Материал: Практические заанятия-укр

2

Методичні вказівки, інструкції та завдання до лабораторних і практичних занять розроблені Тихоніним Володимиром Івановичем– доцентом ОНМУ кафедри «Експлуатація портів і технологія вантажних » робітНавчальнонаукового інституту морського бізнесу Одеського національного морського університету.

Методичні вказівки, інструкції та завдання до лабораторних і практичних занять схвалені кафедрою«Експлуатація морських портів» ОНМУ 18 квітня

2016 р. (протокол № 32).

Загальні методичні вказівки

Призначення лабораторних і практичних робіт– закріплення пройденого теоретичного матеріалу та розвиток навичок виконання досліджень прикладного характеру.

Звітністю по виконаній роботі є протокол, який виконується на окремих листах та підписується, тобто вказуються: факультет, курс, група, прізвище та ініціали студента;

Допускається оформлення всіх протоколів в одному загальному зошиті, тоді підписується не кожний протокол, а тільки зошит – один раз.

При оформленні протоколу по кожній роботі вказуються: üнайменування та помер роботи; üмета роботи; üномер варіанта;

üвихідні данні за варіантом;

3

üрозрахунки з виконання роботи.

¬При проведенні розрахунків, наводиться розрахункова формула, у неї підставляються вихідні значення і отриманий результат розрахунку.

Для всіх вихідних даних і результатів розрахунку вказуються одиниці ви-

міру.

Наприклад:

VМ = ℓМ × bМ × hМ = 0,5 × 0,4 × 0,3 = 0,06 м3.

При виконанні розрахунків, ділення записується в вигляді дробі або з використанням косої риски (/), використання двокрапки (:) не допускається.

Наприклад:

UМ = VМ / gМ = 0,06 / 0,033 = 1,818 м3/т.

Розрахунки здійснюються з точністю, яка обумовлена вимірювальними приладами; ціною ділення шкал, діаграм і номограм; розмірністю (величиною) вимірюваного (розрахункового) показника:

üрозмірів (довжини, ширини, висоти, осідання судна й ін.) – які виражені в метрах з точністю до 1 мм, у сантиметрах – до 0,1 мм, у міліметрах – до 0,01 мм;

üмаси (ваги) – вираженої в кілограмах – до 1 г, у тоннах – до 1 кг; üоб'ємних (об'єми, питомі об'єми, щільність) та інших розрахункових по-

казників – визначається розмірністю вихідних величин. При наявності цілої частини – не менш трьох значущих цифр(відмінних від нуля) після коми, а при відсутності цілої частини – не менш п'яти.

Протокол є основою для співбесіди з викладачем після закінчення виконання роботи й одержання заліку з неї.

Конкретні вказівки щодо виконання кожної роботи наведені в інструкціях, з якими студент зобов'язаний ознайомитися на занятті.

Спочатку студент підписує роботу (протокол) та вказує в ньому: üнайменування та помер роботи; üмета роботи; üномер варіанта.

Після чого уважно читає розділ «Загальні вказівки», звертаючі увагу на показники та особливості їх визначення (якщо вони є).

Дійшовши до «Порядок виконання роботи» – виписує вихідні данні по заданому варіанту та приступає до розрахунків по виконанню роботи.

Лабораторна робота № 1. Визначення питомого

навантажувального об'єму вантажу та коефіцієнтів

використання приміщення

Мета роботи. Закріплення вивченого матеріалу щодо впливу транспортних характеристик вантажів на завантаження вантажних приміщень транспортних засобів.

Загальні вказівки. Ефективність експлуатації судна(транспортних засобів) багато в чому залежить від ступеня використання вантажомісткості(об'- єму) W (м3) і розподіленої ваги (вантажопідйомності) Р (т) судна (транспортних

4

засобів) і його окремих вантажних приміщень. Комплексним показником, який характеризує одночасно W і Р, є питома вантажомісткість w, (м3/т).

