ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Серед атрибутів і символів влади Давньої Русі найважливіше місце посідають так звані «знаки Рюриковичів». Знак з найдавніших руських монет X-XI ст.ст., який завдяки М. М. Карамзіну увійшов до історії під назвою «тризуба», здавна привертав увагу дослідників. Важко переоцінити його значущість і в контексті еволюції сучасних символів української державності. Затвердження «тризуба» на державному рівні у сучасну добу як головного елементу Малого герба України символізує зв’язок як з державотворчими традиціями Київської Русі, так і з боротьбою за українську державність на початку та впродовж ХХ ст.
Проте «тризуб» все ще неоднозначно оцінюється суспільством, стає предметом періодично виникаючих дискусій, а іноді непрофесійних суджень, породжуючи або екзотичні версії, або політичні протистояння. Вочевидь, причинами того є відсутність давніх писемних джерел, складність для сучасного розуміння прихованого сенсу зображальних даних, слабка теоретична розробленість питання, недостатнє знайомство з історією виникнення владних символів і необхідність пояснення історичної та політичної доцільності цього елементу української символіки. Проблема походження знаків Рюриковичів залишається не тільки актуальною, але й пріоритетною для подальшого наукового осмислення владної символіки України.
До теперішнього часу історичною наукою накопичена певна дослідницька література, у якій опубліковані як окремі археологічні знахідки, так і систематизовані групи речових джерел з княжими емблемами, представлені різні підходи, оцінки, гіпотетичні припущення з даної проблеми. Проте, дослідники вважають, що проблема походження, семантики і призначення знаків Рюриковичів належить до найскладніших і найменш розроблених в історичній науці питань.
Численні аспекти проблеми походження знаків Рюриковичів, у тому числі історіографічні, залишаються недостатньо вивченими. Пріоритетне дослідження історіографії стає необхідною умовою для удосконалення конкретних історичних розвідок, адекватної оцінки стану проблеми та позначення перспектив її вирішення. Тому аналіз історіографічних аспектів проблеми походження знаків Рюриковичів набув істотної наукової актуальності.
Об’єктом дослідження є історіографія давньоруської символіки.
Предметом дослідження магістерської роботи є провідні тенденції історичного розвитку, пов’язані зі збагаченням наукових знань про проблему походження знаків Рюриковичів.
Хронологічні рамки дослідження визначаються у двох аспектах - історичному та історіографічному.
Згідно з історичним критерієм нижня межа дослідження визначається кінцем ІХ ст. і обумовлена становленням на Русі династії князів Рюриковичів, а також датуванням графіті двозубів на куфічних дирхемах, що ототожнюються науковцями з монетними знаками давньоруських князів. Верхня межа дослідження визначається серединою ХІІІ ст. і обумовлена зникненням з обігу знаків Рюриковичів.
За історіографічним критерієм дослідження знаків Рюриковичів визначається періодом з початку XІХ ст. до початку ХХІ ст. Початком формування історіографії є перший опис у 1816 р. М. М. Карамзіним у другому томі «Истории Государства Российского» [28, с. 39] монетного знака на срібнику князя Ярослава Володимировича з написом «ЯРОСЛАВЛЕ СЪРЕБРО». Вона розпочинає серію творів щодо пошуків пояснення монетного «тризуба». Верхня межа дослідження охоплює як публікації з розвідки знаків Рюриковичів, так і узагальнюючі роботи з історіографії проблеми першого десятиліття ХХ ст. і завершується роботою С. В. Бєлєцького «Древнейшая геральдика Руси» (2012 р.). Верхня межа обумовлена тим, що вона дозволяє простежити еволюцію, основні напрямки і результативність досліджень з проблеми походження знаків Рюриковичів на сьогодення.
Територіальні рамки роботи мають два виміри. З одного боку, проаналізовані праці російських, радянських та українських вчених ХІХ-ХХІ ст.ст., які досліджували практичні та теоретичні питання вирішення проблеми походження, семантики та значення знаків Рюриковичів.
З другого боку, географічно рамки дослідження охоплювали території Давньої Русі, що складені до середини ХІ ст. (до 1054 р.), і суміжних територій Північного Причорномор’я, Хазарії, Дунайської Болгарії та Волзької Булгарії.
Метою магістерської роботи є узагальнення історіографічного досвіду у дослідженні походження знаків Рюриковичів і, зокрема, знака київського князя Володимира Святославича.
Аналіз стану наукової розробки теми та встановлена мета потребують вирішення наступних наукових завдань:
здійснити історіографічний аналіз проблем походження знаків Рюриковичів;
охарактеризувати джерельну базу та визначити методологічні основи дослідження;
розглянути історіографічні оцінки формування та використання комплексу джерел з проблеми дослідження знаків Рюриковичів;
проаналізувати відображення у науковій літературі інтерпретацій прообразів княжих знаків;
визначити основні шляхи подальших досліджень.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що у роботі здійснюється спроба комплексного аналітичного підходу до проблеми дослідження походження родового знаку Рюриковичів.
Практичне значення роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані у подальших дослідженнях владної символіки Київської Русі, а також при читанні спецкурсів.
