триває доти, поки маса зв'язування стане припустимою.

ØВизначення кількість профілів у зв'язуванні із двотаврової балки(шве-

лера).

При формуванні зв'язування із профілів зазначеної конфігурації взаємне розташування окремих ВМ може бути довільним. При цьому необхідно тільки, щоб об'єм сформованого зв'язування був найменшим, а форма перерізу (розрізу) наближалась до квадрату. Приклади найбільш типового взаємного розташування окремих профілів наведені на рис. 3.

Рисунок 3 – Приклади схеми зв'язування двотавра та швелера

При формуванні зв'язування необхідно, крім дотримання квадратного перерізу, щоб кількість профілів за шириною (nb) було однаковим у всіх рядах за висотою. Тобто кожний ряд виглядав (мав зовнішній вид) та складався з однакової кількості профілів (див. рис. 3).

При формування зв'язування, після скріплення (ув'язування), його можна перевертати (міняти висоту й ширину) за умовою стійкості зв'язування й у такому положенні. Формування можна робити відразу в переверненому виді, маючи на увазі перевертання(кантування) зв'язування після скріплення (див. зв'- язування двотаврової балки рис. 3).

Для формування зв'язування розраховуємо попередньо необхідну кількість профілів (n¢), виходячи з його маси у 2 т, од.

17

n¢ = [2,0 / gМ],

де gМ – маса одного профілю, т.

Значення n¢ – ціле число, тому округлюється до найближчого цілого в більшу або меншу сторону.

Виходячи з значення n¢, співвідношення ширини (bМ) та висоти (hМ) профілю формується зв'язування, тобто визначається взаємне просторове розташування профілів в зв'язуванні та їхня кількість по ширині (nb) й висоті (nh).

Попередню кількість профілів по ширині(nb) зв’язки двотавру визначаємо по співвідношенню висоти (hМ) й ширини (bМ) профілів (k)

k = hМ / bМ

з виразу

nb = [l × n¢ / k],

де l – коефіцієнт, який корегує.

l = 7,4145 × n¢–0,733,

при цьому значення (nb) – ціле число. Округлення здійснюється по правилам арифметики до найближчого цілого як в більшу, так й в меншу сторону.

Значення l в залежності від n¢ можливо також визначити з табл. 2. Таблиця 2

Попередню кількість профілів по ширині(nb) зв’язки швелеру визначаємо з виразу

nb = [ n¢ ],

при цьому значення (nb) – ціле число. Округлення здійснюється по правилам арифметики до найближчого цілого як в більшу, так й в меншу сторону.

Кількість рядів профілів по висоті (nh) дорівнює

nh = [n¢ / nb],

при цьому значення (nh) – ціле число. Округлення здійснюється по правилам арифметики до найближчого цілого як в більшу, так й в меншу сторону.

Визначаємо загальну кількість профілів в зв'язуванні, од. n = nb × nh.

Якщо отримане значення n відрізняється від n¢ (n ¹ n¢), необхідно перевірити масу такого зв'язування (gС = n × gМ), для якої повинно виконуватися умова

1,5 £ gС £ 3,75.

©Коли умова задовольняється, то формування зв'язування з двотаврової

18

балки (швелера) закінчено й можна приступати до подальших розрахунків. ©Коли умова не задовольняється, то формування зв'язування з двотавро-

вої балки (швелера) необхідно повторить знову змінивши значення nb та nh так, щоб отримати більше або менше значенняn, котре б задовольняло вище наведеній умові.

Наприклад (см. рис. 3):

двотавр hМ = 230 мм, bМ = 120 мм, n¢ = 15 од., gМ = 0,133 т;

k = hМ / bМ = 230 / 120 = 1,917;

l = 7,4145 × n¢–0,733 = 7,4145 × 15–0,733 = 1,0186;

nb = [l × n¢ / k] = [1,0186 × 15 / 1,917] = [7,97] = 7 од.; nh = [n¢ / nb] = [15 / 7] = [2,143] = 2 од.;

n = nb × nh = 7 × 2 = 14 од.;

gС = n × gМ = 14 × 0,133 = 1,862 т;

так як 1,5 £ 1,862 £ 3,75, то розрахунок закінчено;

швелер hМ = 230 мм, bМ = 80 мм, n¢ = 15 од., gМ = 0,133 т; nb = [ n¢ ] = [ 15 ] = [3,873] = 4 од.;

nh = [n¢ / nb] = [15 / 4] = [3,75] = 4 од.; n = nb × nh = 4 × 4 = 16 од.;

gС = n × gМ = 16 × 0,133 = 2,128 т;

так як 1,5 £ 2,128 £ 3,75, то розрахунок закінчено.

¬Тепер можна приступити до визначення лінійних розмірів зв'язування (ℓС, bС, hС), коефіцієнта форми (КФ) і ПНО зв'язування (U).

Визначення лінійних розмірів зв'язування (ℓС, bС, hС) і коефіцієнта форми (КФ) здійснюється в мм, з урахуванням зазорів між профілями в1 мм за шириною та висотою зв'язування. Всі розрахунки здійснюються з точність не менш двох знаків після коми.

Після чого, у протоколі наводимо схематичне зображення отриманого зв'- язування куточка (рис. 2,б, 2,в, 2,г) з вказівкою розмірів bС та hС (мм) та значен-

ня nb, nh (рис. 4,б).

