Материал: Податкові пільги: соціально-економічні та фіскальні наслідки

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Податкові пільги: соціально-економічні та фіскальні наслідки

План

Вступ

.Поняття податкових пільг та необхідність їх застосування

. Практика застосування податкових пільг в Україні

. Напрямки удосконалення пільгового оподаткування в Україні

Висновки

Список використаної джерел


Вступ

Важливою складовою податкової системи будь-якої держави є податкові пільги. Вони є невід’ємним інструментом системи оподаткування, адже відіграють роль як стимулятора, так і «гальма» економіки у необхідних ситуаціях.

Так надання пільг підприємствам провідних галузей економіки може пришвидшити темпи загального економічного зростання в країні при наявності відповідних сприятливих умов. Це забезпечується тим, що зменшення податкового навантаження приваблюватиме бізнесменів, інвесторів до певної галузі. Таким чином держава може не лише покращувати, піднімати рівень провідних галузей, а й заповняти ніші нерозвинених секторів економіки, тим самим відмовляючись від імпортної продукції на користь вітчизняного виробника. І знову ж таки за рахунок створення сприятливого «податкового клімату».

Проте поряд з цим з’являються також і негативні наслідки у вигляді значних державних втрат бюджету, які у більшості випадків не відшкодовуються навіть з часом. Це у свою чергу призводить до дефіцитності бюджету та зменшення фінансування решти секторів економіки.

Саме тому, на мою думку, проблема дослідження переваг та недоліків застосування податкових пільг в Україні є надзвичайно актуальною у наш час. Особливо беручи до уваги усі ті зміни у Податковому кодексі, які вже відбулися, та ті, які ще знаходяться на стадіях розробки.

Отже,метою даної курсової роботи є з’ясування сутністі, види, шляхи надання, переваги та недоліки податкових пільг, проаналізувати світовий досвід та наявні податкові преференції у вітчизняній практиці, виявити проблеми їх реалізації в Україні та запропонувати напрями вирішення названих проблем.

Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти системи податкових пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб в Україні.

Предметом дослідження є законодавчо встановлені в Україні правила застосування податкових пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

податкова пільга оподаткування

1.Поняття податкових пільг та необхідність їх застосування

Невід’ємним елементом податкової системи і податкової політики будь-якої економічної системи є податкові пільги, які виступають інструментом регулювання соціально-економічних пропорцій.

Однак основним недоліком чинного пільгового оподаткування в Україні є те, що більшість податкових пільг надаються на невизначений термін, з необґрунтованим і нецільовим змістом, що призводить до постійних втрат бюджетних надходжень і гальмування економічного зростання, а це у свою чергу, пов’язано з відсутністю дієвої системи контролю за отриманням та використанням пільг суб’єктами господарювання.

Проблема існування податкових пільг ускладнюється величезними сумами несплачених податків у результаті отримання пільг, при чому більша частина податкових пільг стосується саме державного бюджету.

Значну увагу проблемам визначення впливу податкових пільг на формування дохідної частини бюджету, а також виявлення недоліків й удосконалення системи пільгового оподаткування приділяють у своїх дослідженнях вітчизняні науковці: М. Головань, В. Загорський, С. Захарін, Н. Куценко, І. Луніна, А. Соколовська [1].

Відповідно до Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності відповідних підстав [2].

Пунктом 30.9 ст. 30 Податкового кодексу встановлено, що податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору [1].

Крім вище зазначеної класифікації податкових пільг, існує ще наступний їх поділ на основі віднесення пільг на прибуток або витрати платника, впливу на елементи податкового механізму. Відповідно до цього пільги поділяються на три основні види: вилучення, знижка, податковий кредит.

Вилучення (відрахування) - вид податкової пільги, при якій відбувається вилучення окремих складових частин із загальної бази оподаткування з метою її зменшення. Механізм надання такого виду пільг безпосередньо проектується на об’єкт оподаткування, який зменшується. Подібні зменшення можна класифікувати наступим чином:

за видами платників: повні (надаються всім платникам) або часткові (надаються визначеним категоріям платників);

за термінами дії: постійні (які діють постійно протягом тривалого часу) або тимчасові (які діють протягом визначеного заздалегідь, обмеженого періоду);

за видами об’єкта: майнові (відрахування визначеної частини майна, що оподатковується) та прибуткові відрахування (застосовуються до частини прибутку платника);

за видами діяльності.

Знижка - це вид податкової пільги, яка зменшує податкову базу або суму податку на визначені розміри. Величина цієї знижки визначається сумою витрат платника, які законодавчо виводяться з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну величину податкової бази. Шляхом надання такого виду пільг держава стимулює розвиток пріоритетних для суспільства напрямів діяльності господарюючих суб’єктів. Виділяються такі види знижок:

лімітовані, розмір яких прямо обмежений;

нелімітовані, при яких підсумкова база оподаткування може зменшуватися на всю суму витрат платника податків.

Податковий кредит - вид пільг, при якому звільнення стосується загальної суми податкового платежу, нарахованого для сплати. За формами надання податкові кредити поділяються на:

зниження ставки податку;

скорочення оподатковуваної суми;

перенесення терміну сплати або сплата податку частинами;

повернення раніше сплаченого податку (частини податку);

зарахування раніше сплаченого податку в рахунок майбутніх платежів.[1;ст.36]

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії, відмовитися чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено Кодексом.

Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та визначають втрати бюджету внаслідок надання податкових пільг, здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямків використання та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України.

Різноманіття цілей державної податкової політики та шляхів їх досягнення є передумовою різноманіття податкових пільг, які мають різний характер і різні форми прояву. Механізм застосування кожної окремої пільги залежить від виду самої пільги.