Крім правил сумісності вантажів, які визначають можливість перевезення в одному приміщенні декількох вантажів, оптимальне використання приміщення багато в чому залежить від транспортних характеристик вантажів, зокрема об'ємно-масових характеристик.

Основною об'ємно-масовою характеристикою вантажів є питомий навантажувальний об'єм U (ПНО), що показує, який середній об'єм займає одна тонна вантажу на судні.

Всі вантажі, залежно від ПНО, діляться на «легкі» та «важкі».

«Легким» називається вантаж, ПНО якого більше w, тобто, при завантаженні на судно, вантаж займе весь об'єм приміщення, при цьому вантажопідйомність приміщення буде використана частково.

«Важким» називається вантаж, ПНО якого менше w, тобто, при завантаженні на судно, вантаж займе частину об'єму приміщення, при цьому вантажопідйомність приміщення буде використана повністю.

Поняття «легкий» і «важкий» відносне, тому що для одного приміщення або судна вантаж може бути «легким», а для іншого – «важким».

В характеристиках вантажів приводиться середнє значення ПНО(або межи зміни його значень), на підставі якого здійснюються всі експлуатаційні розрахунки зі завантаження транспортних засобів. Тому на практиці можлива розбіжність розрахункових і фактичних величин ПНО.

Для забезпечення більше точних розрахунків, необхідно визначити ПНО вантажу при завантаженні певного приміщення судна. При цьому вихідними даними для розрахунку служать лінійні(габаритні) розміри вантажних місць (ВМ) (визначаються вимірами), маса брутто (трафаретна або визначена зважуванням) і характеристики вантажного приміщення(технічні характеристики судна).

Кожне ВМ характеризується габаритними(найбільшими) розмірами й масою ВМ брутто. Комплексним показником ВМ є питомий об'єм ВМ(UМ). Його значення є постійним і може бути змінено тільки при зміні розмірів(механічним шляхом) або маси (через зміну вологості, природне зменшення вантажу, розкрадання й ін.). Так як такі зміни для більшості генеральних вантажів неприпустимі, то можна вважати, що питомий об'єм ВМ залишається незмінним у процесі всього переміщення вантажу.

При розміщенні декількох ВМ поруч(у штабелі) неможливо їх розмістити так щільно, щоб між ними не було порожнеч. При завантаженні вантажного приміщення, порожнечі утворяться не тільки між ВМ, але й між ВМ та огородженням приміщення. Такі порожнечі тим більше, чим більше вантажне приміщення відрізняється від паралелепіпеда. При цьому об'єм повністю завантаженого приміщення буде більше, ніж сума об'ємів ВМ, які помістилися в нього.

Тому для визначення ПНО використовується коефіцієнт трюмного укладання (КТР), який враховує вищевказану залежність.

Значення КТР можна визначити за допомогою графіка(рис. 1). На рис. 1 найменування приміщень указані скорочено (трюм – тр., твіндек – тв.) з відпо-

5

відним номером приміщення. Якщо найменування приміщення невідомо або КТР визначається в цілому по судну, то використовується крива лінія з індексом «С» (середнє).

Рисунок 1 – Графік коефіцієнтів трюмного укладання

Для визначення К необхідно розрахувати значення суми ширини й ви-

ТР

соти ВМ (bМ + hМ), яке виражене в метрах.

Значення (bМ + hМ) відкладається на горизонтальній осі графіка(рис. 1) від якої проводиться угору перпендикуляр до кривої лінії, яка відповідає заданому приміщенню. Від точки перетинання цих ліній(перпендикуляра і кривої)

проводиться горизонтальна лінія до перетинання з вертикальною віссю й - ви

значається значення К . Значення К визначається з максимально можливою

ТР ТР

точністю, але не менш двох знаків після коми.

Наприклад, необхідно визначити КТР для вантажу з розмірами bМ = 80 см і hМ = 33 см для його розміщення у твіндеку № 3.

Визначаємо значення суми (bМ + hМ), яке виражаємо в метрах: 0,8 + 0,33 =