Результати дослідження апробовані у тезах докладів автора на Всеукраїнській науково-практичної конференції «Українська державність: історія і сучасність» 21 листопаду 2012 р. та Всеукраїнській науково-практичної конференції «Україна і світ: проблеми історії» 29 листопаду 2013 р., а також у статті «Родовий знак Рюриковичів. Щодо питання про зображальний прототип», що опублікована у Віснику Маріупольського державного університету №7-8 за грудень 2013 р.
Структура магістерської роботи обумовлена характером, змістом, метою, завданнями дослідження і ґрунтується на проблемно-хронологічному принципі.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків.
У «Вступі» обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено об’єкт та предмет дослідження, хронологічні та територіальні рамки роботи, мету та завдання дослідження, визначено наукову новину та практичне значення результатів магістерської роботи.
У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» розглянуто стан наукової розробки теми, охарактеризовані усі комплекси використаних джерел та методологія їх дослідження.
У другому розділі «Формування та використання комплексу джерел з проблеми: історіографічні оцінки» вивчений комплекс літератури, що відбиває історію дослідження речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів, досліджена сукупність поглядів істориків та фахівців спеціальних історичних дисциплін на питання атрибуції княжих емблем, розглянуті основні проблеми, що були підставою для різних підходів визначення родового знаку Рюриковичів.
У третьому розділі «Інтерпретації прообразів зображення знаків: відображення у науковій літературі» досліджені основні підходи істориків щодо вивчення княжих знаків як речових джерел, розглянуто термінологічну проблему у тлумаченні «тризуба» в роботах дослідників, розглянуті основні версії тлумачення знаків Рюриковичів, що існують в історіографії, вивчені основні проблеми, що були підставою для різних підходів у вивченні походження та тлумачення знаків Рюриковичів.
У «Висновках» підведені підсумки роботи, зроблені основні теоретичні висновки стосовно наукових робіт з дослідження походження знаків Рюриковичів. Зроблена оцінка отриманому історіографічному досвіду для сучасності та визначені основні напрямки подальших досліджень проблеми.
«Список використаних джерел та літератури», на які є посилання у роботі, сягає 112 видань.
У «Додатках» наведені ілюстрації до тексту роботи, а також зображення ранніх речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів або знаків, що опосередковано відносяться до княжих емблем.
Загальний обсяг роботи становить 128
сторінок, з них основного тексту - 101 сторінка.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
княжий знак тризуб рюриковичі
Час від часу видавалися узагальнюючи роботи з дослідження княжих емблем. Проте, характерною рисою розвитку історіографії походження знаків Рюриковичів, є те що дослідження здійснювалися лише з окремих напрямків і аспектів цієї проблеми. Походження знаків Рюриковичів не розглядалося як окрема галузь знань, пріоритет у дослідженні знаків віддавався лише їх атрибуції на монетах, печатках, інших речових і зображальних джерелах з княжими емблемами, генеалогічній класифікації. Разом з конкретно-історичними дослідженнями княжих емблем поступово накопичувались і питання історіографії проблеми походження знаків Рюриковичів. Перший історіографічний досвід дослідження проблеми походження знаків Рюриковичів був здійснений лише наприкінці ХІХ ст.
Незважаючи на нечисленність спеціальних історіографічних робіт з дослідження знаків Рюриковичів та їх недостатню відповідність вимогам щодо історіографічних досліджень, автор вважає можливим здійснити аналіз рівня розробленості проблеми з точки зору її хронології та розвитку. Джерела, у яких знайшли відбиток історіографічні аспекти обраної теми, з урахуванням накопичення знань, специфіки концептуальних підходів, особливостей розвитку історіографічної думки, доцільно поділити на наступні групи: роботи ХІХ - першій чверті ХХ ст., дослідження радянської доби та публікації сучасного періоду - з 90-х рр. ХХ ст. до сьогодення.
Перший період (ХІХ - перша чверть ХХ ст.). Цінним історіографічним джерелом з проблеми походження знаків Рюриковичів залишається фундаментальна нумізматична праця І.І. Толстого «Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Нумизматический опыт графа Ив. Ив. Толстого», що була видана у 1882 р. в Санкт-Петербурзі накладом лише 100 примірників і з тих пір більше не перевидавалася. Робота І.І. Толстого містить обширний бібліографічний список робіт дослідників давньоруських монет. Метою своєї роботи автор вважав спробу «издать наивозможно полный сборник материала по избранному вопросу, но материала, в основной своей части, критически освещенного и разобранного» [84, с. 130]. І це йому вдалося. І. І. Толстой безперечно довів руське походження усіх розглянутих монет, обґрунтував їх загальну систематизацію і датував межею Х - ХІ ст.ст. [92, с. 194]. За І. І. Толстим, першим карбував монети Владимир Святославич (з 988 до 1015 р.), якому належали золотники і срібники чотирьох типів, останні - Святополк Окаянний (1015-1018) та Ярослав Володимирович (1019-1054) [92, с. 187-194].