В цілому надання податкових пільг спрямоване на вирішення соціальних завдань, стимулювання певних видів економічної діяльності, економічного зростання в окремих галузях. Разом з тим введення податкових пільг не завжди супроводжується економічною або соціальною ефективністю їх надання.

Від так податкові пільги мають низку позитивних та негативних властивостей. До позитивних ознак податкових пільг належать:

заохочення участі приватного сектора в соціальних програмах;

прийняття рішень приватним сектором, а не урядом;

зменшення державного контролю за використанням пільг [4, c. 20]. До негативних ознак належить потенційна неефективність та необ’єктивність пільг.

Крім того, основна проблематика застосування пільг у вітчизняній податковій практиці - це здійснення контролю за їх цільовим використанням та недопущенням використання суб’єктами підприємницької діяльності, що використовують такі пільги у схемах мінімізації сплати податків.

Регламентація поняття, підстав встановлення та порядку використання податкових пільг суб’єктами господарської діяльності є беззаперечною перевагою Податкового кодексу України.

Пільги - це той інструмент, за допомогою якого держава здійснює функцію регулювання, тому надання податкових пільг повинно мати системне обґрунтування, відсутність якого може призвести до негативних наслідків для економіки країни: викривлення конкурентного середовища, збереження неефективних та неприбуткових суб’єктів господарювання, дефіцитність державного та місцевого бюджетів. Відсутність обґрунтованого запровадження податкових пільг призводить до нерівномірного розподілу податкового тягаря між господарюючими суб’єктами та порушення принципу нейтральності оподаткування.

Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому і сприяє зростанню тіньового сектору економіки, породжуючи бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування.

Податкові пільги є одним з найбільш широко розповсюджених механізмів сучасного податкового регулювання. Характерними рисами податкових пільг як інструментів податкового регулювання є:

• обмежена сфера застосування. Податкова пільга - це один з елементів податку як економічної категорії. Кожна з податкових пільг жорстко "прив´язана" до відповідного податку і сфера її застосування обмежується винятково тим податком або збором, у механізм якого вона вбудована. Крім того, сфера застосування пільги обмежується спеціальними умовами, які визначають її потенційних користувачів;

• стимулююча спрямованість. На відміну від інших локальних механізмів податкового регулювання, податкові пільги спрямовані винятково на стимулювання платників шляхом зменшення їх податкових зобов´язань або створення інших, більш привілейованих порівняно з іншими платниками, умов оподаткування;

• екстериторіальність. Застосування пільг, на відміну від вільних економічних зон, не має спеціальних обмежень за територіальною ознакою. Вони використовуються на тій території, на якій справляється відповідний податок (на території всієї держави - для загальнодержавних податків і зборів або в межах адміністративно-територіальної одиниці - для місцевих податків і зборів);

• мобільність. Податкові пільги дають можливість достатньо оперативно коригувати умови оподаткування з метою забезпечення ефективної реалізації регулюючої функції податків, тобто вони можуть розглядатися як регулювальний податковий механізм тактичного характеру.

Світовою практикою вироблений комплекс принципів надання податкових пільг. Найбільш важливими серед них є такі:

• застосування податкових пільг не повинно мати вибірковий характер, у тому числі й залежно від форми власності платників. Індивідуально надані платнику пільги порушують принцип рівності в оподаткуванні, ущемляють права інших суб´єктів господарювання і, як правило, мають корупційний характер;

• застосування пільг не повинно завдавати істотного збитку державним економічним інтересам, а їх введення має бути економічно обґрунтованим як з погляду інтересів держави, так і з позиції інтересів платника;

• при введенні пільг перевагу мають цільові пільги, застосування яких передбачає чітке цільове використання суми податку, яка залишається в розпорядженні платника;

• порядок дії та умови надання податкових пільг мають визначатися винятково в законодавчих актах і не підлягають істотним коригуванням на місцевому рівні;

• повноваження місцевих органів управління у сфері податкових пільг мають обмежуватися законодавством.

Класифікація податкових пільг наведена в табл.1


2.Практика застосування податкових пільг в Україні

При наданні податкових пільг держава, як відомо втрачає частину тих податкових доходів, які б могла отримати при сплаті повної ставки податку.

Втрати бюджетних надходжень у зв’язку із наданням податкових пільг, або їх ще можна назвати податковими витратами, є вагомою складовою податкових втрат.

Податкові витрати - це втрати держави через надання податкових пільг, списання і скорочення податкових зобов’язань, відтермінування сплати податкових платежів тощо.

Найбільш масштабні обсяги втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування спостерігаються по таких видах податків: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та плата за землю.

Із прийняттям Податкового кодексу перелік податкових пільг для платників податків розширено, що може призвести до зростання податкових витрат. Аналіз даних Державної податкової служби України щодо обсягів втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування дає змогу розмежувати втрати державного та місцевих бюджетів (табл. 1).

Таблиця 1

Суми втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування, 2005-2011 рр.

Станом на

Всього (тис. грн.)

Втрати держбюджету (тис. грн.)

У % до всього

Втрати місцевих бюджетів (тис. грн.)

У % до всього

2005

12 338 011

12 076 553,25

97,88

261 457,41

2,12

2006

13 502 686

13 275 092,58

98,31

227 593,04

1,69

2007

17 472 201

17 021 535,88

97,42

450 665,36

2,58

2008

22 845 418

22 262 298,63

97,45

583 119,78

2,55

2009

28 207 029

27 507 407,54

97,52

699 621,72

2,48

2010

37 127 375

36 133 031,32

97,32

994 343,40

2,68

2011*

40 382 569

40 133 977,93

99,38

248 591,44

0,62