В схематичному зображенні зв'язування куточка(двотаврової балки або швелера), при великому значенні nh можливо вказувати (малювати) не всі ВМ по висоті, а тільки їх частину (рис. 4,б).

ØДалі визначаємо розміри зв'язування двотаврової балки(швелера) – довжини (ℓС), ширини (bС) і висоти (hС), мм.

Для цього у протоколі приводяться схематичне зображення зв'язування за яким повинно бути зрозуміло взаємне розташування профілів у неї, їх кількість по ширині (nb), (nh) та загальне (n) (рис. 4, а).

Взаємне розташування профілів (двотаврової балки або швелера) повинно бути таким, щоб окремі профілі не «зависали у повітрі» в процесі формування зв'язування. При цьому необхідно враховувати можливість перевертання зв'язування після його формування, як було вже зазначено раніше

19

Якщо для цього потрібно змінити значенняn, необхідно перевірити масу такого зв'язування (gС) по раніше вказаному алгоритму.

Рисунок 4 – Приклади схем зв’язування сортового метала

Довжина зв'язування (ℓС) визначається довжиною ВМ (ℓМ), тобто ℓС = ℓМ. Ширина зв'язування (bС) визначається шириною профілю(b), його товщиною (d), кількістю профілів за шириною зв'язування(nb) і їхнім взаємним

розташуванням.

Висота зв'язування (hС) визначається висотою профілю (h), його товщиною (d), кількістю шарів (рядів) профілів за висотою зв'язування(nh) і взаємним розташуванням профілів у кожному шарі (ряді).

Ширину (bС) та висоту (hС) зв'язування визначаємо за її схемою.

Формула для розрахунку bС та hС визначається (записується) по наведеній схемі зв'язування двотаврової балки (швелера) в загальному вигляді Після чого до неї підставляються значення (b, h, d, z) та розраховується величина bС (hС).

Наприклад.

Зв'язування сформоване з 5 двотаврових балок (рис. 5, а).

Рисунок 5 – Схема зв'язування з 5 двотаврових балок

Ширину зв'язування (bС) двотаврової балки визначаємо по її схемі(для кожного варіанту вона своя, а в прикладі див. рис. 5, а). На рис. 5, а по ширині

20

зв'язування двотаврові балки розташовуються своєю шириноюb (см. рис. 1). Тоді, виходячи з їх кількості та взаємного розташування, отримуємо

bС = b + z + d + z + b + z + d + z + b = 3 × b + 2 × d + 4 × z,

підставив числові значення b, d та z, отримуємо розмір зв'язування по ширині

(bС), мм.

Висоту зв'язування (hС) визначаємо по її схемі (для кожного варіанту вона своя, а в прикладі див. рис. 5, а). На рис. 5, а по висоті зв'язування двотаврові балки розташовуються своєю висотою h (см. рис. 1). Тоді, виходячи з їх кількості та взаємного розташування, отримуємо

hС = h + z + d,

підставив числові значення h, d та z, отримуємо розмір зв'язування по висоті (hС), мм. Розглянемо приклад зв'язування, сформованого з 8 швелерів (рис. 5, б).

Ширину зв'язування (bС) швелера визначаємо по її схемі (для кожного варіанту вона своя, а в прикладі див. рис. 5, б). На рис. 5, б по ширині зв'язування швелер розташовуються своєю висотою h (см. рис. 1). Тоді, виходячи з їх кількості та взаємного розташування, отримуємо

bС = (h + z + d) × 2 + z,

підставив числові значення h, d та z, отримуємо розмір зв'язування по ширині

(bС), мм.

Висоту зв'язування (hС) визначаємо по її схемі (для кожного варіанту вона своя, а в прикладі див. рис. 5, б). На рис. 5, б по висоті зв'язування швелер розташовуються своєю шириноюb (см. рис. 1). Тоді, виходячи з їх кількості та взаємного розташування, отримуємо

hС = (b + z + d) × 2 + z,

підставив числові значення b, d та z, отримуємо розмір зв'язування по висоті

(hС), мм.

Після чого, у протоколі на приведеному схематичному зображенні двотавру (швелера) вказуються розміри отриманого зв'язування bС, hС (мм) та значення nb, nh (рис. 4, а).

¬Далі розраховуємо коефіцієнт форми для кожного виду профілю (КФ)

КФ = (bС × hС) / (bМ × hМ × n).

Тепер визначаємо коефіцієнт трюмного укладання(КТР) для кожного отриманого зв'язування. Для цього розраховуємо значення (bС + hС) для кожного виду профілю в метрах і визначаємо значення КТР за графіком (рис. 6).

На рис. 6 наведений графік залежності КТР від значення (b + h) зв'язування в цілому по судну, тобто використовується крива лінія з індексом«С» (середнє).

Алгоритм визначення значення КТР описаний у роботі № 1.

Якщо значення (b + h) нема на рис. 6, то значення К визначається по

ТР

рис. 1 у роботі № 1.

Записуємо результат визначення КТР у вигляді

(bС + hС) = … ® КТР = …

Розраховуємо коефіцієнт трюмного укладання з урахуванням форми вантажу К¢ТР