Природно, І. І. Толстой не зміг пройти повз гострої і напруженої дискусії, що точилася у науковому середовищі у 60-80-х рр. ХІХ ст. щодо змісту «загадкової фігури». Вивченню монетних знаків, що розбурхували уми дослідників, автор присвятив окрему третю історіографічну главу під назвою «Разные объяснения загадочной фигуры на монетах Великих Князей Киевских» [92, с. 165-186]. На обкладинці своєї книги над портретом київського князя художником-оформлювачем були зображені монетні двозуб і тризуб, зміст яких І.І. Толстому так і залишився незрозумілим [92, с. 165].
Проте, І.І. Толстой детально проаналізував і систематизував усі відомі на той час думки своїх попередників щодо значення тризуба. Він наводить думки про княжі знаки на монетах, версії щодо їх тлумачення і аргументації таких науковців, як М.М. Карамзін (1816), О. Воєйков (1816), С.І. Шодуар (1836), І.П. Сахаров (1842), Я.Я. Рейхель (1843), Я. Я. Волошинський (1853), Т. Ф. Шуберт (1858), Ф. А. Жиль (1858), Б. В. Кьоне (1859), О.О. Кунік (1860), С.Г. Строганов (1860), І. О. Бартоломій (1861), О.С. Уваров (1862), А. Тілезіус фон Тіленау (1864) та ін. [92, с. 165-186]. З цього приводу І.І. Толстой зауважував: «Говорят, что из спора рождается истина; но в данном вопросе эта пословица неприменима, по крайней мере, до сих пор: почти каждое мнение одно за другим опровергалось, но до положительного результата никто не доходил, каждый ограничивался шаткими предположениями, которые в свою очередь не выдерживали критики. Исследователи не согласны между собой не только насчет вида изображенного предмета, но даже рода его» [92, с. 177-178].
І. І. Толстой докладно розглянув усі «за» і «проти» пропонованих версій загадкової фігури і зробив висновок: «что в действительности она представляет - не знаем, но думаем, что первообраз ее, может быть, удастся найти в северной геральдике. Во всяком случае, это должно бать знамя (печать, знак) Киевских великих князей, а потому определить его настоящее значение было бы, в археологическом отношении, очень важно» [92, с. 179-180]. І. І. Толстой поставив питання щодо напрямків подальшого дослідження княжих знаків, які були підхоплені рядом нумізматів, насамперед, О. В. Орєшниковим, і вплинули на розвиток історичної думки щодо походження знаків Рюриковичів на протязі усього ХХ ст. Деякі надовго привернули увагу дослідників, інші не знайшли одностайного вирішення навіть сьогодні.
Другий період (30-і рр. - початок 90-х рр. ХХ ст.). У 1920-30-х рр. колишній професор Санкт-Петербурзького університету, а в еміграції - співробітник Інституту міжнародного права у Гаазі, М. О. Таубе видав за кордоном кілька робіт про «загадковий знак» [88; 89], у яких небезпідставно вважав що розгадка «тризуба» може мати значення не тільки для нумізматики та археології, але й сприяти вирішенню загально-історичних проблем раннього періоду існування Давньої Русі. Узагальнюючи тогочасний стан дослідження питання, М. О. Таубе нарахував не менше 40 дослідників, які намагалися розв’язати загадку цього «сфінкса» (за влучним висловлюванням І.І. Толстого) і пропонували власні версії тлумачення його змісту. Усі існуючі версії він згрупував у 6 тематичних розділів, кожний з яких містив перелік визначень знака, що запропоновані у різний час різними дослідниками.
М.О. Таубе проаналізував стан вивчення княжих знаків і підкреслив, що більшість авторів не додержувалися якогось визначеного метода дослідження питання: «столь удивительное разнообразие мнений не свидетельствует, очевидно, ни об убедительности предлагающихся решений (от которых отказались сами авторы), ни от правильности метода исследования. Во всяком случае, оно заставило ряд ученых отказаться от дальнейших отгадок того, что собственно «знак» собою изображает (in specie), и ограничиться лишь определением его значения (in genеre)» [89, c. 104]. Таким чином, М.О. Таубе методологічно виділив дві проблеми, що на початку дослідження не були настільки очевидними, проте остаточно визначилися на кінець 1930-х рр.: значення знака і зображення знака.
За висновком М.О. Таубе, проблеми у вивченні знаків Рюриковичів пояснюються відсутністю методики їх дослідження. Він вважав, що остання повинна ґрунтуватися на зборі не тільки нумізматичного, але й будь-якого іншого археологічного матеріалу і класифікації його «под двойным углом зрения доказательной исторической последовательности отдельных вариантов знака и их взаимной художественной зависимости. Такая работа должна естественно привести к определению первичной формы знака в России с ясной картиной его дальнейшей эволюции, которая подтверждает его наследственно-родовой характер. Тогда, в связи с анализом всех этих данных и в сравнении с параллельными данными из археологии соседних стран, должен, очевидно, решиться вопрос о времени и месте происхождения прототипа «загадочной фигуры», а также, возможно, и вопрос о предметном ее назначении и внутреннем смысле» [88, с. 120-121].